Спосіб хірургічного лікування хронічної дуоденальної непрохідності

Винахід стосується медицини, зокрема хірургії дванадцятипалої кишки, і може бути використаний в хірургічному лікуванні механічних форм дуоденальної хронічної непрохідності (ХДН), Μ KB A 61 В 17/00. Відомі різноманітні способи лікування ХДН ί1, 5, 7, 8]. Як аналог, наприклад, спосіб накладання дуоденоеюнального анастомозу на відключеній петлі [4]. Ознаки способу: 1) розсікання тонкої кишки; 2) анастемоз тонкої кишки з дванадцятипалого вище місця непрохідності по типу кінець-в-бік. З винаходом, який пропонується, співпадає одна ознака - розсікання тонкої кишки. Вада цього способу у тому, що формується так званий "сліпий мішок", де накопичується дуоденальний вміст, що призводить до часткового зберігання моторно-евакуаторних порушень в дванадцятипалій кишці. Другий аналог, спосіб Робінсона [3]. Ознаки способу: 1) розсікання зв'язки Трейтца; 2) створення перед мезентеріального дуодено-дуоденального анастомозу. Частково друга ознака співпадає з винаходом, який пропонується, але вада її в тому, що створення перед мезентеріального дуодено-дуоденального анастомозу поєднано з його можливим натягом, у випадках превалювання мезентеріального компоненту ХДН, і можливістю виникнення недостатності швів анастомозу. Крім того відбувається денервація мобілізованого участка кишки, що обумовлює її слабку моторну активність в післяопераційному періоді. Прототип винаходу - операція Де Местера [6]. Ознаки способу: 1) розсікання дванадцятипалої кишки; 2) місце розсікання - верхня горизонтальна частина дванадцятипалої кишки; 3) ушиття аборального кінця дванадцятипалої кишки; 4} розсікання порожньої кишки; 5) анастомоз орального кінця дванадцятипалої кишки з порожньою кишкою по типу кінець-в-кінець; 6) пересікання тонкої кишки; 7) анастомоз тонкої кишки з порожньою кишкою по типу кінець-вбік. З винаходом, що пропонується, співпадають всі ознаки, крім другої - місце розсікання дванадцятипалої кишки. Вада цього способу полягає в тому, що виключається дуоденальне травлення І залишкова дуоденальна гіпертензія в культі дванадцятипалої кишки в післяопераційному періоді відбивається на екстреторній функції панкреато-білліарної системи. Задача, на вирішення якої спрямований винахід, полягає у тому, щоб при хірургічному лікуванні ХДН зберегти дуоденальне травлення І забезпечити адекватну моторно-евакуаторну функцію дванадцятипалої кишки, зменшити вірогідність можливих ускладнень, пов'язаних з операцією, І тим самим підвищити ефективність лікування хворих з даною патологією, тобто зменшити післяопераційний час лікування, підвищити безпеку операції. Суттєві ознаки винаходу; 1) розсікання дванадцятипалої кишки; 2) місце розсікання - права половина нижньо-горизонтальної частини; 3) ушиття аборального кінця дванадцятипалої кишки; 4) розсікання порожньої кишки; 5) анастомоз орального кінця дванадцятипалої кишки з порожньою кишкою по типу кінець-в-кінець; 6) пересікання тонкої кишки; 7) анастомоз тонкої кишки з порожньою кишкою по типу кінець-в-бік. Відмітна ознака винаходу - це розсікання дванадцятипалої кишки в правій половині її нижньогоризонтальної частини. Розсікання дванадцятипалої кишки в цьому місці дає можливість не порушувати дуоденальне травлення, тому що дванадцятипала кишка не виключається з травлення, також не порушується моторно-евакуаторна функція дванадцятипалої кишки, оскільки в культю її не попадає дуоденальний вміст, виключена також можливість створення "сліпого мішка". Отож, примінення цього способу для лікування ХДН підвищує безпеку операції, зменшує післяопераційний час лікування. На кресленні показаний спосіб хірургічного лікування ХДН. Дванадцятипалу кишку поз. 1 перетинають в поперек на рівні нижньо-горизонтальної її частини і справа від верхньої мезентеріальної артерії. Аборальний її кінець ушивляють наглухо. Перетинають порожню кишку поз. 2 на відстані 20-30 см від зв'язки Трейтца поз. З, потім анастомозують оральний кінець дванадцятипалої кишки поз. 1 з дистальним кінцем порожньої кишки поз. 2 по типу кінець-в-кінець перед верхньою брижеїчною атрерією поз. 4. Перетинають тонку кишку поз. 5 і проксимальний її кінець анастомозують з порожньою кишкою поз. 2 по типу кінець-в-бік. Цей спосіб примінений нами у трьох хворих, які страждають ХДН. Наводимо клінічний приклад. Хвора Α., 34 роки, хворіла на протязі 20-ти років. Лікувалась з приводу хр. гастродуоденіта, хр. холецисто-панкреатиту, була Інвалідом 2-ої групи з приводу цього захворювання. Хвора надійшла з виразним виснаженням (вага 41 кг). Рентгеноскопія шлунка показала: виражена гастроплегія. Фіброгастроскопія виявила явище дуоденогастрального рефлюкса. Зондова релаксаційна дуоденографія дозволила виявити порушення паса-жа по дванадцятипалій кишці на рівні верхньо-брижеїчної артерії та високе стояння дуодено-еюнального переходу, внутрішньо-порожнинний гідростатичний тиск в дванадцятипалій кишці складав 350 мм.вд.см. Встановлений діагноз: ХДН по змішаному типу. Після предопераційної підготовки виконана операція по корекції ХДН способом, що пропонується. До 10-го дня післяопераційного періода щезли ознаки ХДН І дуоденогастрального рефлюкса, з'явився апетит, перестали турбувати болі. Виконана на 15-ту добу рентгеноскопія шлунка показала його добру скорочувальну здібність та безперешкодний пасаж контрасту з дванадцятипалої кишки. Огляд хворої через два місяці показав, що вона набула ваги 9 кг. При проведенні гастрофіброскопії виявилось, що явище гастрального рефлюкса відсутнє. Рентгеноскопія шлунка показала зменшення розмірів шлунка. Аналогічні результати у решти хворих.