Спосіб оцінки ризику повторного або рецидивуючого тромботичного ускладнення у пацієнтів з гострим коронарним синдромом без елевації сегмента st

Реферат: Спосіб оцінки ризику повторного або рецидивуючого тромботичного ускладнення у пацієнтів з гострим коронарним синдромом без елевації сегмента ST включає визначення у плазмі крові на восьму добу від початку хвороби фрагментів фібронектину з молекулярною масою менш, ніж 19 кДа. Визначають у плазмі крові фрагменти фібронектину 90-95 кДа на першу, восьму та двадцять першу добу госпітального періоду. За наявністю у плазмі крові фрагментів фібронектину 90-95 кДа прогнозують ризик рецидивуючого або повторного інфаркту міокарда протягом наступного року. UA 102757 U (12) UA 102757 U UA 102757 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до кардіології, може бути використана для прогнозування рецидиву та повторного інфаркту міокарда у пацієнтів з нe-Q-інфарктом міокарда та індивідуалізації вторинної профілактики ГІМ. Частота гострих коронарних синдромів без елевації сегмента ST (не-Q-ІМ) за останні 10 років значно підвищилась; його частка складає біля 50 % серед всіх гострих інфарктів міокарда, а за даними деяких спостережень цей відсоток ще вище і досягає 71 % серед зареєстрованих випадків гострих інфарктів міокарда. Особливостями клініки не-Q-IM є менша інтенсивність і тривалість ангінозного болю, який, однак, частіше, ніж при Q-IM, рецидивує, що є несприятливою ознакою щодо розвитку Q-IM. Незважаючи на нормальну фракцію викиду і відсутність ознак застійної серцевої недостатності, хворі з IМ без зубця Q залишаються в зоні підвищеного ризику повторних ускладнень і мають гірший віддалений прогноз. Крім цього пацієнти з інфарктом без зубця Q мають набагато меншу виживаність через 1 рік після первинної події. Як свідчить аналіз основних наукових публікацій з проблеми гострого інфаркту міокарда, пацієнти з перенесеним інфарктом міокарда без зубця Q представляють досить обширний контингент хворих на ІХС, які потребують своєчасної оцінки стану та розробки нових алгоритмів стратифікації ризику ускладнень. У зв'язку з цим, актуальним і необхідним з практичної точки зору є питання виявлення предикторів несприятливого прогнозу і можливих ускладнень гострих коронарних синдромів у віддаленому періоді. Для прогнозування повторного інфаркту використовують різні клініко-біохімічні показники: визначення активності кардіоспецифічних ферментів, тропоніну, С-реактивного білку, мозкового натрійуретичного пептиду (NT-proBNP), рівня D-димерів фібрину та iн.(Tello-Montoliu A, Marin F, Roldan V, Mainar L, Lopez MT, Sogorb F, Vicente V, Lip GY. A multimarker risk stratification approach to non-ST elevation acute coronary syndrome: implications of troponin T, CRP, NT pro-BNP and fibrin D-dimer levels. // J Intern Med. - 2007-Vol. 262. - № 6. - P. 651-658). Але всі перелічені засоби не мають прогностичного значення, вони є маркерами інфаркту, що вже розвинувся. Відомим аналогом є спосіб прогнозування ускладнень інфаркту міокарда (Ким Л.Б. Способ прогнозирования развития осложнений инфаркта миокарда. // Патент Российской Федерации № 2373542, G01N 33/68 от 22.04.2008) згідно якого визначають вміст глікозаміногліканів (ГАГ) і фібронектину (ФН) у сироватці крові, загальний (ОПзаг) і пептидно-зв'язаний (ОПпепт) оксипролін в сечі, визначення здійснюють одноразово на кожній з двох фаз репаративного фіброзу, що відповідають 1-3-у дням (фаза деструкції) і 10-12-у дням (фаза максимального синтезу білків позаклітинного матриксу) з початку захворювання; при співвідношеннях величин ГАГ 1