Спосіб діагностики загрози розвитку та прогресування вторинних бронхоектазів у хворих на хронічний бронхіт

Реферат: Спосіб діагностики загрози розвитку та прогресування вторинних бронхоектазів у хворих на хронічний бронхіт включає проведення загальноклінічних методів обстеження. Додатково визначають вміст С-реактивного білка та ІЛ-6 в бронхоальвеолярному вмісті, та при їх показниках у БАВ (18,24±2,31) мг/л і (146,17±8,44) пг/мл відповідно і вище діагностують передумови загрози розвитку та подальшого прогресування вторинних бронхоектазів у хворих на хронічний бронхіт. UA 97881 U (12) UA 97881 U UA 97881 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема до пульмонології, і може бути призначена для діагностики загрози розвитку та подальшого прогресування вторинних бронхоектазів у хворих на хронічний бронхіт. Погіршення екологічних та соціально-економічних умов існування населення України призводить до подальшого зростання захворюваності на хронічні неспецифічні хвороби органів дихання, зокрема на хронічний бронхіт (Фещенко Ю.І., 2014). Ця патологія є однією з найпоширеніших проблем системи охорони здоров'я у зв'язку із прогресуючим характером патологічних змін та виникненням ускладнень, у тому числі і вторинних бронхоектазів, які призводять до стійкої втрати працездатності, погіршення якості та тривалості життя, інвалідизації та смерті (Лазоришинець В.В. та співавтори, 2013). Хронічний бронхіт - дифузне, прогресуюче неалергічне запальне ураження бронхіального дерева, пов'язане з тривалим подразненням повітряних шляхів шкідливими агентами. Захворювання характеризується перебудовою секреторного апарату слизової оболонки, а також склеротичними змінами в більш глибоких шарах бронхіальної стінки, що супроводжується гіперсекрецією слизу, порушенням очисної і захисної функції бронхів та проявляється постійним або періодично виникаючим кашлем з мокротою протягом не менше трьох місяців на рік впродовж двох і більше років. Хронічне запальне ураження в дихальних шляхах здатне супроводжуватися тканинною перебудовою, що полягає в реорганізації структури дихальних шляхів, зокрема екстрацелюлярного матриксу, та в подальшому призводить до ремоделювання бронхіальної стінки та розвитку й прогресуванню такого ускладнення як вторинні бронхоектази. Маркерами системного запалення при хронічному бронхіті є не лише прозапальні цитокіни (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ-8, TNF-α та ін.), але й С-реактивний білок (СРБ), який підвищується вже через 4-6 годин після ураження тканини (Marnell L et аі., 2005). СРБ є гострофазним протеїном, який миттєво реагує на запалення зростанням як в крові, так і в біологічних рідинах, причому сила зростання прямо-пропорційна інтенсивності запального ураження (Casas JP et al., 2008). З наукових джерел відомо, що зростання СРБ в бронхо-альвеолярному вмісті (БАВ) є прогностичним маркером розвитку ХОЗЛ та муковісцидозу. Зростання СРБ в БАВ відбувається під впливом прозапальних цитокінів, зокрема ІЛ-6, та проникненням з крові. Проникнення СРБ з крові в БАВ виникає як наслідок порушення альвеолярно-капілярного бар'єру, що виникає під впливом постійно персистуючого запалення, а особливо при хронічному бронхіті. СРБ на тлі підвищеної концентрації прозапального цитокіну ІЛ-6 призводить до міграції лейкоцитів, лімфоцитів, макрофагів та інших клітин перефирійної крові через ендотелій у вогнище запалення, де ці клітини у процесі запальної реакції вивільняють протеолітичні ферменти, пероксидази, супероксидази, що призводить до пошкодження та ремоделяції дихального тракту. В ушкоджених тканинах у свою чергу далі синтезуються прозапальні цитокіни, насамперед ІЛ-6, створюючи хибне коло ескалації патологічного процесу. На окрему увагу заслуговує й факт, що СРБ знижує активність сурфактанта, що є одним з найголовніших етіологічних чинників при розвитку й подальшому прогресуванню вторинних бронхоектазів. Таким чином, формується система запальної реакції та незворотних змін бронхів, котра здатна призводити до розвитку вторинних бронхоектазів на тлі хронічного бронхіту та їх прогресуванні у майбутньому. Виявлення закономірностей даних порушень на молекулярному рівні міжклітинної взаємодії за допомогою сучасних лабораторно-інструментальних методів діагностики, безсумнівно, дасть змогу на більш ранніх етапах попереджувати і розпізнавати умови ризику розвитку та прогресування вторинних бронхоектазів, що визначають високу інвалідизацію хворих, швидке прогресування хвороби, зростання затратності лікування та загальний несприятливий прогноз захворювання. У зв'язку з цим зрозумілою є цікавість до проблеми вторинних бронхоектазів при хронічному бронхіті та ранньої випереджувальної діагностики процесів пускової активації несприятливих патофізіологічних зсувів, що зумовлюють їх прогресування. Відомо багато сучасних способів діагностики запальних змін при патології органів дихання, проте найбільш близькими до даної корисної моделі є наступні: Патент України № 74434, G01N 33/50 затв. 25.10.2012, бюл. № 20/2012; Патент України № 93415, А61В 10/00, затв. 25.09.2014. Зокрема, наявний спосіб діагностики персистенції хронічного запалення дихальних шляхів у дітей із бронхолегеневою дисплазією [Патент України № 74434, G01N 33/50 затв. 25.10.2012, бюл. № 20/2012], включає додаткове визначення вмісту прозапальних цитокінів в бронхоальвеолярній рідині у пацієнтів після діагностування бронхолегеневої дисплазії, проте даний спосіб не враховує наявність у хворих хронічного бронхіту ускладненого вторинними бронхоектазами. 1 UA 97881 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Наступний відомий спосіб діагностики порушень локальної імунозапальної відповіді у хворих на інфільтративний туберкульоз у поєднанні з хронічним бронхітом [Патент України № 93415, А61В 10/00, затв. 25.09.2014] включає проведення загальноклінічних методів обстеження, визначення вмісту ІЛ-6 у бронхоальвеолярній рідині, проте даний спосіб не враховує наявність у хворих селективного хронічного бронхіту ускладненого вторинними бронхоектазами. Описані способи не задовольняють ні потреби практичної охорони здоров'я, ні хворих, оскільки не передбачають ранню ідентифікацію розвитку вторинних бронхоектазів при хронічному бронхіті шляхом визначення С-реактивного білка та ІЛ-6 в БАВ. Задачею корисної моделі є можливість прогнозування загрози розвитку та подальшого прогресування вторинних бронхоектазів у хворих на хронічний бронхіт та зменшення на цій основі перспективи незворотніх інвалідизуючих ускладнень при такому поєднанні патології. В основу корисної моделі - Спосіб діагностики загрози розвитку та прогресування вторинних бронхоектазів у хворих на хронічний бронхіт - поставлено задачу створення нового більш вдосконаленого способу ранньої і випереджувальної діагностики ризику розвитку та подальшого прогресування вторинних бронхоектазів при хронічному бронхіті, шляхом визначення рівнів Среактивного білка та ІЛ-6 в БАВ. Поставлена задача у корисній моделі, що заявляється, вирішується тим, що комплекс загальноклінічних методів обстеження хворих на хронічний бронхіт, ускладнений вторинними бронхоектазами (фізикальне обстеження, рентгенографія, спірографія, фібробронхоскопія, клініко-лабораторна діагностика), згідно з корисною моделлю, доповнюється визначенням рівнів С-реактивного білка та ІЛ-6 в БАВ. Встановлено, що при хронічному бронхіті вміст С-реактивного білка в бронхоальвеолярній рідині становив (5,14±0,32) мг/л (при даних у практично здорових осіб - (1,56±0,05) мг/л), а при хронічному бронхіті ускладненому вторинними бронхоектазами вміст СРБ був (18,24±2,31) мг/л. Вміст ІЛ-6 в БАВ при хронічному бронхіті становить (89,26±6,21) пг/мл, а при поєднанні з вторинними бронхоектазами - (146,17±8,44) пг/мл, (при значеннях у практично здорових осіб (45,52±4,14) пг/мл). Отримані значення величин вмісту С-реактивного білка та ІЛ-6 в БАВ є чіткою ознакою розвитку та прогресування вторинних бронхоектазів при хронічному бронхіті. Отже, внаслідок такого комплексного підходу створено новий спосіб діагностики загрози розвитку та подальшого прогресування вторинних бронхоектазів у хворих на хронічний бронхіт, що дозволить використовувати випереджувальну лікувальну тактику і значно скоротить термін госпіталізації, фармакоекономічні витрати, покращить ефективність та дієвість лікування пацієнтів, а значить і якість їх життя. Запропонований спосіб здійснювали наступним чином. Рівень ІЛ-6 досліджували в бронхоальвеолярній рідині хворих на хронічний бронхіт та хронічний бронхіт, ускладнений вторинними бронхоектазами, яку отримували при проведенні фіброронхоскопії за методикою Clements S. (1967) у модифікації Ramirez H. (1980), з урахуванням локалізації запального ураження легень, методом імуноферментного аналізу на аналізаторі "StatFax 303 Plus" (США) за допомогою реагентів "Інтерлейкін-ІФА-Бест". Рівень С-реактивного білка визначали напівкількісним методом латекс-аглютинації за допомогою набору реактивів "Dialab" (Австрія). Приклад 1. Хворий С 45 p., діагноз: Хронічний бронхіт. Фаза загострення. Перибронхіальний пневмосклероз. ЛН 0. На початку обстеження в крові - ШОЕ - 22 мм/год., лейкоцитоз з нейтрофільним зсувом вліво. Вміст СРБ в бронхо-альвеолярній рідині становить 5,23 мг/л, а ІЛ-6-91,29 пг/мл. З даних анамнезу відомо, що пацієнта турбує кашель із виділенням мокроти протягом 5 років, більше як 3 місяці кожного року. Задишка при значному фізичному навантаженні. Об'єктивне обстеження: над легенями ясний легеневий звук; аускультативно - дихання везикулярне, ослаблене, з жорстким відтінком. Рентгенологічно визначається перибронхіальний та периваскулярний пневмосклероз, корені легень структурні, поширені. Дані комп'ютерної спірографії: ОФВ1-90 %, ФЖЄЛ - 95 %, ОФВ1/ФЖЄЛ - 81 %. Приклад 2. Хворий К. 46 p., діагноз: Хронічний бронхіт з наявністю бронхоектазів у нижніх долях легень. Фаза загострення. Перибронхіальний пневмосклероз. ЛН І. На початку обстеження в крові - ШОЕ - 34 мм/год., лейкоцитоз із нейтрофільним зсувом вліво. Вміст С-реактивного білку в БАВ становив 19,47 мг/л, а ІЛ-6-149,24 пг/мл. З даних анамнезу відомо, що пацієнта турбує кашель із виділенням мокроти більше 100 мл на добу. Хворіє протягом 7 років. Задишка при значному фізичному навантаженні. Об'єктивне обстеження: над легенями притуплення перкуторного звуку у нижніх відділах; аускультативно дихання везикулярне, ослаблене, з жорстким відтінком, розсіяні сухі свистячі хрипи над легенями. Рентгенологічно визначається перибронхіальний та периваскулярний пневмосклероз, 2 UA 97881 U корені легень структурні, поширені, у нижніх долях легень - циліндричні бронхоектази. Дані комп'ютерної спірографії: ОФВ1-87 %, ФЖЄЛ - 93 %, ОФВ1/ФЖЄЛ - 78 %. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 Спосіб діагностики загрози розвитку та прогресування вторинних бронхоектазів у хворих на хронічний бронхіт, що включає проведення загальноклінічних методів обстеження, який відрізняється тим, що додатково визначають вміст С-реактивного білка та ІЛ-6 в бронхоальвеолярному вмісті, та при їх показниках у БАВ (18,24±2,31) мг/л і (146,17±8,44) пг/мл відповідно і вище діагностують передумови загрози розвитку та подальшого прогресування вторинних бронхоектазів у хворих на хронічний бронхіт. Комп’ютерна верстка І. Скворцова Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 3