Комбінована фармацевтична композиція та метод лікування та запобігання інфекційним хворобам

Реферат: Винахід стосується комбінованої фармацевтичної композиції, що складається з: а) активованої потенційованої форми одного антитіла до принаймні одного цитокіну, вибраного з групи, що включає гамма-інтерферон, альфа-інтерферон та фактор некрозу пухлин альфа у вигляді суміші гомеопатичних розведень D20, С30, С100 або С12, С30 та С50, або С12, С30 та С200, та UA 112748 C2 (12) UA 112748 C2 б) активованої потенційованої форми одного антитіла до принаймні одного рецептору, вибраного з групи, що включає CD4 та CD8 у вигляді суміші гомеопатичних розведень D20, С30, С100, або С12, С30 та С50 або С12, С30 та С200, та методу лікування та запобігання інфекційним хворобам, включаючи бактеріальні інфекції, спричинені різноманітними інфекційними агентами. UA 112748 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 ГАЛУЗЬ ВИНАХОДУ Цей винахід стосується фармацевтичної композиції та методу лікування та запобігання інфекційним хворобам, включаючи бактеріальні інфекції, спричинені різними інфекційними агентами, такі як псевдотуберкульоз, коклюш, ієрсиніоз, пульмоніт різного походження, та гострі та хронічні вірусні інфекції, такі як гострі інфекційні захворювання дихальних шляхів, грип різних типів, гострий вірусний гепатит А, В, С або інші типи гепатиту, хвороби та стани, спричинені ВІЛ, або пов'язані з ВІЛ, включаючи СНІД. РІВЕНЬ ТЕХНІКИ Цей винахід стосується фармацевтичної композиції та методу лікування та запобігання інфекційним хворобам, включаючи бактеріальні інфекції, спричинені різними інфекційними агентами, такі як псевдотуберкульоз, коклюш, ієрсиніоз, пульмоніт різного походження, та гострі та хронічні вірусні інфекції, такі як гострі інфекційні захворювання дихальних шляхів, грип різних типів, гострий вірусний гепатит А, В, С або інші типи гепатиту, хвороби та стани, спричинені ВІЛ, або пов'язані з ВІЛ, включаючи СНІД. Лікування вірусних хвороб на основі застосування наднизьких доз антитіл до інтерферону використовується у даній сфері (RU 2192888 C1, A61K39/395, 11/20/2002). Однак, цей медичний продукт не є достатньо ефективним для лікування хвороб, пов'язаних із СНІДом. Терапевтичний ефект від багаторазово розведеної форми (або наднизької форми) антитіл, потенційованих завдяки гомеопатичній технології (активована потенційована форма) біло відкрито доктором Олегом І. Епштейном. Наприклад, Патент США № 7, 582, 294 стосується медикаменту для лікування доброякісної гіперплазії простати або простатиту шляхом прийому гомеопатично активованої форми антитіл до простато специфічного антигену (ПСА). Як було доведено, наднизькі дози антитіл до гама-інтерферону позитивно впливають на лікування та профілактику хвороб вірусного походження. Див. Патент США № 7, 572, 441, який для посилання повністю включено до цього документу. Цей винахід стосується фармацевтичної композиції та методу лікування та запобігання інфекційним хворобам, включаючи бактеріальні інфекції, спричинені різними інфекційними агентами, такі як псевдотуберкульоз, коклюш, ієрсиніоз, пульмоніт різного походження, та гострі та хронічні вірусні інфекції, такі як гострі інфекційні захворювання дихальних шляхів, грип різних типів, гострий вірусний гепатит А, В, С або інші типи гепатиту, хвороби та стани, спричинені ВІЛ, або пов'язані з ВІЛ, включаючи СНІД. Рішення існуючої проблеми представлено у формі комбінованого фармацевтичної композиції для лікування та профілактики (запобігання) інфекційним хворобам, який включає а) активовану потенційовану форму антитіл до цитокіну та б) активовану потенційовану форму антитіл до рецептору. СТИСЛЕ ВИКЛАДЕННЯ ВИНАХОДУ В одному відношенні, цей винахід представляє комбіновану фармацевтичну композицію, до якого входять: а) активована потенційована форма одного антитіла до принаймні одного цитокіну, б) активована потенційована форма одного антитіла до принаймні одного рецептору. В одному із варіантів втілення цього винаходу, лікарський препарат включає твердий носій, і в цьому випадку вищевказаний твердий носій насичується вищевказаними активованими потенційованими формами антитіл. У цьому варіанті, лікарський препарат представлено у формі пігулки. Переважно, лікарський препарат, що включає вищезазначену активовані потенційовані форми антитіл представлено у формі суміші гомеопатичних розведень С12, С30 та С200. У зв'язку з цим, вважається, що вказана суміш гомеопатичних розведень С12, С30 та С200 наноситься на твердий носій. Активована потенційована форма вказаних антитіл може бути активованою потенційованою формою моноклональних, поліклональних або нормальних антитіл. У зв'язку з цим, вважається, що активована потенційована форма вказаних антитіл є активованою потенційованою формою поліклонального антитіла. Винахід застосовує активовані потенційовані форми антитіл до антигену(ів), що мають послідовності, описані у специфікації та вказані у доданих заявках. В одному з варіантів винаходу лікарський препарат включає активовані потенційовані форми антитіл, приготовані шляхом послідовних сотенних розведень із додаванням із струшуванням кожного розведення. Зокрема, передбачається вертикальне струшування. В іншому аспекті, винахід надає метод лікування та запобігання інфекційним хворобам, і вказаний метод включає призначення відповідному пацієнтові прийом наступного: а) активованої потенційованої форми антитіла принаймні до одного цитокіну та б) активованої потенційованої форми антитіла принаймні до одного рецептору. Бажано, щоб активовані потенційовані форми антитіл назначалися до прийому у формі фармацевтичної композиції. 1 UA 112748 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 В одному із варіантів втілення цього винаходу, лікарський препарат призначається у твердій лікарській формі, що передбачає наявність відповідного фармацевтичного носія та активовану потенційовану форму антитіла принаймні до одного цитокіну, та активовану потенційовану форму антитіла принаймні до одного рецептору, і вказані активовані потенційовані форми наносяться на твердий носій. В такому варіанті цього винаходу, твердою лікарською формою є таблетка. Надаються інші варіанти втілення цього винаходу. Відповідно до методологічного аспекту винаходу, лікарський препарат може призначатися у кількості від однієї до трьох стандартних лікарських форм, кожна з яких призначається від одного до шести разів на день. В одному із варіантів втілення цього винаходу, лікарський препарат призначається два рази на день, і кожен прийом складається із двох лікарських форм для перорального застосування. В іншому із варіантів втілення цього винаходу, лікарський препарат призначається у кількості від однієї до двох стандартних лікарських форм, кожна з яких приймається два рази на день. В іншому із варіантів втілення цього винаходу, лікарський препарат призначається у кількості від однієї до двох стандартних лікарських форм, кожна з яких приймається чотири рази на день. Всі варіанти та втілення описано відповідно до складу винаходу, і всі ці варіанти можуть використовуватися у поєднанні з методологічним аспектом винаходу. ДЕТАЛЬНИЙ ОПИС ВИНАХОДУ Винахід описано з посиланням на додані заявки. Наступний глосарій надає відповідні визначення, що стосуються викладеного у заявках. Термін "антитіло", що вживається у цьому документі, означає імуноглобулін, який специфічно зв'язується з, і таким чином, визначається, як комплементарний до певної просторової та полярної організації іншої молекули. Антитіла, як зазначено у заявках, можуть включати повний імуноглобулін або його фрагмент, та бути натуральними, поліклональними або моноклональними, та можуть включати різноманітні класи та ізотопи, такі як IgA, IgD, IgE, IgG1, IgG2a, IgG2b та IgG3, IgM, і так далі. Їхні фрагменти можуть включати Fab, Fv та F(ab')2, Fab', ті їм подібні. Однина терміну "антитіло" включає множину "антитіла". Термін "активована потенційована форма" або "потенційована форма" відповідно до антитіл, приведених у цьому документі, використовується для позначення продукту гомеопатичного потенціювання будь-якого початкового розчину антитіл. "Гомеопатичне потенціювання" означає використання гомеопатичних методів для передавання гомеопатичної активності початковому розчину відповідної речовини. Не обмежуючись, "гомеопатична імунізація" може включати, наприклад, повторювані послідовні розведення у поєднанні із зовнішнім впливом, зокрема, із вертикальним (механічним) струшуванням. Іншими словами, початковий розчин антитіл підлягає послідовному повторюваному розведенню та багаторазовому вертикальному струшуванню, відповідності до гомеопатичної технології. Необхідна концентрація початкового розчину антитіл у розчиннику, бажано, воді або водноспиртовій суміші, сягає від 0, 5 до близько 5, 0 мг/мл. Необхідна процедура для приготування кожного компоненту, наприклад, розчину антитіл, полягає у використанні суміші трьох водних або водно-спиртових розведень первинного матриксового розчину (материнська тинктура) антитіл, розведених у 10012, 10030 та 100200 разів, відповідно, що є еквівалентом сотенних гомеопатичних розведень (C12, C30, та C200), або у використанні суміші трьох водних або водно-спиртових розведень первинного матриксового розчину (материнська тинктура) антитіл, розведених у 10012, 10030 та 10050 разів, відповідно, що є еквівалентом сотенних гомеопатичних розведень (C12, C30 та C50). Приклади гомеопатичного потенціювання описано у патентах США №№ 7, 572, 441 та 7, 582, 294, повний текст яких включено до цього документу заради посилання та зазначеної тут мети. У той час, як термін "активована потенційована форма" використовується у заявках, у прикладах використано термін "наднизькі дози". Термін "наднизькі дози" став професійним терміном у сфері гомеопатії через дослідження та використання гомеопатично розведених та потенційованих форм речовини. Терміни "наднизька доза" або "наднизькі дози" повністю збігаються та є головним синонімом до терміну "активована потенційована" форма, який використано у заявках. Іншими словами, антитіло знаходиться в "активовані потенційованій" або "потенційованій" формі за наявності трьох факторів. По-перше, "активована потенційована" форма антитіла – це продукт процесу приготування, який застосовується сфері гомеопатії. По-друге, "активована потенційована" форма антитіла має мати біологічну активність, визначену методами, що застосовуються у сучасній фармакології. І по-третє, біологічна активність "активованої потенційованої" форми антитіла не може бути пояснена наявністю молекулярної форми антитіла у кінцевому продукті гомеопатичного процесу. 2 UA 112748 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Наприклад, активовану потенційовану форму антитіл можна приготувати шляхом трансформації початкового, ізольованого антитіла у молекулярній формі у серію послідовних багаторазових розведень у поєднанні із зовнішнім впливом, таким як механічне струшування. У ході зниження концентрації також можна використовувати зовнішній вплив, наприклад, застосовувати ультразвук, електромагнітні хвилі, або інші фізичні фактори. У книзі В. Швабе "Гомеопатичні ліки", Москва, 1967, Патенти США №№ 7, 229, 648 та 4, 311, 897, які повністю включено до цього документу для посилання та зазначеною метою, описано такі процеси, які вважаються загальноприйнятними методами гомеопатичного потенціювання у сфері гомеопатії. Ці процедура дозволяє рівномірно знизити молекулярну концентрацію початкової молекулярної форми антитіла, цю процедуру повторюють доки, доти не буде досягнуто бажаної гомеопатичної активності. Для індивідуального антитіла, необхідну гомеопатичну активність можна визначити шляхом біологічного тестування проміжних розведень у необхідній фармакологічній моделі. Не обмежуючись наступним, "гомеопатичне потенціювання" може включати, наприклад, повторювані послідовні розведення у поєднанні із зовнішнім впливом, зокрема, із вертикальним (механічним) струшуванням. Іншими словами, початковий розчин антитіл підлягає послідовному повторюваному розведенню та багаторазовому вертикальному струшуванню кожного отриманого розчину, відповідності до гомеопатичної технології. Необхідна концентрація початкового розчину антитіл у розчиннику, бажано, воді або водно-спиртовій суміші, сягає від 0, 5 до близько 5, 0 мг/мл. Необхідна процедура для приготування кожного компоненту, наприклад, розчину антитіл, полягає у використанні суміші трьох водних або водно-спиртових розведень первинного матриксового розчину (материнська тинктура) антитіл, розведених у 10012, 10030 та 100200 разів, відповідно, що є еквівалентом сотенних гомеопатичних розведень C12, C30, та C200, або у використанні суміші трьох водних або водно-спиртових розведень первинного матриксового розчину (материнська тинктура) антитіл, розведених у 10012, 10030 та 10050 разів, відповідно, що є еквівалентом сотенних гомеопатичних розведень C12, C30 та C50. Приклади, як отримати необхідну активність також надано у Патентах США №№7, 229, 648 and 4, 311, 897, повний текст яких включено до цього документу заради посилання та зазначеної тут мети. Процедура, яку застосовують до "активованої потенційованої" форми антитіл, описаних тут, більш детально викладена нижче. Існує доволі багато протиріч щодо гомеопатичного лікування людей. У той час як цей винахід базується на загальноприйнятих гомеопатичних процесах для отримання "активованої потенційованої" форми антитіл, докази його активності ґрунтуються не лише на гомеопатичному лікуванні людей. До подиву винахіднику цього препарату було виявлено та детально продемонстровано на прийнятних фармакологічних моделях, що розчинник, отриманий врештірешт шляхом послідовного багаторазового розведення початкової молекулярної форми антитіла демонструє характерну активність, що не має відношення до наявності слідів молекулярної форми антитіла цільового розведення. "Активовані потенційовані" форми антитіл, наведених у цьому документі, перевіряються на біологічну активність за допомогою загальноприйнятих фармакологічних моделей активності, або за допомогою експериментів in vitro, або in vivo на тваринах. Експерименти, наведені далі у цьому документі, надають докази біологічної активності у рамках таких моделей. Клінічні дослідження на людях також надали докази того, що активність, що спостерігалась під час експерименту на тваринах, так само проявляється і під час людської терапії. Дослідження на людях також надали докази доступності "активованих потенційованих" форм, описаних тут, для лікування вказаних людських хвороб або розладів, які у медичній сфері вважаються патологічними станами. Також, заявлена "активована потенційована" форма антитіла стосується лише розчинів або твердих ліків, чию біологічну активність не можна пояснити наявністю молекулярної форми антитіла, що лишилася після вихідного, початкового розчину. Іншими словами, тоді, як вважається, що "активована потенційована" форма антитіла може містити сліди молекулярної форми антитіла, досвідчений вчений не зміг би приписати наявну біологічну активність у схвалених фармакологічних моделях залишковій молекулярній формі антитіла із будь-яким ступенем вірогідності, через надзвичайно низькі концентрації молекулярної форми антитіла, що лишилася після послідовних розведень. У той час як винахід не обмежено жодною конкретною теорією, біологічна активність "активованої потенційованої" форми антитіл цього винаходу не може бути приписана початковій молекулярній формі антитіла. Необхідно, щоб "активована потенційована" форма була рідкою або твердою із концентрацією молекулярної форми нижче межі виявлення прийнятих технік аналізу, таких як капілярний електрофорез та високоефективна рідинна хроматографія. Зокрема, бажаною є "активована потенційована" форма антитіла у рідкій або твердій формі, де концентрація молекулярної форми антитіла є 3 UA 112748 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 нижче числа Авогадро. У фармакології молекулярних форм терапевтичних речовин загальноприйнятною практикою є створення кривої дози-ефекту, де показано залежність рівню фармакологічної реакції від рівня концентрації активних ліків, які призначаються пацієнту або тестуються in vitro. Мінімальний рівень ліків, який визиває реакцію, яку можна виявити, відомий як порогова доза. У зв'язку з цим, передбачається та є необхідним, щоб "активована потенційована" форма антитіл містила молекулярне антитіло, за його наявності, при концентрації нижче порогової дози для молекулярної форми антитіла у конкретній біологічній моделі. Цей винахід представляє комбінований лікарський препарат, що включає активовану потенційовану форму антитіл до цитокіну та активовану потенційовану форму антитіл до рецептору, приготовані у відповідності до гомеопатичної технології потенціювання шляхом повторюваного послідовного розведення та проміжного зовнішнього впливу – струшування, як більш детально зазначено далі у цьому документі. Лікарський препарат винаходу є зокрема корисним у процесі лікування та профілактики інфекційних хвороб, включаючи бактеріальні інфекції, спричинені різними інфекційними агентами, такі як псевдотуберкульоз, коклюш, ієрсиніоз, пневмоніт різноманітного походження, та гострі та хронічні вірусні інфекції, грип різних типів, гострий вірусний гепатит А, В, С та інші тип и гепатиту, хвороби та стани, спричинені ВІЛ або пов'язані з ВІЛ, включаючи СНІД… Як показано у Прикладах, лікарський препарат винаходу має неочікуваний сумісно діючий терапевтичний вплив, що проявляється у певній терапевтичній ефективності у процесі лікування та запобігання інфекційним хворобам, включаючи бактеріальні інфекції, спричинені різними інфекційними агентами, такі як псевдотуберкульоз, коклюш, ієрсиніоз, пневмоніт різноманітного походження, та гострі та хронічні вірусні інфекції, грип різних типів, гострий вірусний гепатит А, В, С та інші тип и гепатиту, хвороби та стани, спричинені ВІЛ або пов'язані з ВІЛ, включаючи СНІД. Винайдений лікарський препарат розширює наявний арсенал ліків, доступних для лікування або профілактики інфекційних хвороб, включаючи бактеріальні інфекції та гострі та хронічні вірусні інфекції. Комбінований лікарський препарат у відповідності до цього аспекту винаходу може біти представлений урідкій формі або у твердій формі. Активована потенційована форма антитіл, включених до фармацевтичної композиції, готується на основі початкової молекулярної форми антитіла за допомогою процесу, прийнятного для використання у гомеопатії. Початкові антитіла можуть біти моноклональними або поліклональними антитілами, підготовленими відповідно до відомих процесів, наприклад, як це описано у книзі "Імунотехніки", Г. Фрімель, Москва, "Медицина", с. 9-33; "людські антитіла. Моноклональні та рекомбіновані антитіла, 30 років потому", Лефлай Е., Содойєр Р., 2005, Том 14, N 1-2, с. 33-55. Обидва джерело включено до цього документу для посилання. Моноклональні антитіла можна отримати за допомогою технології гібрідоми. Початкова стадія процесу включає імунізацію на основі принципів, вже відомих для приготування поліклональної антисироватки. Наступні кроки включають створення гібридних клітин, які виробляють клони антитіл із ідентичною специфічністю. Їх окрема ізоляція проводиться за використанням таких самих методів, як і для приготування поліклональної антисироватки. Поліклональні антитіла можна отримати шляхом активної імунізації тварин. Для цього придатні тварини (наприклад, кролі) отримують серію ін'єкцій відповідного антигену (цитокіну або рецептору). Імунна система тварин виробляє відповідні антитіла, які у тварин збирають відомим способом. Завдяки цій процедурі стає можливим приготування моноспецифічної сироватки, багатої на антитіла. Якщо необхідно, сироватка, що містить антитіла, може біти очищена, наприклад, методом афінної хроматографії, фракціонуванням осадом солей, або методом іонообмінної хроматографії. Отримана в результаті очищена та збагачена антитілами сироватка може бути використана в якості початкового матеріалу для приготування активованої потенційованої форми антитіл. Необхідна концентрація отриманого початкового розчину антитіл у розчиннику, бажано, воді або водно-спиртовій суміші, сягає від 0, 5 до близько 5, 0 мг/мл. Процедура, необхідна для приготування кожного компоненту комбінованих ліків у відповідності до цього винаходу, представляє собою використання суміші трьох водноспиртових розведень початкового матриксового розчину антитіл, розведених у 10012, 10030 та 10050 разів відповідно, що є еквівалентом сотенних гомеопатичних розведень C12, C30, та C50 або розведених у 10012, 10030 та 100200 разів відповідно, що дорівнює сотенним гомеопатичним розведенням С12, С30 та С 200. Для приготування твердої лікарської форми, твердий носій обробляють необхідним розведенням, отриманим за допомогою гомеопатичного процесу. Для отримання одиничної дозованої твердої форми винайденого комбінованого 4 UA 112748 C2 5 10 препарату, маса носія насичується кожним із розведень. Обидві процедури насичування можна використовувати для приготування необхідної комбінованої дозованої форми. У необхідному варіанті втілення цього винаходу, початковим матеріалом для препарату активованої потенційованої форми, що включає комбінований лікарський препарат винаходу, є поліклональне антитіло тваринного походження до відповідного антигену. Для отримання активованої потенційованої форми поліклональних антитіл до цитокіну або до рецептору, бажаний антиген може бути введено лабораторній тварині, переважно, кролику, в якості імуногену. Поліклональні антитіла до рецептору CD4 можна отримати за використанням цілої молекули людського рецептору CD4, що має наступну послідовність: 5 UA 112748 C2 6 UA 112748 C2 7 UA 112748 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 Зразок процедури для приготування вихідних поліклональних антитіл до рецептору CD4 може бути описано наступним чином. За 7-9 днів до взяття зразків крові кроликам вводяться 1-3 внутрішньовенні ін'єкції необхідного антигену для збільшення рівню поліклональних антитіл у кровотоці кролика. При імунізації беруться зразки крові для перевірки рівню антитіл. Зазвичай, максимальний рівень імунної реакції досягається протягом 40-60 днів після введення першої ін'єкції антигену. По завершенні першого циклу імунізації, кроликам надається період у 30 днів для реабілітації, після якого проводиться повторна імунізація за допомогою іще 1-3 внутрішньовенних ін'єкцій. Для отримання антисироватки, що містить необхідні антитіла, у кроликів збирають імунізовану кролячу кров та розміщують її у центрифужній пробірці об'ємом 50 мл. На стінках пробірки утворюються згустки речовини, які треба усунути дерев'яним шпателем, а до згустку в середині пробірки поміщується паличка. Потім кров поміщується до холодильної камери на одну ніч за температури приблизно 40 °C. Наступного дня зі шпателя усувається цей згусток, а залишкова рідина центрифугується протягом 10 хв. на швидкості 13 000 обертів на хвилину. Надосадова рідина і є необхідною антисироваткою. Отримана антисироватка зазвичай має жовтий колір. До антисироватки додається 20 % NaN3 (масова концентрація) и речовина розводиться до концентрації 0, 02 %, та до її використання зберігається у замороженому стані за температури -20 °C або без додавання NaN3 за температури - 70 °C. Для виділення із антисироватки необхідних антитіл до гама-інтерферону, дотримуються наступної процедури твердофазного поглинання: 10 мл кролячої антисироватки розводяться у два рази 0.15 M NaCl, після чого додається 6.26г Na2SO4, все перемішується та інкубується на 12-16 годин при температурі 4 °C. Осад усувають за допомогою центрифугування, розводять у 10 мл фосфатного буферу та потім проводять його діаліз проти того самого буферу протягом однієї ночі за температури навколишнього середовища. Після усунення осаду розчин наносять на колонку ДЕАЕцелюлози, врівноважену фосфатним буфером. Фракцію антитіла визначається шляхом вимірювання оптичної густоти елюату при 280 мм. Ізольовані неочищені антитіла очищуються за допомогою методу афінної хроматографії шляхом зв'язування отриманих антитіл із CD4-антигеном, розташованим на нерозчинному матриксі хроматографічного середовища, з їх наступної елюцією концентрованими водносоляними розчинами. Отриманий буферний розчин використовується в якості вихідного розчину для процесу гомеопатичного розведення, необхідного для приготування активованої потенційованої форми антитіл. Необхідна концентрація вихідного матриксового розчину очищених антигенами поліклональних кролячих антитіл до рецептору CD4 складає від 0, 5 до 5, 0 мг/мл, бажано, від 2, 0 до 3, 0 мг/мл. Поліклональні антитіла до гама-інтерферону можна також отримати аз допомогою методу, схожого із методом, описаним для антитіл до рецептору CD4 за використанням допоміжної речовини. Поліклональні антитіла до гама-інтерферону можна отримати, використовуючи цілу молекулу гама-інтерферону, що має наступну послідовність: 8 UA 112748 C2 9 UA 112748 C2 10 UA 112748 C2 11 UA 112748 C2 5 Поліклональні антитіла до альфа-інтерферону також можна отримати за допомогою методу, схожого до методу, описаного для антитіл до рецептору CD4 за використанням допоміжної речовини. Поліклональні антитіла до альфа-інтерферону можна отримати, використовуючи цілу молекулу людського альфа-інтерферону типу 8 наступної послідовності: 12 UA 112748 C2 13 UA 112748 C2 14 UA 112748 C2 15 UA 112748 C2 16 UA 112748 C2 17 UA 112748 C2 18 UA 112748 C2 19 UA 112748 C2 20 UA 112748 C2 21 UA 112748 C2 5 10 15 Поліклональні антитіла до гістаміну, який є біологічним аміном (4(2-аміноетил)-імізадол або бета-імізадолетіламін з хімічною формулою C5H9N3), можна отримати за допомогою вищезазначеного методу отримання антитіл до рецептору CD4, використовуючи допоміжну речовину та виготовлений промислово дигідрохлорид гістаміну в якості імуногену (антигену) для імунізації кроликів. Активована потенційована форма будь-якого антитіла до цитокіну або рецептору може бути приготована з вихідного розчину шляхом гомеопатичного потенціювання, бажано, за допомогою методу пропорційного зниження концентрації шляхом серійного розведення 1 частини кожного попереднього розчину (починаючи із початкового розчину) у 9 частин (для десяткового розведення), або у 99 частин (для сотенного розведення), або у 999 частин (для тисячного розведення) нейтральним розчинником, починаючи від концентрації початкового розчину антитіла у розчиннику, бажано, воді або водно-етиловій суміші, у діапазоні приблизно від 0, 5 до 5, 0 мг/мл, використовуючи також зовнішній вплив. Бажано, щоб зовнішній вплив включав багаторазове вертикальне струшування (динамізацію) кожного розведення. Бажано використовувати окремі контейнери для кожного наступного розведення до досягнення 22 UA 112748 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 необхідного рівня активності, або кратності розведення. Цей метод широко застосовується у сфері гомеопатії. Див. наприклад В. Швабе "Гомеопатичні ліки", Москва, 1967, с. 14-29; цей текст посилається на це джерело із зазначеною метою. Наприклад, для приготування 12-сотого розведення (названого С12), одна частина початкового матриксового розчину антитіл до рецептору CD4 з концентрацією 3, 0 мг/мл розводиться у 99 частинах нейтрального водного або водно-спиртового розчинника (бажано, 15-етиловий спирт), а потім багато раз (10 та більше) вертикально струшується для утворення 1-го сотенного розведення (названого С1). 2-ге сотенне розведення (С2) готується на базі 1-го сотенного розведення С1. Ця процедура повторюється 11 разів для приготування 12-го сотого розведення С12. Таким чином, 12-те сотенне розведення С12 є розчином, отриманим, завдяки 12 серійним розведенням однієї частини початкового матриксового розчину антитіл до гамаінтерферону з концентрацією 3, 0 мг/мл у 99 частинах нейтрального розчинника у різних контейнерах, 5 з яких дорівнюють сотенному гомеопатичному розведенню С12. Схожі процедури з відповідною кратністю розведення проводяться для отримання розведень С30 та С200. Проміжні розчини можна протестувати у необхідній біологічній моделі для перевірки активності. Активованою потенційованою формою, необхідною для винайденого препарату є суміш розведень С12, С30 та С50 або С12, С30 та С200. Використовуючи суміш різних гомеопатичних розведень (в основному, сотенних) активної речовини в якості біологічно активного рідкого компоненту, кожний компонент препарату (наприклад, С12, С30, С50, С200) готується окремо та відповідно до вищеописаної процедури, доки не буде отримано передостаннього розведення (наприклад, С11, С29 та С199 відповідно), а потім одна частина кожного компоненту додається до одного контейнеру у відповідності до складу суміші та перемішується із необхідною кількістю розчинника (наприклад із 97 частинами для сотенного розведення). Можливо використовувати активну речовину в якості суміші різних гомеопатичних розведень, наприклад десяткове та/або сотенне (D20, C30, C100 або C12, C30, C50 або C12, C30, C200, і т.д.). ефективність якого визначається експериментально шляхом тестування розведення у відповідній біологічній моделі, наприклад, у моделях, описаних у наступних прикладах. У ході потенціювання та зниження концентрації, вертикальне струшування можна замінити зовнішнім впливом, таким ультразвук, електромагнітне поле або будь-яка схожа процедура зовнішнього впливу, прийнята у сфері гомеопатії. Бажано, щоб лікарський препарат винаходу був представлений у формі рідини або стандартній твердій дозованій формі. Бажано, щоб рідким носієм була вода або водно-спиртова суміш. Тверда дозована форма фармацевтичної композиції винаходу може бути приготована шляхом нанесення на твердий, відповідний фармацевтичний носій суміші активованої потенційованої форми водних або водно-спиртових розчинів активного компоненту. Як інший варіант, такий носій можна послідовно насичувати кожним необхідним розведенням. Обидві процедури насичення є прийнятними. Бажано, щоб лікарський препарат в твердій дозованій формі готувався із гранул відповідного фармацевтичного носія, який було раніше насичено водним або водно-спиртовим розведенням активованої потенційованої форми антитіл до принаймні одного цитокіну або активованої потенційованої форми антитіл до принаймні одного рецептору. Тверда дозована форма може бути представлена у будь-якій формі схваленій у сфері фармацевтики, включаючи таблетку, капсулу, льодяник та інші. У якості неактивних фармацевтичних інгредієнтів можна використовувати глюкозу, сахарозу, мальтозу, крохмаль, ізомальтозу, ізомальт та інші моно-, оліго- та полісахаридами, які використовуються у виробництві фармацевтичних препаратів, а також технологічних суміші вищезазначених неактивних фармацевтичних інгредієнтів із іншими прийнятими допоміжними речовинами, наприклад, ізомальтом, кросповідоном, циклам атом натрію, сахарином натрію, безводною лимонною кислотою та ін., включаючи лубріканти, розпушувачі, зв'язуючи та фарбуючи агенти. Бажаними носіями є лактоза та ізомальт. Дозована фармацевтична форма може також включати стандартні фармацевтичні допоміжні речовини, наприклад, мікрокристалічна целюлоза, стеарат магнію та лимонна кислота. Для приготування твердої форми для перорального застосування, гранули лактози по 100300 мкм насичуються водними або водно-спиртовими розчинами активованих потенційованих форм антитіл у пропорції 1 кг розчину антитіл на 5 або 10 кг лактози (1:5 до 1:10). Для проведення насичування гранули лактози підлягають насиченню за рахунок їх промивання у флюїдозованому рідинному шарі в середині пристрою рідинного шару (наприклад, "Hüttlin 23 UA 112748 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Pilotlab", виробник Hüttlin GmbH) із наступним просушуванням за допомогою потоку гарячого повітря при температурі нижче 40 °C. Очікувана кількість просушених гранул (від 10 до 34 вагових частин), насичених активованою потенційованою формою антитіл поміщується до змішувачу, та перемішується із 25-45 ваговими частинами "ненасиченої" чистої лактози (що використовується із метою зниження витрат, спрощення та прискорення технологічного процесу без зниження ефективності лікування), разом із 0, 1-1 вагових частин стеарату магнію, та від 3 до 10 вагових частин мікрокристалічної целюлози. Отримана таблеткова маса рівномірно перемішується та фасується на таблетки шляхом прямого сухого пресування (наприклад, у таблетковому пресі Korsch – XL 400) для утворення круглих таблеток від 150 до 500 мг, але бажано, по 300 мг. Після виготовлення таблеток, в результаті отримуються пігулки по 300 мг, насичені водно-спиртовим розчином (3, 0-6, 0 мг/пігулка) активованої потенційованої форми антитіл у формі суміші сотенних гомеопатичних розведень C12, C30, та C50 або суміші сотенних гомеопатичних розведень C12, C30 та C200. У зв'язку з тим, що винахід не обмежений жодною конкретною теорією, вважається, що активована потенційована форма антитіл, описаних у цьому документі, не містить молекулярної форми антитіл у кількості, достатній для прояву біологічної активності, характерної для такої молекулярної форми. Біологічна активність комбінованих ліків (фармацевтичної композиції) винаходу детально продемонстрована у доданих тут прикладах. Бажано, у ході лікування назначати винайдений комбінований препарат від одного до шести разів на день щоденно, бажано – два рази на день або чотири рази щоденно. Кожний прийом має включати одну або три одиничних дозованих форми комбінованого препарату. Винахід описується надалі із посиланням на наведені тут приклади не обмежувального характеру. ПРИКЛАДИ Приклад 1. Вивчення впливу складного препарату, що містить наднизькі дози активованих потенційованих форм поліклональних афінно очищених кролячих антитіл до рецептору CD4 (анти-CD4) та гама-інтерферону (анти-ІФН-γ), отриманих суперрозведенням початкового матриксового розчину (концентрація: 2, 5 мг/мл) (10012, 10030, 10050 разів), що дорівнює суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С50 (пропорція: 1:1) ("анти-CD4+анти-ІФН-γ»), а також їхні компоненти: активована потенційована форма поліклональних афінно очищених кролячих антитіла до рецептору CD4, очищені на антигені, отриманих суперрозведенням початкового матриксового розчину (10012, 10030, 10050 разів), що дорівнює суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С50 ("анти-CD4", та активована потенційована форма поліклональних афінно очищених кролячих антитіла до гама-інтерферону, отриманих суперрозведенням початкового матриксового розчину (10012, 10030, 10050 разів), що дорівнює суміші сотенних гомеопатичних розведень С12, С30, С50 ("анти-ІФН-γ”) в умовах in vitro на зв'язування стандартного ліганду [3H]пентазоцин до людського рекомбінантного рецептору σ1, був оцінений за допомогою радиолігандного методу. Потенційована дистильована вода (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) була використана для контролю підготовки до тесту. Рецептор сігма-1 (σ1) – міжклітинний рецептор, що знаходиться у клітинах цетральної нервової системи, клітинах більшості периферійних органів та імунокомпетентних клітин. Цей рецептор, контролюючи гомеостаз внутрішньоклітинного кальцію, регулює механізми подачі міжклітинних сигналів, що призводить до активації факторів транскрипції та транскрипції кодування цілої групи генів, зокрема, факторів стійкості до інфекційних хвороб та цитокінів. У цьому відношенні, здатність ліків впливати на ефективність взаємодії лігандів із рецептором сігма-1 свідчить про наявність антивірусних та імуномоделюючих компонентів у спектрі їхньої фармакологічної активності, що дозволяє вважати ці препарати дієвими у лікування та профілактики різноманітних інфекційних хвороб. Протягом цього тесту (для виміру загального зв'язування) 20 мкл сумарного препарату антиCD4+анит-ІФН-γ або 10 мкл анти-CD4 або 10 мкл анти-ІФН-γ додавалися до інкубаційного середовища. Таким чином, кількість ННД анти-CD4+анти-ІФН-γ, що додається до тестового резервуару під час тестування сумарного препарату була ідентичною до кількості анти-CD4 та ННД анти-ІФН-γ, що тестувалися в якості монопрепаратів; це дозволяє порівняти ефективність цього препарату із його окремими компонентами. 20 мкл та 10 мкл потенційованої води було додано до інкубаційного середовища. Потім, 160 мкл (близько 200 мкл протеїну) гомогенату мембран клітин лінії Jurkat (лінія лейкемічних Т-лімфоцитів людини), та врешті-решт, було додано 20 мкл міченого трітієм20 радіоліганду [3H]пентазоцину (15 мм). 24 UA 112748 C2 5 10 Для вимірювання неспецифічного зв'язування, було додано 20 мкл неміченого ліганду галоперидолу (10 мкМ) до інкубаційного середовища замість препаратів або потенційованої води. Радіоактивність було виміряло за допомогою сцинтилометру (Topcount, Packard) сцинтиляційної суміші (Microscint 0, Packard) після інкубування протягом 120 хвилин при температурі 220С у буфері Tris-HCl об'ємом 50мМ (pH=7.4) та фільтрації за допомогою оптоволоконних фільтрів (GF/B, Packard). Специфічне зв'язування (протягом тестування або контролю) біло вирахувано як різниця між загальним (протягом тестування або контролю) та неспецифічним зв'язуванням. Результати представлено у вигляді відсотків стримування специфічного зв'язування при контролі (в якості контролю було використано дистильовану воду) (Таблиця 1). Таблиця 1. Тестова група Анти-CD4+антиІФН-γ анти-CD4 анти-ІФН-γ Потенційована вода Потенційована вода 15 20 25 30 35 40 45 Кількість на тестову ємність % специфічного радіолігандів при контролі 1-ий 2-ий тест тест зв'язування 20 мкл 50, 8 49, 1 49, 9 % стримування зв'язування раіолігандів при контролі 50, 1 10 мкл 10 мкл 20 мкл 74, 0 158, 9 98, 1 76, 2 149, 8 75, 8 75, 1 154, 3 86, 9 24, 9 -54, 3 13, 1 10 мкл 140, 1 106, 2 123, 2 -23, 2 Середнє значення Вплив препаратів та потенційованої води на зв'язування стандартного ліганду [3H]пентазоцину до рекомбінантного рецептору людини σ 1. Примітка: % специфічного зв'язування під час контролю = (специфічне зв'язування під час тесту / специфічне зв'язування під час контролю) * 100 %; % стримування специфічного зв'язування під час контролю = 100 % - (специфічне зв'язування під час тесту / специфічне зв'язування під час контролю) * 100 %). Ці результати, що відображують стримування більше 50 %, свідчать про значний вплив випробуваних компонентів; стримування від 25 % до 50 % є підтвердженням наявності невеликого до середнього впливу; стримування менше 25 % вважається фактором незначного впливу випробуваного компоненту та не виходить за межі впливу середовища. Таким чином, ця модель тесту продемонструвала, що складний препарат анти-CD4+антиІФН-γ є більш ефективним, ніж його окремі компоненти (анти-CD4 та анти-ІФН-γ) у стримуванні зв'язування стандартного радиоліганду [3H]пентазоцину із рекомбінантним рецептором людини σ1; анти-CD4, доданий до тестового резервуару, а саме у кількості 10 мкл, стримує зв'язування стандартного радіоліганду [3H]пентазоцину із рекомбінантним рецептором людини σ1, але інтенсивність цього впливу цей значно менша за інтенсивність складного препарату антиCD4+анти-ІФН-γ; анти-ІФН-γ, що також біло додано до тесту, зокрема у кількості 10 мкл, але це не вплинуло на зв'язування стандартного радіоліганду [3H]пентазоцину із рекомбінантним рецептором людини σ1; потенційована вода, додана до тестового резервуару, зокрема у кількості 10 мкл або 20 мкл, не вплинула на зв'язування стандартного радіоліганду [3H]пентазоцину із рекомбінантним рецептором людини σ1. Приклад 2 (мононуклеарні клітині; зворотна транскриптаза; режим "лікування") Список скорочень: • ДІКТ50 означає дозу, інфікуючу 50 % культури тканини Оцінювання антиретровірусної активності складного медичного препарату, що містить наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до CD4 (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) та наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до гама-інтерферону (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) у пропорції 1:1 (що надалі називається Складним медикаментом) та компоненти, що є його частиною (наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до CD4 (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) (що надалі називаються ННД АТ до CD4) та наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до гама-інтерферону (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) (що надалі називаються ННД АТ до гама-ІФН)), було проведене за використанням мононуклеарних клітин периферальної крові людини, зараженої in 25 UA 112748 C2 5 10 15 20 25 30 vitro штамом HIV-1-LAI. У якості порівняльного медикаменту використовували ацидотимідін (Sigma – AZ169-100 мг, лот 107 K1578). Мононуклеарні клітин периферальної крові людини було відділено від крові здорового серонегативного донора за допомогою цетрифугування у градієнті щільності ficcol-gipaque. Клітини активувалтся протягом 3 днів за використанням 1 мкг/мл фітогемаглютинину Р та 5МЕ/мл рекомбінантного інтерлейкіну-2 людини у середовищі RPMI1640 (DIFCO) із 10 % ембріональнох телячої сироватки (комплемент було усунено шляхом підігріву протягом 45 хвилин за температури 56 °C), 1 % розчину антибіотиків (PSN Gibco, що містить 50 мкг/мл пеніциліну, 50 мкг/мл стрептоміцину та 100 мк/мл неоміцину). Для оцінювання антиретровірусної активності складні меликаменти було введено до колодязю 15-30 хвилин після введеня зараження клітин штамом HIV-1-LAI дозою ДІКТ50 (50 мкл інокуляту штаму HIV-1-LAI). На 7-ий день після зараження клітин було зібрано надосадкову рідину, що використовується для оцінювання впливу медикаментів на стримування самовідтворення ВІЛ. До введення у колодязь, де містилося 150 мкл клітинної культури, медикаменти біло розведено у середовищі RPMI1640 (DIFCO) до фінального об'єму 50 мкл. ННД AТ до CD4 та ННД АТ до гама-ІФН було розведено у середовищі RPMI1640 (DIFCO) у 8 разів (ступінь розведення ¼). Таким чином, кількість ННД AТ до CD4 та ННД АТ гама-ІФН, що вводиться до експериментального колодязю протягом тесту складного медикаменту є такою ж, як і кількість ННД АТ до CD4 та ННД АТ до гама-ІФН, що тестується як моно-компонент. Це дозволяє порівняти ефективність складного медикаменту із ефективністю його окремих компонентів. Азтдотимідін було розведено у середовищі RPMI1640 (DIFCO) до досягнення концентрації 8 нМ. Ефективність медикаментів було визначено за процесом стримування самовідтворення ВІЛ, яке оцінювалося відповідно до ферментної активності зворотної транскриптази ВІЛ у надосадовій рідині макрофагів периферальної крові людини, за використанням набору HIV RT RetroSys INNOVAGEN (лот 10-059C). Для вирахування % стримування самовідтворення ВІЛ в якості контролю використовували надосадову рідину клітин, до якої не було введено тестових медикаментів (див. Таблицю 2). Таблиця 2. Антиретровірусна активність медикаментів за використання мононуклеарних клітин періферальної крові людини, заражених in vitro штамом HIV-1-LAI Препарат ННД АТ до гама-ІФН ННД АТ до CD4 Складний препарат (ННД АТ до гама-ІФН та ННД АТ до CD4 у пропорції 1:1) Азидотимідін (8 нМ) Ступінь розведення у середовищі RPMI1640 (DIFCO) 1/8 1/8 Стримування активності зворотної ВІЛ (% від контролю) 7-ий день 0±5 67±22 1/4 85±1 ферментної транскриптази 58±7 35 40 45 Таким чином, у умовах цієї експериментальної моделі показано, що антиретровірусна активність складного медикаменту перевищує антиретровірусну активність його окремих компонентів (ННД АТ до гама-ІФН та ННД АТ до CD4). Приклад 3 (макрофаги; зворотна транскриптаза; режим "профілактика") Список скорочень: ДІКТ50 означає дозу, інфікуючу 50 % культури тканини. Оцінювання антиретровірусної активності складного медичного препарату, що містить наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до CD4 (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) та наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до гама-інтерферону (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) у пропорції 1:1 (що надалі називається Складним медикаментом) та компоненти, що є його частиною (наднизькі дози поліклональних антитіл 26 UA 112748 C2 5 10 15 20 25 30 35 кролика до CD4 (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) (що надалі називаються ННД АТ до CD4) та наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до гама-інтерферону (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) (що надалі називаються ННД АТ до гама-ІФН)), було проведене за використанням макрофагів, отриманих із мононуклеарних клітин периферальної крові людини, заражених in vitro штамом HIV-1-LAI. У якості порівняльного медикаменту використовували азидотимідін (Sigma – AZ169-100 мг, лот 107 K1578). Макрофаги периферальної крові донорп, отриманої із мононуклеарних клітин периферальної крові людини було відокремлено від крові двох здорових серонегативних донорів за допомогою центрифугування у градієнті щільності ficcol-gipaque. Мононуклеарні клітини перифеоальної крові людини протягом 3 днів культивувалися у середовищі RPMI1640 (DIFCO), до якого добавили 10 % ембріональної сироватки (комплемент було усунено шляхом підігріву протягом 45 хвилин за температури 56 °C), 1 % розчину антибіотиків (PSN Gibco, що містить 50 мкг/мл пениціліну, 50 мкг/мл стрептоміцину та 100 мкг/мл неоміцину, 15 нг/мл ГМКСФ (гранулоцитарний макрофагальний колонієстимулюючий фактор). Потім клітини було поміщено до культуральних планшетів (150000 клітин/колодязь у 48-колодязьному планшеті), де протягом 7 днів їх культивували із 1 нг/мл ГМКСФ (гранулоцитарний макрофагальний колонієстимулюючий фактор) та 10 нг/мл МКСФ (макрофагальний колонієстимулюючий фактор), щоб клітини ННД повнсітю були відділені від макрофагів. Для оцінювання їхньої антиретровірусної активності складні медикаменти біло введено до колодязю за 24 години до зараження клітин штамом HIV-1-LAI дозою 1000 ДІКТ50 (100 мкл інокуляту штаму HIV-1-Ba-L), та на 3-ій, 7-ий, 10-ий, 14-ий, 17-ий після зараження. На 3-ій, 7-ий, 10-ий, 14-ий, 17-ий дні після зараження клітин було зібрано надосадову рідину, що використовується для оцінки впливу меликаментів на стримування самовідтворення ВІЛ. До введення до колодязю, де містилося 750 мкл клітинної культури медикаменти було розведено у середовищі RPMI1640 (DIFCO) до фінального об'єму 250 мкл. ННД AТ до CD4 та ННД АТ до гама-ІФН було розведено у середовищі RPMI1640 (DIFCO) у 8 разів (ступінь розведення ¼). Таким чином, кількість ННД AB до CD4 та ННД АТ гама-ІФН, що вводиться до експериментального колодязю протягом тесту складного медикаменту є такою ж, як і кількість ННД АТ до CD4 та ННД АТ до гама-ІФН, що тестується як моно-компонент. Це дозволяє порівняти ефективність складного медикаменту із ефективністю його окремих компонентів. Азтдотимідін було розведено у середовищі RPMI1640 (DIFCO) до досягнення концентрації 8 нМ. Ефективність медикаментів було визначено за процесом стримування самовідтворення ВІЛ, яке оцінювалося відповідно до ферментної активності зворотної транскриптази ВІЛ у надосадовій рідині макрофагів периферальної крові людини, за використанням набору HIV RT RetroSys INNOVAGEN (лот 10-059C). Для вирахування % стримування самовідтворення ВІЛ в якості контролю використовували надосадову рідину клітин, до якої не було введено нестових меликаментів або азидотимідіну (див. Таблиці 3 та 4). Таблиця 3. 40 Антиретровірусна активність медикаментів за використання макрофагів периферальної крові людини (донор №1), заражених in vitro штамом HIV-1-Ba-L Препарат ННД АТ до гама-ІФН ННД АТ до CD4 Складний препарат (ННД АТ до гама-ІФН та ННД АТ до CD4 у пропорції 1:1) Азидотимідін (8 нМ) Ступінь розведення середовищі RPMI1640 (DIFCO) 1/8 у Стримування ферментної активності зворотної транскриптази ВІЛ (% від контролю) 14-ий день 17-ий день 21-ий день 24±4 53±1 3 24±4 0±0 37±7 0±0 1/4 69±1 74±9 37±3 97±1 97±0 98±2 1/8 45 27 UA 112748 C2 Таблиця 4. Антиретровірусна активність медикаментів за використання макрофагів периферальної крові людини (донор №2), заражених in vitro штамом HIV-1-Ba-L 5 Препарат ННД АТ до гама-ІФН ННД АТ до CD4 Складний препарат (ННД АТ до гама-ІФН та ННД АТ до CD4 у пропорції 1:1) Азидотимідін (8 нМ) 10 15 20 25 30 35 40 Ступінь розведення середовищі RPMI1640 (DIFCO) 1/8 1/8 у Стримування ферментної активності зворотної транскриптази ВІЛ (% від контролю) 14-ий день 17-ий день 21-ий день 39±20 0±0 0±0 0±0 0±0 0±0 1/4 50±5 42±4 30±6 82±2 54±1 41±1 Таким чином, в умовах цієї експериментальної моделі показано, що: 1. Антиретровірусна активність складного медикаменту перевищує антиретровірусну активність його окремих компонентів (ННД АТ to гама-ІФН та ННД AТ до CD4). 2. Антиретровірусна активність складного медикаменту спостерігалася протягом всього періоду експерименту на відміну від антиретровірусної активності його окремих компонентів (ННД АТ до гама-ІФН та ННД АТ до CD4). 3. Тільки складний медикамент продемонстрував антиретровірусну активність в моделі in vitro інфікованих макрофагів периферальної крові людини, отриманої від різних сіронегативних донорів, що є доказом більшого антиретровірусного впливу складного медикаменту у порівнянні із його компонентами (ННД АТ до гама-ІФН та ННД АТ до CD4), чия антиретровірусна активність булі зареєстрована у моделі in vitro інфікованих макрофагів периферальної крові людини, отриманої від одного серонегативного донора. Приклад 4 (мононуклеарні клітини; зворотна транскриптаза; режими терапії) Список скорочень: ДІКТ50 означає дозу, що інфікує 50 % культури тканини. Оцінювання антиретровірусної активності складного медичного препарату, що містить наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до альфа-інтерферону, наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до гама-інтерферону, наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до CD4 та наднизькі дози поліклональних антитіл кролика до CD8 у пропорції 1:1:1:1 (суміш гомеопатичних розведень С12+С30+С50) (що надалі називається Складний медикамент), було проведене за використанням мононуклеарних клітин периферальної крові людини, зараженої in vitro штамом HIV-1LAI. Азидотимідін (Sigma – AZ169-100 мг, лот 107 K1578) було використано в якості продукту для порівняння. Мононуклеарні клітин периферальної крові людини було відділено від крові здорового серонегативного донора за допомогою цетрифугування у градієнті щільності ficcol-gipaque Клітини активувалися протягом 3 днів за використанням 1 мкг/мл фітогемаглютинину Р та 5МЕ/мл рекомбінантного інтерлейкіну-2 людини у середовищі RPMI1640 (DIFCO) із 10 % ембріональної телячої сироватки (комплемент було усунено шляхом підігріву протягом 45 хвилин за температури 56 °C), 1 % розчину антибіотиків (PSN Gibco, що містить 50 мкг/мл пеніциліну, 50 мкг/мл стрептоміцину та 100 мк/мл неоміцину). Для оцінювання антиретровірусної активності складні медикаменти було введено до колодязю 15-30 хвилин після зараження клітин штамом HIV-1-LAI дозою 100 TCID50 (50 мкл інокуляту штаму HIV-1-LAI). На 7-ий день після зараження клітин було зібрано надосадову рідину, що використовується для оцінювання впливу медикаментів на стримування самовідтворення ВІЛ. До введення у колодязь, де містилося 150 мкл клітинної культури, медикаменти біло розведено у середовищі RPMI1640 (DIFCO) у 4 рази (розведення 1/4) до кінцевого об'єму 50 28