Спосіб лікування хворих на черевний тиф

1. Спосіб лікування хворих на черевний тиф, 3 Циклоферон - новий імуноактивний препарат, який також посилює синтез ендогенного інтерферону і одночасно володіє протизапальною дією. Оскільки у більшості хворих на ЧТ концентрація сироваткового інтерферону та інтерферонпродукуюча активність лейкоцитів периферійної крові суттєво знижені, ми вважаємо патогенетичне обгрунтованим введення циклоферону в якості імуноактивного препарату при лікуванні ЧТ. Крім того, нами було встановлено в експерименті та в подальшому підтверджено в клінічних умовах, що циклоферон посилює ефект антибактеріальних препаратів, однак не сприяє активації аутоімунних реакцій. Віферон - це генно-інженерний рекомбінантний -інтерферон людини. Цей препарат вводять у вигляді ректальних свічок, що має суттєві переваги відносно використання лаферону та інших препаратів інтерферону для парентерального введения: по-перше, при такому способі введення ніколи не відмічається підвищення температури та інших небажаних реакцій; по-друге, при ректальному введенні препарат всмоктується у судинну систему кишечнику і виявляє позитивний вплив не тільки на загальний інтерфероновий статус, а також і на рівень інтерферону безпосередньо у судинах кишечнику, де локалізуються черевнотифозні виразки. Наша пропозиція щодо використання комбінації циклоферону та віферону як імуноактивних засобів при лікуванні ЧТ базується на вперше встановленій досвідним шляхом, а потім підтвердженій у клінічній практиці закономірності, що одночасне введення антибактеріальних препаратів, та імуноактивних засобів - циклоферону та віферону обумовлює взаємне потенціювання позитивних ефектів цих препаратів в плані пригнічення подальшого розмноження в організмі збудника ЧТ, а в клінічному плані - суттєве зменшення можливості розвитку рецидивів та ускладнень ЧТ, а також формування реконвалесцентного та хронічного бактеріоносійства, значно більше, ніж проста сума позитивних ефектів кожного з цих препаратів при їх окремому введенні. У патогенетичному плані це пов'язано з тим, що введення циклоферону сприяє підвищенню активності макрофагальної фагоцитуючої системи та стимулює продукцію ендогенного інтерферону. У той же час циклоферон володіє протизапальною дією, він зменшує можливість прогресування виразкового процесу у кишечнику хворих на ЧТ, а тому і знижує можливість перфорації черевнотифозних виразок. Віферон підвищує концентрацію сироваткового і лейкоцитарного інтерферону та сприяє підвищенню ефективності антибактеріальної терапії ЧТ. На експериментальній моделі було встановлено, та потім підтверджено в умовах клініки, що 15425 4 саме ця комбінація (антибактеріальний препарат + циклоферон + віферон) забезпечує оптимізацію лікування хворих на ЧТ у зв'язку із взаємопотенціючою дією вказаних препаратів, і тому сприяє вирішенню задачі корисної моделі. Заявлений спосіб виконується таким чином. Хворим на ЧТ додатково до антибактеріальних засобів вводять в якості імуноактивних препаратів циклоферон у вигляді 12,5% розчину внутрішньом'язово по 2мл 1 раз на добу через день, усього 710 ін'єкцій препарату, та віферон у вигляді ректальних свічок, що містять 1 млн МО препарату двічі на добу протягом 10-15 діб поспіль, в залежності від досягнутого клінічного та імунокорегуючого ефектів. При розробці заявленого способу лікування хворих на ЧТ нами було обстежено 2 групи пацієнтів із встановленим діагнозом даної інфекції, підтвердженим бактеріологічно. Основна група включала 67 хворих, які лікувалися за допомогою заявленого способу, група зіставлення - 61 хворого, що отримували лікування згідно до відомого способу-прототипу. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю, тяжкістю клінічного перебігу ЧТ та наявністю ускладнень. До початку лікування клінічні прояви ЧТ в обох групах були однотипові і характеризувалися лихоманкою, головним болем, нездужанням, порушенням сну та апетиту, гепатомегалією та спленомегалією, диспептичними явищами. У результаті проведених досліджень було встановлено, що включення циклоферону та віферону в комплекс лікувальних засобів у хворих ЧТ має позитивний клінічний ефект. Тому тривалість збереження клінічних симптомів ЧТ в основній групі (яка додатково в комплексі лікування одержувала циклоферон і віферон, згідно до заявленого способу) істотно відрізнялася від тривалості аналогічних клінічних симптомів у групі зіставлення, хворі якої одержували тільки лікування згідно до існуючого способу - прототипу (табл. 1). Так, тривалість лихоманки в хворих основної групи складала в середньому 15,1±2,4 днів, у групі зіставлення - 25,7±3,5 днів, що було в 1,7 рази більше, ніж в основній групі (Р