Спосіб визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих, які потребують хірургічного лікування супутньої патології

Реферат: Винахід стосується способу визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих, який передбачає медикаментозні та хірургічні заходи, в якому для визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих, які потребують хірургічного лікування супутньої патології, спочатку виконують хірургічні заходи для лікування супутньої патології, в ході оперативного втручання вилучають жирову тканину сальника та/або підшкірну жирову клітковину, за допомогою гістологічних, гістохімічних або морфологічних методів досліджують одержаний матеріал, в якому визначають питомий об'єм адипоцитів, судин і сполучної тканини, потім, використовуючи показники питомого об'єму адипоцитів (ПОА), питомого об'єму сполучної тканини (ПОСТ) і питомого об'єму судин (ПОС), проводять визначення паренхіматозностромального коефіцієнта (ПСК) як відношення ПОА до суми ПОСТ і ПОС, після чого у випадку, UA 111692 C2 (12) UA 111692 C2 якщо значення ПСК в підшкірній жировій клітковині від 10,35 до 12,56 і в сальнику від 8,60 до 10,62, хворому рекомендують консервативне лікування надмірної маси тіла; у випадку, якщо ПСК в підшкірній жировій клітковині більше 12,56 і в сальнику більше 10,62, хворому рекомендують хірургічне лікування ожиріння. UA 111692 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини, а саме до ендокринології, хірургії, гінекології та патологічної анатомії, і може бути використаним для визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих, які потребують хірургічного лікування супутньої патології, в залежності від результатів післяопераційного морфологічного дослідження сальника або підшкірної жирової клітковини. Ожиріння - це хронічне захворювання, що розвивається внаслідок порушення обміну речовин і харчової поведінки, має рецидивний характер і характеризується накопиченням жирової тканини в організмі [Власенко М.В. Цукровий діабет і ожиріння епідемія XXI століття: сучасний підхід до проблеми / М.В. Власенко, І.В. Семенюк, Г.Г. Слободянюк // Український терапевтичний журнал. - 2011. - № 2. - С. 50-55.]. За даними ВООЗ, близько 30 % жителів планети (більше 2 млрд. людей) мають надлишкову масу тіла. Ожиріння і супутні йому захворювання характеризуються ВООЗ як епідемія XXI століття [Хирургические технологии в лечении больных с метаболическим синдромом / М.Б. Фишман, В.М. Седов, П.Е. Куприн [и др.] // Вестник экспериментальной и клинической хирургии. - 2011. - Т. IV, № 2. - С. 247-251]. Дослідження останніх років показали, що надлишкова маса тіла є фактором ризику розвитку різних захворювань. У людей з ожирінням відмічаються збільшені показники смертності у порівнянні з людьми з нормальною масою тіла [Власенко М.В. Цукровий діабет і ожиріння епідемія XXI століття: сучасний підхід до проблеми / М.В. Власенко, І.В. Семенюк, Г.Г. Слободянюк // Український терапевтичний журнал. - 2011. - № 2. - С. 50-55.]. Лікування надмірної маси тіла і ожиріння - багатоступінчастий процес, який включає зміну стилю життя, медикаментозне та хірургічне лікування. Засоби для лікування ожиріння поділяються таким чином: ті, що впливають на центральну нервову систему - центри голоду і насичення; ті, що змінюють метаболізм живильних речовин; ті, що підвищують витрату енергії. Існує і така класифікація препаратів для лікування ожиріння: аноректики, що знижують апетит шляхом впливу на центри голоду і насичення; препарати, які стимулюють термогенез, що збільшують витрату енергії через периферичні і центральні механізми; препарати, що зменшують всмоктування харчового жиру в результаті пригнічення харчової ліпази. Серед хірургічних методів лікування ожиріння у хворих на метаболічний синдром існують: 1. Рестриктивні операції - зменшують обсяг шлунка, а відповідно і зменшують споживання їжі (поздовжня резекція шлунка, гастроплікація, бандажування шлунка, установка балона). 2. Шунтуючі операції, які виключають з процесу всмоктування певні ділянки кишки (єюноілеошунтування). 3. Комбіновані операції - поєднують в собі обидва вище описаних компонента (рестрикцію та шунтування) [Ожиріння в практиці кардіолога та ендокринолога / О.М. Біловол, О.М. Ковальова, С.С. Попова [та ін.]. - Тернопіль: ТДМУ, 2009. - 620 с.; Комплексный подход к лечению ожирения и метаболического синдрома у мужчин / Р.В. Роживанов, Б.О. Шурдумова, Н.С. Парфенова [и др.] // Ожирение и метаболизм. - 2009. - № 4. С. 38-41]. Даний спосіб визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. Визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих покладається на лікаря, є складним процесом, що обумовлює необхідність його об'єктивізації, особливо для хворих з коморбідною патологією, лікування якої передбачає, в тому числі, хірургічні заходи. Відомо, що терапевтичний метод лікування надмірної маси тіла або ожиріння відрізняється тривалістю використання і нестійкістю результату, хірургічний метод лікування надмірної маси тіла або ожиріння дає швидкий і довгостроковий ефект, але супроводжується певним хірургічним та анестезіологічним ризиком. Коморбідність патології збільшує ці ризики багаторазово. У зв'язку з вищевикладеним, в основу винаходу поставлено задачу підвищення точності визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих, які потребують хірургічного лікування супутньої патології. Задачу, яку поставлено в основу винаходу, вирішують тим, що у відомому способі визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих, який передбачає медикаментозні та хірургічні заходи, згідно з винаходом, для визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих, які потребують хірургічного лікування супутньої патології, спочатку виконують хірургічні заходи для лікування супутньої патології, в ході оперативного втручання вилучають жирову тканину сальника та/або підшкірну жирову клітковину, за допомогою гістологічних, гістохімічних або морфологічних методів досліджують одержаний матеріал, в якому визначають питомий об'єм адипоцитів, судин і сполучної тканини, затим, використовуючи показники питомого об'єму адипоцитів (ПОА), питомого об'єму сполучної 1 UA 111692 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 тканини (ПОСТ) і питомого об'єму судин (ПОС), проводять визначення паренхіматозностромального коефіцієнта (ПСК) як відношення ПОА до суми ПОСТ і ПОС, після чого, у випадку, якщо значення ПСК в підшкірній жировій клітковині від 10,35 до 12,56 і в сальнику від 8,60 до 10,62, хворому рекомендують консервативне лікування надмірної маси тіла; у випадку, якщо ПСК в підшкірній жировій клітковині більше 12,56 і в сальнику більше 10,62, хворому рекомендують хірургічне лікування ожиріння. Технічний ефект винаходу, а саме підвищення точності визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих, які потребують хірургічного лікування супутньої патології, обумовлений синергізмом заходів медичної технології, яка заявляється. Спосіб виконують наступним чином: для визначення тактики лікування надмірної маси тіла або ожиріння хворих, які потребують хірургічного лікування супутньої патології, спочатку виконують хірургічні заходи для лікування супутньої патології, в ході оперативного втручання вилучають жирову тканину сальника та/або підшкірну жирову клітковину, за допомогою гістологічних, гістохімічних або морфологічних методів досліджують одержаний матеріал, в якому визначають питомий об'єм адипоцитів, судин і сполучної тканини, затим, використовуючи показники питомого об'єму адипоцитів (ПОА), питомого об'єму сполучної тканини (ПОСТ) і питомого об'єму судин (ПОС), проводять визначення паренхіматозно-стромального коефіцієнта (ПСК) як відношення ПОА до суми ПОСТ і ПОС, після чого, у випадку, якщо значення ПСК в підшкірній жировій клітковині від 10,35 до 12,56 і в сальнику від 8,60 до 10,62, хворому рекомендують консервативне лікування надмірної маси тіла; у випадку, якщо ПСК в підшкірній жировій клітковині більше 12,56 і в сальнику більше 10,62, хворому рекомендують хірургічне лікування ожиріння. Ефективність способу доведена шляхом дослідження операційного, біопсійного та секційного матеріалу. Матеріал дослідження - жирова тканина сальника і підшкірної жирової клітковини. Отриманий матеріал досліджували за допомогою гістологічних, гістохімічних та морфометричних методів дослідження. У ході дослідження весь матеріал був розділений на п'ять груп: I група (n=12) - група порівняння - секційний матеріал (Секційні випадки були групою порівняння, де основним захворюванням виступила пухлина (різні гістологічні варіанти) головного мозку, а причиною смерті стала дислокація стовбура головного мозку. У всіх відібраних секційних випадках індекс маси тіла (ІМТ) відповідав нормі, тобто був у межах 18,524,99. У досліджуваних групах використовували операційний матеріал (жирова тканина сальника і підшкірна жирова клітковина), набраний під час проведення планових оперативних втручаннях на органах черевної порожнини та ін. II група (n=12) - досліджувана група - операційний матеріал хворих на метаболічний синдром, ІМТ яких був у межах 25,0-30,0, що свідчило про надмірну масу тіла; III група (n=12) - досліджувана група - операційний матеріал хворих на метаболічний синдром, ІМТ яких був у межах 30,0-35,0, що свідчило про ожиріння І ступеня; IV група (n=12) - досліджувана група - операційний матеріал хворих на метаболічний синдром, ІМТ яких був у межах 35,0-40,0, що свідчило про ожиріння II ступеня; V група (n=12) - досліджувана група - операційний матеріал хворих на метаболічний синдром, ІМТ яких був у межах 40,0 і більше, що свідчило про ожиріння III ступеня. В результаті гістологічного та гістохімічного дослідження було встановлено, що у хворих досліджуваних груп зі збільшенням ІМТ відзначається збільшення ступеня вираженості в жировій тканині сальника і підшкірній жировій клітковині запальних, дисциркуляторних, склеротичних і гіпоксично-метаболічних змін. Визначали питомий об'єм адипоцитів, судин і сполучної тканини. Використовуючи показники ПОА (питомого об'єму адипоцитів), ПОСТ (питомого об'єму сполучної тканини) і ПOC (питомого об'єму судин), проводили визначення паренхіматозно-стромального коефіцієнта (ПСК) як відношення ПОА до суми ПОСТ і ПОС (табл.). 2 UA 111692 C2 Таблиця Середні значення ПОА, ПОСТ, ПОС, ПСК в підшкірній жировій клітковині і жировій тканині сальника Назва показника І Підшкірна жирова клітковина ПОА, % 88,17±9,32 Номер групи III II 90,84±8,33 р1>0,05 IV V 92,50±7,60 р1>0,05 р2>0,05 94,00±6,86 р1>0,05 94,67±6,48 р1>0,05 р2>0,05 4,33±0,25 р10,05 3,17±0,23 р1