Спосіб лікування дисфункції вегетативної системи різного рівня її організації у хворих на церебральну ангіодистонію

Реферат: Винахід належить до медицини, а саме до неврології, фізіотерапії, зокрема до способу лікування дисфункцій вегетативної системи, який передбачає призначення 1 таблетки (250 мг) фенібуту три рази на добу перед їжею щоденно протягом 1,5-2 місяців, екстракту сухого стандартизованого з листя Гінко Білоба 40 або 80 мг 2-3 рази на день протягом місяця, а також з першого дня лікування призначають низькоінтенсивну високочастотну трансцеребральну магнітну стимуляцію (НВТМС) на праву та ліву лобно-скроневі проекції мозку щоденно, з індукцією імпульсів 0,3 Тл, підвищуючи її на 0,1 Тл після кожного сеансу до 0,8 Тл, частотою 20 Гц протягом 10 хвилин через день, 10-12 сеансів, а у дні, вільні від магнітної стимуляції, призначають також ендоназальний електрофорез мексидолу в розведенні 1:1 з аноду із силою струму 0,5-1,5 мА, підвищуючи її на 0,1 мА під час кожного сеансу, при цьому починають тривалість процедури з 20 хвилин та збільшують тривалість кожної процедури на 2 хвилини; одночасно з роздвоєного катоду застосовують 5 % розчин мексидолу, причому у разі наявності солярного синдрому від'ємно заряджені електроди накладають на ділянку сонячного сплетіння, а при наявності вегеталгій у проекції шийних симпатичних стовбурів - на осередки максимальної болючості. UA 111293 C2 (12) UA 111293 C2 UA 111293 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини, а саме до неврології, нейровегетології, фізіотерапії, і може бути використаний для лікування тремору як основного компоненту інтегративної діяльності вегетативної нервової системи, та найбільш поширеного рухового розладу при церебральних ангіодистоніях. Відомий спосіб лікування вегетативних дисфункцій шляхом електрофорезу електролітів, теплолікування, застосування судинних препаратів [1]. Недоліками цього способу є вживання великих доз медикаментів з загальною дією на весь організм людини, що викликає побічні дії, алергічні реакції. Не застосовуються специфічні шляхи, які дозволяють обминути низку шкіряних, слизових бар'єрів, особливо гематоенцефалічний, що не дозволяє безпосередньо (селективно) доставляти до глибинних регуляторних надсегментарних структур мозку активні речовини, впливати на основні сегментарно-периферичні ланки функціонування вегетативної системи: вагус, сонячне та інші сплетення, симпатичний стовбур, симпатичні та парасимпатичні відділи ВНС та їх провідники. Не застосовуються ефекти "малих подразників" через застосування електрофармакологічних комплексів. Найбільш близьким до запропонованого технічного рішення є спосіб електрофармакологічного лікування вестибулярних дисфункцій при хронічній судинній вертебрально-базилярній недостатності мозку шляхом застосування лікувально-відновлюючих вестибулоадаптаційних вправ, медикаментозної терапії для ліквідації вегето-судинних дисфункції, а також призначають електрофорез 1,5 % розчину іпідакрину гідрохлориду моногідрату на бічні проекції шийного симпатичного стовбуру, щоденно 8-10 процедур з аноду та після останньої процедури переходять на його пероральний прийом [2]. Недоліком цього способу є недостатнє проникнення ліків в ЦНС, що перешкоджає в повній мірі реалізації усіх ефектів медикаментозних засобів, має переважний вплив лише на судинну недостатність мозку у вертебрально-базилярному басейні, а також застосування низки медичних заходів щодо коригування стану вестибулярного аналізатора та локомоторних функцій без селективних впливів на вегетативний апарат різних рівнів організації: кірковопідкіркові взаємодії мозку, глибинні структури ЦНС та на головний регулятор гомеостазу гіпоталамус, що перешкоджає формуванню повноцінної адаптації вегетативної системи в умовах її дизрегуляції. В основу винаходу поставлена задача вдосконалення способу лікування дисфункції вегетативної системи різного рівня її організації за рахунок комплексного призначення вегетотропних ліків у сполученні з електрофармакологічним комплексом у вигляді ендоназального електрофорезу та трансцеребральної магнітної стимуляції, які направлені на основні ланки патогенезу вегетативних дисфункцій, що дозволить у короткий термін купірувати прояви автономних судинних дисгемій, кризових станів та вегетативного супроводу коморбідних соматичних захворювань. Поставлена задача вирішується тим, що, згідно з винаходом, застосовують фенібут 1 таблетка (250 мг) три рази на добу перед їжею щоденно на протязі 1,5-2 місяців, а також екстракт сухий стандартизований з листя Гінко Білоба 40 або 80 мг 2-3 рази на день протягом місяця, а також з першого дня лікування призначають низькоінтенсивну високочастотну трансцеребральну магнітну стимуляцію (НВТМС) на праву та ліву лобно-скроневі проекції мозку щоденно, з індукцією імпульсів 0,3 Тл, підвищуючи її на 0,1 Тл після кожного сеансу до 0,8 Тл, частотою 20 Гц протягом 10 хвилин через день, 10-12 сеансів, а у дні, вільні від магнітної стимуляції, призначають також ендоназальний електрофорез мексидолу в розведенні 1:1 з аноду із силою струму 0,5-1,5 мА, підвищуючи її на 0,1 мА під час кожного сеансу, при цьому починають тривалість процедури з 20 хвилин та збільшують тривалість кожної процедури на 2 хвилини; одночасно з роздвоєного катоду застосовують 5 % розчин мексидолу, причому у разі наявності солярного синдрому від'ємно заряджені електроди накладають на ділянку сонячного сплетіння, а при наявності вегеталгій у проекції шийних симпатичних стовбурів - на осередки максимальної болючості. Запропонований спосіб апробовано у 45 пацієнтів з вегетативною дисфункцією; церебральною ангіодистонією, в т.ч. при хронічній ішемії мозку; вісцеральних автономних невропатіях. Спосіб пояснюється наступними прикладами: 1. Хворий А., 34 роки. Діагноз: Соматоформна вегетативна дисфункція перманентнопароксизмальний перебіг. Церебральна ангіодистонія, виразний цефалгічний синдром, вестибулопатія на фоні шийного остеохондрозу. Пароксизмальні стани за типом вагоінсулярних кризів. Скарги: головний біль, кардіалгії, запаморочення несистемного характеру, які провокувалися обертанням голови, "туман перед очима", відчуття нудоти, страх падіння, 1 UA 111293 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 хиткість при рухах, біль у шийному відділі хребта, загальна слабкість, роздратованість, емоційна лабільність, порушення сну. Особливо яскраво ці переживання виникали в період вегетативного пароксизму. Свідомість ясна, хворий контактний, емоційно лабільний. Артеріальний тиск 110/60 мм рт. ст. Фотореакції зіниць живі. Обличчя симетричне, язик - по середній лінії. Сухожильні та періостальні рефлекси з рук та ніг живі. Чутливість не порушена. Помірна болючість при пальпації в шийному відділі хребта. Напруженість м'язів шиї. Динаміка рухів у шийному відділі обмежена. У позі Ромберга нестійкість, похитування. При проведенні пальце-носової проби - невпевненість. Визначається червоний стійкий дермографізм. Фіксувались елементи ортостатичної гіпотензії. Зафіксовано два пароксизмальних стани за типом превалювання парасимпатичного відділу ВНС, які розгорнулись на тлі запаморочення з "припливами", підвищеним потовиділенням. Вегетативний тонус - виразна парасимпатикотонія, збочена реактивність за показниками око-серцевого рефлексу, надлишкове забезпечення діяльності за показниками ортокліностатичної проби. Хворому призначено комплексне лікування за запропонованим способом з накладанням негативно заряджених електродів на проекції шийних симпатичних стовбурів. У перші дні комплексного лікування зникли елементи запаморочення та інші вестибулопатичні симптоми, цефалгічний синдром. На сьомий день зареєстровано зменшення болю в шийному відділі хребта. У кінці лікування скарг не реєструвалося. За весь період лікування кризові стани не зафіксовані. Об'єктивно - AT 120/80 мм рт. ст., стійкість у позі Ромберга, поліпшення динаміки рухів у шийному відділі. Показники "вегетативного портрету" вказували на тенденцію до нормалізації вегетативного тонусу та реактивності, забезпечення фізичної діяльності відповідало нормальному розподілу. 2. Хвора P., 48 років. Діагноз: Дисциркуляторна енцефалопатія І стадії на фоні гіпертонічної хвороби II стадії. Вісцеральна автономна невропатія, солярний синдром. Скарги на головний біль, хитавицю, шум у вухах і голові, слабкість, послаблення пам'яті, дратливість, порушення сну, підвищення і нестабільність артеріального тиску; абдомінальний біль з нудотою і диспепсичні порушення. Артеріальний тиск значно коливався та досягав 170/100 мм рт. ст. Об'єктивно: мікро-ознаки органічного ураження головного мозку, які прогресують протягом року, на КТ-ознаки атрофічного процесу з розширенням субарахноїдальних просторів, переважно в лобних осередках, зниження щільності периваскулярної зони мозкової речовини. Офтальмологічне дослідження - ангіоспазм судин сітківки. За даними РЕГ, зміни в вертебрально-базилярному басейні у вигляді підвищення часу висхідної частки кривої РЕГ, сплощення вершини, зниження показників пульсового кровонаповнення, еластичності судин, погіршення венозного відтоку, УЗДГ-зміни швидкісних показників кровообігу, що вказувало на реактивність судин у бік вазоконстрикції. У хворої виразна больова поведінка пов'язана з провокацією пароксизму абдоміналгії. За шкалою Спілбергера - підвищена особиста реактивна тривожність, за шкалою депресії Raimo17 балів. При експрес-діагностиці вегетативного тонусу зареєстрована виразна симпатикотонія, підвищена реактивність симпатичного відділу ВНС, надлишкове забезпечення фізичної діяльності. Алгічна вегетативна крива при дослідженні точок Маркелова-Бірбраіра мала висхідну тенденцію з акцентом у проекції діафрагмального та трійчастого нервів, сонної, скроневої артерії з максимальною болючістю в зоні сонячного сплетіння. Хворій проведено запропонований курс терапії з накладанням катоду на шкірну проекцію сонячного сплетіння - епігастральну зону. Загальний стан покращився після перших процедур, зник головний біль, зменшилися прояви хитавиці, шум у вухах, знизилася частота та інтенсивність абдомінагій, артеріальний тиск коливався в діапазоні 140/85-130/80 мм рт. ст. Наприкінці лікування показники особистої тривожності знизилися, депресивні прояви за шкалою Raimo склали 9 балів. Реографічні показники вказували на підвищення пульсового кровонаповнення, нормалізувався судинний тонус, покращився венозний відтік. Поліпшилися показники індексу резистентності Пурцелота та лінійної швидкості кровотоку за показниками ультразвукової допплерографії (УЗДГ). Рівень симпатикотонії та реактивність цього відділу ВНС знизився, нормалізувалося забезпечення фізичної діяльності. Змінився профіль алгічної кривої на регіональний тип, інтенсивність хворобливості при дослідженні солярної точки знизилась до 2 балів. Протягом наступного року пацієнтка була працездатна, скарг не пред'являла. Таким чином, при ендоназальному електрофорезі застосовані анатомофізіологічні зв'язки нюхового аналізатора з церебральними, в т.ч. вегетативними центрами, що здійснюється завдяки ольфакто-вегетативним магістралям, назобульбарному рефлексу, волокнам трійчастого нерва, рефлексогенним зонам слизової оболонки носа, взаємодії задніх відділів носової порожнини з ретикулярною формацією стовбура мозку. Перелічене вище дозволило безпосередньо впливати на гіпоталамус як центр ольфакто-вісцеральної кореляції, що коригує 2 UA 111293 C2 5 10 15 20 25 30 35 стан функціонування сегментарних і периферичних вегетативних утворень, синокаротидних вузлів, симпатичних стовбурів, вагуса, сонячного сплетіння, судомоторних апаратів. Місцеве розташування електродів на проекції великих вегетативних структур додатково поліпшує метаболізм, нейротрансмісію та кровообіг у цих відповідальних структурах. Інгібується зворотне захоплення важливих для автономної системи нейротрансмітерів, які змінюють стан функціонування ВНС, мають виражені взаємопотенціюючі, вегетостабілізуючі, антистресові способи впливу на гіпоталамус, у т.ч. на корково-підкоркові шляхи та їх взаємовідносини, палідо-стріарні, лімбіко-ретикулярні структури, стовбурний рівень, що клінічно супроводжується ліквідацією емоційних нашарувань, проявів психовегетативних дисфункцій у вигляді кризових станів, в т.ч. "панічних атак". Відмічено суттєве покращення метаболізму, виразності біохімічних та нейромедіаторних процесів, а також кровопостачання у відповідальних структурах ВНС. Потужний антиоксидант етилметилгідроксипіридину сукцинат у свою чергу оптимізує церебральний метаболізм, покращує синаптичне передавання, підвищує резистентність мозку до гіпоксії, запобігає і знижує наслідки "ексайтотоксичності", відновлює пошкоджені біомембрани, збільшує регіональну кіркову перфузію в проблемних зонах, впливає на відновлення рухових процесів при пошкодженні мозку, а також має адаптогенні, вегетостабілізуючі властивості, підвищує вміст допаміну в ЦНС. Фенібут - благодійно впливає на психоемоційні нашарування, когнітивні функції, біоелектрогенез мозку. Відсутність психостимулюючого ефекту вигідно відрізняє його від більшості ноотропних засобів. Вплив ТМС викликає збільшення локального кровотоку, зменшення запальної реакції, стимулює процеси репаративної регенерації тканин і їх метаболізм, потенціює антиоксидантний статус дефектних регіонів нервової системи, активує ендорфінові структури антіноцицептивної системи, що реалізує протибольовий ефект ТМС. Крім того, ТМС блокує аферентну больову імпульсацію за механізмом "зворотного контролю", благодійно впливає на коморбідну до вегетативних дисфункцій депресію. Таким чином, у порівнянні з прототипом, запропоноване технічне рішення, за рахунок комплексного призначення вегетотропних ліків в сполученні з електричним та трансцеребральним магнітним стимулюванням, дозволяє позитивно впливати на ліквідацію вегетативних дисфункцій, основних патогенетичних ланок їх розвитку що, в свою чергу, поліпшує нейросоматичний стан хворого, знижує кількість ускладнень та значно покращує якість його життя. Джерела інформації: 1. Дедов И.И., Балаболкин М.И., Макарова Е.И. Руководство по внутренним болезням. Эндокринология. - М.: Медицина, 2000. - 555 с. 2. Пат. 89234 Україна, МПК (2014.01) А61N 1/32, Спосіб лікування вестибулярних дисфункцій при хронічній веретебрально-базілярній недостатності / Бакуменко І.К., Стоянов О.М., Павлишина Н.М. та інші, - Бюл. № 7, 2014. 3. № 201313358 заявл. 27.01.2014. 40 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 45 50 55 Спосіб лікування дисфункцій вегетативної системи на різних рівнях її організації у хворих на церебральну ангіодистонію шляхом застосування судинних препаратів та традиційного електрофорезу, який відрізняється тим, що призначають 1 таблетку (250 мг) фенібуту три рази на добу перед їжею щоденно протягом 1,5-2 місяців, екстракт сухий стандартизований з листя Гінко Білоба 40 або 80 мг 2-3 рази на день протягом місяця, також з першого дня лікування призначають низькоінтенсивну високочастотну трансцеребральну магнітну стимуляцію (НВТМС) на праву та ліву лобно-скроневі проекції мозку щоденно, з індукцією імпульсів 0,3 Тл та підвищуючи її на 0,1 Тл після кожного сеансу до 0,8 Тл, частотою 20 Гц протягом 10 хвилин через день, 10-12 сеансів, а у дні, вільні від магнітної стимуляції, призначають ендоназальний електрофорез мексидолу в розведенні 1:1 з аноду із силою струму 0,5-1,5 мА, підвищуючи її на 0,1 мА під час кожного сеансу, при цьому починають тривалість процедури з 20 хвилин та збільшують тривалість кожної процедури на 2 хвилини; одночасно з роздвоєного катоду застосовують 5 % розчин мексидолу, причому у разі наявності солярного синдрому від'ємно заряджені електроди накладають на ділянку сонячного сплетіння, а при наявності вегеталгій у проекції шийних симпатичних стовбурів - на осередки максимальної болючості. 3 UA 111293 C2 Комп’ютерна верстка Л. Бурлак Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Василя Липківського, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4