Спосіб зміни рівня функціональної активності клітин тканинної структури (варіанти)

Винахід стосується селективної магнітотерапії і може бути використаний для лікування різноманітних захворювань шляхом змінення функціональної активності клітин тканинної структури патологічного вогнища живого організму при безпосередньому діянні на них зовнішнім низькочастотним електромагнітним полем з певними величинами магнітної індукції та часом діяння. Відомі способи рефлексотерапії [1,2,3], в процесі реалізації яких застосовують неінвазивне діяння електромагнітним полем низької інтенсивності у діапазоні надто високих частот (30 ¸ 300)ГГц на іоно- та осморецепторні обмежені дільниці тіла пацієнта [1,3], а також на біологічно активні точки (БАТ) [2], що чинить опосередоване діяння через центральну нервову систему на імунні та інші біохімічні характеристики організму з досягненням позитивного терапевтичного ефекту. Таке електромагнітне поле у медицинській літературі [4,5] називають полем надто високої частоти (НВЧ), а спосіб лікування з використанням цього поля - НВЧ-терапією. Відомий спосіб рефлексотерапії [1], який містить діяння НВЧ електромагнітним полем на іоно- та осморецепторні обмежені дільниці тіла пацієнта. Вада цього способу полягає у неефективності його використання при лікуванні клінічно ускладнених хвороб, оскільки при значних зміненнях у тканинах, які пов'язані з патологіями, які характеризуються довготривалим протіканнями, чутливість іоно- та осморецепторів для НВЧ електромагнітного поля різко знижується. При цьому відповідно знижується і терапевтичний ефект через зменшення ефективності місцевих і загальних реакцій організму. Прагнення ж досягти в цих умовах більш високого терапевтичного ефекту за рахунок підвищення інтенсивності електромагнітного випромінювання спричиняє перегрів окремих дільниць шкіри, дегрануляцію й руйнування окремих клітин. Необхідно також відмітити, що при роботі генератора НВЧ електромагнітного випромінювання частина енергії потрапляє у довкілля, що спричиняє його забруднення з непердбаченими негативними наслідками для пацієнтів та медичного персоналу. Відомий спосіб рефлексотерапії [2] містить діяння на БАТ, які показані при лікуванні того чи іншого захворювання, НВЧ електромагнітним полем нетеплової інтенсивності. Вада цього способу полягає у тому, що вибір конкретних БАТ у певній мірі, є суб'єктивним і дуже залежить від психофізичного стану конкретних пацієнтів. Помимо цього, на терапевтичний ефект1 у даному випадку дуже великий вплив мають особисті властивості організму конкретного пацієнта, через що добрий кінець лікування нерідко стає проблематичним. Відомий спосіб рефлексотерапії [3] містить одночасне комбіноване діяння на рецепторні обмежені дільниці тіла пацієнта, поряд з НВЧ електромагнітним полем, постійним магнітним полем, а також синхронізованим (з НВЧ електромагнітним полем) електричним полем. Головна вада цього способ) рефлексотерапії [3]. як і вищенаведених способів рефлексотерапії [1,2], полягає у тому, що діяння на тканинну структуру патологічного вогнища тільки НВЧ електромагнітним полем [1.2], або його комбінацією з іншими фізичними полями [3] чиниться шляхом діяння на рецепторні обмежені дільниці тіла пацієнта та БАТ. Ефективність такого опосередованого діяння на тканинну структуру патологічного вогнища порівняно з безпосереднім діянням істотно знижується, а у деяких випадках взагалі губиться. Особливо слід підкреслити, що на тканинну структуру патологічного вогнища, яке розташовано усередені організму пацієнта, чинити ефективне діяння (тобто з гарантованим позитивним терапевтичним ефектом без негативних, в тому числі побічних, ефектів) НВЧ електромагнітним випромінюванням взагалі неможливо через інтенсивне поглинання його водою, яка знаходиться у тканинних структурах організму, а це, у свою чергу, спричиняє перегрів тканини. При цьому навіть при рефлексотерапії [1.2.3] звичайна (тобто абсолютно безпечна) доза НВЧ електромагнітного випромінювання, яка поглинається тілом пацієнтів, нерідко викликає негативні побічні ефекти. Найбільш близьким до винаходу за своєю технічною суттю і результатом, який досягається, є спосіб, який відомий з опису винаходу [6], який включає діяння на клітини тканинної структури зовнішнім перемінним низькочастотним електромагнітним полем. Низькочастотне електромагнітне поле на відміну від НВЧ електромагнітного поля вільно пронизує живі тканини. При цьому практично відсутні негативні побічні ефекти, які мають місце при діянні на пацієнтів та обслуговуючий персонал НВЧ електромагнітного поля. Глибина проникнення низькочастотного електромагнітного поля у діапазоні від 10Гц до 10кГц набагато перевищує габарити людини. Це видно з співвідношення, за яким визначають глибину проникнення магнітного поля у живий організм [7]: 390 D= , f де: D - глибина проникнення, м; f - частота, Гц, Звідси при 10Гц глибина проникнення магнітного поля у живий організм складає не менш 120м, при 50Гц не менш 55м, а при 10кГц - не менш 3,9м. У порівнянні з використанням НВЧ електромагнітного поля [1, 2, 3] перевага використання зовнішнього перемінного низькочастотного електромагнітного поля полягає ще і у тому, що ослаблення останнього в організмі людини дуже незначне і, по суті, знаходиться у межах похибки вимірювання інтенсивності поля. Якщо відома вищезгадана глибина проникнення, ослаблення інтенсивності поля в організмі пацієнта на певній відстані від поверхні тіла можна розрахувати за формулою [8]: W = 1-е-R/D де: W - ослаблення інтенсивності поля в організмі пацієнта; R - відстань від поверхні тіла пацієнта, м; D - глибина проникнення, м. Виходячи з того, що необхідна зона дії перемінного низькочастотного електромагнітного поля з врахуванням можливості діяння на внутрішні органи пацієнта звичайно не перевищує 20 см, приймаємо R = 0,2м. Тоді ослаблення Q за вищезгаданою формулою складе: - при частоті f = 10Гц і D = 120м W = 0,002(0,2%); - при частоті f = 50Гц і D = 55м W = 0.004(0.4%); - при частоті f = 10кГц і D = 3.9м W = 0.05(5%). Незважаючи на зазначені переваги способу-прототипу [6] порівняно з відомими способами електромагнітної рефлексотерапп [1, 2, 3], він має істотну ваду, яка полягає у тому, що його реалізація чиниться без врахування взаємодії перемінного низькочастотного електромагнітного поля з зарядами клітинного механізму трансмембранної кінетики іонів, а також без врахування величини магнітної індукції електромагнітного поля (у мТл), яка досягає патологічного вогнища і легко піддається безпосередньому контролю, наприклад, за допомогою мілітесламетру. Автори запропонованого способу у процесі виконання багаторічних досліджень, результати яких були визнані відкриттям [9], виявили, що існує пряма залежність зміни функціональної активності клітин тканинної структури ( від стимулювання до пригнічення) при зміні величини магнітної індукції перемінного низькочастотного електромагнітного поля у суворо регламентованих інтервалах, і при зміні часу діяння. В основі цієї залежності лежить вперше виявлений авторами відкриття [9] факт активної взаємодії перемінного низькочастотного електромагнітного поля з зарядами механізму трансмембранної кінетики іонів. Кінетика іонів, як визначено [9], змінюється пропорційно величині магнітної індукції поля і часу його діяння на тканинну структуру. З цього випливає, що, з одного боку, системи, які чинять трансмембранний перенос іонів, забезпечують виконання клітиною (любої гістологічної належності) множини клітинних функцій, включаючи: підтримку клітиною певної необхідної форми, клітинний транспорт; взаємодію клітин і виробництво енергії, біосинтез ліпоїдів, білків та нуклеїнових кислот, контроль клітинного циклу. А з другого боку, діючи на процеси трансмембранного переносу іонів перемінним низькочастогним електромагнітним полем, можна змінювати функціональну активність клітин тканинної структури патолігічного вогнища від стимуляції до пригнічення за рахунок регулювання вищезазначених характеристик клітинної життєдіяльності. Крім того, було виявлено [9], що для кожної тканинної структури патологічного вогнища певної гістологічної належності існує своя гранична величина магнітної індукції перемінного низькочастотного електромагнітного поля і час діяння, що в залежності від зміни функціональної активності, яка вимагається (стимуляція або пригнічення), повинні вибиратись з суворо регламентованих інтервалів величин магнітної індукції і часу діяння. Слід також підкреслити, що при діянні на різноманітні тканинні структури патологічного вогнища перемінним низькочастотним електромагнітним полем з однією і тою ж величиною магнітної індукції у клітинах різноманітної гістологічної належності через різноманіття фізичних властивостей виникають різні за величиною, які не контролюються на клітинному рівні, фактичні напруженості електромагнітного поля (у В/см). Тому на практиці і, зокрема, у прототипу [6] оцінку фактичної напруженості електромагнітного поля здійснюють наближеними розрахунковими або табличними методами. Через останню ваду у сукупності з вищезазначеною вадою, яка полягає у відсутності у способу-прототипу [6] функціонального діяння на характеристики клітинної життєдіяльності шляхом змінення трансмембранної кінетики іонів, не забезпечується закономірна односпрямованість та повторюємість біологічних і терапевтичних ефектів, які викликаються. В основу винаходу поставлена задача створення такого способу змінення функціональної активності клітин тканинної структури патологічного вогнища живого організму, в якого, завдяки діянню на механізм функціональної активності клітин тканинної структури при її масі (0,05 ¸ 1,5)кг зовнішнім перемінним низькочастотним електромагнітним полем, величину магнітної індукції якого в залежності від потрібної функціональної активності, вибирають в інтервали (5 ¸ 20)мТл, або (25 ¸ 60)мТл, а час діяння вибирають в інтервалі (2 -г 30) хвилин, забезпечується, по-перше, закономірна зміна функціональної активності клітин тканинної структури патологічного вогнища живого організму, тобто стимуляція або пригнічення, а по-друге точний контроль величини магнітної індукції діючого поля, що дозволяє забезпечити зміну характеристик клітинної життєдіяльності тканинної структури патологічного вогнища у напрямку стимуляції або пригнічення, а за рахунок цього забезпечується закономірне підвищення біологічних та терапевтичних ефектів, які є гарантом ефективного лікування. У першому варіанті поставлена задача розв'язується тим, що при реалізації способу зміни функціональної активності клітин тканинної структури патологічного вогнища живого організму, який включає діяння на тканинну структуру зовнішнім перемінним низькочастотним електромагнітним полем, згідно винаходу стимулююче діяння на функціональну активність тканинної структури при її масі (0,5 ¸ 1,5)кг здійснюють електромагнітним полем, величину магнітної індукції якого вибирають в інтервалі (5 ¸ 20)мТл, а час діяння вибирають в інтервалі (2 ¸ 30) хвилин. На відміну від першого варіанту у другому варіанті згідно винаходу пригнічуюче діяння на функціональну активність клітин тканинної структури при тій же масі (0,05 ¸ 1,5)кг здійснюють електромагнітним полем, величину магнітної індукції якого вибирають в інтервалі (25 ¸ 60)мТл; при цьому час діяння вибирають у межах того ж інтервалу - (2 ¸ 30) хвилин. Технічним результатом реалізації запропонованого способу є закономірна односпрямованість і повторюємість біологічних і терапевтичних ефектів, які викликаються, що пов'язано зі зміною функціональної активності клітин тканинної структури патологічного вогнища, яка забезпечує ефективне лікування. Результат досягається тим, що діяння зовнішнього перемінного низькочастотного електромагнітного поля на тканинну структури патологічного вогнища чиниться за допомогою сили Лоренса, яка діє на заряджені частинки у тканинній структурі (на полярні групи транспортних ферментів та іони), яка визначаться з формули [10]: F = B*q*V * Sіna, де: В - вектор магнітної індукції; q - величина заряду зарядженої частинки; V - вектор швидкості руху зарядженої частинки; a - кут між В і V. Дія сили Лоренса, по-перше, призводить до змінення просторової орієнтації полярних груп транспортних ферментів, створюючи в залежності від режиму діяння більшу або меншу проникненість власне мембранної клітини для заряджених частинок - іонів. По-друге, дія сили Лоренса безпосередньо на заряджені частинки у вигляді іонів призводить до збільшення або зменшення числа іонів, які проникають у відтинок часу, який фіксується, через мембрану клітини. Для пояснення цих процесів у першому наближенні умовно ототожним мембрану клітини зі своєрідним ситом, а полярні групи транспортних ферментів - з чарунками цього сита. Через чарунки сита в одному і в зворотному напрямі під дією сили Лоренса проникають заряджені частинки -іони, що забезпечує життєдіяльність клітини. Сито, яке має певний заряд разом з чарунками під дією перемінного магнітного поля та сили Лоренса, яка виникає, коливається. Чим більше величина магнітної індукції В перемінного електромагнітного поля, тим більше сила Лоренса F і тим більше амплітуда коливання сита. При величинах магнітної індукції, які вибрані в інтервалі (5 ¸ 20)мТл встановлюються такі амплітуди коливання сита, при яких частинки, які просіюються, (у нашому випадку - це іони, які рухаються під дією сили Лоренса) легко і у великій кількості проходять через чарунки сипа. У нашому випадку це відповідає збільшеній проникненості мембрани клітини для іонів, що обумовлює режим стимуляції. При величинах магнітної індукції, вибраних в інтервалі (25¸ 60)мТл амплітуда коливань сита така, що ефективність просіювання зменшується. У нашому випадку це відповідає зниженню проникненості мембрани клітини для іонів, що обумовлює режим пригнічення. Подібним чином сила Лоренса в залежності від величини магнітної індукції діючого перемінного електромагнітного поля змінює трансмембранну кінетику іонів, отже, і умови життєдіяльності клітини. Описаний вище механізм регулювання життєдіяльності клітини викликає біологічну дію у вигляді якісного та кількісного змінення функціональної активності клітин тканинної структури патологічного вогнища живого організму від стимуляції до пригнічення що, у свою чергу, забезпечує закономірний високий терапевтичний ефект. Відомо, що при одних хворобах необхідне стимулююче діяння на функціональну активність клітин тканинної структури патологічного вогнища, а при інших, навпаки, пригнічуюче діяння. Так, наприклад, при патологіях гіпоталамо-гіпофізарній системи з частковим або повним виключенням гіпофіза (гіпопітуітарний синдром, гіпоталамо-гіпофізарна кахексія та інші), а також при гіпотиреозі, гіпопаратиреозі, діабеті різноманітного генезу, при хронічній нездатності кори наднирників, гепатітах та інших гострих і хронічних патологіях різноманітних органів необхідно забезпечувати стимулююче діяння на функціональну активність клітин тканинної структури патологічного вогнища. А при захворюваннях, які обумовлені гіпофункцією гіпофіза (хвороба Іценко-Кушинга, акромегалія), при тиреотоксикозах, гіперпаратиреозах, гіперінсулінізмі і при деяких варіантах імунної нездатності (зокрема, при аутоімунному тиреоідітї), необхідно забезпечувати пригнічуюче діяння на функціональну активність клітин тканинної структури патологічного вогнища. Наведені вище ознаки, які характеризують запропонований винахід, мають істотну новину у порівнянні з прототипом [6]. На відміну від прототипу застосування запропонованого способу для лікування, зокрема, деформуючого остеоартрозу ліквідує необхідність комбінованого діяння на тканинну структуру патологічного вогнища лазерним імпульсним випромінюванням та зовнішнім перемінним низькочастотним електромагнітним полем. Запропонований спосіб діяння тільки низькочастотним електромагнітним полем у певному режимі на механізм трансмембранної кінетики іонів обумовлює закономірну зміну (у даному випадку стимулювання) функціональної активності клітинних елементів патологічного вогнища живого організму, що, у свою чергу, викликає односпрямованість і повторюємість високих біологічних терапевтичних ефектів навіть в умовах гострого запаленого процесу і виявленого больового синдрому. Це спрощує процедури та підвищує надійність і ефективність лікування. Крім того, на відміну від прототипу [6] у запропонованому способі параметри зовнішнього перемінного низькочастотного електромагнітного поля, які використовуються, наводяться в залежності від маси тканинної структури патологічного вогнища, яке опромінюється, з указанням інтервалу величин магнітної індукції поля, яка легко контролюється, наприклад, мілітесламетром, що забезпечує функціональне діяння на характеристики клітинної життєдіяльності тканинної структури шляхом змінення трансмембранної кінетики іонів. А це, у свою чергу, забезпечує закономірну односпрямованість та повторюємість біологічних і терапевтичних ефектів, які викликаються і які пов'язані зі зміною потрібної функціональної активності тканинної структури патологічного вогнища. З наукової медицинської літератури (наприклад, [11,12]) відомий спосіб впливу на життєдіяльність тканинної структури шляхом діяння на них магнітним полем. Проте, у відомих рішеннях [11,12] діяння чиниться постійним магнітним полем. На відміну від цього у запропонованому рішенні діяння чиниться перемінним низькочастотним електромагнітним полем, що порівняно з аналогами [11,12] забезпечує отримання якісно нового позитивного ефекту: забезпечення закономірної односпрямованості і повторюємості біологічних і терапевтичних ефектів, які викликаються. Виявлення цього ефекту зареєстровано як відкриття [9]. Таким чином, ознаки запропонованого винаходу у порівнянні з розглянутими аналогами мають істотні відмінності. Запропонований спосіб змінений функціональної активності клітин тканинної структури патологічного вогнища живого організму (варіанти) порівняно з прототипом [6] забезпечує спрощення процедури і підвищує ефективність лікування навіть в умовах гострого запаленого процесу і виявленого больового синдрому. Приклад 1. Як ілюстрація біологічних ефектів, які спостерігалися при використанні запропонованого способу, були проведені дві серії експериментів, пов'язані зі зміною параметрів функціональної активності поперечнополосатого м'яза щура Вістар. Вибір як експериментальної моделі поперечно-полосатого м'яза щура Вістар був обумовлений тим, що він є типовим представником клітинної системи, змінення функціональної активності якої напряму пов'язана з трансмембранною кінетикою іонів. Експерменти на даній моделі дозволили оцінювати результати як прямий наслідок впливу перемінного магнітного поля на змінення функціональної активності клітин тканинної структури живого організму за такими складовими скорочення ікроножного м'яза, як латентний період та тривалість потенціалу дії (ПД). Латентний період - це проміжок часу від початку подразнення до початку скорочення ікроножного м'яза. Зменшення латентного періоду свідчить про зміну функціональної активності клітин тканинної структури у бік стимуляції, а збільшення - у бік пригнічення. Зменшення тривалості ПД означає, що ікроножний м'яз виконує скорочення за менший проміжок часу, у свою чергу, свідчить про те, що клітини тканинної структури знаходяться у стимульованому стані. У той же час збільшення тривалості ПД, навпаки, свідчить про те, що клітини тканинної структури знаходяться у пригніченому стані. Експерименти були проведені на 17 тваринах чоловічої і жіночої статі з середньою масою 200 - 240г, які були розділені на 2 групи. Попередньо під загальним знеболюванням (тіопентал натрія, 5мг/100г маси інтроперітонеально) у кожної тварини виділяли сідничий нерв і накладали на нього подразнюючі біополярні електроди. Ікроножний м'яз кожного щура розташовували у зазорі між полюсами об'ємного індуктору, після чого за допомогою гольчатих електродів фіксували його вихідний стан, а саме: латентний період і тривалість ПД Діяння перемінним магнітним полем виконувалось за допомогою об'ємного індуктору, який уявляв собою випромінювач магнітного поля, виконаний на феромагнітних магнітопроводах з обмотками збудження, які могли забезпечувати у діамагнітному зазорі індукцію магнітного поля в інтервалі (0 ¸ 65)мТл. Функцію поверхні випромінювання виконував торець осердя електромагніту площиною 20мм2. Випромінювач дозволяв отримувати у діамагнітному зазорі перемінне магнітне поле з рівномірністю розподілу по індукції до 90%. Заміри індукції магнітного поля у робочому об'ємі проводили за допомогою тесламетра універсального типу 43205/1. Така однорідність магнітного поля у робочому об'ємі дозволяла діяти на ікроножний м'яз суворо фіксованими значеннями індукції перемінного магнітного поля. Великий градієт поля, розмір і форма випромінювача дозволили відносно ізольовано опромінювати ікроножний м'яз, зменшив до мінімуму дію перемінного магнітного поля на сідничий нерв. Опромінення проводили безконтактно. Відстань між поверхнею випромінювача і м'язом складала біля 3мм, що виключало вплив на результат експерименту вібрації, тиску, змінення температури та інших факторів. Експерименти з першою групою тварин (7 щурів) проводились при діянні магнітним полем з магнітною індукцією 15мТл, а з другою групою (10 щурів) -28мТл. У кожній серії експериментів фіксували латентний період і тривалість ПД до діяння магнітного поля, після діяння магнітного поля на протязі 15 хвилин та через 5 хвилин після виключення електроживлення. Результати експериментів наведені в табл.1 і табл. 2. Таблиця 1 Змінення латентного періоду і тривалості потенціалу дії (ПД) скорочення ікроножного м'яза при діянні перемінного низькочастного магнітного поля з величиною магнітної індукції 15мТл Результуючі Значення Вихідні значення складових значенн Найменува складових скорочення я ння скорочення через 5 хв. складов складових після діяння після их скорочення магнітного виключення скороче поля на електроживле ння протязі 15 хв. ння Латентний 1,94 ± 1,03 ± 0,03 1,10 ± 0,05 період(мс) 0,06 Тривалість 4,6 ± 3,41 ± 0,18 3,54 ± 0,17 ПД(мс) 0,15 Таблиця 2 Змінення латентного періоду і тривалості потенціалу дії ПД скорочення ікроножного м'яза при діянні перемінного низькочастотного магнітного поля з величиною магнітної індукції 28мТл Результуючі Значення Вихідні складових значення значенн Найменува складових скорочення я ння скорочення через 5 хв. складов складових після діяння після их скорочення магнітного виключення скороче поля на електроживле ння протязі 15 хв. ння Латентний 1,92 ± 2,32 ±0,02 2,32 ± 0,04 період(мс) 0,05 Тривалість 4,7 5,26 ±0,12 5,25 ±0,14 ПД (мс) ±0,16 Дані табл.1 і табл. 2 свідчать про те, що при збільшенні величини магнітної індукції магнітного поля з 15мТл до 28мТл якісно змінюються біологічні ефекти: від стимуляції (при 15мТл) до пригнічення (при 28мТл). Вказані біологічні ефекти мають стійкий характер, вони зберігаються і після припинення дії на клітини тканинної структури живого організму перемінного низькочастного магнітного поля. Приклад 2. Як клінічний приклад, у якому в процесі лікування застосовувалося стимулююче діяння на функціональну активність клітин тканинної структури патологічного вогнища наведені результати лікування хворої Н. 42-х років, яка надійшла з діагнозом гіпотиреоз після перенесеною лравосторонньої геміструмектомії з приводу папілярного раку щитовидної залозі (за 2 роки до надходження). При диспансерному спостереженні рецидиву раку щитовидної залозі не виявлено. Хвора отримала медикаментозну корекцію післяопераційного гіпотиреозу L-тироксином. Незважаючи на лікування, яке проводилось, гіпотиреоз прогресував, що вимагало збільшення кількості принимаемого L-тироксину, яке на момент останнього огляду складало 300 мг на добу. При огляді у хворої був виявлений набрячний синдром, міастенія, загальна слабкість, сонливість. Радіоімунологічне дослідження вмісту гормонів щитовидної залози у періферічній крові виявило зниження концентрації Т4 до 30ммоль/л, ТЗ 0,6ммоль/л; підвищення ТТГ до 8,5мМЕ/л. Враховуючий прогресуючий характер гіпотиреозу, низьку ефективність медикаментозної корекції хворій (з метою стимуляції функціональної активності залишку щитовидної залози) провели курс магнітотерапії на культю лівої долі щитовидної залози апаратом "Полюс-1". Перед сеансом встановлювали значення магнітної індукції таким чином, щоб на культю лівої долі щитовидної залози діяло низькочастотне перемінне електромагнітне поле зі зиченням магнітної індукції 18мТл. Значення магнітної індукції визначали за допомогою тесламетра універсального типу 43205/1. Опромінення здійснювали шляхом прикладання випромінювача до шиї у галузі проекції культі щитовидної залози. Тривалість одного сеансу складала 15 хвилин. Опромінення проводили 5 разів на тиждень. Прийнята кількість сеансів на курс складала 15. Позитивна клІЕіічна динаміка почалася після 5 сеансу і виявлялася покращанням самопочуття, сну, незначним зменшенням набрячного синдрому і міастенії. Після 15 сеансів були зафіксовані такі значні позитивні змінення, що це дозволило зменшити кількість приймаємого L-тироксину до 200мг на добу. При огляді через місяць помірна позитивна динаміка зберігалася. Практично нормалізувалося самопочуття, сон. Загальна слабкість не турбувала. Набрячний синдром і міастенія купіювались. Було прийняте рішення зменшити добовий прийом L-тироксину до 100мг, провести повторний курс магнітотерапії у попередньому режимі з поступовим зменшенням кількості приймаємого L-тироксину. Перед закінченням повторного курсу Lтироксин був відмінений, скарги зникли, загальний стан задовільний. Радіоімунологічне дослідження вмісту гормонів щитовидної залози у периферичній крові виявило стан еутиреозу (Т4 - 60ммоль/л; ТЗ - 1,2ммоль/л; ТТГ - 3,8мМЕ/л). Побічних явищ відмічено не було. При огляді через 6 місяців було відмічено, що стан хворої стабільний. Приклад 3. Як клінічний приклад, в якому в процесі лікування застосовувалося пригнічуюче діяння на функціональну активність клітин тканинної структури патологічного вогнища, наведені результати лікування хворої Л. 46-ти років, яка надійшла з діагнозом аутоімунний тиреоідіт. З анамнезу: наглядалася в ендокринолога з приводу аутоімунного тиреоідіту 1,5 року. Отримувала імунодипресивне лікування мерказолилом 0,005г через день на протязі останніх 6-ти місяців; заступну гормонотерапію здійснювали L-тираксином (50мг на добу). Незважаючи на лікування, явище аутомунної агресії зберігалося. При огляді у хворої виявлена діфузна гіперплазія щитовидної залози другого ступеня; скарги на загальну слабкість і швидку стомлюваність. Радіоімунологічне дослідження вмісту гормонів щитовидної залози та титру аутоантитіл до тиреоглобуліну у периферичній крові виявило еутиреоз і підвищення At-tg -100. Враховуючі прогресуючій характер захворювання і низьку ефективність медикаментозного лікування, хворій (з метою придушення аутоантитіл - синтитечної активності) був проведений курс магнітотерапії на щитовидну залозу апаратом "Полюс-1". Перед сеансом встановлювали значення магнітної індукції таким чином, щоб на щитовидну залозу діяло низькочастотне перемінне електромагнітне поле зі значенням індукції 35мТл. Значення магнітної індукції визначали за допомогою тесламетра універсального типу 43205/1. Опромінення здійснювали шляхом прикладання опромінювача до шиї у галузі проекції щитовидної залозі. Тривалість одного сеансу - 15 хвилин. Магнітотерапію проводили 5 разів на тиждень. Прийнята кількість сеансів на курс складала - 20. Позитивна клінічна динаміка почалася після 3 сеансу і визначалася покращанням самопочуття і працездатності. Після 15 сеансу позитивні змінення виявилися настільки значними, що це дозволило зменшити кількість приймаємого L-тироксину до 25мг на добу і мерказоліла до 0,005г на тиждень. Після 20-ти сеансів суб'єктивні скарги не пред'являлись. Радіоімунологічне дослідження вмісту гормонів щитовидної залози у периферичній крові виявило стан еутиреозу (Т4 - 60ммоль/л; ТЗ - 1,2ммоль/л; ТТГ - 3,8мМЕ/л; At-tg не визначались). Прийом L-тироксину та мерказолілу (уув відмінений. При радіоімунологічному контролі через місяць було відмічено, що стан хворої стабільний. Джерела інформації 1. А.С. СССР № 852329, А61Н 39/00, 1978. 2. RU № 2053757, А6Ш 39/00, A61N 5/02,10.02.96, Б.№ 4. 3. UA № 19645, А61Н 39/00, 25.12.97. Б.№ 6. 4. Сб. "Миллиметровые волны в медицине и биологии" под. ред. акад. Н.Д. Девяткова, М, Изд. ИРЭ, АМН СССР, 1989. 5. Гассанов Л.Г. и др. "Аппараты "Электроника-КВ4" и их применение в биологии и медицине", Киев, "Знание", 1990. 6. RU № 2104067, A61N 5/06,10.02.98. Б. № 4 (прототип). 7. Соловьева Г.Р., Магнитотерапевтическая аппаратура. - М, Медицина, 1991. - 176с. 8. Никольский В.В., Никольская Т.Н. Электродинамика и распространение радиоволн. - М,: Наука, 1989. 544 с. 9. Кихтенко И.Н., Хворостенко М.И., Неруш П.А., Колесников Ю.Я. Закономерность изменения функциональной активности тканевой структуры живого организма при воздействии на нее внешнего низкочастотного переменного магнитного поля. Диплом № 198 на открытие. Приоритет от 23.11.2000. Международная ассоциация авторов научных открытий. - М. 07.03.2002. - Регистрационный № 233. 10. Савельев И.В. Курс общей физики: учеб.пособие. В 3-х т. Т.2. Электричество и магнтизм. Волны. Оптика. - 3-е изд., испр. - М,: Наука. Гл.ред.физ.-мат.лит., 1988. - 496 с. ил. (с. 124). 11. Рапян ЮЛ., Азноурян А.В., Тоноян Г.А. Влияние постоянного магнитного поля на межклеточное вещество соединительной ткани // Журнал экспериментальной и клинической медицины АН Армянской ССР, 1985. 12. Богач П.Г., Давидовская Т.Л. Влияние постоянного магнитного поля на ионную проницаемость мембран клеток гладких мышц // Клиническое применение магнитных полей. Ижевск, 1977.