Спосіб моделювання гострого гнійного холангіту та біліарного сепсису

Реферат: Спосіб моделювання гострого гнійного холангіту і біліарного сепсису включає підведення під дистальну частину загальної жовчної протоки капронової лігатури, і введення ін'єкційним шляхом в просвіт протоки 0,1 мл мікробної суспензії Е. Соlі. Проводять травматизацію голкою шприца епітелію слизової оболонки холедоха, а перев'язку холедоха здійснюють вище за місце ін'єкції у момент вилучення голки з протоки. UA 73774 U (54) СПОСІБ МОДЕЛЮВАННЯ ГОСТРОГО ГНІЙНОГО ХОЛАНГІТУ ТА БІЛІАРНОГО СЕПСИСУ UA 73774 U UA 73774 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до хірургії, і може бути використана для відтворення експериментальної моделі гострого гнійного холангіту і біліарного сепсису на тлі механічної жовтяниці. Використання такої моделі дозволить провести вивчення ряду питань, які до теперішнього часу залишаються недостатньо зрозумілими. Так, вимагають вивчення чинники патогенезу гострого холангіту і біліарного сепсису на тлі попередньої механічної жовтяниці з наростаючою внутрішньопротоковою гіпертензією, бактеріохолією а також пошкодженням слизової оболонки жовчних проток (Даценко Б.М. Обтурационная желтуха: патогенетическая основа развития гнойного холангита и билиарного сепсиса// Вісник Вінницького національного медичного університету. 2010, № 14(1), с. 15-19). Холедохолітіаз, разом із стриктурами жовчних проток, стенозом великого дуоденального соска, пухлинами гепатопанкреатодуоденальної зони, є найбільш частою причиною обтурації жовчних проток з пошкодженням її слизової оболонки і розвитком гнійного холангіту (Ахаладзе Г.Г. Гнойный холангит: вопросы патофизиологии и лечения. // Consilium Medicum.-2003, Том 5, № 4, с. 3-8). Вимагають поглиблених досліджень питання характеру патоморфологічних змін холедоху, паренхіми печінки, а також інших органів мішеней при розвинутому гнійному холангіті і біліарному сепсисі. У доступній літературі дані, що стосуються опису способів моделювання гострого гнійного холангіту у тварин, нечисленні і малоінформативні. Загальний сенс всіх запропонованих методик зводиться до створення перешкоди відтоку жовчі по холедоху з введенням в його просвіт мікробної суспензії і подальшим розвитком інфекції в ньому (Гальперин Э.И., Ахаладзе Г.Г. Билиарный сепсис: некоторые особенности патогенеза. // Хирургия.-1999, № 10. - с. 24-28). Детальніше описаний спосіб пункції моделювання гнійного холангіту, запропонований А.Л. Ярошем в 2005 році, суть якого полягає в пункції холедоха і проксимальному введенні в нього 5 культури гемолітичної Е. Соlі в концентрації 1×10 КОЄ в 1 мл фізіологічного розчину в дозі 0,2 мл/кг маси з подальшою перев'язкою холедоха в дистальній частині (Ярош А.Л. Конопля Н.А., Иванов С.В. Разработка способа моделирования острого гнойного холангита у экспериментальных животных.// Успехи современного ествествознания.-2005 - № 12. - С. 62). Відомим є спосіб моделювання гнійного холангіту у лабораторних щурів (Ахаладзе Г.Г. Гнойный холангит: клинические формы, определение степени тяжести, лечение: Диссертация доктора мед. наук. М, 1994.-250 с.). Проте цей спосіб відрізняється складністю у виконанні і має ряд істотних недоліків, до яких відносяться: неможливість його виконання без використання мікрохірургічної техніки і спеціальних інструментів; повний поперечний перетин загальної жовчної протоки, що порушує анатомічну цілісність жовчовивідної системи; тривала токсична дія наркозу у зв'язку з тривалим періодом оперативного втручання; введення великого об'єму мікробної суспензії, що не виключає її витікання у вільну черевну порожнину; можливість гідравлічної травматизації жовчних шляхів. Описані способи якщо і дозволяють добитися проявів гнійного холангіту з певними патоморфологічними змінами в стінці холедоха, але не раніше, чим на 7 добу експерименту, що не відповідає умовам клінічного перебігу захворювання, зважаючи на значний інтервал часу з моменту операції до виникнення гнійного холангіту. Найбільш обґрунтованим патогенетично в розвитку гнійного холангіту на тлі обструкції і пошкодження слизової оболонки жовчних протоків (холедохолітіаз) є спосіб, описаний І.Л. Зорею (Заря И.Л. Пути оптимизации диагностики и лечения больных острым гнойным холангитом: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. мед.наук: спец. 14.00.27 "Хирургия". - Харьков, 1994.-24 с.), що полягає у проведенні пункції культури Е. Соlі в просвіт холедох з подальшою перев'язкою і травматизацією (передавленням) затиском загальної жовчної протоки вище за місце його пункції. Спосіб вибраний запрототип. Недоліком способу є фактор пошкодження всіх шарів холедоха в місці його компресії з розвитком їх некрозу, що не відповідає механізмам пошкодження слизової оболонки холедоха при доброякісних захворюваннях жовчних проток і, зокрема, при холедохолітіазі. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу моделювання гострого гнійного холангіту та біліарного сепсису, в якому за рахунок маніпуляцій на холедосі без порушення його цілісності і зі збереженням його герметичності, досягається можливість отримати гнійне запалення вже на 3 добу експерименту. Поставлена задача вирішується тим, що в способі моделювання гострого гнійного холангіту і біліарного сепсису, що включає підведення під дистальну частину загальної жовчної протоки капронової лігатури, і введення ін'єкційним шляхом в просвіт протоки 0,1 мл мікробної суспензії Е. Соlі, згідно корисної моделі, вводять 0,1 мл мікробної суспензії Е. Соlі (ГІСК 240533) в 8 концентрації 1×10 КОУ в 1 мл фізіологічного розчину, проводять травматизацію голкою шприца 1 UA 73774 U 5 10 15 20 25 30 35 епітелію слизової оболонки холедоха, а перев'язку холедоха здійснюють вище за місце ін'єкції у момент вилучення голки з протоки. 8 Введення 0,1 мл мікробної суспензії Е. Соlі (ГІСК 240533) в високій концентрації 1×10 КОУ в 1 мл фізіологічного розчину дозволяє в короткі терміни добитися розвитку гнійного холангіту і біліарного сепсису. Перев'язка холедоха забезпечує розвиток обтураційної жовтяниці з підвищенням внутрішньопротокового тиску. Введення Е. Соlі у вказаній концентрації викликає боктеріохолію, а пошкодження слизової оболонки сприяє розширенню зон некрозу зі швидким розвитком гнійного деструктивного холангіту і подальшого біліарного сепсису. На кресленні зображений спосіб моделювання гнійного холангіту з ізольованим пошкодженням слизової оболонки холедоха. Заявлений спосіб виконують таким чином. В умовах внутрішньом'язового кетамінового наркозу (50 міліграм/кг ваги) проводять фіксацію щура у пристрої за чотири кінцівки. Виконують верхнє-серединну лапаротомію, після чого під дистальну частину загальної жовчної протоки підводять капронову лігатуру. Шляхом пункції холедоха інсуліновим шприцом дистальніше за лігатуру в його просвіт вводять 0,1 мл мікробної суспензії Е. Соlі (ГІСК 240533) в концентрації 1×10 КОУ в 1 мл фізіологічного розчину. На тлі розширення холедоха, що виникло, шляхом декількох зворотно-поступальних рухів голкою шприца проводять "прошкрябування" (травматизацію) слизової оболонки холедоха, після чого затягують раніше накладену лігатуру проксимальніше місця ін'єкції у момент вилучення голки з протоки (Фіг.). Тварин (n=30) виводили з експерименту шляхом введення летальної дози анестетика (кетамін внутрішньом'язовий в дозі 100 міліграм/кг), по 6 тварин на 3, 7, 14, 21 і 30-у добу. Для мікроскопічного дослідження проводили забір шматочків печінки, загальної жовчної протоки, легені, селезінки, нирки і внутрішньочеревних регіонарних лімфовузлів. При макроскопічному дослідженні у виведених з експерименту по термінах дослідження тварин у всіх випадках виявлено розширення загальної жовчної протоки від 0,4±0,03 см на 3 добу і до 1,2±0,05см на 30 добу, потовщення стінки і перихоледохіальна інфільтрація, що збільшується по термінах виведення з експерименту. Відмічається збільшення печінки і зміна її забарвлення (до світло коричневого). Вмістом загальної жовчної протоки була жовч з домішкою гною, або густий гній. При бактеріологічному дослідженні, починаючи з 3-ої доби, у всіх тварин з жовчі і крові висівалася кишкова паличка. При мікроскопічному дослідженні відмічався швидкий розвиток гострого гнійного холангіту у всіх експериментальних тварин вже з 3 доби після операції, а також раннє, на 7 добу після операції, формування грануляції в стінці холедоха, що згодом підсилює холестаз. За даними морфометричного дослідження товщина стінки холедоха склала від 329,81±2,96 мкм (p1