Спосіб дослідження фармакодинамічної дії нефротропних лікарських препаратів в експерименті

Реферат: Спосіб дослідження фармакодинамічної дії нефротропних лікарських препаратів в експерименті, при якому у піддослідних тварин, після введення досліджуваного фармакологічного препарату, викликають форсований діурез, досліджують сечу і проводять розрахунки функціонального стану окремих сегментів нефрону в експериментах in vivo. UA 83666 U (54) СПОСІБ ДОСЛІДЖЕННЯ ФАРМАКОДИНАМІЧНОЇ ДІЇ НЕФРОТРОПНИХ ЛІКАРСЬКИХ ПРЕПАРАТІВ В ЕКСПЕРИМЕНТІ UA 83666 U UA 83666 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до медицини і може бути використана для оцінки механізму впливу фармакологічних препаратів на функцію окремих сегментів нефрону. Відомо, що структурно-функціональною одиницею в нирках є нефрон, до складу якого відносяться: клубочковий апарат, який забезпечує ультрафільтрацію плазми крові і канальцевий апарат нефрону (проксимальний відділ, нисхідна і висхідна петля Генле, дистальний каналець і збираючі трубочки), де відбувається реабсорбція електролітів, органічних сполук, секреція іонів водню, амонію, ксенобіотиків [1]. Всі складові нефрону працюють як єдине ціле, завдяки наявності механізмів внутрішньониркової регуляції швидкості клубочкововї фільтрації, гломеруло-тубулярного та тубуло-гломерулярного зворотного зв'язку у результаті взаємодії клітин щільної плями (macula densa) дистального канальця та юкстагломерулярного апарату клубочка. Нефротропна дія фармакологічних препаратів оцінюється переважно в результаті дослідження швидкості клубочкової фільтрації та сумарної реабсорбції іонів натрію і води. Але при цьому залишається поза увагою характер змін функціонального стану окремих сегментів нефрону. Дослідження функціонального стану нефрону впродовж останніх 50 років здійснюється шляхом мікропункції поверхневих нефронів нирки, введення в каналець барвника ліссаміновий зелений і спостереження за динамікою розщепленої краплі [1, 2, 3]. Одначе така постановка дослідження супроводжується хірургічним втручанням на нирку, що вносить суттєві впливи на нефротропні ефекти досліджуваних препаратів. Запропонований нами спосіб ґрунтується на теоретичних розрахунках, розроблених ще в 1974-75 роках Ю.В. Наточеним (1974); та О. Шюком (1975) [4, 5]. Запропонований спосіб дослідження дозволяє проводити вивчення впливу різних фармакологічних препаратів на не наркотизованих, не оперованих тваринах. Спосіб дозволяє окремо оцінити функціональний стан клубочкового та різних сегментів канальцевого апарату нефрону. Спосіб дослідження фармакодинамічної дії нефротропних лікарських препаратів в експерименті, полягає в тому, що у піддослідних тварин, після введення досліджуваного фармакологічного препарату, викликають форсований діурез, досліджують сечу і проводять розрахунки функціонального стану окремих сегментів нефрону в експериментах in vivo, без мікропункції і хірургічного втручання. Зокрема досліджується швидкість клубочкової фільтрації (КФ), фільтраційного завантаження + + нефрону натрієм (F Na ), показник абсолютного транспорту іонів натрію із сечі в кров (TpNa ) та + відсоток іонів натрію, що реабсорбувались із профільтрованої кількості (RNa %). Іони натрію, що не реабсорбувались в проксимальному канальці є величиною завантаження дистального + канальця іонами натрію (LdNa ). В дистальному канальці йде реабсорбція іонів натрію, що + визначається величиною абсолютного транспорту (TdNa ) та показником інтенсивності + реабсорбції іонів натрію (RNa %). Іони натрію, що не абсорбувались в дистальному канальці, + створюють показник концентрації даного іону в області клітин щільної плями (CNa MD). Маючи показники функціонального стану окремих структурних складових нефрону можна оцінити не тільки сумарний нефротропний ефект того чи іншого препарату, але й оцінити його селективну дію на різні відділи нефрону. Приклад конкретного виконання: Піддослідних тварин (щури) масою 150-180 г 7 днів утримували на стабільному водносольовому режимі (зерно, 1 % NaCl на водопровідній воді при режимі освітлення 12С:12Т). В день експерименту кожній тварині зондом в шлунок вводили 5 мл на 100 г маси тіла 1 % розчин етилового спирту на дистильованій воді. Цим досягалася блокада реабсорбції води в збираючих трубочках, що дозволяє розрахувати функцію окремих частин нефрону (Ю.В. Наточин, 1974; О. Шюк, 1975). Тварин поміщали в обмінні клітки для збору сечі за 2 години). В плазмі крові і сечі тварин визначали концентрацію ендогенного креатиніну в реакції з пікриновою кислотою на фотоелектроколориметрі, концентрацію іонів натрію і калію методом полум'яної фотометрії. Розрахунки: 1 UA 83666 U 1. Діурез  об' єм сечі  діурез  мкл / хв; 2 години 2. Екскреція креатиніну (ECr )  концентрац ія креатиніну в сечі  діурез  мекв / хв; 2 години 3. Екскреція іонів натрію (ENa  )  4.Клубочкова фільтрація (FH 2O)  концентрац ія натрію в сечі  діурез  мекв / хв; 2 години концентрац ія креатиніну в сечі  діурез  мкл / хв; креатинін плазми 5. Фільтрацій ний заряд натрію (FNa  )  натрій плазми  клубочкова фільтрація  мекв / хв; 6. Реабсорбці я іонів натрію (RNa  )  фільтрацій ний заряд Na   (Na  сечі  діурез )  100  %; фільтрацій ний заряд натрію 7. Реабсорбці я води в нефроні (RH 2O)  8. 9. Проксималь ний транспорт натрію (ТрNa  )  фільтрацій ний заряд Na   (Na  плазми  діурез )  мекв / хв; Проксималь на реабсорбці я  натрію (RpNa ) (клубочкова фільтрація  діурез )  100  %; клубочкова фільтрація  фільтрацій ний заряд Na   проксималь ний транспорт Na   100 фільтрацій ний заряд Na   %; Завантаження дистальног о 10 . канальцю іонами натрію (LdNa  )  фільтрацій ний заряд Na   проксималь ний транспорт Na   мекв / хв; 11 . Дистальний транспорт натрію (ТdNa  )  (Na  плазми  діурез )  (Na  сечі  діурез )  мекв / хв; завантаження натрієм  (Na  сечі  діурез )  100 дистальног о канальцю 12 .   %; завантаження натрієм дистальног о канальцю в дистальном у канальці (RdNa  ) Реабсорбці я натрію 13 . Концентрац ія іонів натрію в області macula densa (CNa MD ) завантаження натрієм дистальний  дистальног о канальцю транспорт Na    мекв / мк; діурез Як приклад в таблиці наведені дані дослідження нефротропної дії серотоніну (таблиця 1). 2 UA 83666 U Таблиця 1 Вплив екзогенного серотоніну на показники гломеруло-тубулярного і тубуло-тубулярного балансу в нефроні щурів за умов 5 % водно-етанолового навантаження та звичайного освітлення (М±m) 00 Характер експерименту Досліджувані показники FH2O (мкл/хв.) + FNa (мкекв/хв.) + TpNa (мкекв/хв.) + RpNa % + LdNa (мкекв/хв.) + TdNa (мкекв/хв.) + RdNa (%) + CMDNa (мкекв/мкл) + RNa (%) RH2O (%) D (мкл/хв.) + ENa (мкекв/хв) 5 10 15 00 Години дослідження 11 13 Контроль n=13 Введення серотоніну n=13 І група II група 341,32±29,7 518,31±8,87 p1