Спосіб лікування вестибулярної дисфункції у хворих на цукровий діабет

Реферат: UA 71532 U UA 71532 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, точніше до однієї з її галузей оториноларингології та призначена для лікування хворих на цукровий діабет з вестибулярною дисфункцією. Серед захворювань ЛОР-органів вестибулярна дисфункція залишається актуальною проблемою клінічної оториноларингології. Це пояснюється прогресуючим перебігом захворювання, низькою ефективністю існуючих методів лікування цієї патології та переважанням у структурі захворюваності населення осіб працездатного віку. Крім того, захворювання відзначається тим, що воно призводить до значного обмеження можливостей працевлаштування хворих, оскільки суттєво знижує працездатність, змушує хворих тривалий час перебувати на лікарняному, а іноді взагалі відмовлятися від роботи. Все це і обумовлює соціальну значущість проблеми лікування вестибулярної дисфункції. Вестибулярна дисфункція у хворих на цукровий діабет має особливості, що зумовлюють певні засоби лікування. Так деякі лікові препарати, що традиційно входять до схем лікування хворих на вестибулярну дисфункцію не можуть використовуватись у хворих на цукровий діабет. В першу чергу це стосується глюкокортикоїдів, які вважаються одними з патогенетичних засобів у лікуванні порушень функції лабіринту, зокрема отолітового апарату та півколових каналів. У порушенні функції нейроепітеліальних клітин у хворих на цукровий діабет провідну роль відіграє судинний фактор. Порушення судинної стінки спричинені окислювальним стресом та пов'язаною з цим низкою біохімічних реакцій, що призводять до розладів у кінцевій гілці вертебробазилярного басейну - лабіринтній артерії, що не має колатералей, а отже порушення кровотоку в ній спричинюють до розладів функціонування клітин внутрішнього вуха. Вільні радикали є високореактивними нестабільними хімічними сполученнями, які також пошкоджують судинну стінку. Кінцевим продуктом ПОЛ є малоновий діальдегід, який спричинює інгібіцію простацикліну, що сприяє агрегації тромбоцитів і тромбоутворенню. Посилення активності ПОЛ відіграє суттєву роль у пошкоджені ендотелію судин і у формуванні діабетичних ангіопатій [4]. Це призводить до порушення як слухової, так і вестибулярної функцій, і клінічно проявляється зниженням слуху, шумом у вусі, запамороченням, вестибулярною дисфункцією. Лікування даного захворювання повинно бути спрямоване на усунення судинних порушень, стимуляцію місцевих процесів регенерації клітин внутрішнього вуха. Враховуючи надзвичайну складність патогенезу вестибулярної дисфункції, її лікування залишається однією з найбільш складних проблем клінічної оториноларингології. Це спонукає ЛОР-лікарів до постійного пошуку нових шляхів для лікування цього захворювання, яке б сприяло зменшенню вираженості клінічної симптоматики та попередженню його прогресування. Відомий спосіб лікування хворих на вестибулярну дисфункцію [2], що полягає у застосуванні внутрішньовенного введення глюкокортикоїдів, новокаїну, гіпертонічного розчину глюкози і внутрішньом'язового введення вітамінів групи В, сприяв зменшенню клінічних проявів вестибулярних змін, але є неприйнятним для лікування цих розладів у хворих з розладами обміну глюкози. Це скоріш всього було пов'язано з тим, що даний спосіб лікування не включав заходів спрямованих на відновлення функції тієї частини волоскових клітин, що не повністю загинули внаслідок розладів живлення, а знаходяться в стані парабіозу. Крім того так звані вазоактивні препарати, що мають вплив на церебральний кровообіг та церебральний обмін речовин, здійснюють седативні гальмівні впливи на вестибулярну систему. Це в свою чергу може призводити до уповільнення вестибулярної компенсації, що є небажаним ефектом. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип є спосіб лікування хворих на вестибулярну дисфункцію із застосуванням стовбурових клітин, що отримані з абортного матеріалу плодів 12 тижня гестації, які вводились у завушну ділянку [3], що мало більш тривалий позитивний результат. Даний спосіб здійснюється шляхом внутрішньом'язового введення суспензії стовбурових клітин у фізіологічному розчині в дозі 1-2 г на добу всього 5-7 введень через день протягом 2 тижнів. Проаналізовані результати свідчать про позитивний вплив цього методу у разі лікування хворих на вестибулярну дисфункція. Однак авторами проводився аналіз ефективності лікування без застосування сучасних морфологічних методів вивчення стану волоскових клітин внутрішнього вуха. Крім того, ця методика не враховує етичних проблем введення в організм пацієнта чужинних тканин, які можуть спричинити до розвитку алергічних та аутоімунних порушень та проблем інфікування гепатитом та СНІДОМ. Отже, позитивна динаміка змін у разі застосування даного методу спостерігалась не у всіх хворих. Крім того, ризик можливих ускладнень при використанні цього способу лікування значно перевищував можливий позитивний ефект. Спосіб, що заявляється, вирішує задачу покращення результатів лікування вестибулярної дисфункції у хворих на цукровий діабет, шляхом нормалізації кровопостачання у вертебробазилярному басейні та відновленні функції волоскових клітин, що знаходяться у стані 1 UA 71532 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 парабіозу, що відображається в покращенні фукціонального стану структур внутрішнього вуха, що клінічно відображається у зменшенні або припиненні запаморочення, покращенні статичної та динамічної рівноваги, нормалізації вестибулярної збудливості лабіринту. Необхідність проведення терапії статинами при вестибулярній дисфункції у хворих на цукровий діабет мотивується тим, що при біохімічних дослідженнях у цих хворих виявляється статистично достовірні дані підвищення ліпопротеїдів низької та дуже низької щільності в сироватці крові і позаяк ліквідація цього стану неможлива без використання статинів. Призначуваний нами препарат аторвастатин є інгібітором ГМГ - КоА-редуктази, який дозволяє достовірно знизити вміст у плазмі всіх типів холестерину та тригліцеридів, що суттєво покращує прогноз щодо зменшення прогресування симптомів вестибулярних розладів або навіть відновлення вестибулярної функції у хворих на цукровий діабет. Призначення препарату бурштинової кислоти сприяє зменшенню оксидативного стресу, що також є суттєвою ланкою патогенезу судинних порушень, що призводять до поглиблення вестибулярних зрушень у хворих на цукровий діабет. Призначення бурштинової кислоти рекомендується в зв'язку з тим, що цей препарат є потужним антиоксидантом і при цьому сприяє зменшенню рівня глюкози, що є суттєвим при розладах обміну глюкози. Хірургічне лікування хворих за допомогою введення власних стовбурових клітин дозволяє здійснити стимулюючий вплив на клітини внутрішнього вуха, особливо на ті клітини, які знаходяться в стані парабіозу і в яких можливо відновлення їх функції. Отриманий з гребня клубової кістки шляхом класичної пункції за допомогою голки Кассирського, пунктат вводився парамеатально у попередньо знеболену завушну ділянку. Означена процедура сприяла нормалізації стану клітин внутрішнього вуха, що відображувалось у покращенні їх фукціонального стану, нормалізації слухової та вестибулярної функції. Технічний результат, що досягається, полягає у забезпеченні більш ефективного лікування хворих на вестибулярну дисфункцію, шляхом нормалізації кровопостачання у судинах вертебробазилярного басейну та стимуляції функції волоскових клітин внутрішнього вуха, що сприяє тривалій ремісії та зменшенню проявів захворювання. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає застосування засобів, які нормалізують стан стінки судин вертебробазилярного басейну, метаболічні та кохлеовестибулярні розлади, імплантацію стовбурових клітин у завушну ділянку, згідно корисної моделі призначають аторвастатин перорально в добовій дозі 80 мг протягом 30 днів, бурштинову кислоту у дозі 10 мг протягом 10 днів та парамеатально вводять власні стовбурові клітини з подальшим їх озвученням шляхом фонофорезу. Відмінною особливістю способу лікування вестибулярної дисфункції, що заявляється, є комплексне застосування статинів, препаратів бурштинової кислоти і оперативного втручання, що полягає в введенні власних стовбурових клітин у завушну ділянку, яке сприяє позитивній динаміці суб'єктивних та об'єктивних симптомів захворювання, нормалізації біохімічних показників та функціональних даних стану вестибулярної функції. Лікування вестибулярної дисфункції комплексним способом засвідчило про значне відновлення вестибулярної функції у 34,6 % випадків, помірне відновлення - у 45,7 %, незначне - 10,8 %, відсутність ефекту - в 8,9 % випадків (за даними вестибулометрії). Результати клінічного обстеження свідчили про більш позитивну динаміку вестибулярної функції пацієнтів основної групи, яким проводилось комплексне лікування, порівняно з контрольною групою. Оцінка клінічних показників до та після лікування продемонструвала покращення показників статичної та динамічної рівноваги, стабілометричних показників (якості функції рівноваги, розкиду за сагітальним та фронтальним напрямами, середнього розкиду відхилення центру тиску, середньої швидкості переміщення центру тиску, площі статокінезіограми, швидкості зміни площі статокінезіограми), показників навантажувальних вестибулярних проб. Лабораторне обстеження хворих обох груп до та після лікування комплексним методом показало покращення біохімічних показників сироватки крові у 76 % пролікованих комплексним методом пацієнтів, порівняно з 63 % у контролі. Зниження рівня ліпопротеїдів низької та дуже низької щільності за даними біохімічного дослідження крові спостерігалось у 85 % хворих основної групи і 73 % контрольної групи. Ще більш чіткою була різниця в нормалізації функціонального стану вестибулярної функції за даними стабілометрії. За результатами ринопневмометрії покращення носового дихання спостерігалось у 86 % основної групи і лише у 48 % хворих контрольної групи, покращання мукоциліарного кліренсу мало місце у 65 % та 32 % хворих відповідно. Спосіб здійснюють таким чином: Хворий до початку лікування проходить обстеження, яке включає оториноларингологічний огляд, біохімічне дослідження холестерину, ліпопротеїдів, глюкози в сироватці крові, визначення глікозильованого гемоглобіну, дослідження 2 UA 71532 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 вестибулярної функції (визначення спонтанних вестибулярних розладів, результати навантажувальних вестибулярних проб). Призначають аторвастатин перорально в добовій дозі 1 г протягом 14 днів, бурштинову кислоту в добовій дозі 0,3 г протягом 10 днів та проводять хірургічне втручання - введення власних стовбурових клітин у завушну ділянку. Конкретні приклади застосування. Хворий М. (іст. Хвороби 31238) знаходився у ЛОР-відділенні з діагнозом вестибулярна дисфункція, цукровий діабет II типу. За даними оториноларингологічного обстеження у хворого спостерігалась вестибулярна дисфункція середнього ступеня вираженості з вестибулосенсорними та вестибуловегетативними розладами. У хворого спостерігалось виражене запаморочення, порушення статокінетичної рівноваги. При проведенні вестибулометричного обстеження була виявлена двобічна гіпорефлексія лабіринту. Біохімічні дослідження показали підвищення вмісту глюкози у сироватці крові до 10,1 мкг/л. Після введення 5 мл кісткового мозку, забраного з клубової кістки за методом, у завушну ділянку парамеатально, що забезпечує кращу проникність стовбурових клітин до внутрішнього вуха. Процедуру проводять 3-5 разів залежно від стану пацієнта, суб'єктивних відчуттів (зменшення запаморочення) та даних вестибулометрії. Паралельно призначають статини перорально в добовій дозі 80 мг та внутрішньовенне введення бурштинової кислоти в дозі 10 мг на добу. Контроль стану вестибулярної функції проводився за допомогою комплексного вестибулометричного обстеження, яке включало дослідження спонтанних вестибулометричних розладів, дослідження статичної та динамічної рівноваги, параметрів оптокінетичного ністагму, визначення стабілометричних параметрів рівноваги, показників навантажувальних експериментальних проб (бітермальної калоричної та обертальної проб) до початку лікування, через 10 днів та 1 місяць після закінчення курсу. Вже через 5 діб від початку лікування спостерігалось значне покращення загального стану хворого, суб’єктивно хворий відмічав зменшення запаморочення, покращення статичної стійкості, ходи. За даними стабілографії спостерігалось значне покращення коефіцієнта функції рівноваги. Впродовж 2 тижнів перебування хворого в стаціонарі та 6 місяців активного спостереження отриманий позитивний результат зберігався, прогресування захворювання не було. Хворий почував себе добре, жодного разу не був на стаціонарному лікуванні. Побічної дії препаратів та відторгнення введених стовбурових клітин не спостерігалось. Спосіб, що заявляється, був впроваджений в Міському оториноларингологічному центрі (Олександрівська клінічна лікарня м. Києва) при обстеженні та лікуванні 43 хворих на вестибулярну дисфункцію. Для контролю була обстежена група з 25 хворих, відповідних за віком, статтю, типом перебігу захворювання, пролікованих за традиційною методикою (дексаметазон 40-48 мг на курс лікування, вітамінотерапія, фізіотерапевтичні процедури) без застосування статинів, препаратів бурштинової кислоти, хірургічного лікування. Досвід використання способу, що заявляється, показав, що він відрізняється від традиційного тим, що суттєво впливає на рівень вестибулярної функції та знижує швидкість прогресування захворювання або навіть сприяє відновленню або покращенню вестибулярної функції, що зменшує необхідність повторних госпіталізацій хворих. Джерела інформації: 1. Бекузарова О.Т. Основополагающие моменты медикаментозной терапии вестибулярного головокружения // Материали Всероссийской конференции оториноларингологов. - Самара. 2003. - С. 63-64. 2. Дедов И.И. Дисфункция эндотелия в развитии сосудистых осложнений сахарного диабета / И.И. Дедов, М.В. Шестакова, Т.В. Кочемасова, И.С. Северина // Рос. физиол. журн. им. И.М. Сечев эва.-2001. - Т. 87. - №8. - С. 1073-1084. 3. Митин Ю.В. Сахарный диабет и патология ЛОР-органов / Ю.В. Митин, А.В. Щербак // Журнал ушных, носовых и горловых болезней. - 1988. - № 6. - С. 65-69. 4. Мітін Ю.В. Стан вестибулярної функції у хворих на цукровий діабет / Ю.В. Мітін, Ю.В. Дєєва, О.В. Діхтярук // X з'їзд оториноларингологів України 22-25 травня 2005 р. м. Судак. - Київ. - 2005. - С 336-337. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ Спосіб лікування вестибулярної дисфункції у хворих на цукровий діабет, що включає застосування засобів, які нормалізують стан стінки судин вертебробазилярного басейну, метаболічні та кохлеовестибулярні розлади, імплантацію стовбурових клітин у завушну ділянку, який відрізняється тим, що призначають аторвастатин перорально в добовій дозі 80 мг 3 UA 71532 U протягом 30 днів, бурштинову кислоту у дозі 10 мг протягом 10 днів та парамеатально вводять власні стовбурові клітини з подальшим їх озвученням шляхом фонофорезу. Комп’ютерна верстка А. Крулевський Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4