Спосіб прогнозування тяжкості хворих на гострий панкреатит

Реферат: UA 78641 U UA 78641 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до гепатобіліарної хірургії, і може бути використана при прогнозуванні тяжкості хворих на гострий панкреатит. Проблема гострого панкреатиту на даний час є однією з найбільш складних і невирішених у сучасній панкреатології. Найбільш поширеними причинами гострого панкреатиту є жовчнокам'яна хвороба та зловживання алкоголю, які разом складають приблизно 70-80 % від всіх випадків захворювання [2]. У більшості пацієнтів гострий панкреатит має легку форму, яка добре піддається консервативному лікуванню з летальністю нижче 1 %. У 20 % госпіталізованих хворих з гострим панкреатитом розвивається тяжка форма захворювання. Незважаючи на нові впровадження в комплексному лікуванні, летальність при тяжкому гострому панкреатиті залишається незмінною на рівні 15-25 % [7]. Такі результати лікування хворих з тяжким гострим панкреатитом залишаються невтішними. При всьому різноманітті клінічних проявів гострого панкреатиту і в більшості випадків його непрогнозованому перебігу, надзвичайно важливі точні методи діагностики як характеру патоморфологічного процесу, так і тяжкості екстраабдомінальних поліорганних порушень. Тому з метою прогнозування тяжкості гострого панкреатиту було розроблено та впроваджено у клінічну практику багато систем оцінки стану хворого. Серед них: шкала Ranson [5] та шкала APACHE [3]. В проведених дослідженнях позитивна прогностична цінність (ППЦ) APACHE II становила 87 % протягом 24 годин з моменту госпіталізації у стаціонар [4]. С-реактивний білок (СРБ) є відомим маркером прогнозування тяжкості гострого панкреатиту. Проведені дослідження довели, що концентрація С-реактивного білка ≥ 150 мг/л у плазмі крові є предиктором тяжкості гострого панкреатиту протягом перших 48 годин з моменту початку захворювання. Чутливість та позитивна прогностична цінність С-реактивного білка під час першої доби з моменту госпіталізація хворих у стаціонар становила: 83-100 % і 37-77 % [6]. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип є спосіб прогностичної оцінки тяжкості перебігу гострого панкреатиту, який передбачає дослідження концентрації С-реактивного білка (1). Недоліком наведеного прототипу є те, що в ньому не враховується характер патоморфологічного процесу, тяжкість екстраабдомінальних поліорганних порушень та не використовуються показники, що посилюють діагностичну точність прогнозу. Задача корисної моделі полягає у вдосконаленні прогностичної точності за допомогою шкал АРАНЕ П, Ranson з урахуванням С-реактивного білка Технічний результат - прогнозування тяжкості гострого панкреатиту з урахуванням прогностичних шкал та наявності С-реактивного білка у плазмі крові, що дозволяє посилити діагностичну точність прогнозу та зменшити частоту виникнення ускладнень. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає оцінку стану хворого, згідно з корисною моделлю, одночасно визначають наявність балів за шкалою Ranson, шкалою APACHE П і концентрацію С-реактивного білка у плазмі крові і при наявності трьох і більше балів за шкалою Ranson, 8 балів за шкалою APACHE П і підвищенні концентрації Среактивного білка у плазмі > 150 мг/мл прогнозують тяжкість перебігу гострого панкреатиту. Під час дослідження було обстежено і проліковано 62 хворих на гострий панкреатит, які знаходились на стаціонарному лікуванні в Київському центрі хірургії печінки, підшлункової залози та жовчних проток з 2009 по 2010 роки. Діагноз гострий панкреатит формулювали згідно з класифікацією, запропонованою в Атланті у 1992 [6]. Діагноз легкої форми гострого панкреатиту встановлювали при відсутності достовірних ознак панкреонекрозу на основі типового комплексу клінічних і лабораторних даних. Діагноз тяжкого гострого панкреатиту встановлювали при наявності трьох та більше балів за шкалою Ranson, 8 балів за шкалою APACHE II і підвищенні концентрації С-реактивного білка у плазмі >150 мг/мл або при розвитку органної недостатності: легеневої, ниркової та шоку. Із 62 обстежених хворих 27(43,5 %) пацієнтів мали легку форму гострого панкреатиту (група І) і 35(56,5 %) пацієнти тяжку форму гострого панкреатиту (група II). Відповідно до результатів бактеріологічного дослідження, отриманих при тонкоголковій пункції під контролем ультрасонографії та/або операції, пацієнтів II групи додатково було розподілено на дві підгрупи: 22(62,9 %) з них мали неінфікований панкреонекроз (група ІІа) і 13(37,1 %) інфікований панкреонекроз (група IIб). Середній вік хворих склав 52,5±15,0 років, і коливався від до 18 до 90 років. Серед обстежених хворих у всіх групах переважали жінки, що повязано з більшою частотою у них жовчнокам‫׳‬яної хвороби (табл. 1). За етіологією у 13(48 %) пацієнтів І групи та 17(48,6 %) II групи гострий гепатит був біліарної етіології. Алкогольний панкреатит мав місце у 11(41 %) хворих у І групи і у 13(37 %) хворих II групи. Гострий панкреатит спричинений іншими факторами розвинувся у 3(11 %) пацієнтів І 1 UA 78641 U 5 групи та 3(9 %) пацієнтів II групи. Після ЕРПХГ гострий гепатит розвинувся у 2(5,7 %) хворих II групи. В І групі пацієнтів середній бал за шкалами Ranson і APACHE II становив: 1,77(0-5) і 4(2-12) бали відповідно. Кількість балів за Ranson в середньому була 4(1-6) у Па групі і 7(4-10) у IIб групі (р