Спосіб комбінованої дистальної вакуум-терапії з проксимальним пневмопресингом кінцівок

Реферат: Винахід належить до способу комбінованої дистальної вакуум-терапії з проксимальним пневмопресингом кінцівок, що включає накладання на нижню або верхню кінцівку пневмоманжети із почерговим створенням у її секціях надлишкового тиску, при якому одягають на нижню та/або верхню кінцівку пневмоманжету, що містить 4-12 секцій прямокутного перерізу шириною 3-12 см, фіксують манжету на кінцівці за допомогою елементів кріплення, таким чином, що крайню верхню секцію розміщують у верхній частині стегна, нижче пахових лімфовузлів, та/або у верхній частині передпліччя, нижче пахвових лімфовузлів, а крайню нижню секцію розміщують на гомілці, вище гомілковостопного суглоба на 3-15 см та/або у нижній частині верхньої кінцівки на 2-13 см вище кистьового суглоба; далі стопу та/або кисть поміщують у портативну барокамеру, яку фіксують за допомогою герметичного фіксатора, який розмішують впритул до крайньої нижньої секції пневмоманжети, потім на нижню та/або верхню кінцівку здійснюють одночасний вплив через пневмоманжету і портативну барокамеру, для цього у пневмоманжеті, починаючи з крайньої нижньої секції, почергово у кожній секції створюють надлишковий тиску на 0,1-20 % вище вихідного артеріального тиску кінцівки через штуцер та повітропровід засобу створення тиску із частотою, яку визначають індивідуально залежно від показань, а у портативній барокамері створюють почергово надлишковий тиск у межах 1,5-5,5 кПа і/або розрідження 3,5-22,5 кПа із частотою, яку визначають індивідуально та адаптують до периферичної гемодинаміки із врахуванням показань та протипоказань, через штуцери та повітропровід створення надлишкового тиску і повітропровід створення розрідження бароапарата. 0 UA 115356 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Винахід належить до медицини, а саме до способів лікування судинних захворювань кінцівок і може бути використана у фізіотерапії, курортології, лімфології, реабілітації при лікуванні та профілактиці набряків кінцівок, тромбоемболії, тромбозу, серцево-судинних захворювань та професійних пов'язаних із обмеженістю руху і постійним знаходженням у вертикальному положенні, а також для відновлювального та оздоровчого масажу. Венозний та лімфатичний обіг особливо чутливий до процедури об'ємного пневмопресингу. Тому виконання процедури повинно узгоджуватись з фізіологічною направленістю течії венозної крові та лімфи. В іншому випадку виконання процедури може призвести до стазу та дискуляторних явищ у кінцівках. Відомо, що артерії кінцівок мають виражений шар м'язів, що зумовлює досить високі значення артеріального тиску. Тому, дія об'ємного пневмопресингу на кровообіг в магістральних артеріях є неможливою. На відміну від артерій, вени не мають вираженого м'язового шару, при цьому тиск, під яким кров потрапляє з капілярів до вен, є незначним, а ємність венозної системи перевищує ємність артеріальної до 10 разів. Відтік крові відбувається шляхом взаємодії клапанного апарату вен з фасціальним м'язовим насосом. При цьому скорочення призводить до підвищення тиску в глибоких венах, що забезпечує переміщення крові в центральному напрямку. Після розслаблення м'язів і фаціального футляра тиск падає нижче вихідного значення і кров присмоктується з поверхневих шарів у глибокі. Отже, при скороченні м'язів вени поперемінно розслабляються та звужуються, а кров присмоктується та подається до серця. Лімфа потрапляє у лімфатичні судини з лімфатичних капілярів. При цьому течія лімфи у центральному напрямку повільна та відбувається за рахунок скорочення стінок лімфатичних судин та скелетних м'язів. Отже, необхідно забезпечити виконання процедури об'ємного пневмопресингу з урахуванням анатомічно-фізіологічних особливостей артеріального і венозного кровообігу, лімфообігу та локалізації порушень артеріального кровообігу дистально, переважно в пальцях стоп та кистей, а також при порушенні венозного кровотоку в нижніх кінцівках, зокрема в нижній та середній частинах гомілки. Фізіологічно доцільним напрямком об'ємного пневмопресингу на кінцівках є проходження "хвилі" наповнення манжет знизу-догори. При цьому покращення мікроциркуляції повторно зміцнює системну гемодинаміку, в тому числі і тонус магістральних артерій. Відомий спосіб стимулювання кровотоку шляхом послідовної дії на м'язи кінцівок імпульсного електричного струму та впливу на стопу тиском 20…30 мм рт. ст. вище різниці систолічного та діастолічного тиску [SU № 1044284 від 30.09.1983, бюл. № 36]. Недоліком способу є відсутність хвильової і суцільної дії на м'язи кінцівок та можливості створення надлишкового тиску й розрідження при впливі на стопу, протипоказання застосування електричних імпульсів при окремих захворюваннях. Відомий спосіб застосування барокамери В. А. Кравченка [http://mmt-zp.prom.ua/p27652111barokamera-Kravchenko-dlya.html]. Згідно зі способом у барокамері розміщують кінцівку, яку фіксують за допомогою герметичного елемента та діють на неї шляхом створення підвищеного тиску та розрідження. Недоліком способу застосування барокамери В. А. Кравченка є відсутність хвильового механічного впливу на кінцівку від периферії до центру, який би відповідав фізіологічним особливостям та забезпечував ефективний дренаж та лімфотечію кінцівок. А також незручність у використанні барокамери, яка зумовлена громіздкістю та складністю конструкції. Найближчим аналогом за технічною суттю є спосіб лікування облітеруючих захворювань кінцівок та пристрій для його здійснення "Пневмостокінг" [RU №2253429 від 10.06.2005 p.]. Згідно способу на кінцівку накладається багатосекційна пневмоманжета, повітропроводи якої з'єднані з апаратом пневмокомпресії. При цьому на проксимальну секцію подається тиск на весь період дії на кінцівку, а на дистальні секції почергово - від центру до периферії. Недоліком найближчого аналогу є незабезпечення ефективного впливу на нижню частину кінцівки, зокрема останню третину гомілки та стопу, через відсутність можливості щільного прилягання пневмоманжети, зумовлене анатомічною будовою нижньої кінцівки. Крім того, напрямок механічного хвильового впливу від центру до периферії має протипоказання та може згубно впливати та судини та капіляри нижньої частини кінцівки. В основу винаходу поставлено завдання створення способу, що забезпечує ефективне лікування та профілактику судинних захворювань кінцівок, в тому числі покращує капілярний дренаж та лімфотечію, шляхом врахування фізіологічних та анатомічних властивостей кінцівок і індивідуальних фізіологічних й антропометричних показників пацієнта та суміщення переваг механічного хвильового впливу проксимального пневмопресингового масажу та вакуум-терапії, а також є доступним та зручним у застосуванні. 1 UA 115356 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Поставлене завдання вирішується тим, що пацієнта спочатку готують до процедури. Для цього йому дають можливість прийняти зручне положення, яке забезпечує відсутність напруження у всіх групах м'язів, а також рівне спокійне дихання. Потім пацієнту вимірюють систолічний та діастолічний тиск, пульс, визначають артеріальний тиск у кінцівках. Далі на нижню та/або верхню кінцівку пацієнта одягають пневмоманжету, що містить 4…12 секцій прямокутного перерізу шириною 3…12 см. Манжету фіксують за допомогою елементів кріплення таким чином, що крайню верхню секцію розміщують у верхній частині стегна, нижче пахових лімфовузлів, та/або у верхній частині передпліччя, нижче пахвових лімфовузлів. Крайню нижню секцію розміщують на гомілці, вище гомілковостопного суглоба на 3…15 см та/або у нижній частині верхньої кінцівки на 2…13 см вище кистьового суглоба. Далі стопу та/або кисть поміщують у портативну барокамеру та фіксують її за допомогою герметичного фіксатора, який розмішують впритул до крайньої нижньої секції пневмоманжети. Потім на нижню та/або верхню кінцівку здійснюють одночасний вплив через пневмоманжету і портативну барокамеру. При цьому у пневмоманжеті, починаючи з крайньої нижньої секції, почергово створюють надлишковий тиску у кожній секції через штуцер та повітропровід засобу створення тиску. Створений надлишковий тиск на 0,1…20 % вище вихідного артеріального тиску кінцівки. Частоту почергового створення надлишкового тиску у секціях пневмоманжети визначають індивідуально, вона може відповідати ритму дихання, кардіальному ритму серця або тримеру капілярів, залежно від показань. Для цього індивідуально вибирають програму блоку керування засобом створення тиску відповідно до фізіологічних показників пацієнта. У портативній барокамері створюють почергово надлишковий тиск у межах 1,5…5,5 кПа і/або розрідження 3,5…22,5 кПа із частотою, яку визначають індивідуально та адаптують до периферичної гемодинаміки із врахуванням показань та протипоказань, через штуцери та повітропровід створення надлишкового тиску і повітропровід створення розрідження бароапарата. Процедуру проводять 6…40 хв., її повторюють кожен день або раз на два дні протягом 7….30 діб. Виконаний заявником аналіз рівня техніки, який включає пошук по патентним та науковотехнічним джерелам інформації, виявлення джерел, які містять відомості про аналоги заявленої корисної моделі, дозволив встановити, що заявник не виявив аналог, який характеризується ознаками ідентичними всім істотним ознакам технічного рішення. Виявлення аналогу як найбільш близького до істотних дозволило встановити сукупність істотних ознак відносно передбаченого технічного результату відомих ознак в заявленому технічному рішенні, яке виявлене в формулі корисної моделі. Отже, винахід відповідає критерію патентоспроможності "новизна". Суть технічного рішення пояснюється кресленнями. На фіг. 1 - зображено розміщення пневмоманжети та портативної барокамери на нижній кінцівці. На фіг. 1. позначено: 1 - пневмоманжета; 2 - кріпильні елементи пневмоманжети; 3 - крайня верхня секція пневмоманжети; 4 - крайня нижня секція пневмоманжети; 5 - портативна барокамера; 6 - герметичний фіксатор барокамери; 7 - штуцер секції пневмоманжети; 8 - повітропровід засобу створення тиску; 9 - штуцер портативної барокамери для створення надлишкового тиску; 10 - штуцер надлишкового портативної барокамери для створення розрідження; 11 - повітропровід бароапарату для створення надлишкового тиску; 12 - повітропровід бароапарату для створення розрідження. Згідно технічного рішення способу на нижню та/або верхню кінцівку пацієнта одягають пневмоманжету (1), що містить 4…12 секцій прямокутного перерізу шириною 3…12 см. Манжету фіксують за допомогою елементів кріплення (2) таким чином, що крайню верхню секцію (3) розміщують у верхній частині стегна, нижче пахових лімфовузлів, та/або у верхній частині передпліччя, нижче пахвових лімфовузлів. Крайню нижню секцію (4) розміщують на гомілці, вище гомілковостопного суглоба на 3…15 см та або у нижній частині верхньої кінцівки на 2…13 см вище кистьового суглоба. Далі стопу та/або кисть поміщують у портативну барокамеру (5) та фіксують її за допомогою герметичного фіксатора (6), який розміщують впритул до крайньої нижньої секції (4) пневмоманжети (1). Потім на нижню та/або верхню кінцівку здійснюють одночасний вплив через 2 UA 115356 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 пневмоманжету (1) і портативну барокамеру (5). При цьому у пневмоманжеті (1), починаючи з крайньої нижньої секції (4), почергово створюють надлишковий тиску у кожній секції через штуцер (7) та повітропровід (8) засобу створення тиску (на кресленнях не показано). Створений надлишковий тиск на 0,1…20 % вище вихідного артеріального тиску кінцівки… Частоту почергового створення надлишкового тиску у секціях пневмоманжети (1) визначають індивідуально, вона може відповідати ритму дихання, кардіальному ритму серця або тримеру капілярів, залежно від показань. Для цього індивідуально вибирають програму блоку керування засобом створення (на кресленнях не показаний) тиску відповідно до фізіологічних показників пацієнта. У портативній барокамері (5) створюють почергово надлишковий тиск у межах 1,5…5,5 кПа і/або розрідження 3,5…22,5 кПа із частотою, яку визначають індивідуально та адаптують до периферичної гемодинаміки із врахуванням показань та протипоказань, через штуцери (9, 10) та повітропровід створення надлишкового тиску (11) й повітропровід створення розрідження (12) бароапарату (на кресленнях не показаний). Спосіб комбінованої дистальної вакуум-терапії з проксимальним пневмопресингом кінцівок здійснюють наступним чином. Спочатку проводять діагностування порушень функцій серцево-судинної системи організму та визначають захворювання судин кінцівок пацієнта. Після визначення діагнозу, пацієнта готують до процедури. Для цього йому дають можливість прийняти зручне положення, яке забезпечує відсутність напруження у всіх групах м'язів, а також рівне спокійне дихання. Потім пацієнту вимірюють систолічний та діастолічний тиск та визначають пульс і ритм дихання. Далі на нижню та/або верхню кінцівку пацієнта одягають пневмоманжету, що містить 4…12 секцій прямокутного перерізу шириною 3…12 см. Манжету фіксують за допомогою елементів кріплення (наприклад застібок-липучок) таким чином, щоб вона щільно облягала кінцівку, але не перешкоджала природному кровообігу кінцівок. При цьому крайню верхню секцію розміщують у верхній частині стегна, нижче пахових лімфовузлів, та/або у верхній частині передпліччя, нижче пахвових лімфовузлів. Крайню нижню секцію розміщують на гомілці, вище гомілковостопного суглоба на 3…15 см та/або у нижній частині верхньої кінцівки на 2…13 см вище кистьового суглоба. Далі стопу та/або кисть поміщують у портативну барокамеру та фіксують її за допомогою герметичного фіксатора, який розмішують впритул до крайньої нижньої секції пневмоманжети. Потім на нижню та/або верхню кінцівку здійснюють одночасний вплив через пневмоманжету і портативну барокамеру. При цьому у пневмоманжеті, починаючи з крайньої нижньої секції (від периферії до центру), почергово створюють надлишковий тиску у кожній секції через штуцер та повітропровід засобу створення тиску (наприклад Біорегулятор-004). Створений надлишковий тиск на 0,1…20 % вище вихідного артеріального тиску кінцівки. Частоту почергового створення надлишкового тиску у секціях пневмоманжети визначають індивідуально, вона може відповідати ритму дихання, кардіальному ритму серця або тримеру капілярів, залежно від показань. Для цього індивідуально вибирають програму блоку керування засобом створення тиску відповідно до фізіологічних показників пацієнта. У портативній барокамері створюють почергово надлишковий тиск у межах 1,5…5,5 кПа і/або розрідження 3,5…22,5 кПа із частотою, яку визначають індивідуально та адаптують до периферичної гемодинаміки із врахуванням показань та протипоказань, через штуцери та повітропровід створення надлишкового тиску і повітропровід створення розрідження бароапарату. Процедуру проводять 6…40 хв., її повторюють кожен день або раз на два дні протягом 7…30 діб, відповідно до рекомендацій лікаря. Заявлений спосіб забезпечує врахування фізіологічних й анатомічних особливостей кінцівок та антропометричних і фізіологічних показників пацієнта, а також ефективний терапевтичний вплив на всі зони кінцівки, суміщає переваги пневмопресингового масажу та баротерапії, є зручним та доступним у застосуванні. Застосування способу сприяє збільшенню функціонуючих капілярів кінцівки, що покращує кровообіг, а це, в свою чергу, знижує навантаження на серце та загальний периферичний опір артеріальної системи. Також покращується венозний відтік, що збільшує об'єм крові, який вертається до серця, а це сприяє зменшенню міжклітинної рідини, що знижує набряки та покращує обмінні процеси. Заявлене технічне рішення може бути використане при лікуванні та профілактиці судинних захворювань кінцівок у фізіотерапії та курортології, лімфології, реабілітації при лікуванні та профілактиці набряків кінцівок, тромбоемболії, тромбозу, серцево-судинних захворювань, професійних захворювань, пов'язаних із обмеженістю руху та постійним знаходженням у вертикальному положенні, а також для відновлювального та оздоровчого масажу. Спосіб лікування та профілактики судинних захворювань пройшов клінічні випробування на базі ТОВ 3 UA 115356 C2 "Санаторій "Сосновий бір" Зіньківського району Полтавської області і підтвердив скою ефективність, яка склала понад 82 %. В матеріалах заявки технічне рішення способу описано повністю, що задовольняє критерію патентоспроможності винаходу "промислова придатність". 5 10 15 20 25 30 35 ФОРМУЛА ВИНАХОДУ 1. Спосіб комбінованої дистальної вакуум-терапії з проксимальним пневмопресингом кінцівок, що включає накладання на нижню або верхню кінцівку пневмоманжети із почерговим створенням у її секціях надлишкового тиску, який відрізняється тим, що пацієнта готують до процедури, одягають на нижню та/або верхню кінцівку пневмоманжету, що містить 4-12 секцій прямокутного перерізу шириною 3-12 см, фіксують манжету на кінцівці за допомогою елементів кріплення таким чином, що крайню верхню секцію розміщують у верхній частині стегна, нижче пахових лімфовузлів, та/або у верхній частині передпліччя, нижче пахвових лімфовузлів, а крайню нижню секцію розміщують на гомілці, вище гомілковостопного суглоба на 3-15 см та/або у нижній частині верхньої кінцівки на 2-13 см вище кистьового суглоба; далі стопу та/або кисть поміщують у портативну барокамеру, яку фіксують за допомогою герметичного фіксатора, який розмішують впритул до крайньої нижньої секції пневмоманжети, потім на нижню та/або верхню кінцівку здійснюють одночасний вплив через пневмоманжету і портативну барокамеру, для цього у пневмоманжеті, починаючи з крайньої нижньої секції, почергово у кожній секції створюють надлишковий тиск на 0,1-20 % вище вихідного артеріального тиску кінцівки через штуцер та повітропровід засобу створення тиску із частотою, яку визначають індивідуально залежно від показань, а у портативній барокамері створюють почергово надлишковий тиск у межах 1,5-5,5 кПа і/або розрідження 3,5-22,5 кПа із частотою, яку визначають індивідуально та адаптують до периферичної гемодинаміки із врахуванням показань та протипоказань, через штуцери та повітропровідстворення надлишкового тиску і повітропровід створення розрідження бароапарата. 2. Спосіб за п. 1, який відрізняється тим, що до процедури пацієнта готують наступним чином: дають можливість прийняти зручне положення, яке забезпечує відсутність напруження у всіх групах м'язів, а також рівне спокійне дихання, потім пацієнту вимірюють систолічний та діастолічний тиск, пульс, визначають артеріальний тиск кінцівок. 3. Спосіб за пп. 1-2, який відрізняється тим, що у кожній секції пневмоманжети почергово створюють надлишковий тиск із частотою, що може відповідати ритму дихання, кардіальному ритму серця або тримеру капілярів, залежно від показань, для цього індивідуально вибирають програму блока керування засобом створення тиску відповідно до фізіологічних показників пацієнта, при цьому процедуру проводять 6-40 хв., її повторюють кожен день або раз на два дні протягом 7-30 діб. Комп’ютерна верстка В. Мацело Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4