Поживна суміш для вирощування томатів гідропонним методом

Винахід відноситься до сільського господарства, а саме до проблеми кореневого живлення рослин та ефективного використання добрив, і може бути використаний при вирощуванні рослин в умовах закритого ґрунту. Найбільш близьким по технічній сутності передбачуваного винаходу є поживна суміш Алієва Е.А, що містить залежно від періоду розвитку рослин слідуючи концентрації поживних елементів, мг/л: Поживні розчини, розроблені Алієвим Е.А., широко приміняються для вирощування томатів в гідропонних комбінатах України. Але вони потребують вдосконалення, бо при їх використанні часто спостерігається пригнічення росту кореневої системи і на сьогодні урожайність овочевих культур в комбінатах України нижча порівняно зі світовим рівнем у 2 рази, а ефективність використання добрив - на порядок і більше. Задачею даного винаходу є вдосконалення поживної суміші для вирощування томатів гідропонним методом, що забезпечує підвищення врожайності плодів, їх якості І ефективності використання добрив. Дана задача вирішується шляхом створення поживної суміші, яка містить залежно від періоду застосування слідуючу концентрацію елементів, мг/л: Сутність винаходу Ілюстр ується прикладами конкретного виконання. Приклад 1. Рослини томатів сорт Марманде вирощували на повній поживній суміші Е.А. Алієва (спосіб прототип)та зменшенні її дози в 2 - 4 рази. При цьому визначали інтенсивність наростання біомаси коренів, їх довжину, об'єм, катіоно-обмінну ємність, робочу І адсорбуючу поверхню, вміст в коренях N03 І нітратредуктазну та ацидофікуючу їх активність. Одержані дані приведені в табл. 1. Виявлено, що зменшення рекомендованої Алієвим Е.А. дози в 2 рази сприяло більш Інтенсивному наростанню біомаси коренів та зростанню їх функціональної активності. Наростання біомаси коренів зростало при цьому на 25%, а їх довжина І об'єм на 38 і 79% відповідно. Загальна адсорбуюча і робоча поглинальна поверхня коренів зростала в порівнянні з рослинами на повній поживній суміші на 12 і 23% відповідно. Незважаючи на різке зменшення вмісту нітратів, дослідні рослини не відрізнялися по активності нітратредуктази - основного ферменту азотного обміну та значно перевищували (на 107,9%) контрольні рослини по ацидофікуючій активності коренів і катіоно-обмінній ємності, із приведених даних видно, що подальше зменшення рекомендованої поживної суміші до 1/4 дози негативно впливало на наростання біомаси коренів, хоча функціональна їх активність була досить високою. Приклад 2. Рослини томатів сорт Марманде вирощували в умовах, що приведені в прикладі № 1, до 4-х місячного віку. У 4-х місячному віці контрольних І дослідних рослин визначали такі показники, як наростання біомаси надземних органів, висоту рослин, вагу плодів, вміст в них цукрів, аскорбінової кислоти І нітратів. Одержані дані приведені в табл. 2. Результати досліджень показали, що при постійному вирощуванні рослин на 1/2 дози поживної суміші спостерігалося незначне пригнічення росту рослин у висоту. Але за цих умов відбувалося значне збільшення врожаю плодів, на 44%. Приклад 3. Рослини томатів сорт Марманде вирощували до 4-х місячного віку в умовах, що приведені в прикладі N° 2. При цьому визначали вплив різних доз добрив на наростання біомаси органів рослин, акумуляцію в них макроелементів N, Р, К, Са, Mg та ефективність їх використання. Узагальнені дані приведені в табл. № 3. Одержані дані свідчать про підвищення ефективності використання добрив при вирощуванні рослин на 1/2 дози поживної суміші. Витрата всіх хімічних елементів на утворення одиниці сухої речовини плодів при цьому зменшувалася, а.ле неоднозначно. Найбільш економно витрачався фосфор. Витрата його на утворення 1 г сухої речовини плодів складала 5,45 мг І була меншою в порівнянні з рослинами на повній поживній суміші на 60,8%. Витрата азоту на утворення плодів була на порядок більшою в порівнянні з фосфором 1 досягала у контрольних рослин 159,8 мг/г сухої речовини плодів, а при вирощуванні томатів при 1/2 дози суміші Алієва величина її зменшувалася на 50,8%. Витрата Мо і Са за цих умов зменшувалося на 44,3 І 19,2% відповідно. Приклад 4. Рослини томатів сорт Марманде вирощували на 1/2 дози суміші Алієва з додаванням і варіюванням в ній дози літію від 0,05 до 2 мг/л. При цьому вивчали вплив літію на наростання біомаси і функціональну активність кореневої системи. Одержані дані приведені в табл. 4. Результати досліджень показали, що внесення літію в поживну суміш сприяло більш інтенсивному наростанню біомаси коренів, збільшенню їх довжини І об'єму, загальноїадсорбуючої поверхні І вмісту нітратів. Найбільш оптимальною була доза літію 0,2 мг/л. При внесенні цієї дози вага і об'єм коренів зростали в порівнянні з контрольними рослинами на 14,3%, а довжина на 16,6%. Приклад 5. Рослини томатів сорт Марманде вирощували до 3,5 місячного віку в умовах приведених в прикладі № 4. При цьому визначали ацидофікуючу активність і редокс - потенціал клітин коренів, наростання біомаси надземних органів, їх висоту і врожайність плодів томатів. Одержані дані приведені в табл. 5. Виявлено, що внесення в поживний розчин 0,2 мг/л літію сприяло зростанню ацидофікуючої активності та редокс-системи коренів (на 105147% відповідно). Урожай плодів томатів зростав при цьому на 57%. Збільшення доз літію до 1 і 2 мг/л також позитивно впливало на функціональну активність коренів, але менш значно. Внесення високих доз літію негативно впливало на наростання біомаси надземних органів і врожайність плодів. Приклад 6. Рослини томатів сорт Марманде вирощували до 3,5 місячного віку в умовах приведених в прикладі № 4. Визначали вплив літію на якість плодів томатів. Одержані дані приведені в табл. 6. Виявлено, що внесення літію майже не впливало на вміст суми цукрів, аскорбінової кислоти і нітратів в плодах. Під впливом літію спостерігалося різке зростання вмісту цукрози. Найбільш високий вміст цукрози в плодах спостерігався при внесенні 0,2 мг/г літію і складав 1,44% проти 0,37% в плодах контрольних рослин. Приклад 7. Рослини томатів сорт Марманде вирощували до 3,5 місячного віку в умовах приведених в прикладі № 4. При цьому визначали вплив різних доз літію на наростання біомаси органів рослин, акумуляцію в них макроелементів N, Р, Са, Mg та е фективність їх використання. Узагальнені результати цих досліджень приведені в табл. 7. Виявлено, що внесення літію в поживний розчин в дозі 0,2 мг/л сприяло зниженню витрати хімічних елементів на одиницю сухої речовини плодів І підвищенню ефективності їх використання. Витрата фосфорних добрив зменшувалася при цьому на 46,5%, азотних на 32,5%, а магнієвих і кальцієвих на 28,3% І 27,5%. Зниження дози літію до 0,04 мг/л майже не впливало на ефективність використання добрив, а підвищення дози літію до 1 мг/л сприяло зростанню витрати добрив на одиницю сухої речовини плодів І веге тативних органів.