Спосіб оцінки стану системи вуглеводного обміну

Реферат: Спосіб оцінки стану системи вуглеводного обміну полягає в тому, що за даними стандартного перорального глюкозотолерантного тесту (значень концентрації глюкози в крові - натще, через 1 і через 2 години після тестового навантаження глюкозою), які використовують для діагностики за шкалою - норма, порушена толерантність, діабет, та шляхом порівнянь визначають кількість відхилень вимірюваних концентрацій глюкози крові від середніх значень нормоглікемії в кожній точці тесту, визначають вагові коефіцієнти як відношення кількості відхилень в кожній точці тесту до загальної кількості відхилень в усіх трьох точках тесту, визначають кількісний критерій  і по його значенню приймають діагностичне рішення про стан системи вуглеводного. UA 96829 U (54) СПОСІБ ОЦІНКИ СТАНУ СИСТЕМИ ВУГЛЕВОДНОГО ОБМІНУ UA 96829 U UA 96829 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до способу оцінки стану системи вуглеводного обміну з метою виявлення ранніх порушень ще на доклінічній стадії захворювання на діабет. Відомий спосіб діагностики стану системи вуглеводного обміну базується на використанні стандартної методики глюкозотолерантного тесту, який враховує вимірювання рівня глюкози натощак. Якщо рівень глюкози знаходиться в діапазоні норми, зразу після цього необхідно прийняти тестову дозу глюкози з наступним дворазовим вимірюванням її з часовим інтервалом. Діагностичне рішення приймається лікарем на підставі інформації про рівень глюкози через 2 години після тестового навантаження. Якщо при цьому рівень глюкози через 2 години становить менше 7,8 ммоль/л, то це є нормою. При рівні більш ніж 7,8 ммоль/л і менше 11,0 ммоль/л, це розцінюється, як порушення толерантності до глюкози. При рівні глюкози більш ніж 11,0 ммоль/л, результат оцінюється як цукровий діабет. Зауважимо, що найбільш інформативною точкою при цьому є значення рівня глюкози через 2 години [http://ru.wikipedia.org/wiki]. Зауважимо, що недоліком цього способу оцінки стану є те, що він об'єднує в один діапазон верхню границю норми та порушену толерантність, і не дозволяє виявити зону ризику, яка досить часто має місце при обстеженні стану системи вуглеводного обміну. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити цей спосіб оцінки стану системи вуглеводного обміну за рахунок більш детальної диференціації об'єднаного діапазону - "верхня границя норми - порушена толерантність" шляхом обробки даних глюкозотолерантного тесту, який дозволяє явно виділити зону ризику. Перша точка тесту - концентрація глюкози натщесерце - діагностичний показник, який першим сигналізує про порушення в системі регуляції рівня цукру в крові, її діагностична значимість висока. Якщо концентрація глюкози висока, більше 7 ммоль/л, то робиться висновок про підозру на діабет і тест не проводиться і рекомендується спеціальне додаткове обстеження через певний проміжок часу. Друга точка - концентрація глюкози через годину після навантаження, найбільш складна в інтерпретації, так як її свідчення є результат комплексної взаємодії декількох неконтрольованих факторів, зокрема, факторів ентерального характеру. Третя точка - концентрація глюкози через дві години - інформує лікаря про те, наскільки ефективно система регуляції впоралася з досить відчутним тестовим навантаженням. До цього часу фізіологічні механізми, призначені компенсувати навантаження глюкозою, вже практично мають завершитися, якщо в регулюючій системі немає порушень. Відхилення ж від прийнятих в медицині критеріїв, виявлене при третьому вимірюванні, через 2 години після навантаження, є індикатором порушень у системі регуляції рівня глікемії. Таким чином, перераховані вище три точки тестового глікемічного профілю є інформативними для оцінки стану системи вуглеводного обміну: норма, порушена толерантність, діабет. Синтез критерію кількісної оцінки стану вимагає інтеграції значень всіх вимірюваних значень концентрації глюкози в єдиний алгоритм з подальшою розробкою більш детальної диференціальної діагностичної шкали. Синтезований діагностичний критерій являє собою лінійно зважену суму відхилень вимірювань від еталонних значень норми в 3 -х точках тесту (натще, через 1 годину і через 2 години після тестового навантаження глюкозою):   1( y1  y1н )  2 ( y 2  y 2н )  3 ( y3  y3н ), (1) де  - узагальнений критерій, кількісна оцінка стану, y1 , y 2 , y 3 - отримані під час тесту значення концентрації глюкози в крові відповідно натщесерце, через 1 і 2 години після навантаження глюкозою, y1н , y 2н , y 3н - середні значення концентрації глюкози в ті ж моменти часу у здорових осіб, розраховані на підставі загальноприйнятих критеріїв нормоглікемії під час навантажень глюкозою; 1 ,  2 ,  3 - вагові коефіцієнти. Середні значення рівня глікемії у здорової людини в досліджувані моменти часу розраховані на підставі загальноприйнятих критеріїв нормоглікемії шляхом аналізу результатів клінічних спостережень (755 чол.) і мають наступні значення: y1н =4,44 ммоль/л, y 2н =6,66 ммоль/л, y 3н =4,44 ммоль / л; (2) Вагові коефіцієнти 1 ,  2 ,  3 обчислювались за частотою кожного з спостережуваних відхилень від норми на всій генеральній сукупності: 1  n1 / N ;  2  n2 / N ; 3  n3 / N , (3) де кількість осіб з відхиленням від норми: натщесерце - n1 , 1 UA 96829 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 через 1 годину після введення тестової дози глюкози - n 2 , через 2 години після введення тестової дози глюкози - n 3 . Загальна кількість відхилень від нормоглікемії на протязі всього тесту - N: N  n1  n2  n3 . Згідно з (3), вагові коефіцієнти мають наступні значення: 1  3,6 ; 2  6,1 ;  3  8,3 . (4) Таким чином узагальнений критерій кількісної оцінки стану (формула (1)) з урахуванням (2), (4) набуває вигляду:   3,6( y1  4,44)  6,1( y 2  6,66)  8,3( y3  4,44) (5) За формулою (5) отримані кількісні значення узагальненого критерію  на всьому можливому діапазоні його зміни, що дозволило розробити діагностичну шкалу з більш детальною класифікацією станів системи вуглеводного обміну. При цьому проаналізовано більш 2000 глікемічних кривих (приблизно 1500 осіб). В результаті для критерію  отримані наступні діагностичні інтервали на шкалі оцінок: 0    15 - відповідають нормі, 15    26 - підвищений ризик, 26    40 - порушена толерантність до глюкози, (6)   40 - діабетичний тип глікемічної кривої. Зазначимо, що застосування розробленого способу при обробці даних глкозотолерантного тесту підвищує роздільну здатність діагностичної методики стану системи вуглеводного обміну. Результати апробації критерію д - оцінки стану системи вуглеводного обміну - на великому контингенті осіб дозволяють зробити висновок про доцільність його використання в практиці діабетології для виявлення порушень вуглеводного обміну на ранніх доклінічних стадіях. Приклади: 1) Якщо в результаті теста одержані наступні значення концентрації глюкози: натще - 5,16 ммоль/л, через 1 год. після глюкозного тестового навантаження - 7,21 ммоль/л, через 2 год.-5,27 ммоль/л, то за результатами стандартної діагностики вони характеризують нормальний стан системи регуляції цукру, оскільки концентрація глюкози при цьому через 2 години - 5,27 ммоль/л не перевищує загальноприйнятного діагностичного критерію - 7,8 ммоль/л. Шляхом підстановки цих даних в формулу (5) отримуємо значення оціночного критерію О, що дорівнює 12,84, який за шкалою (6) теж відповідає нормальному стану системи регуляції глікемії, що не суперечить стандартній медичній діагностиці і свідчить про адекватність розробленого критерію О. Розглянемо інший приклад: 2) натще - 5,27 ммоль/л, через 1 год. - 7,1 ммоль/л; через 2 год. - 6,0 ммоль/л. За результатами медичного оцінювання ці дані також характеризують нормальний стан системи регуляції, оскільки концентрація глюкози через 2 години - 6,0 ммоль/л не перевищує загальноприйнятого діагностичного критерію - 7,8 ммоль/л. Використання оціночного критерію для цих же даних дає значення   18,6 . Це за шкалою (6) відповідає стану підвищеного ризику регуляції цукру в крові, що свідчить про більш високу роздільну здатність запропонованого способу. Таким чином, запропонований спосіб оцінки порушень стану системи вуглеводного обміну підвищує інформативність даних глюкозотолерантного тесту, дозволяє попередити розвиток цукрового діабету і запобігти різного типу ускладнень з ним пов'язаних. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб оцінки стану системи вуглеводного обміну, який полягає в тому, що за даними стандартного перорального глюкозотолерантного тесту (значень концентрації глюкози в крові натще, через 1 і через 2 години після тестового навантаження глюкозою), які використовують для діагностики за шкалою - норма, порушена толерантність, діабет, який відрізняється тим, що шляхом порівнянь визначають кількість відхилень вимірюваних концентрацій глюкози крові від середніх значень нормоглікемії в кожній точці тесту, визначають вагові коефіцієнти як 2 UA 96829 U відношення кількості відхилень в кожній точці тесту до загальної кількості відхилень в усіх трьох точках тесту, визначають кількісний критерій  за формулою:   1( y1  y1н )  2 ( y 2  y 2н )  3 ( y3  y3н ), 5 10 де 1 ,  2 ,  3 - вагові коефіцієнти, і по значенню  приймають діагностичне рішення про стан системи вуглеводного обміну за шкалою: 0    15 - норма, 15    26 - підвищений ризик, 26    40 - порушена толерантність до глюкози,   40 - діабетичний тип глікемічної кривої. Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3