Спосіб оцінки індивідуальної гормоночутливості раку ендометрія

Реферат: Спосіб оцінки індивідуальної гормоночутливості раку ендометрія включає хірургічне лікування з наступною гормонотерапією. До хірургічного лікування оцінюють стан секреторної активності залоз ендометрія та активність ядерцеутворюючих районів хромосом (ЯУР) у пухлинних клітинах зскрібків стінок матки, які порівнюють з такими ж показниками у післяопераційному матеріалі хворих на рак ендометрія після гормональної терапії Депо-Провера у дозі 500 мг внутрішньом'язово через день до сумарної дози 3,5 г. За змінами особливостей гормонального патоморфозу та активності ЯУР оцінюють гормоночутливість раку ендометрія індивідуально у кожної хворої. UA 68916 U (12) UA 68916 U UA 68916 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, зокрема до онкогінекології, та може бути використана при лікуванні раку ендометрія. З перших повідомлень про зникнення метастазів у легені та кістці у хворих на рак ендометрія (РЕ) під впливом 17-оксипрогестерон капронату почалась ера гормональної терапії в онкогінекології. Лікування раку ендометрія за допомогою прогестинів Я.В. Бохман назвав унікальним явищем у клінічній онкології, оскільки як протипухлинний препарат застосовують фізіологічний регулятор структури і функції ендометрія [1]. В основі протипухлинного ефекту прогестинів лежить здатність пухлин ендометрія відповідати на дію препарату фізіологічною реакцією, що подібна секреторній трансформації епітелію в нормі [1, 2, 3]. Однак, незважаючи на багаторічну історію застосування гормонотерапії в онкогінекології, такі проблеми, як чутливість пухлин до гормонального впливу, розробка і вибір оптимальних схем гормональної терапії хворих, особливості гормонального патоморфозу в залежності від біологічних характеристик раку ендометрія, залишаються до теперішнього часу актуальними [4, 5]. В останні роки в онкоморфологію впроваджуються молекулярні та цитогенетичні методи дослідження, які дозволяють визначати зміни експресії білків, задіяних у кардинальних процесах, що лежать в основі пухлинного росту та його прогресії. Такі впровадження дають можливість не тільки більш об'єктивно оцінити структурні особливості пухлин, але і визначити зміни функції пухлинних клітин під впливом дії гормональних препаратів. Одним із показників функціонального стану клітин у нормі і патології вважається рівень експресії рибосомних генів, які в інтерфазі формують ядерце [6]. Важливим є той факт, що морфологія ядерця залежить від ядерцеутворюючих районів хромосом (ЯУР), кількість і розмір яких корелює з рівнем біосинтезу рибосом та відображає активність клітин у цілому [7]. Нашими попередніми дослідженнями встановлено, що активність ЯУР, яка визначається після імпрегнації гістологічних препаратів азотнокислим сріблом, є об'єктивним критерієм проліферативного потенціалу пухлин і залежить від ступеня диференціювання раку ендометрія [8, 9]. Відомі традиційні методи лікування раку ендометрія. Найбільш поширеним є комбіноване лікування: екстирпація матки з придатками та ад'ювантна променева терапія і/або гормонотерапія [10]. Враховуючи, що у 70 % рак ендометрія є гормонозалежним, вказані методи лікування хоч і забезпечують адекватне лікування, проте потребують визначення показань до призначення ад'ювантної гормонотерапії. Ряд клініцистів при проведенні ад'ювантної гормонотерапії синтетичними прогестинами оцінюють клінічні дані або рівень гормональних порушень гіпоталамо-гіпофізарно-яєчникової системи. Перспективним для цілеспрямованої гормонотерапії є виявлення рецепторів естрогенів та прогестерону в пухлинах. Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб лікування хворих на рак ендометрія [11], який вибраний нами як прототип. Цей спосіб передбачає хірургічне лікування з наступною променевою терапією або використовується лише хірургічне лікування з ад'ювантною гормонотерапією, при цьому враховується рівень експресії рецепторів естрогену та прогестерону у видаленій пухлині. Однак, цей спосіб має наступні недоліки: відсутність патогенетичного підходу до лікування, невизначеність наявності рецепторів естрогенів та прогестерону у пухлинах. Задача корисної моделі, що заявляється, полягає у визначенні цитоморфологічних критеріїв індивідуальної гормоночутливості пухлин після неад'ювантної гормонотерапії хворих на рак ендометрія з використанням медичного препарату Депо-Провера, яка проводиться в неоад'ювантному режимі. Технічний результат, отриманий від рішення задачі, полягатиме у підвищенні ефективності лікування шляхом патогенетичного підходу до лікування, що дозволить корегувати ад'ювантну терапію і таким чином підвищити виживаність хворих. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі, який включає хірургічне лікування з наступною гормонотерапією, згідно з корисною моделлю, до хірургічного лікування оцінюють стан секреторної активності залоз ендометрія та активність ЯУР у пухлинних клітинах зскрібків стінок матки, які порівнюють з такими ж показниками у післяопераційному матеріалі хворих на рак ендометрія після гормональної терапії Депо-Провера у дозі 500 мг внутрішньом'язово через день до сумарної дози 3,5 г, і за змінами особливостей гормонального патоморфозу та активності ЯУР оцінюють гормоночутливість раку ендометрія індивідуально у кожної хворої. 1 UA 68916 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Відмінною особливістю способу, що заявляється, є підхід до визначення цитоморфологічних критеріїв індивідуальної гормоночутливості пухлин після неоад'ювантної гормонотерапії хворих на рак ендометрія з використанням Депо-Провера. Робота виконана на матеріалі зскрібків ендометрія до гормонального лікування в неоад'ювантному режимі та операційному матеріалі 27 хворих на рак ендометрія і стадії віком 38-69 років. Депо-Провера призначали до операції у дозі 500 мг внутрішньом'язово, через день до сумарної дози 3,5 г. У подальшому хворим проводили хірургічне лікування в об'ємі екстирпації матки з придатками. Одержані до лікування зскрібки зі стінок матки і операційний матеріал фіксували у суміші Карнуа, піддавали класичній гістологічній обробці з подальшим виготовленням із кожного парафінового блока декількох ступінчатих гістологічних зрізів товщиною 4-5 мкм. Останні фарбували гематоксиліном та еозином, проводили також гістохімічну реакцію на виявлення ШИК-позитивних структур для уточнення ступеня диференціювання і детальної характеристики секреторної трансформації, про яку судили на підставі наявності секрету у просвітах залоз або у пухлинних клітинах. Паралельно гістологічні зрізи імпрегнували 50 % розчином азотнокислого срібла для виявлення ЯУР. Для аналізу мікроскопічних змін у зскрібках і видалених пухлинах використовували мікроскоп NU2E при збільшенні 200х, 400х, 1250х (масляна імерсія). Характер патологічного процесу в ендометрії і ступінь диференціювання пухлин оцінювали за Міжнародною гістологічною класифікацією пухлин. Для оцінки стану ЯУР у кожному препараті аналізували по 100 пухлинних клітин, в яких рахували кількість ЯУР, імпрегнованих сріблом (AgЯУP), тобто враховували вміст великих (3 мкм), середніх (1-3 мкм) та дисперсних (до 1 мкм) ЯУР. Цифрові дані піддавали статистичній обробці з розрахунком t-критерію Стьюдента. Вірогідними вважали зміни при р