Спосіб діагностики гіподинамії

Спосіб діагностики гіподинамії, що включає оцінку клініко-функцюнальних показників серцевосудинної системи і визначення питомого індексу подвійного добутку (ІПД/Вт) при велоергометричному навантаженні, який відрізняється тим, що додатково визначають тип реакції гемодинаміки обстежуваного на велоергометричне навантаження і, у осіб з нормотонічним типом реакції, встановлюють ступінь гіподинамії1 (СГ) шляхом обчислення процентного відношення різниці фактичного ІПД/Вт і верхньої межі нормального значення ІПД/Вт, яка складає 2,0 у. о./Вт для чоловіків і 2,6 у. о./Вт для жінок, до верхньої межі нормального значення ІПД/Вт, при значенні СГ в межах 1-15% діагностують гіподинамію середнього ступеня, 163 1 % - вище середнього ступеня, 31-45% - високого ступеня, 46% і вище - надвисокого ступеня, а при нульовому чи негативному значенні СГ діагностують відсутність гіподинамії. Корисна модель, що заявляється, відноситься до медицини, а саме до кардіології та спортивної медицини І лікувальної фізкультури, і призначена для виявлення і кількісної оцінки гіподинамії шляхом визначення адаптаційних змін серцевосудинної системи, як основної фізіологічної системи організму. Гіподинамію, результатом якої є зниження функціональних можливостей систем енергозабезпечення організму [1], відносять до факторів ризику розвитку серцево-судинних захворювань, особливо у осіб молодого віку. Ні анамнестичний підхід до діагностики гіподинамії, ні хронометраж добової та тижневої рухової активності людини не здатні об'єктивно охарактеризувати ті функціональні зміни в організмі, що розвиваються внаслідок низької рухової активності. До теперішнього часу залишається проблемою об'єктивна діагностика та кількісна оцінка гіподинамії, зокрема з використанням тестів, що дозволяють оцінити адаптаційні можливості кардю-респіраторної системи і забезпечити точність та інформативність діагностики гіподинамії. Більш того, аналіз літературних джерел показує, що існуючі об'єктивні способи діагностики і оцінки гіподинамії стосуються, в основному, експериментальної' гіподинамії, яку створюють штучним шляхом, і не дозволяють виявити і охарактеризувати хронічну, особливо приховану, стадію змін, коли показники кардю-респіраторної системи в стані спокою знаходяться в межах фізіологічних коливань. Отже, відомі способи діагностики гіподинамії не дозволяють оцінити ступінь її вираженості, особливо на прихованій стадії, у практично здорових людей, тобто є недостатньо точними та інформативними. Так, відомий спосіб діагностики гіподинамії шляхом штучного обмеження рухової активності практично здорових, фізично тренованих чоловіків [2]. До і після перебування в умовах експерименту з гіподинамією (постільний режим впродовж 120 діб) обстежуваним проводять пасивну ортостатичну пробу. До участі в експерименті з гіподинамією обстежувані мали добру пристосовність до вертикального положення тіла, що засвідчувало відсутність у них гіподинамії: частота серцевих скорочень (ЧСС) зростала в середньому на 14-26 за хвилину, систолічний артеріальний тиск (CAT) змінювався в межах ±6 мм рт. ст., а діастолічний артеріальний тиск (ДАТ) підвищувався на 5-15 мм рт. ст. Після експерименту з гіподинамією ЧСС в стані спокою зросла з 62±2,6 до 77±2,5 за хвилину, реакція на ортостатичну пробу погіршилась, що проявлялось різким зростанням пульсу у відповідь на зміну положення тіла - в середньому до 108±1,9уд./хв. При цьому CAT практично не змінювався, а ДАТ підвищувався - в середньому на (О N. О 10761 7мм рт. ст. Перевагою цього способу є те, що для діагностики гіподинамії використовуються адаптаційні зміни серцево-судинної системи. Протипоказання до проведення ортостатичної проби практично відсутні, проба проста у виконанні і інтерпретації досліджуваних показників. Однак спосіб використовує тільки середні групові величини гемодинамічних показників і не передбачає детальної оціночної шкали, що суттєво знижує точність оцінки отриманих результатів. Цей спосіб не дозволяє виявляти хронічну гіподинамію, властиву способу життя і професійній діяльності, з якою приходиться найчастіше стикатись в клінічній практиці. Крім цього, ортостатична проба не є тим збурюючим впливом, який здатний викликати суттєву реакцію з боку гемодинаміки. Наші власні дослідження засвідчили, що тільки у 25,5% обстежених ЧОЛОВІКІВ приріст ЧСС перевищує 30уд./хв. Характерні ж для гіподинамії зміни гемодинаміки (поєднання високого приросту ЧСС зі зростанням ДАТ) виявляються лише у 4,2% обстежених. Зростання ДАТ більш ніж на 15мм рт. ст. без суттєвого збільшення ЧСС було виявлене нами у 23,4% обстежених, вказуючи швидше на наявність у них латентної гіпертензії. Відомий також спосіб діагностики гіподинамії шляхом визначення реакції ЧСС І артеріального тиску (AT) на степ-тест, що передбачає підйом на сходинку висотою 30см в ритмі 1 підйом за 2 секунди [3]. Тривалість навантаження становить 3,5 хвилини. Тест виконують до і після експерименту з гіподинамією (постільний режим впродовж 120 діб) у здорових тренованих ЧОЛОВІКІВ. ДО експерименту з гіподинамією у всіх без виключення обстежуваних виявлена нормотонічна реакція на фізичне навантаження, що характеризувалась зростанням ЧСС на 40-48уд./хв., підвищенням CAT на 20-40мм рт. ст. і незначними змінами ДАТ (на 2-6мм рт. ст.). Індивідуальні значення ЧСС не перевищували 120уд./хв., CAT не перевищував 140мм рт. ст. Після експерименту з гіподинамією зростання ЧСС у відповідь на пробу становить 50уд./хв. і більше, досягаючи значення 140уд./хв. і більше, CAT збільшується меншою мірою (тільки на 8-10 мм рт. ст.). В окремих випадках CAT не змінюється, або навіть знижується. Реакцію гемодинаміки в таких випадках вважають гіпотонічною. Перевагою описаного способу є використання тесту на адаптацію, який має суттєвий збурюючий вплив на серцево-судинну систему і, відповідно, підвищує чутливість способу діагностики гіподинамії. Спосіб не вимагає виконання небезпечного для обстежуваного рівня навантаження, що дозволяє застосовувати його для масових обстежень. Однак і цей спосіб має низку недоліків, які негативно відбиваються на його точності та інформативності. По-перше, навантаження при виконанні степ-тесту, і відповідно реакція гемодинаміки, залежить від маси тіла обстежуваного, що не враховується. Так, при масі тіла 50кг навантаження в такому тесті становить 100Вт, а при масі 70кг - вже 140Вт, тобто на 40% більше. По-друге, спосіб розрахований на оцінку результа тів тестування тільки у чоловіків. В той же час, відомо, що пульсова реакція у жінок на фізичне навантаження значно перевищує таку реакцію у чоловіків. Так, наші власні дослідження показали, що при навантаженні 50Вт ЧСС у жінок становить 128,6±1,4уд./хв., тоді як у чоловіків 113,9±1,5уд./хв. (Р