Спосіб корекції метаболічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу

Реферат: Спосіб корекції метаболічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу шляхом додаткового до базисної терапії призначення препарату тівортін довенно, краплинно, з наступним переходом на пероральну форму. Додатково до комплексної базисної терапії гіпертонічної хвороби в поєднанні з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу призначають препарат корвітін впродовж 6 днів по 0,5 г довенно, краплинно, далі впродовж наступних 6 днів - тівортін по 100 мл розчину (4,2 г L-аргініну) довенно, краплинно, з подальшим переходом на амбулаторний прийом пероральної форми тівортіну по 10 мл (2 мірні ложки) 2 рази на добу впродовж двох тижнів. UA 122709 U (54) СПОСІБ КОРЕКЦІЇ МЕТАБОЛІЧНИХ ПОРУШЕНЬ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ В ПОЄДНАННІ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ 2-ГО ТИПУ UA 122709 U UA 122709 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб, і може бути використана для корекції метаболічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу коморбідної з ішемічною хворобою серця (ІХС) та цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу. Актуальність корисної моделі пов'язана зі значною розповсюдженістю в сучасних умовах коморбідної патології. Вивчення проблеми коморбідності особливо актуально відносно до найбільш поширених і соціально значущих захворювань, і зокрема, таких, як хронічні неінфекційні захворювання серцево-судинної системи. Загальновідомо, що із захворювань серцево-судинної системи артеріальна гіпертензія (АГ) найбільш часто поєднується з ІХС (Масляева Л.В., 2006). Особливо серйозною проблемою є коморбідність гіпертонічної хвороби (ГХ) і ЦД 2-го типу, що пов'язано з більш раннім розвитком ураження органів-мішеней і наступними серцево-судинними катастрофами (Біловол О.М. 2014). Коморбідні АГ і ЦД пов'язані з високими показниками макросудинних і мікросудинних ускладнень (Samuel Horr., 2016). Патогенетичні механізми, які зумовлюють розвиток АГ, інсулінорезистентність та ЦД 2-го типу, багато в чому перекликаються і призводять до прогресування захворювань та розвитку ускладнень. При діагностиці та лікуванні ГХ необхідно враховувати не тільки рівень артеріального тиску, а й наявність супутніх факторів ризику, під впливом яких сумарне значення ризику може значно збільшуватись. Надзвичайно важливим є вивчення впливів нових, переважно метаболічних та прозапальних, факторів кардіоваскулярного ризику у хворих на ГХ (Свіщенко Є.П., 2011). Дослідження останніх років переконливо показали важливу і самостійну роль ендотелію в розвитку серцево-судинних захворювань. Провідним механізмом, що лежить в основі ендотеліальної дисфункції (ЕД), є зниження утворення і біодоступності NO. Важливе значення в розвитку ЕД надається оксидантному стресу, так як вільнорадикальне окиснення різко знижує продукцію NO ендотеліоцитами. Взаємозв'язок між інтенсифікацією пероксидного окиснення ліпідів (ПОЛ) та патофізіологією АГ, ІХС доведено багатьма авторами. Аналогом корисної моделі є спосіб корекції метаболічних порушень (ліпідного обміну) у хворих з метаболічним синдромом і артеріальною гіпертензією (Органопротекторные возможности комбинированной антигипертензивной терапии у пациентов с метаболическим синдромом / В.А. Моисеенко, Т.Г. Осташевская, С.Г. Шевчук [та ін.] // Укр. мед. часопис. - 2014. № 2 (100). - С. 117-118), в якому використовують антиоксидант кверцетин на фоні комплексної антигіпертензивної терапії. Недоліками аналога-способу є те, що не враховано корекцію метаболічних порушень у хворих із супутніми ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу. Іншим аналогом корисної моделі є спосіб корекції ендотеліальної дисфункції у хворих на гіпертонічну хворобу II стадії (Возможности повышения эффективности антигипертензивной терапии: роль донаторов оксида азота / В.Ю. Жаринова, Е.И. Парасюк, И.А. Самоць [и др.] // Здоров'я України. - 2016. - № 1 (44). - С. 45-46.), в якому до стандартної антигіпертензивної терапії додають L-аргінін (Тівортін, Юрія-Фарм) в дозі 1,5 г перорально у вигляді розчину для пиття впродовж 14 днів, що супроводжувалося приростом показника мікроциркуляції і рівня фактора росту ендотелію судин. Недоліками даного аналога-способу є те, що не враховано корекцію метаболічних порушень у хворих із супутніми ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу. Найближчим аналогом є спосіб лікування хворих на стабільну стенокардію із супутньою артеріальною гіпертензією II ступеня та толерантністю до нітратів з використанням субстрату для синтезу оксиду азоту L-аргініну (Тівортін) (Спосіб лікування хворих на стабільну стенокардію із супутньою артеріальною гіпертензією II ступеня та толерантністю до нітратів з використанням субстрату для синтезу оксиду азоту L-аргініну (Тівортін): Патент України № 55940, u201008900; заявл. 16.07.2010; опубл. 27.12.2010, бюл. № 24), в якому додатково до базисної терапії призначають препарат тівортін у вигляді 10 денних курсів по 100 мл розчину (4,2 г L-аргініну) довенно, краплинно, з наступним переходом на пероральну форму по 15 мл (3 мірні ложки) 2 рази/добу протягом 20 днів. Недоліками є те, що основним діагнозом є стенокардія, а гіпертензія носить вторинний характер, не враховано корекцію метаболічних порушень у хворих із супутнім цукровим діабетом 2-го типу. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб корекції метаболічних порушень у хворих на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу шляхом додаткового до комплексної базисної терапії ГХ в поєднанні з ІХС та ЦД 2-го типу призначення препарату корвітин довенно, краплинно, а далі 1 UA 122709 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 препарату тівортін довенно, краплинно, з подальшим переходом на амбулаторний прийом пероральної форми. Спільними ознаками корисної моделі та прототипу є додаткове до базисної терапії призначення препарату тівортін довенно, краплинно, з наступним переходом на пероральну форму. Відмінними ознаками корисної моделі від прототипу є те, що додатково до комплексної базисної терапії ГХ в поєднанні з ІХС та ЦД 2-го типу призначають препарат корвітин впродовж 6 днів по 0,5 г довенно, краплинно, далі впродовж наступних 6 днів - тівортін по 100 мл розчину (4,2 г L-аргініну) довенно, краплинно, з подальшим переходом на амбулаторний прийом пероральної форми тівортіну по 10 мл (2 мірні ложки) 2 рази на добу впродовж двох тижнів. Визначення термінів, які використовуються при описі корисної моделі: метаболічні порушення, гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, цукровий діабет, комплексна базисна терапія, корвітін, тівортін. Теоретичні передумови здійснення корисної моделі. Доцільність послідовного застосування антиоксиданту корвітіна і донатора L-аргініну тівортіна випливає з патогенезу ендотеліальної дисфункції у хворих кардіологічного профілю: розвитку останньої передує порушення ліпідного обміну і оксидантний стрес. Окиснений холестерин ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) підвищує експресію аргінази і знижує рівень ендотеліальної NO-синтази в ендотеліоцитах, приводячи до зменшення продукції NO. Спосіб здійснюють наступним чином. Хворим на гіпертонічну хворобу в поєднанні з ішемічною хворобою серця та цукровим діабетом 2-го типу з метою корекції метаболічних порушень призначають комплексну базисну терапію ГХ в поєднанні з ІХС та ЦД 2-го типу та додатково призначають препарат корвітін впродовж 6 днів по 0,5 г довенно, краплинно, далі впродовж наступних 6 днів - тівортін по 100 мл розчину (4,2 г L-аргініну) довенно, краплинно, з подальшим переходом на амбулаторний прийом пероральної форми тівортіну по 10 мл (2 мірні ложки) 2 рази на добу впродовж двох тижнів. Приклади використання корисної моделі. Було проведене лікування 65 хворих на ГХ II ст. в поєднанні зі стабільною ІХС (стенокардія напруги II-III ф.к.) і ЦД 2-го типу середньої важкості. Хворі були рандомізовані у дві групи. У І групу входили 30 пацієнтів, які отримували комплексну базисну терапію (БТ) антигіпертензивними і антиангінальними та цукрознижувальними засобами (раміприл, амлодипін, аторвастатин, ізодиніт, бісопролол, ацетилсаліцилова кислота, метформін). Пацієнтам II групи (35 осіб) окрім комплексної базисної терапії перші 6 днів проводилася інфузійна терапія корвітином (0,5 г), а в наступні 6 днів - тівортіном по 100 мл розчину в/в з подальшим переходом на амбулаторний прийом пероральної форми тівортіна по 10 мл 2 рази на добу протягом двох тижнів. Групи були аналогічні за віком, статтю. Для аналізу ефективності лікування були використані показники 26 здорових осіб для контролю норм досліджуваних показників. Аналізувалися в динаміці показники ліпідного обміну та оксидантно-антиоксидантного гомеостазу. Статистична обробка результатів дослідження проводилася шляхом визначення середніх арифметичних величин (М) та стандартної похибки (m). Перевірку розподілу вибірок на нормальність здійснювали за критерієм Шапіро-Уїлко. Вірогідність змін в разі нормального розподілу у вибірках визначали за критерієм Стьюдента, в інших випадках застосовували критерій Уїлкоксона. Відмінність між вибірками вважалася статистично вірогідною при р