Спосіб лікування стеатозу печінки у хворих на туберкульоз

1. Спосіб лікування стеатозу печінки у хворих на туберкульоз, що включає введення антралю, 3 статньо швидко забезпечують елімінацію жиру з паренхіми печінки. Крім того, у теперішній час ці обидва препарати (нуклеінат натрію й спленін) практично відсутні в аптечній мережі України. Тому фактично даний спосіб не може в сучасних умовах використовуватися в медичній практиці. У зв'язку з цим було запропоновано для лікування СП у хворих на туберкульоз вводити кверцетин - препарат з Р-вітамінною активністю, антиоксидантними, гепатозахисними й імуномодулюючими властивостями (Фролов В.М., Терѐшин В.А. Оценка эффективности кверцетина при лечении стеатоза печени // Вирусные гепатиты и другая патология печени: Сб. научн. тр. конгресса ученых стран СНГ по гепатологии. - Минск, 1996. - С. 86-88). До недоліків цього способу відноситься недостатньо швидка елімінація жиру з гепатоцитів і лише незначне покращання при цьому антитоксичної функції печінки; що в той же час саме посилення антитоксичної функції печінки є важливим при лікуванні хворих з наявністю туберкульозу. Тому було запропоновано при лікуванні СП у хворих на туберкульоз додатково до кверцетину вводити вітчизняний гепатозахисний препарат антраль, який призначають усередину по 0,2 г 3 рази на добу усередину протягом 15-20 діб поспіль (Деклараційний патент України на винахід № 50472 А. - Спосіб лікування хронічного жирового гепатозу у хворих на туберкульоз. - МПК А61К 31/00.-Опубл. 15.10.2002. - Бюл.№ 10). Але й при даному способі лікування СП у хворих на туберкульоз у частині випадків досить тривало зберігається гепатомегалія, що, як правило, в біохімічному плані супроводжується також помірною гіпертрансфераземією й підвищенням концентрації прямої фракції білірубіну в крові, тобто має місце збереження негативних зсувів з боку функціональних проб печінки, у зв'язку з чим цей спосіб також потребує подальшого удосконалення. Запропоновано також при лікуванні СП у хворих на туберкульоз додатково до кверцетину й антралю вводити імуноактивний препарат рослинного походження манакс по 90 мг тричі на добу всередину протягом 15-20 діб поспіль (Деклараційний патент України на винахід № 59819 А. Спосіб лікування стеатозу печінки у хворих на туберкульоз. - МПК7 А61 КЗ5/78. - Опубл. 15.09.2003. - Бюл. № 9). Однак при використанні вказаного способу, в низці випадків у хворих на СП на тлі туберкульозу все ж таки залишаються вірогідні зсуви деяких біохімічних показників і функціональних проб з боку печінки, тому цей спосіб потребує подальшого удосконалення. Крім того в сучасних умовах манакс практично відсутній в аптечній мережі України, що не дозволяє практично використовувати запропонований спосіб у клінічній практиці. Тому було запропоновано замість манаксу додатково до кверцетину й антралю вводити імуноактивний препарат поліоксидоній за схемою: по 6 мг 1 раз на добу внутрішньом'язово через день - 3-5 ін'єкцій, потім 2 рази на тиждень ще 5-7 ін'єкцій, у залежності від досягнутого ефекту (Патент України на корисну модель № 33202. - Спосіб лікування 58749 4 стеатозу печінки у хворих на туберкульоз. - МПК (2006) А61К 36/00. - Опубл. 10.06.2008. - Бюл. № 11). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому його обрано в якості прототипу. До недоліків способу-прототипу відноситься те, що при його використанні в частини хворих на СП на тлі туберкульозу все ж таки зберігаються вірогідні зсуви з боку функціональних проб печінки, що свідчить про недостатню ефективність способу-прототипу в патогенетичному плані. Тому відомий спосІб-прототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі було удосконалення Існуючого способу лікування СП у хворих на туберкульоз і скорочення терміну лікування шляхом введення їм замість поліоксидонію імуноактивного препарату циклоферону. Циклоферон - сучасний імуноактивний препарат, який володіє інтерфероніндукуючими властивостями. У клінічній практиці відмічена здатність циклоферону регулювати антитілоутворення, природну кілерну активність Т-лімфоцитів і стимулювати фагоцитоз разом з вираженим протизапальним ефектами. У лікуванні хворих на СП на тлі туберкульозу цей препарат раніше не використовувався. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворому на СП у фазі загострення на тлі туберкульозу призначають циклоферон внутрішньом'язово у вигляді 12,5% розчину по 2 мл внутрішньом'язово 1 раз на добу протягом 5-7 діб поспіль, а потім через день ще 5 ін'єкцій, у залежності від досягнутого ефекту. При необхідності введення циклоферону проводять 2-3 рази на рік з інтервалами 3-4 місяці між повторними курсами. Дана пропозиція базується на вперше встановленій авторами корисної моделі в експериментальних умовах закономірності, яка в подальшому була підтверджена в клініці, що при сумісному введенні в організм кверцетину, антралю й циклоферону відмічається не лише виражена стимуляція імунітету, але також значне прискорення елімінації жиру з паренхіми печінки, суттєво більше, ніж, при використанні кожного з цих препаратів окремо. Це пов'язано зі взаємним потенціюванням механізмів гепатозахисної, антиоксидантної та стимулюючої дії кверцетину, антралю й циклоферону. Отже, нами було вперше встановлено в експериментальних умовах і потім підтверджено в клініці, що при поєднаному введенні циклоферону, кверцетину й антралю має місце взаємопотенціюючий ефект, суттєво більший, ніж ефект простої сумації фармакологічної дії вказаних препаратів у плані гепатозахистних та імуномодулюючих властивостей. При розробці корисної моделі було обстежено дві групи хворих на СП на тлі туберкульозу, з яких перша (59 осіб) отримувала лікування згідно до заявленого способу, а друга (71 особа) - згідно з відомим способом-прототипом. Обидві групи обстежених були рандомізовані за віком, статтю, загальною тривалістю й тяжкістю перебігу туберкульозу, а також вираженістю клініко-біохімічних порушень з боку функціональних проб печінки. 5 До початку лікування, у період загострення патологічного процесу в печінці, обстежені хворі скаржилися на помірну загальну слабість, нездужання, наявність тяжкості в правому підребер'ї, зниження працездатності, диспептичні прояви нудоту, іноді гіркоту в роті, зниження апетиту, потемніння сечі. При клінічному огляді встановлено, що в усіх обстежених хворих була збільшена печінка, яка виступала на 4-6 см з-під краю реберної дуги й мала підвищену щільність при пальпації, з заокругленим краєм, безболісна або помірно чутлива. Жовтяниця різного ступеня вираженості - від помірної субіктеричності склер до значного жовтяничного забарвлювання шкіри й склер й водночас потемнення сечі мала місце в більшості обстежених (у 53 осіб, тобто 89,8% в першій групі й у 64 осіб, тобто 90,1% в другій групі). Наявність жовтяниці свідчила в клінічному плані про виникнення загострення СП в обстежених хворих. 58749 6 За даними ультразвукового дослідження (УЗД) органів черевної порожнини печінка була збільшена в усіх обстежених хворих, відмічалася також характерна для СП нерівномірність ехогенної структури печінкової паренхіми у вигляді її "ніздрюватості". У деяких випадках діагноз СП був підтверджений також за допомогою пункційної біопсії печінки. При цьому встановлена наявність краплинних включень у паренхімі гепатоцитів, а в частині випадків також великих жирових вакуолей або жирових кист. В окремих випадках при морфологічному дослідженні встановлена також наявність помірної лімфоідно-гістіоцитарної інфільтрації портальних трактів, які при цьому були помірно потовщені й фіброзовані. Проведення лікування СП за допомогою заявленого способу дозволило встановити його позитивний вплив на клінічну картину захворювання пацієнтів першої групи (таблиця 1). Таблиця 1 Вплив заявленого й відомого способів лікування на клінічні показники при СП у хворих на туберкульоз (М±m) Обстежені хворі Клінічні показники P відомий спосіб (n=71) заявлений спосіб (n=59) Тривалість збереження (діб): загальної 3,9±0,2 6,8±0,3