Спосіб комплексного лікування прогресуючої сенсоневральної приглухуватості у хворих на цукровий діабет

Реферат: Спосіб комплексного лікування прогресуючої сенсоневральної приглухуватості у хворих на цукровий діабет включає імплантацію власних стовбурових клітин у завушну ділянку. Додатково проводять оториноларингологічний огляд, біохімічне дослідження сироватки крові, після чого призначають аторвастатин перорально в добовій дозі 80 мг протягом 30 днів, ліпоєву кислоту в добовій дозі 600 мг в\в на 200 мл фізіологічного розчину протягом 10 днів та парамеатальне введення власних стовбурових клітин протягом 5-7 днів. UA 71533 U (54) СПОСІБ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ПРОГРЕСУЮЧОЇ СЕНСОНЕВРАЛЬНОЇ ПРИГЛУХУВАТОСТІ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ UA 71533 U UA 71533 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, точніше до однієї з її галузей – оториноларингології та призначена для лікування хворих на сенсоневральну приглухуватість. Серед захворювань ЛОР-органів сенсоневральна приглухуватість залишається актуальною проблемою клінічної оториноларингології. Це пояснюється прогресуючим перебігом захворювання, низькою ефективністю існуючих методів лікування цієї патології та переважанням у структурі захворюваності осіб працездатного віку. Крім того, захворювання відзначається тим, що воно призводить до значного обмеження можливостей спілкування та звужує спектр працевлаштування хворих, що і обумовлює соціальну значимість проблеми лікування сенсоневральної приглухуватості. Прогресуюча сенсоневральна приглухуватість у хворих на цукровий діабет має певні особливості, що зумовлюють складності діагностики і особливі методи лікування. Так, певні лікарські засоби, що включаються до схем лікування хворих на сенсоневральну приглухуватість не можуть використовуватись у хворих на цукровий діабет. Особливо це стосується глюкокортикоїдів, які вважаються одними з патогенетичних засобів у лікуванні порушень функції клітин внутрішнього вуха (1,2,3). У патогенезі порушень функції волоскових клітин у хворих на цукровий діабет провідну роль відіграє судинний фактор. Порушення судинної стінки, спричинені підвищеним вмістом глюкози у крові, призводять до розладів у кінцевій гілці вертебробазилярного басейну - лабіринтній артерії, що не має колатералей, а отже порушення кровотоку в ній призводять до розладів функціонування клітин внутрішнього вуха. Порушення слухової та вестибулярної функцій клінічно проявляється зниженням слуху, шумом у вусі, запамороченням. Лікування даного захворювання спрямовується на усунення судинних порушень, стимуляцію місцевих процесів регенерації клітин внутрішнього вуха. Враховуючи надзвичайну складність патогенезу сенсоневральної приглухуватості, її лікування залишається однією з найбільш складних проблем клінічної оториноларингології (4,5,7,9). Це спонукає ЛОР-лікарів до постійного пошуку нових шляхів для лікування цього захворювання, яке б сприяло зменшенню вираженості клінічної симптоматики та попередженню - його прогресування. Відомий спосіб лікування хворих на сенсоневральну приглухуватість (6), що полягає у застосуванні внутрішньовенного введення вазоактивних препаратів, системних глюкокортикоїдів та гіпертонічного розчину глюкози і внутрішньом'язового введення вітамінів групи В, сприяє зменшенню клінічних проявів слухових та вестибулярних змін, але є неприйнятним для лікування хворих з розладами обміну глюкози. Це пов'язано з тим, що даний метод лікування не враховував факту уражання судинної стінки у хворих на цукровий діабет. Крім того, не проводиться заходів, спрямованих на відновлення функції тієї частини волоскових клітин, що не повністю загинули внаслідок порушень травлення, а знаходяться в стані парабіозу. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип є спосіб лікування хворих на сенсоневральну приглухуватість із застосуванням стовбурових клітин, отриманих з абортного матеріалу плодів 12 тижня гестації, що вводились у завушну ділянку (8). Даний спосіб здійснюється шляхом внутрішньом'язового введення суспензії стовбурових клітин у фізіологічному розчині в дозі 1-2 г на добу, всього 5-7 введень через день протягом 2 тижнів. Проаналізовані результати свідчать про позитивний вплив цього методу для лікування хворих на сенсоневральну приглухуватість. Однак, авторами проводився аналіз ефективності лікування без застосування сучасних методів вивчення стану волоскових клітин внутрішнього вуха. Крім того, ця методика не враховує етичних проблем введення в організм пацієнта чужинних тканин, які можуть спричинити розвиток алергічних та аутоімунних порушень та проблем інфікування гепатитом та СНІДОМ. Отже, позитивна динаміка змін у разі застосування даного способу спостерігалась не у всіх хворих. Крім того, ризик можливих ускладнень при використанні цього способу лікування значно перевищував можливий позитивний ефект. Задача, яку вирішує корисна модель, що заявляється, покращення результатів лікування сенсоневральної приглухуватості у хворих на цукровий діабет шляхом нормалізації кровопостачання у вертебробазилярному басейні та відновленні функції волоскових клітин, що знаходяться у стані парабіозу, нормалізації функціонального стану структур внутрішнього вуха, що клінічно відображується у покращенні слухової функції, зменшенні або припиненні запаморочення та вушного шуму. Необхідність проведення терапії статинами при сенсоневральній приглухуватості у хворих на цукровий діабет мотивується виявленням при біохімічних дослідженнях крові статистично достовірного підвищення рівня ліпопротеїдів низької та дуже низької щільності, що спричинює до уражання судин вертебробазилярного басейну і порушень кровообігу у цій системі, одного з 1 UA 71533 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 етіологічних чинників виникнення кохлеовестибулярних порушень. Нормалізація ліпідного профілю є необхідним заходом припинення прогресування сенсоневральних порушень, а вирішення цього питання неможливе без використання статинів. Застосований нами препарат аторвастатин є інгібітором ГМГ - КоА-редуктази і дозволяє достовірно знизити вміст у плазмі всіх типів холестерину та тригліцеридів, що суттєво покращує прогноз щодо зменшення прогресування симптомів кохлеовестибулярних розладів або навіть відновлення слухової і вестибулярної функції у хворих на цукровий діабет. Призначення препарату ліпоєвої кислоти сприяє зменшенню оксидантного стресу, що також є суттєвою ланкою патогенезу судинних порушень. Призначення есполіпону рекомендується в зв'язку з тим, що цей препарат є потужним антиоксидантом і при цьому сприяє зменшенню рівня глюкози крові. Хірургічне лікування хворих за допомогою введення власних стовбурових клітин дозволяє здійснити стимулюючий вплив на клітини внутрішнього вуха, особливо на ті клітини, які знаходяться в стані парабіозу, і в яких можливо відновлення їх функції. Отриманий з гребня клубової кістки шляхом класичної пункції за допомогою голки Кассирського, пунктат вводився парамеатально у попередньо знеболену завушну ділянку. Зазначена процедура проводилась 57 разів на курс через день і сприяла нормалізації стану клітин внутрішнього вуха, що відображувалось у покращенні їх функціонального стану, нормалізації показників слухової та вестибулярної функції. Технічний результат, що досягається, полягає у забезпеченні більш ефективного лікування хворих на сенсоневральну приглухуватість, шляхом нормалізації кровопостачання у судинах вертебробазилярного басейну та стимуляції функції волоскових клітин внутрішнього вуха, що сприяє тривалій ремісії та зменшенню проявів захворювання. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає імплантацію власних стовбурових клітин у завушну ділянку, згідно корисної моделі проводять оториноларингологічний огляд, біохімічне дослідження сироватки крові, після чого призначають аторвастатин перорально в добовій дозі 80 мг протягом 30 днів, ліпоєву кислоту в добовій дозі 600 мг в\в на 200 мл фізіологічного розчину протягом 10 днів та парамеатальне введення власних стовбурових клітин протягом 5-7 днів. Відмінною особливістю способу, що заявляється, є комплексне застосування статинів, препаратів ліпоєвої кислоти - есполіпону і оперативного втручання, що полягає в введенні власних стовбурових клітин у завушну ділянку, що сприяло позитивній динаміці суб'єктивних та об'єктивних симптомів захворювання, нормалізації біохімічних показників та функціональних даних стану слухової і вестибулярної функції. Лікування сенсоневральної приглухуватості комплексним способом засвідчило значне відновлення слухової і вестибулярної функції у 23,6 % випадків, помірне відновлення - у 55,7 %, незначне - 13,4 %, відсутність ефекту - в 7,3 % випадків (за даними аудіо- і вестибулометрії). Результати клінічного обстеження свідчили про більш позитивну динаміку змін слухової і вестибулярної функції пацієнтів, яким проводилось комплексне лікування по відношенню до групи порівняння. Оцінка клінічних показників до та після лікування продемонструвала зниження порогів сприйняття за кістковою провідністю за даними тональної порогової аудіометрії, нормалізацію мовної аудісметрії, покращення вестибулярних показників. Лабораторне обстеження хворих обох груп до та після лікування комплексним методом показало покращення біохімічних показників сироватки крові у 76 % пролікованих комплексним методом пацієнтів, порівняно з 43 % у контролі. Зниження рівня ліпопротеїдів низької та дуже низької щільності за даними біохімічного дослідження крові спостерігалось у 85 % хворих основної групи і 54 % контрольної групи. Ще більш чіткою була різниця в нормалізації функціонального стану слухової та вестибулярної функції за даними аудіологічного та вестибулометричного обстеження. За результатами стабілографії покращення вестибулярної функції спостерігалось у 83 % основної групи і лише у 49 % хворих контрольної групи, покращення слуху мало місце у 67 % та 38 % хворих відповідно. Спосіб здійснюють таким чином: Хворий до початку лікування проходить обстеження, яке включає оториноларингологічний огляд, біохімічне дослідження холестерину, ліпопротеїдів, глюкози в сироватці крові, визначення глікозильованого гемоглобіну, дослідження слухової функції за допомогою суб'єктивних та об'єктивних методів дослідження (тональна порогова аудіометрія, мовна аудіометрія, надпорогові тести, імпедансометрія, отоакустична емісія), дослідження вестибулярної функції (визначення спонтанних та викликаних показників вестибулярної функції), після чого призначають аторвастатин перорально в добовій дозі 80 мг протягом 30 днів, ліпоєву кислоту в добовій дозі 600 мг в\в на 200 мл фізіологічного розчину протягом 10 2 UA 71533 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 днів та проводять хірургічне втручання - введення власних стовбурових клітин у завушну ділянку з подальшим озвученням їх за допомогою фонофорезу. Приклад застосування. Хворий І. (іст. хвороби 31238) знаходився у ЛОР-відділенні з діагнозом сенсоневральна приглухуватість, цукровий діабет II типу. За даними оториноларингологічного обстеження у хворого спостерігалась двобічна майже симетрична втрата слуху за повітряною та кістковою провідністю. Середня втрата слуху становила 30-40 дБ, кістково-повітряний інтервал відсутній. Розбірливість мови за даними мовного тесту не порушена. ФПНГ відсутній. Біохімічні дослідження показали підвищення вмісту глюкози у сироватці крові до 9 мкг/л. Після введення 5 мл кісткового мозку, забраного з клубової кістки за класичним методом, у завушну ділянку парамеатально. Процедуру проводять 5-7 разів залежно від стану пацієнта, суб'єктивних відчуттів (покращення слуху, зменшення шуму, зменшення запаморочення) та даних суб'єктивної та об'єктивної аудіометрії. Паралельно призначають статини перорально в добовій дозі та внутрішньовенне введення есполіпону в дозі на добу. Контроль стану слухової та вестибулярної функції проводився за допомогою тональної порогової аудіометрії, мовної аудіометрії, імпедансометрії та стабілометрії до початку лікування, через 10 днів та 1 місяць після закінчення курсу. Вже через 5 діб від початку лікування спостерігалось значне покращення загального стану хворого, суб'єктивно хворий відмічав зменшення шуму у вусі, покращення слуху. При проведенні аудіометрії були відзначені зменшення порогів сприйняття на 15-20 дБ за всією тон-шкалою з обох боків, пороги акустичного рефлексу також знизились до 90 дБ. За даними стабілографії спостерігалось значне покращення коефіцієнта функції рівноваги. Впродовж 2 тижнів перебування хворого в стаціонарі та 6 місяців активного спостереження отриманий позитивний результат зберігався, прогресування захворювання не було. Побічної дії препаратів та відторгнення введених стовбурових клітин не спостерігалось. Спосіб, що заявляється, був впроваджений в Міському оториноларингологічному центрі (Олександрівська клінічна лікарня м. Києва) при обстеженні та лікуванні 38 хворих на сенсоневральну приглухуватість. Для контролю була обстежена група з 25 хворих, відповідних за віком, статтю, типом перебігу захворювання, пролікованих за традиційною методикою (дексаметазон 40-48 мг на курс лікування, вітамінотерапія, фізіотерапевтичні процедури) без застосування статинів, препаратів ліпоєвої кислоти, хірургічного лікування. Як показала статистична обробка клініко-лабораторних даних, з використанням критерію Стьюдента, заявлений спосіб забезпечує достовірне покращення слухової і вестибулярної функції, зменшенням прогресування слухової дисфункції у порівнянні з хворими, пролікованими за методикою прототипів (Р