Спосіб реабілітації хворих інфарктом міокарда

1.Спосіб реабілітації хворих інфарктом міокарда шляхом використання фармакологічних засобів, який відрізняється тим, що здійснюється спільне введення амінокислотно-поліпептидних препаратів і гормоноподібшх анабопічних стероїдів, причому амінокислотно-поліпептидні препарати застосовують в дозі 8 мл на добу протягом 30-45 днів, а анаболічні стероїди в дозі 2 мл 1 раз на 5-7 днів на протязі восьми-дев'яти тижнів при курсовому застосуванні два рази на рік протягом 2 років. 2.Спосіб по п 2, який відрізняється тим, що в якості амінокислотно-поліпептидних препаратів використовується актовегін і/або солкосеріл. 3. Спосіб по п. 1, ?, який відрізняється тим, що в якості анаболічного стероїду використовують ретабопіп. Винахід належить до галузі медицини, а саме до кардіології, і призначений для реабілітації хворих інфарктом міокарда (ЇМ). Відомий спосіб реабілітації хворих ЇМ шляхом проведення санаторно-курортного лікування, яке спочатку орієнтоване на заходи загального режиму, застосування під належним контролем тренуючих фізичних навантажень, засобів фізіотерапії, а також психотерапевтичного комплексу (Барац С.С., Андреев А.Н. Немедикаментозная терапия стенокардии в амбулаторных и стационарных условиях. Изд. Уральского госуниверситета, Екатеринбург, 1995). До недоліків даного способу можна віднести низьку ефективність проводимої реабілітації, тому що виживання хворих ЇМ протягом перших 5 років не перевищує 78%, що потрібно визнати недостатнім. Відомий також спосіб реабілітації хворих ЇМ шляхом застосування фізіотерапевтичних факторів, а саме, ендоваскулярного лазерного опромінювання крові (ЁВЛОК)- До недоліків даного методу відноситься обмеженість його застосування в зв'язку з тим, що у окремих хворих (10-15%) спостерігається «прооксидаитна» дія лазера із збільшенням рівня ліпоперекисів в крові, які володіють доведеною, дуже могутньою аритмогенною дією і дією, що спричиняє зниження скорочувальної функції кардіоміоцитів (Кочубеєва О В. Эффективность экзогенных антиоксидантов милдроната и альфа-токоферола - в сочетании с эндоваскулярным лазерным облучением крови в комплексном лечении больных острым инфарктом миокарда - Автореф. дисс... канд. мед. наук. Екатеринбург, 1995,- С.20). Найбільш близьким є спосіб реабілітації хворих ЇМ шляхом призначення комплекса фармакологічних препаратів (антиангінапьні засоби, антиагреганти і тд. (Евдаков В А , Николаева Л.Ф., Карпова Г Д. Влияние дифференцированных по Интенсивности лечебных и реабилитационных мероприятий на медикосоциальиые последствия у больных, перенесших острый инфаркт миокарда. // Современное состояние и перспективы реабиСО литации больных с сердечно-сосудистыми заболеваниями в России. - М., 1995- С 4.; Савенков CM М П.» Гвоздков А.Л., Борщевская М.В. и др. Применение ниэкомолекулярного гепатина фраксипа* рина, тикпида и дефибринации крови при медикаментозной реабилитации больных инфарктом миокарда // Современное состояние и перспективы реабилитации больных сердечно-сосудистыми заболеваниями в России - М., 1995.- С. 30 - 31.). Даний спосіб вибраний нами за прототип Заявлений винахід і прототип співпадають по слідуючим ознакам: застосування фармакоen логічних засобів відразу ж після стаціонарного етапу лікування та внутрішиьошпитальноі реабілітації хворих гострим ЇМ Однак ці препарати вимагають застосування протягом багатьох місяців і навіть років після перенесеного ІМ. Дуже позначається в негативному .плані і те, що ці засо^--. би діють тільки в період їх застосування, породжуючи лікарську залежність, «синдроми скасування» або «рикошету», в багато разів збільшуючи і ю со 35263 обтяжуючи частоту, а також характер побічних явищ В основу винаходу поставлене завдання збільшення тривалості життя хворих, що перенесли ЇМ за рахунок усунення трьох головних клінічних синдромів у пацієнтів з постінфарктним кардіосклерозом (ПК) - ангінозного, аритмічного та синдрому недостатності кровообігу (НК). Поставлене завдання вирішене в способі реабілітації хворих, що передбачає, копи відразу ж після стаціонарного етапу лікування та внутрішньошпитальної* реабілітації хворих гострим ЇМ проводять спільне введення амінокислотнополіпептидних препаратів (солкосеріл або актоеегін) і анаболічних стероїдів (ретаболіл). Новим у заявляемому винаході є: - спільне застосування препаратів білковосинтетичного посилення (БСП) і анаболічних стероїдів - у вказаних дозах - часу їх застосування. Причинно-наслідковий зв'язок між сукупністю заявляємих ознак і досягаємим результатом можна пояснити слідуючим чином. Система тривалого (протягом двох років) застосування в постстаціонарному періоді у хворих ПК засобів БСП у вигляді поєднання (комбінованої фармакотерапії) курсового введення амінокислотно-попіпептидних препаратів (солкосеріл або актовепн) і анаболічного стероїду ретаболілу може розглядатися як "друге покоління" з посиленою дією серед засобів БСП, оскільки медикаментозна комбінація, що вивчалася нами, містить І гормоноподібний препарат - анаболічний стероїд ретаболіл, що в багато разів підвищує швидкість (зокрема, в міоцитах серцевого м'яза), І амінокислотнопопіпептидні препарати - так само стимулюючі внутрішньоклітинний синтез білка І до того ж являються пластичним матеріалом або "сировинним ресурсом" для посиленого синтезу білка на клітинному рівні. Репаративна дія засобів БСП в режимі тривалого призначення (до двох років) і ще більш довготривалого контролю (до п'яти років) проведено в теперішній роботі вперше. Підкреслимо також, що в теперішній роботі просліджуваеся в порівнянні ефект засобів БСП в двох градаціях по інтенсивності їх застосування (в "звичайному" режимі і в "особливо інтенсивному". режимі). Спосіб здійснюється слідуючим чином: Відразу ж після виписки зі стаціонару на протязі 30-45 днів хворі отримували відносно високі дози солкосерілу (або актовегіну) - по 8 мл на добу (внутрішньом'язово) з 2, 0 мл ретаболілу (внутрішньом'язово) 1 раз в 5-7 днів на протязі 8-9 тижнів. Фактичну основу роботи склали комплексні динамічні клінічні спостереження та спеціальні дослідження у 105 чоловіків працездатного віку (группа А), що перенесли гострий ЇМ. Частина з них 45 (чоловік) отримувала на протязі 30-45 днів після виписки зі стацюнару відносно високі дози солкосеріпу (або актовегіну) - по 8,0 мл на добу (внутрішньом'язово) з 2,0 мл ретаболілу (внутрішньом'язово) 1 раз в 5-7 днів на протязі шести тижнів. Така система лікування (реабілітації) після гострого ЇМ розглядалася як сис тема БСП і позначалась як А-1 (45 чоловік) Із вказаних 105 хворих 60 чоловік (підгрупа А-2) отримували лікування (реабілітацію) методом БСП по схемі особливо «інтенсивного» БСП, тобто ці хворі отримували солкосеріл (актовегін) в згаданих вище дозах на протязі 45 днів в поєднанні з ретаболілом протягом 60 днів (8-9 тижнів), причому такий курс (на протязі двох місяців) проводився 2 рази на рік (відразу ж після виписки хворого ЇМ з стаціонара і у друге півріччя першого року спостереження); на другому році спостереження хворі в цій підгрупі знову двічі на рік отримували такі ж курси БСП. Таким чином, в підгрупі А-2 з особливо «інтенсивним» режимом БСП спеціальна медикаментозна реабілітація проводилася в постстаціонарному періоді спостереження на протязі чотирьох місяців щорічно протягом двох років. Даний спосіб здійснювався на протязі 2 років у 105 хворих. Отримані при цьому дані відображені в таблицях 1,2 і 3. У табл. 1 представлені дані про частоту виникнення повторного нефатального ЇМ (ПНІМ) в порівнювальних групах. Як видно з таблиці 1, ПНІМ мали місце у 4,1% хворих групи А (тобто хворих, що отримували засоби БСП), а в контрольній групі Б - у 9,4% хворих, в підгрупі А-2, ПНІМ на протязі року відмічені лише в 1,8% спостережень. Дані про частоту ПН(М в різних групах хворих за даними за перші 2 роки спостереження сумарно: ПНІМ були за цей час зафіксовані у 23,0% хворих контрольної групи Б і пише у 9,5% в групі А-загальна (А-заг.), а в підгрупі А-2 {там, де засоби БСП застосовувалися в Інтенсивному режимі) - у 5,4% хворих. На третьому році спостереження збереглися принципово ті ж відмінності в групах, при цьому ПНІМ у всіх групах спостереження фіксувалися багато рідше, ніж протягом першого і другого років після перенесенного першого ЇМ Так, в контрольній групі Б за перший рік спостереження ПНІМ зафіксовані у 9,4% хворих, за другий рік - у 12,2%, всього за 2 роки - у 23,0%, а на третьому році - у 4,7%. У підгрупі А-2 ПНІМ відмічені на першому році спостереження у 1,8%, на другому році - у 3,6%, а загалом за 2 роки - у 5,4% хворих, а за третій рік - у 1,9% хворих. Як видно з табл. 2, в групах, що порівнюються отримані статистично значущі відмінності показників, що характеризують щорічну смертність (летальність) хворих, що перенесли ЇМ, залежну від системи постгоспітальної реабілітації. Так, до кінця першого року після виписки хворих з стаціонара в контрольній групі (Б) смертність становила 12%, а річне виживання • 88%. Разом з тим, в групі А загалом, тобто там, де застосовувалися засоби БСП, летальність хворих, що перенесли ЇМ, протягом року становила 4,8% (померло 5 хворих з 105), що достовірно нижче, ніжв контрольній групі (Р