Спосіб комплексної поетапної реабілітації пацієнтів у пізньому відновному періоді геморагічного інсульту

Реферат: Спосіб комплексної поетапної реабілітації пацієнтів включає використання засобів медикаментозної терапії, фізіотерапії (електростимуляція, магнітотерапія, електросон) та механотерапії при проведенні діагностичного, адаптаційного, контрольно-корекційного, стабілізаційного і підсумкового етапів. Пацієнтам в пізньому відновному періоді геморагічного інсульту в адаптаційний, контрольно-корекційний та стабілізаційний етапи додатково включають призначення немедикаментозних засобів (гірудотерапія, апітерапія рефлексотерапія, мануальна терапія). UA 98604 U (54) СПОСІБ КОМПЛЕКСНОЇ ПОЕТАПНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ У ПІЗНЬОМУ ВІДНОВНОМУ ПЕРІОДІ ГЕМОРАГІЧНОГО ІНСУЛЬТУ UA 98604 U UA 98604 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема неврології та реабілітації, і може бути використана для покращення якості відновного лікування пацієнтів з наслідками перенесеного геморагічного інсульту в пізньому відновному періоді. Проблема відновлення пацієнтів після перенесеного геморагічного інсульту є одним із актуальних питань сучасної реабілітації. Зважаючи на значну поширеність інсультів в Україні (110 тис. мозкових інсультів за рік), інвалідизацію пацієнтів - з тих, хто виживає, до праці повертаються 10-15 %, у 48 % спостерігаються інвалідизуючі геміпарези, у 30 % розвиваються психоорганічні синдроми, та щорічне збільшення кількості інвалідів, які потребують відновлення, дана проблема потребує пошуку шляхів удосконалення та оптимізації відновного процесу. Відомий спосіб комплексної реабілітації пацієнтів з обмеженими фізичними можливостями, за яким пацієнту призначають поетапне лікування із розділенням реабілітаційного процесу на п'ять етапів (діагностичний, адаптаційний, контрольно-корекційний, стабілізаційний, підсумковий) та використанням на кожному етапі засобів комплексної реабілітації, які включають медикаментозну терапію, фізіотерапію (електростимуляцію, магнітотерапію, електросон), механотерапію. Цей спосіб застосовує класичні методи відновлення організму, однак він не враховує особливості патології та етап захворювання, наприклад у пацієнтів і наслідками перенесеного інсульту в пізньому відновному періоді. В основу корисної моделі поставлено задачу відновити втрачені функції пацієнтів з наслідками перенесеного геморагічного інсульту в пізньому відновному періоді шляхом додаткового призначення немедикаментозних засобів відповідно до основних етапів реабілітації. Поставлена задача вирішується тим, що у способі комплексної поетапної реабілітації пацієнтів, що включає використання засобів медикаментозної терапії, фізіотерапії (електростимуляція, магнітотерапія, електросон) та механотерапії при проведенні діагностичного, адаптаційного, контрольно-корекційного, стабілізаційного і підсумкового етапів, згідно з корисною моделлю, пацієнтам в пізньому відновному періоді геморагічного інсульту в адаптаційний, контрольно-корекційний та стабілізаційний етапи додатково включають призначення немедикаментозних засобів (гірудотерапія, апітерапія рефлексотерапія, мануальна терапія). Поставлена задача вирішується також тим, що на діагностичному етапі призначають мануальну терапію (постізометрична релаксація м'язів), на адаптаційному етапі проводять голкорефлексотерапію, на контрольно-корекційному - призначають апітерапію та мануальну терапію (постізометрична релаксація м'язів), на стабілізаційному - призначають гірудотерапію та голкорефлексотерапію. У запропонованому способі до класичних реабілітаційних засобів поетапно додають засоби гірудотерапії, апітерапії, мануальної терапії, голкорефлексотерапії. Враховуються особливості патології та наслідки перенесеного геморагічного інсульту та етап захворювання (пізній відновний період - від 6 до 24 місяців). Немедикаментозні засоби реабілітації передбачають як вплив на етіологічний фактор, так і корекцію патогенетичних механізмів відновлення. Перевагою таких засобів є відсутність побічних реакцій та невелика кількість протипоказань. Мануальну терапію у вигляді постізометричної релаксації м'язів (ПІРМ) призначають дворазово: на діагностичному та контрольно-корекційному етапі. ПІРМ застосовують у вигляді прийомів релаксації на такі групи м'язів: надпід'язикові та підпід'язикові м'язи, розгиначі верхньої кінцівки, кисті, згиначі нижньої кінцівки, стопи. Голкорефлексотерапію призначають на адаптаційному етапі, курс якої повторюють також на стабілізаційному етапі. Використовують точки VB20, Р7, МС5, МС6, GI11, GI10, Т20, IG14, МС5, МС6, TR3, IG3, GI4; на ураженій кінцівці - за гальмівною методикою, на здоровій стороні - за тонізуючою методикою. Проводять 10-12 сеансів. Апітерапію призначають на контрольно-корекційному етапі: після дворазової негативної проби на апітоксин ставлять 2-6 бджіл на біологічно-активні точки, що знаходяться паравертебрально, по зовнішній поверхні руки і стегна. Проводять 10 сеансів, щоденно. Гірудотерапію проводять на стабілізаційному етапі: ставлять 2-4 п'явки на проекцію соскоподібних відростків скроневої кістки, по задній волосяній лінії голови, в проекції куприкової кістки. Проводять 5-6 сеансів. На клінічних базах Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького було проведене відкрите, з паралельним контролем клінічне дослідження. Обстежено 116 хворих у пізньому відновному періоді геморагічного інсульту. Клінічно у пацієнтів спостерігався геміпарез з порушенням функції ходи, моторна афазія, астено-невротичний та астено-депресивний синдроми. Пацієнти поділені на дві групи. Пацієнтам першої групи 1 UA 98604 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 основної (n=66) призначали комплексну поетапну реабілітацію з додатковим використанням немедикаментозних методів (грудо-, апі -, рефлексо- та мануальної терапії). Середній вік хворих у цій групі становив 46,4±10,4 роки, серед них - 44 чоловіка та 22 жінки. У пацієнтів контрольної групи (n=50) середній вік становив 44,2±9,9 років, серед них - 23 чоловіка, 27 жінок. Пацієнтам другої (контрольної) групи призначали лише медичну (медикаментозну, фізичну) реабілітацію. Реабілітаційний процес пацієнтів основної групи проводили у п'ять етапів: діагностичний, адаптаційний, контрольно-корекційний, стабілізаційний, підсумковий етапи. Пацієнтам основної групи призначали комплексну реабілітацію, яка включала медичну реабілітацію (медикаментозну, фізичну, психологічну). Медичну реабілітацію проводили курсом і вона полягала в корекції об'єктивного стану пацієнта з додатковим використанням фізіотерапевтичних, немедикаментозних методів (рефлексотерапії, гірудо-, апі- та мануальної терапії). На діагностичному етапі пацієнтам призначали електрофорез, електросон лікувальну фізкультуру, механотерапію та додатково - мануальну терапію (ПІРМ). Додатково на адаптаційному етапі призначали голкорефлексотерапію на точки VB20, Р7, МС5, МС6, GI11, GI10, Т20, IG14, МС5, МС6, TR3, IG3, GI4; на ураженій кінцівці - за гальмівною методикою, на здоровій стороні - за тонізуючою методикою (10 сеансів). Також на цьому етапі продовжували призначення електрофорезу та електросну, лікувальної фізкультури, механотерапії. Контрольно-корекційний етап проводився протягом 10 днів. Призначали додатково апітерапію та мануальну терапію (ПІРМ), продовжували призначення ЛФК, механотерапію, магнітотерапію. На стабілізаційному етапі лікування, який тривав 65 днів, пацієнт продовжував отримувати призначене відновне лікування, повторювали курс голкорефлексотерапії. До лікування додатково призначали гірудотерапію. На підсумковому етапі проводили заключну діагностику, заняття ЛФК, механотерапію. Тривалість етапу - 10 днів. Отримані результати оцінювали за бальними шкалами. Після 3 місяців призначеної реабілітації спостерігали зміну неврологічного статусу (за шкалою NIHSS) у пацієнтів контрольної групи на 6 % та на 8 % - у пацієнтів основної групи, в порівнянні із показниками при госпіталізації (р