2-[4-бензил-5-(41-бромофеноксиметил)-4н-[1,2,4]триазол-3-ілсульфаніл]-n-арилацетаміди, що мають протипухлинну активність

Реферат: 1 2-[4-Бензил-5-(4 -бромофеноксиметил)-4H-[1,2,4]триазол-3-ілсульфаніл]-N-арилацетаміди: R N N N O Br N Ar S O , де R=H, СH(СН3)2, Аr=С6Н5, С6Н4СН3(4), С6Н2Сl3(2,4,6), що мають протипухлинну активність. UA 116873 U (12) UA 116873 U UA 116873 U Корисна модель належить до органічної, фармацевтичної хімії та медицини, а саме до 1 одержання біологічно активних 2-[4-бензил-5-(4 -бромофеноксиметил)-4H-[1,2,4]триазол-3ілсульфаніл]-N-арилацетамідів формули: R N N N O 5 10 15 S N Br Ar O , де R=Н, СН(СН3)2, Аr=С6Н5, С6Н4СН3(4), С6Н2С13(2,4,6), що проявляє протипухлинну активність та може бути використана при лікуванні лейкемії. На сучасному етапі для лікування різних видів лейкемії застосовують хіміотерапію. Навіть якщо повне лікування лейкемії є неможливим, хіміотерапія може продовжити людині життя, і пацієнт буде відчувати себе значно краще. Лікування лейкемії хіміотерапією складається, як правило, з комбінації лікарських препаратів, що перешкоджає виникненню резистентності ракових клітин до якогось певного препарату. Інші лікарські препарати, що застосовуються для лікування лейкемії, можуть запобігти виникненню інфекційних захворювань і допомагають організму продукувати нові клітини крові. Для лікування різних видів лейкозу застосовують преднізон, вінкрістін, даунорубіцин, L-аспарагіназу, метотрексат, циклофосфамід, ідарубіцин, цитозин арабінозу, мітоксантрон та інші препарати. Під час лікування лейкемії хіміотерапією виникають побічні ефекти, серед яких найпоширенішими і найбільш неприємними є нудота і блювота, а також порушення роботи систем організму. Відома також сполука, похідне N-ариламідів (лікарський засіб іматиніб) формули: CH3 O H3 C N N N NH H N N N 20 25 30 35 40 . Іматиніб - протилейкозний цитостатичний препарат, один з представників нового класу таргетних цитостатиків, які вибірково впливають на клітини, які мають ті чи інші характерні для пухлин генетичні дефекти. Виробляється під назвами: Gleevec (Канада, Південна Африка і США), Glivec (Австралія, Європа і Латинська Америка), зустрічається під назвою STI-571, яку було присвоєно препарату під час випробувань Іматиніб ефективно пригнічує гібридну тирозинкіназу BCR-ABL, ген якої знаходиться на "філадельфійській хромосомі" (Ph), що утворюється внаслідок реципрокної транслокації між 9 і 22 хромосомами, in vitro та in vivo. [1-6]. При застосуванні іматинібу часто виникають нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, пригнічення кістково-мозкового кровотворення, анорексія, головний біль, запаморочення, порушення смаку, безсоння, геморагічний інсульт, кон'юнктивіт, глаукома, серцева недостатність, набряк легень, тахікардія, артеріальна гіпотензія, припливи до обличчя, нудота, блювота, діарея, диспепсія, болі в животі, метеоризм, екзема, висип, ниркова недостатність, біль у нирках, часте сечовипускання та ряд інших побічних ефектів. Підвищення ефективності хіміотерапії пухлинної хвороби в першу чергу пов'язано із створенням нових, ефективних протипухлинних препаратів. В основу корисної моделі поставлена задача пошуку нових речовин, що проявляють протипухлинну активність - здатність пригнічувати ріст ракових клітин лейкемії: CCRF-CEM, HL60(TB), K-562, MOLT-4, RPMI-8226 та SR. Поставлена задача вирішується тим, що як нові хімічних речовин синтезовано 2-[4-бензил-51 (4 -бромофеноксиметил)-4H-[1,2,4]триазол-3-ілсульфаніл]-N-арилацетаміди (6 а-с). 1 UA 116873 U Заявлені сполуки (6 а-с) одержують з високим виходом при використанні відомих синтетичних підходів у декілька стадій (схема 1). 1 Схема 1. Синтез 2-[4-бензил-5-(4 -бромофеноксиметил)-4H-[1,2,4]триазол-3-ілсульфаніл]-Nарилацетамідів 5 , де a) R=H, Аr=2,4,6С6Н2Сl3, b) R=H, Аr=4С6Н4СН3, с) R=CH(CH3)2, Аr=С6Н5. Дослідження мітотичної активності проведено методом флуоресцентного зафарбування (барвник - сульфородамін Б) (табл. 1). 10 Таблиця 1 Протипухлинна активність сполук 6 (а-с) in vitro 5 на лініях клітин раку при дії речовин в концентрації 10~ моль/л Лінії ракових клітин лейкемії CCRF-CEM HL-60(TB) K-562 MOLT-4 RPMI-8226 SR Сполука а Сполука b Сполука с 59.79 92.57 67.03 69.95 48.93 74.00 62.48 49.36 5.96 57.50 81.72 30.78 -0.87 -16.59 5.09 2.03 -35.98 -2.07 1 15 Для визначення протипухлинної активності похідних 2-[4-бензил-5-(4 -бромофеноксиметил)4H-[1,2,4]триазол-3-ілсульфаніл]-N-арилацетамідів 6 а-с проведено in vitro дослідження на 6 лініях ракових клітин лейкемії, при дії речовини в концентрації 10° моль/л за стандартною процедурою оцінки мітотичної активності нових потенційних біологічно активних сполук, виконаних в Національному інституті раку США (National Cancer Institute of Health, USA) в рамках Development Therapeutic Program. Результат проведених досліджень виражали у 2 UA 116873 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 відсотках росту клітин раку у порівнянні з контролем. Як контроль використовували 5фторурацил. Приклади конкретного виконання. Гідразид 4-бромфеноксіоцтової кислоти 3 був одержаний за методом [7] послідовним алкілуванням 4-бромфенолу 1 етиловим естером монохлор-оцтової кислоти та подальшим кип'ятінням естеру 2 з гідрзингідратом. Приклад 1 1 Синтез 4-бензил-5-(4 -бромфеноксиметил-4Н-[1,2,4]триазол-3-тіолу 5. До розчину 9.8 г (0.04 моля) гідразиду 4-бромфеноксіоцтової кислоти 3 в 150 мл сухого діоксану при перемішуванні додавали 5.97 г (0.04 моля) фенілізотіоціанату. Реакційну суміш кип'ятили протягом 40 хвилин, охолоджували, осад, що утворився, відфільтровували. До одержаної таким чином заміщеної тіосечовини 4 додавали 100 мл 0.1 М розчину гідроксиду натрію. Реакційну суміш кип'ятили протягом 2-х годин. Після охолодження, підкисляли реакційну суміш 0.1 М розчином соляної кислоти до рН=8. Осад, що утворився, відфільтровували, промивали водою, сушили. Вихід 12.8 г (85 %), Тпл.=242-3 °C. Знайдено, %: N-11.4, Вr-20.9, C16H14BrN3OS. Обчислено, %: N-11.2, Вr1 21.2. ЯМР Н (δ, м. ч.): 5.01 (с, 2Н, NCH2), 5.31 (с, 2Н, ОСH2), 6.72 та 7.38 (д-д, 4Н, С6Н4-пара), 7.21-7.30 (м, 5Н, Ph), 13.9 (c, 1H, SH). Приклад 2 2 2 2 2-[4-Бензил-5-(4'-бромофеноксиметил)-4H-[1,2,4]триазол-3-ілсульфаніл]-N-(2 ,4 ,6 1 трихлорофеніл)ацетамід 6 а. До розчину 1.88 г. (0.005 моль) 4-бензил-5-(4 -бромфеноксиметил4H-[1,2,4]триазол-3-тіолу 5 в 40 мл сухого ДМФА додавали 1.38 г (0.01 моля) карбонату калію. 2 2 2 Потім додавали 1.365 г (0.005 моль) 2-хлор-N-(2 ,4 ,6 -трихлорфеніл)ацетаміду. Нагрівали при перемішуванні на водяній бані 2 години. Охолоджували і виливали в 100 мл води. Осад, що утворився, відфільтровували, промивали водою. Перекристалізовували із етанолу. Вихід 2.57 г (84 %), Tпл.=180-2 °C. Знайдено, %: N-9.29, S-5.27, C24H18BrCl3N4O2S. Обчислено, %: N-9.14, S1 5.23. ЯМР Н (δ, м.ч.): 4.15 (с, 2Н, SCH2), 5.17 (с, 2H, NCH2), 5.31 (с, 2Н, ОСН2), 6.82 та 7.33 (д-д, 4Н, С6Н4-пара), 7.12-7.28 (м, 5Н, Ph), 7.49 (с, 2Н, С6Н2), 10.1 (c, 1H, NH). Приклад 3 1 2-[4-бензил-5-(4 -бромофеноксиметил)-4Н-[1,2,4]триазол-3-ілсульфаніл]-N-(пара1 толіл)ацетамід 6 b був одержаний аналогічно прикладу 2 із 1.88 г. (0.005 моль) 4-бензил-5-(4 бромфеноксиметил-4Н-[1,2,4]триазол-3-тіолу 5 та 0.918 г (0.005 моль) 2-хлор-N-(паратоліл)ацетаміду. Вихід 2.04 г (78 %), Тпл=174-6 °C. Знайдено, %: N-10.5, Вr-15.6, C25H23BrN4O2S. 1 Обчислено, %: N-10.7, Вr-15.3. ЯМР Н (δ, м. ч.): 2.30 (с, 3Н, СН3), 4.09 (с, 2Н, SCH2), 5.17 (с, 2H, NCH2), 5.30 (с, 2Н, ОСН2), 6.81 та 7.34 (д-д, 4Н, С6Н4-пара), 7.22 та 7.41 (д-д, 4Н, С6Н4-пара), 7.14-7.29 (м, 5Н, Ph), 10.0 (c, 1H, NH). Приклад 4 1 2-[4-бензил-5-(4 -бромофеноксиметил)-4Н-[1,2,4[триазол-3-ілсульфаніл]-N-ізопропіл-N1 фенілацетамід 6 с був одержаний аналогічно прикладу 2 із 1.88 г. (0.005 моль) 4-бензил-5-(4 бромфеноксиметил-4Н-[1,2,4]триазол-3-тіолу 5 та 1.059 г (0.005 моль) 2-хлор-N-ізопропіл Nфенілацетаміду. Вихід 2.23 г (81 %), Т пл.=141-3 °C. Знайдено, %: - N 10.4, Вr-14.3, 1 C27H27BrN4O2S. Обчислено, %: N-10.2, Вr-14.5. ЯМР Н (δ, м.ч.): 1.01 (д, 6Н, СН(СН3)2), 3.67 (с, 2Н, SCH2), 4.76 (м, 1Н, СН(СН3)2), 5.17 (с, 2H, NCH2), 5.24 (с, 2Н, ОСН2), 6.83 та 7.38 (д-д, 4Н, С6Н4-пара), 7.08-7.47 (м, 10Н, 2Ph). Визначення цитотоксичного ефекту in vitro. Основною метою досліджень in vitro є оцінка прямого цитотоксичного ефекту потенційних протипухлинних сполук та виявлення можливої диференційної чутливості пухлинних клітин людини різного ґенезу до сполук, що вивчаються. Експеримент in vitro проводили на 6 лініях ракових клітин лейкемії, при цьому сполуки використовували в концентрації 10° моль/л та визначали мітотичну активність сполук за стандартною процедурою оцінки мітотичної активності нових потенційних біологічно активних сполук [8]. Визначення проводили високочутливим флюорометричним методом, кількісно оцінюючи інтенсивність кольору флуоресцентного випромінювання (барвник - сульфо-родамін Б) через 48 год. опромінення клітини з тестованою сполукою. Результат проведених досліджень виражали у відсотках росту клітин раку у порівнянні з контролем. Використана система відбору та вивчення сполук з потенційною протипухлинною активністю in vitro основана на визначенні відсотку росту клітин пухлини (PG) під впливом тестованої сполуки, який обчислюється за однією із наступних формул: якщо (середня ODтест - середня ODtzero) > 0, тоді PG=100  (середнє ODtest - середнє ODtzero) / (середнє ODctrl - середнє ODtzero); якщо (середнє ODtest - середнє ODtzero) < 0, тоді PG=100  (есреднє ODtest - середнє ODtzero) / середнє ODtzero 3 UA 116873 U 5 10 15 20 25 30 де: середнє ODtzero = середня величина оптичних вимірювань густини SRB-похідних кольорів безпосередньо перед дією на клітини тестованої сполуки; середнє ODtest - середня величина оптичних вимірювань густини SRB-похідних кольорів після 48 год. опромінення клітини тестованої сполуки; середнє OD ctrl = середня величина оптичних вимірювань густини SRB-похідних кольорів після 48 год. без будь-якої дії на клітини тестованої сполуки. 1 Таким чином, оскільки сполука 2-[4-бензил-5-(4 -бромофеноксиметил)-4H-[1,2,4]триазол-3ілсульфаніл]-N-ізопропіл-N-фенілацетамід 6 с набагато ефективніше стримує ріст клітин лейкемії K-562 та MOLT-4 ніж стандарт - 5-фторурацил, а ріст клітини CCRF-CEM, HL-60(TB), RPMI-8226 та SR не тільки стримує, а й знищує (див. табл. 1), то запропонована нова біологічно активна сполука, яка може бути потенційним протипухлинним засобом. Джерела інформації: 1 Novartis Pharma AG. Gleevec® (imatinib mesylate) tablets prescribing information. East Hanover, NJ; 2006 Sep. Anon. Drugs of choice for cancer. Treat Guidel Med Lett. 2003; p 41-52 2. К.M. Абдулкадыров, В.А. Шуваев, М.С. Фоминых. Дженерики иматиниба: мифы и реальность (обзор литературы и собственные данные) Клиническая онкогематология. Т7 - № 32014-311-316 3. Абдулкадыров К.М., Абдуллаев А.О., Авдеева Л.Б. и др. Федеральные клинические рекомендации по диагностике и терапии хронического миелолейкоза. Вестн. гематол. 2013; 9(3): 4-40. 4. Воробьев А.И., Абдулкадыров К.М., Хорошко Н.Д. Диагностика и терапия хронического миелолейкоза. М., 2011. 35 с. 5. Guidelines N. Version 4.2013 Chronic Myelogenous Leukemia. http://www.nccn.org (Accessed on 18.09.2013). 6. Baccarani M., Deininger M.W., Rosti G. et al. European LeukemiaNet recommendations for the management of chronic myeloid leukemia: 2013. Blood 2013; 122(6): 872-84. 7. Maingot, Lucie; Elbakali, Jamal; Dumont, Julie; Bosc, Damien; Cousaert, Nicolas; Urban, Agathe; Deglane, Gaelle; Villoutreix, Bruno; Nagase, Hideaki; Sperandio, Olivier; Leroux, Florence; Deprez, Benoit; Deprez-Poulain, Rebecca; European Journal of Medicinal Chemistry; vol. 69; (2013); p. 244-261. 8. Beverly A. Teicher, Paul A. Andrews. Anticancer drug development guide: preclinical screening, clinical. - Medical.-2004. - V. 1.-450 p. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 35 1 2-[4-Бензил-5-(4 -бромофеноксиметил)-4H-[1,2,4]триазол-3-ілсульфаніл]-N-арилацетаміди: R N N N O Br 40 N Ar S O , де R=H, СH(СН3)2, Аr=С6Н5, С6Н4СН3(4), С6Н2Сl3(2,4,6), що мають протипухлинну активність. Комп’ютерна верстка О. Рябко Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, вул. М. Грушевського, 12/2, м. Київ, 01008, Україна ДП “Український інститут інтелектуальної власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4