Спосіб моделювання гепатиту в експерименті

Реферат: Спосіб моделювання гепатиту в експерименті включає введення лабораторним тваринам хімічної сполуки. Спочатку тварин адаптують до умов експерименту, після чого вводять препарат NG-нітро-L-аргінін. UA 68239 U (54) СПОСІБ МОДЕЛЮВАННЯ ГЕПАТИТУ В ЕКСПЕРИМЕНТІ UA 68239 U UA 68239 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до біології і медицини, а саме до патофізіології, токсикології, і може бути застосований в експериментальній гастроентерології для вивчення патогенезу хронічного токсичного гепатиту. Хронічні дифузні захворювання печінки (ХДЗП) не вірусної етіології є предметом активного вивчення останніх кількох десятків років. До них належить група захворювань, викликаних тривалим впливом різних гепатотоксичних сполук, які порушують структуру та функцію печінки. Головними формами ХДЗП як послідовних стадій єдиного патологічного процесу є стеатоз печінки, хронічний гепатит (ХГ) (стеатоз печінки з некрозами гепатоцитів та мезенхімальною реакцією) та цироз печінки (незворотній і неодмінно прогресуючий процес). Відомо, що важливу роль в стимуляції проліферації зірчастих клітин відіграють ендотеліальні фактори: ендотелій-1, монооксиду нітроген, ангіотензин-П, тромбін та інші, і що найменший дисбаланс у складній і взаємопов'язаній ендотеліальній системі призводить до тяжких пошкоджень в діяльності гепатоцитів. Фіброзування печінкової тканини належить до статичних (незворотних) чинників зростання печінкового судинного опору. Динамічними, або ж зворотними, факторами є дисбаланс місцево діючих вазоактивних речовин: монооксиду нітрогену та ендотеліну-1. Ці медіатори продукуються ендотелієм судин та синусоїдальними клітинами. Тому участь NO в розвитку патологічного процесу не викликає сумніву. Існує багато методів моделювання гепатиту в експерименті. Перев'язка ворітної вени і печінкової артерії або емболії цих судин у тварин була використана багатьма дослідниками як одного з основних методів вивчення в експерименті гепаторенального синдрому (Саркисов Д. С., Ремисов П. И. Воспроизведение болезней человека в эксперименте / Москва, 1960, 780 с.). Недоліком таких методів є те, що некротичні зміни в печінці виникають уже через 8-12 годин, тобто спостерігається розвиток гострого гепатиту, який не переходить у хронічну фазу, тому що тварини гинуть. Крім того для отримання дистрофічних змін в гепатоцитах у тварин широко застосовуються різні органічні і неорганічні хімічні речовини. Використання їх дає можливість вивчати як патогенез і динаміку розвитку деструктивних змін в печінці, так і деякі питання фізіології печінкових клітин. Показано, що під впливом одних з цих речовин вражаються вибірково центральні відділи печінкових часточок, при дії других - периферія їх і, нарешті, в деяких випадках ушкоджуються, головним чином, ділянки, розташовані між центрами часточок і їх периферією (так звані середньозональні некрози). На підставі цих спостережень ряд авторів висловлює думку про неоднакову функціональну значущість часточок печінки в різних відділах. Один з найбільш поширених способів отримання у тварин дистрофії печінки заснований на використанні чотирихлористого вуглецю (Скакун Н. П., Писько Г. Т., Мосийчук И. П. Поражение печени четыреххлористым углеродом / НИИТЭХИМ Москва, 1989, 105 с.).·Досліди ставляться на собаках, кішках, кроликах, морських свинках, щурах і мишах, яким чотирихлористий вуглець вводиться різними способами (під шкіру, через рот і інгаляційно) у вигляді 40-50 % розчину на соняшниковій або персиковій олії. Як найближчий за технічною суттю та ефекту, що досягається, цей спосіб вибрано за прототип. Недоліком способу є велика токсичність чотирихлористого вуглецю, що веде до утворення токсичного гепатиту з переходом його у цироз печінки, що негативно впливає на результати моделювання. Відома участь NO-синтаз (NOS) в розвитку експериментального гепатиту, особливо при надлишку NO, тоді як в умовах його недостачі при інгібуванні всіх ізоформ (NOS iNOS, eNOS і nNOS) може спричинити порушення печінкового кровообігу і привести до розвитку функціонально-морфологічних змін гепатоцитів. У зв'язку з цим правомірним є створення нової моделі експериментального гепатиту, що ґрунтується на інгібуванні неспецифічної NOS (Шерлок III., Дули Дж. Заболевания печени и желчных путей. / Пер. с англ. - М: ГЭОТАР-МЕД, 2002. - С. 864). Загальними ознаками способу, що заявляється, і прототипу є використання хімічної речовини для досягнення заявленого ефекту ураження печінки у лабораторних тварин. Відмітними ознаками є те, щокорисна модель заснована на інгібуванні неспецифічної NOS і може бути реалізована за допомогою використання препарата NG-нітро-L-аргінін. Виконання способу моделювання хронічного гепатиту здійснюється наступним чином: лабораторних щурів масою 180-220 г спочатку 10-12 днів адаптували до умов експерименту (для зняття стану стресу), тобто проводилась імітація введення внутрішньочеревної ін'єкції неспецифічного блокатора NO синтази. Тільки після цього приступали до моделювання хронічного гепатиту невірусної етнології, яке здійснювалось за допомогою 12-и денного введення NG-нітро-L-аргініну. Тривале введення NG-нітро-L-аргініну супроводжувалось 1 UA 68239 U 5 10 15 20 погіршенням апетиту, а також відмічалося незначне схуднення на 5,0-9,0 грам маси тіла кожної тварини. Зміна загального стану тварин супроводжувалась морфологічними змінами в печінці. Так, у більшості щурів на 12-й день недостатності NO синтази визначалась морфологічні зміни за допомогою морфологічних і біохімічних досліджень. Так, у більшості щурів на 12-й день створення дефіциту NO визначались зміни гістоструктури печінки: стазом крові у венах портальних трактів (який проявлявся поширенням діаметру просвіту вен, заповнених плазмою та елементами крові (схема 1). Аналогічна картина була у центральних венах печінкових часток (схема 2). Одночасно спостерігався апоптоз гепатоцитів прикордонної пластинки портальних трактів, у перипортальній, інтермедіарній і періцентральній зонах паренхіми печінкових часток. У портальних трактах накопичувались лейкоцити (схеми 1, 2). Типовим був дрібнокраплинний жировий гепатоз печінки (схема 3). У корисній моделі пригнічення відомих NO-синтаз за допомогою неспецифічного інгібітора викликали деструктивні зміни у печінці, внаслідок порушення в ній кровообігу (застій крові, циркуляторна гіпоксія), зниження антиоксидазної активності печінки (апоптоз, дрібнокаплинна жирова дистрофія). Морфологічні зміни в печінці при моделюванні дефіциту NO супроводжувались змінами білкового обміну в організмі щурів. Результати досліджень біохімічних показників білкового обміну сироватки крові у щурів при тривалому дефіциті NO наведено у таблиці 1. Таблиця 1 Вміст загального білку та білкових фракцій сироватки крові щурів на 6-ту та 12-ту добу експериментального гепатиту Групи ЗБ, г/л Інтактні тварини 51,91±5,60 (n=7) 6-та доба (n=7) 37,15±1,92 12-та доба (n=7) 31,95±3,40 А1 α1 57,75±2,09 4,20±1,30 37,88±1,0** 31,30±2,66* 11,57±1,3 10,20±2,0 Фракції, % α2   8,58±1,2 10,25±0,7 15,87±3,1 10,70±1,0** 10,34±0,94 16,37±1,4 15,46±2,3 21,59±2,5 24,46±3,3 Примітки: 1. * - р < 0,05 вірогідність змін між показниками щурів в порівнянні з інтактними; 2. ** - р < 0,01 вірогідність змін між показниками щурів в порівнянні інтактними; 25 30 35 40 45 Як свідчать дані таблиці 1 у тварин з експериментальний гепатит (ЕГ) на 6-ту добу пригнічувалася білковосинтетична функція печінки, про що свідчило зниження вмісту загального білка (ЗБ) в 1,4 разів до (37,15±1,92) г/л, в основному за рахунок підвищення глобулінових фракцій (ά1- та ά2-глобулінів). В подальшому на 12-ту добу зниження вмісту ЗБ було ще більш вираженим - в 1,6 разів до (31,95±3,40) г/л. Відбувалось також і порушення співвідношення між альбумінами та глобулінами, що слугує переконливою ознакою глибини функціонального порушення печінки. Виявлено, що у щурів, як на 6-ту так і на 12-ту добу, у сироватці крові відбувається Так, у щурів на 6-ту добу було виявлено зниження вмісту альбуміну в 1,5 разів до (37,88±1,0) %, (р