Спосіб лікування непрохідності гепатикохоледоха

Спосіб лікування непрохідності гепатикохоледоха, що включає верхньо-серединну лапаротомію та ревізію позапечінкових жовчних проток, виділення тонкої кишки, її пересікання, проведення її відвідного сегмента крізь вікно в брижі поперечно 3 брижі поперечної ободової кишки на своє місце. Анастомоз накладають між куксою шлунку і кишечною вставкою, а потім між кишковою вставкою і дванадцятипалою кишкою. Зазначений спосіб дозволяє включити у травлення дванадцятипалу кишку і уповільнити випорожнення кукси шлунку. Але цей процес не використовувався при лікуванні непрохідності гепатикохоледоху, оскільки ця методика потребує прецезійної техніки формування гепатикоєюнодуоденоанастомозу. Найбільш близьким до корисної моделі є спосіб лікування непрохідності гепатикохоледоха, що його описано в книзі О.О. Шалімова та співавт. «Хирургия печени и желчевыводящих путей» (див. А.А. Шалимов, С.А. Шалимов, М.Е. Ничитайло, Б.Д. Доманский. Хирургия печени и желчевыводящих путей. - К. - «Здоров'я». - 1993. - С. 471). Він включає верхньо-серединну лапаротомію та ревізію позапечінкових жовчних проток, виділення тонкої кишки за Ру, її пересікання, проведення її відвідного сегменту крізь вікно в брижі поперечноободочної кишки в подпечінковий простір, фіксацію петлі тонкої кишки та підведення до гепатикохоледоха, ушивання пересіченого кінця петлі тонкої кишки, накладення гепатикоєюноанастомозу «кінець в бік» та відновлення безперервності шлунково-кишкового тракту ентероентероанастомозом. При цьому безперервність шлунково-кишкового тракту відновлюють ентероентероанастомозом «кінець в бік». Цей спосіб в найбільшому ступені задовольняє потреби біліарної хірургії з боку надійності анастомозу і профілактики висхідного холангіту (за даними Э.И. Гальперин та співавт., 1988: В.В. Бойко та співавт., 2008). Але його недоліками слід визнати те, що за ним вноситься суттєва реконструкція в процеси травлення. Жовч не надходить до дванадцятипалої кишки, не перемішується там з хімусом, не залужує кислотного шлункового вмісту. Дія жовчі та панкреатичного соку на продукти харчування розсинхронізується по часу і місцю, що призводить до порушення природного травлення. Крім цього, відсутність залужувальної дії жовчі у деяких пацієнтів (до 4% за даними Б. Нидерле, 1982) викликає формування пептичної виразки дванадцятипалої кишки. В основу корисної моделі поставлене завдання створення удосконаленого процесу лікування непрохідності гепатикохоледоха, що дозволяє ліквідувати порушення травлення, які пов'язані з надходженням жовчі не в дванадцятипалу, а в тощу кишку (на 50см нижче) і зберегти при цьому сприятливі умови для профілактики холангіту. Поставлене завдання вирішується тим, що в способі лікування непрохідності гепатикохоледоха, що включає всрхньо-серединну лапаротомію та ревізію позапечінкових жовчних проток, виділення тонкої кишки, її пересікання, проведення її відвідного сегменту крізь вікно в брижі поперечноободової кишки в підпечінковий простір, фіксацію петлі тонкої кишки та підведення до гепатикохоледоха, ушивання пересіченого кінця петлі тонкої кишки, накладення гепатикоєюноанастомозу «кінець в бік» та відновлення безперервності шлун 42736 4 ково-кишкового тракту ентероентероанастомозом, згідно з корисною моделлю додатково підводять жовчевідвідний кінець тощої кишки до горизонтальної частини дванадцятипалої кишки і позначають лінію пересічення. По зазначеній лінії здійснюють пересічення тощої кишки, накладають єюнодуоденальне співустя «кінець в бік», а відновлення безперервності шлунковокишкового тракту проводять ентероентероанастомозом «кінець в кінець». Накладення єюнодуоденального співустя «кінець в бік» і спосіб його виконання дозволяють забезпечити надходження жовчі до дванадцятипалої кишки, чим повністю зберігають ряд природних травних функцій, а саме: перетворення в дванадцятипалій кишці трипсиногену в трипсин під впливом ентерокінази та некон'югованих жовчних кислот, а також залужування вмісту цибулини дванадцятипалої кишки. Заявнику невідомі приклади накладення гепатикоєюнодуоденального співустя з використанням тонкокишкової вставки. Виконання процесу ілюструється кресленнями, на яких зображено: Фіг.1 - виконання гепатикоєюноанастомозу «кінець в бік», накладення однорядного вузлового шва, момент формування задньої губи; Фіг.2 - те ж саме, момент формування передньої губи; Фіг.3 - момент підведення жовчевідвідного кінця тонкої кишки до горизонтальної частини дванадятипалої кишки за допомогою двох нитокдержалок та позначення лінії пересічення; Фіг.4 - етапи накладення єюнодуоденального співустя «кінець в бік»: перший ряд серо-серозних швів і лінії розкривання отвору кишок (1), формування задньої губи анастомозу безперервним швом (2): Фіг.5 - остаточний вигляд гепатоєюнодуоденоанастомозу з використанням кишечної вставки. Процес виконують наступним чином. Хворому з рубцовою стриктурою гепатикохоледоху послідовно виконують верхньо-серединну лапаротомію та ревізію позапечінкових жовчних проток, виділення тонкої кишки 1, її пересікання, проведення її відвідного сегменту останньої крізь вікно в брижі поперечно-ободочної кишки в підпечінковий простір, фіксацію петлі тонкої кишки 1 та підведення до гепатикохоледоха 2, ушивання пересіченого кінця петлі тонкої кишки, а також накладення гепатикоєюноанастомозу 3 «кінець в бік». По закінченню накладення гепатикоєюноанастомозу 3, далі не відновлюють безперервність шлунково-кишкового тракту, а за допомогою двох ниток-держалок 4 підводять жовчовивідний кінець тонкої кишки до горизонтальної частини дванадцятипалої кишки і відмічають лінію 5 пересічення. Далі по цін лінії 5 здійснюють двічі прошивання за допомогою УКЛ і між швами тонка кишка пересікається. Потім накладають єюнодуоденальне співустя 6 «кінець в бік», при цьому дванадцятипалу кишку розкривають поперечно. Безперервність шлунковокишкового тракту відновлюється за допомогою анастомозу «кінець в кінець» (на кресленнях не показано), після чого здійснюють ушивання вікна 6 5 в брижі поперечно-ободової кишки до вільного розташування в ньому брижі кишкової вставки. Таким чином, виконання процесу за корисною моделлю дозволяє зберегти пасаж жовчі в дванадцятипалу кишку за допомогою вставки тонкої кишки. Ізоперистальтична кишкова вставка (сегмент тонкої кишки), який з'єднує функціонуючі відділи жовчних проток з дванадцятипалою кишкою, зберігає переваги біліодигестивних анастомозів як з 42736 6 дванадцятипалою кишкою (пасаж жовчі в останню, фізіологічне травлення, збереження залужування шлункового вмісту, який надходить), так і гепатикоєюноанастомозів (забезпечує безперешкодну евакуацію жовчі із позапечінкових жовчних проток, анастомози з широким отвором менш підпадають рубцюванню та рідко ускладнюються висхідним холангітом). 7 42736 8 9 42736 10 11 Комп’ютерна верстка А. Крулевський 42736 Підписне 12 Тираж 28 прим. Міністерство освіти і науки України Державний департамент інтелектуальної власності, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601