Спосіб лікування артеріальної гіпертензії у молодих чоловіків з клінічними ознаками дефіциту магнію

Реферат: Спосіб лікування артеріальної гіпертензії у молодих осіб, включає призначення інгібітору ангіотензинперетворюючого ферменту. Для лікування артеріальної гіпертензії у молодих чоловіків з клінічними ознаками дефіциту магнію додатково призначають магній оротат дигідрат, з вмістом в одній таблетці 32,8 мг в перерахунку на чистий магній, по 500 мг 3 рази на добу під контролем вмісту магнію в сироватці крові та динаміки систолічного та діастолічного артеріального тиску, курсом до їх нормалізації. UA 101460 U (12) UA 101460 U UA 101460 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології, і може бути використаною для лікування артеріальної гіпертензії у молодих чоловіків з клінічними ознаками дефіциту магнію. Артеріальна гіпертензія (АГ) є найважливішим фактором ризику ряду серцево-судинних захворювань, призводить до збільшення захворюваності та смертності населення [Горбась І.М. Епідеміологічні та медико-соціальні аспекти артеріальної гіпертензії / І.М. Горбась // УКЖ. 2010.- №5; Heart Disease and Stroke Statistics-2010 Update: A Report From the American Heart Association / D. Lloyd-Jones, R.J. Adams, T.M. Brown et al. // Circulation.-2010. -Vol. 121 (7). - e46e215.]. У більшості популяційних досліджень поширеність АГ збільшується з віком та нерідко дебютує в підлітковому віці, розцінюється як вегето-судинна дистонія і недооцінюється лікарями. Майже в 60 % випадків АГ у підлітків трансформується в гіпертонічну хворобу у віці до 30 років [Кисляк О.А. Принципы диагностики и лечения артериальной гипертензии у подростков и лиц молодого возраста / О.А. Кисляк // Актуальные вопросы артериальной гипертензии. -2004. -№ 9. -С. 4-10; Современные возможности ранней диагностики артериальной гипертензии у подростков / Л.В. Светлова, Е.С. Дергачев, В.Б. Жукова и др. // Сибирский медицинский журнал. -2010. - №2. -С. 113-114]. Відомо, що лікування АГ у осіб молодого віку є складною проблемою, часто має незадовільні результати, що обумовлює актуальність пошуку нових, ефективних способів лікування цієї патології. Стандартний спосіб лікування АГ у осіб молодого віку передбачає призначення комплексної терапії, що включає інгібітори ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ) [Кисляк О.А. Принципы диагностики и лечения артериальной гипертензии у подростков и лиц молодого возраста / О.А. Кисляк // Актуальные вопросы артериальной гипертензии. -2004. - № 9. - С. 410]. Даний спосіб лікування артеріальної гіпертензії у молодих чоловіків є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за найближчий аналог. Останнім часом стало відомо, що кофакторами розвитку АГ у молодих є порушення елементного статусу, що робить необхідним його врахування при призначенні лікування АГ у осіб молодого віку. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі поставлено задачу підвищення ефективності лікування АГ у молодих чоловіків з клінічними ознаками дефіциту магнію. Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі лікування АГ у молодих осіб, який включає призначення інгібітору АПФ, згідно з корисною моделлю, для лікування АГ у молодих чоловіків з клінічними ознаками дефіциту магнію додатково призначають магній оротат дигідрат, з вмістом в одній таблетці 32,8 мг в перерахунку на чистий магній, по 500 мг 3 рази на добу під контролем вмісту магнію в сироватці крові та динаміки систолічного та діастолічного артеріального тиску, курсом до їх нормалізації. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення ефективності лікування АГ у молодих чоловіків з клінічними ознаками дефіциту магнію шляхом одночасного моніторингу вмісту магнію в їх організмі та систолічного та діастолічного артеріального тиску, обумовлений синергізмом заходів, що заявляються. Спосіб виконують наступним чином: для лікування АГ у молодих чоловіків з клінічними ознаками дефіциту магнію додатково до стандартної терапії призначають магній оротат дигідрат, з вмістом в одній таблетці 32,8 мг в перерахунку на чистий магній, по 500 мг 3 рази на добу під контролем вмісту магнію в сироватці крові та динаміки систолічного та діастолічного артеріального тиску, курсом до їх нормалізації. Теоретичною основою способу є той факт, що магній є однією з найбільш важливих констант, що визначають здоров'я людини. Цей хімічний елемент є найважливішим регулюючим фактором життєдіяльності організму людини. Слід підкреслити ту обставину, що магній є природним фізіологічним антагоністом кальцію, конкуруючим з ним, на відміну від блокаторів швидких і повільних кальцієвих каналів, не тільки в структурі клітинної мембрани, а й на всіх рівнях вутрішньоклітинної системи. Магній сприяє гальмуванню скорочувальної активності гладкої і поперечної мускулатури за рахунок розслаблення окремих клітин (міоцитів) шляхом блокади кальцієзалежної взаємодії скорочувальних білків. За рахунок здатності стимулювати синтез оксиду азоту та участі в агрегації тромбоцитів, магній впливає і на функцію ендотелію. Ефективність способу доведена клінічними дослідженнями. У дослідження включено 72 хворих АГ чоловічої статі, віком 18-35 років. Діагноз АГ встановлювався на підставі стандартних критеріїв. Середня тривалість АГ склала 2,7±1,8 року. У 31,9 % хворих мала місце АГ 1-го, у 68,1 % - 2-го ступеня. Сімейний анамнез АГ відзначено в 1 UA 101460 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 47,2 %, а сімейний анамнез ранніх серцево-судинних подій - в 9,7 % випадків. Величина індексу 2 маси тіла (ІМТ) у обстежених осіб склала 27,1±0,6 кг/м . Абдомінальне ожиріння виявлено у 25 % пацієнтів, дисліпідемію - в 29,2 % випадків. Критеріями виключення були: вторинні форми АГ, професійні спортсмени, пацієнти з АГ 3 ступеня, пацієнти, які приймали 2 і більше антигіпертензивних препаратів, лікарські засоби інших груп, порушення ритму серця, функції нирок і печінки та ендокринна патологія. Контрольну групу склали 20 практично здорових чоловіків, середній вік яких склав 31,0±4,7 року. Усім обстеженим особам проводили стандартні клінічні, біохімічні та інструментальні дослідження. Добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ) проводили за допомогою приладу "АВРМ-02" (Meditech, Угорщина). Артеріальний тиск (AT) вимірювали кожні 20 хв. в денні години і кожні 30 хв. в нічні. За нічні години брали час від 23.00 до 6.00. Визначали такі показники ДМАТ: середні значення систолічного артеріального тиску (CAT) і діастолічного AT (ДАТ) день, ніч, 24 години; гіпертонічне навантаження за індексом часу (IB) (відсоток величин AT, вище порогових значень: 140/90 мм рт.ст. для дня і 120/80 мм рт.ст. для ночі); варіабельність (ВАР) AT - стандартне відхилення від середньої величини (день, ніч). Під варіабельністю мали на увазі стандартне відхилення від середнього значення AT. За нормальні значення варіабельності приймалися значення САД менше 15,0 мм рт.ст. вдень і 14,0 мм рт.ст. вночі, ДАТ - менше 15,0 мм рт.ст. вдень і 12,0 мм рт.ст. вночі. Обстежуваних відносили до групи підвищеної варіабельності при перевищенні хоча б одного з чотирьох критичних значень. Розрахунок добового індексу (ДІ) проводили за формулами: для CAT: ДІ (CAT) = (середній денний CAT - середній нічний CAT)  100 % / середній денний CAT; для ДАТ: ДІ (ДАТ) = (середній денний ДАТ - середній нічний ДАТ)  100 % / середній денний ДАТ. Пацієнти вели індивідуальні щоденники, де фіксували свою активність в денний час, а також час відходу до сну і підйом. За величиною ДІ виділили чотири групи пацієнтів: диппер (ДІ - 1020 %) - оптимальне нічне зниження AT; нон-дипер (ДІ - 0-10 %) - недостатнє нічне зниження AT; найт-пікер (ДІ 20) - надмірне нічне зниження AT. Класифікацію рівня і фенотипу AT здійснювали відповідно до рекомендацій Європейського товариства з АГ 2007 р. Рівень клінічного AT вище порогових значень в поєднанні з підвищеними середньодобовими та / або денними значеннями ДМАТ вважали АГ, у поєднанні з нормальними значеннями ДМАТ - ізольованою клінічної АГ (ІКАГ). Прихованою АГ вважали нормальні значення клінічного AT і підвищення середньодобових та / або денних значень ДМАТ. Для попередньої діагностики дефіциту магнію використовували тест, розроблений і апробований РСЦ Інституту мікроелементів ЮНЕСКО. Результати тесту інтерпретували таким чином: 0-9 балів - немає дефіциту магнію, 10-19 - група ризику щодо дефіциту магнію, 20-29 помірний дефіцит магнію, 30-39 - дефіцит магнію, 40-56 - виражений дефіцит магнію. Концентрацію магнію в сироватці крові визначали на автоматичному біохімічному аналізаторі (межі нормальних коливань - 0,85-1,2 ммоль/л). Після проведення обстеження у вихідних умовах пацієнти методом випадкової вибірки були розділені на 2 групи. 42 пацієнтам (1 група) призначалася комплексна терапія, що включала інгібітор АПФ і оротат магнію (32,8 мг магнію) - "Магнерот" ("Вьорваг Фарма", Німеччина) по 500 мг 3 рази на добу протягом 8 тижнів. У 2-у групу увійшли 30 осіб, які отримували монотерапію інгібітором АПФ. Зазначені групи пацієнтів з АГ були порівнянні за віком, тривалістю АГ, офісним AT, наявністю порушень магнієвого обміну. Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням пакета програм Statistica 6,0 for Windows. Порівняння якісних параметрів проводили за допомогою точного двостороннього критерію Фішера, порівняння кількісних показників у досліджуваних групах - з використанням критеріїв Манна-Уїтні. Критерієм статистичної значущості одержуваних результатів вважали загальноприйняту в медицині величину р