Спосіб діагностики загострення бронхіту

Реферат: UA 85809 U UA 85809 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до внутрішніх хвороб, і може бути використаною для діагностики загострення бронхіту. Серед усіх захворювань органів дихання запалення бронхів заслуговує на найбільшу увагу в зв'язку з великою поширеністю, невпинною тенденцією до її росту, частими ускладненнями та значними економічними втратами, пов'язаними з тимчасовою непрацездатністю [Фещенко Ю.І. Актуальні проблеми діагностики і терапії ХОЗЛ із супутньою патологією / Ю.І. Фещенко // Український пульмонологічний журнал. - 2009. - № 2. - С. 6]. В останні десятиріччя стали пріоритетними дослідження цитокінів та оцінка їх регулюючої ролі в імунній відповіді при різних патологічних процесах. Цитокіни - це регуляторні білки, які утворюють універсальну сітку медіаторів, характерну як для імунної системи, так і для клітин інших органів і тканин. Під їх контролем перебігають усі клітинні події: проліферація, диференціювання, апоптоз, спеціалізована функціональна активність клітин. Відомий спосіб діагностики загострення бронхіту, який включає визначення рівня інтерлейкіну-1, а також маркера запалення С-реактивного білка [Система цитокинов и болезни органов дыхания / Под ред. Б.И. Гельцера и Е.В. Просековой. - Владивосток: Дальнаука. 2005. 256 с.]. Даний спосіб діагностики загострення бронхіту є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. В основу корисної моделі поставлено задачу розширення арсеналу способів діагностики загострення бронхіту шляхом визначення комплексу прозапальних та протизапальних цитокінів, що дозволить підвищити точність діагностики. Задачу, яку поставлено в основу корисної моделі, вирішують тим, що у відомому способі діагностики загострення бронхіту шляхом реєстрації підвищення рівня інтерлейкіну-1 (ІЛ-1) та маркера запалення С-реактивного білка (С-РБ), згідно з корисною моделлю, додатково у крові твердофазним імуноферментним методом з використанням імуноферментних тест-систем визначають вміст інтерлейкіну-2 (ІЛ-2) та інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) та при підвищенні рівнів ІЛ-1 у 3,7 разу, ІЛ-2 у 4,1 разу, ІЛ-10 у 2,7 разу, а С-РБ в 5,8 разу відносно до контрольних рівнів діагностують загострення процесу. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення точності діагностики загострення бронхіту, обумовлений синергізмом ознак способу, який заявляється. Теоретичною передумовою способу послугував той факт, що вирішальна роль в патогенезі бронхіту відводиться змінам в імунній системі [Curtis J.L. The immunopathogenesis of chronic obstructive pulmonary disease / J.L. Curtis, C.M. Freeman, J.C. Hogg // Proc. Am. Thoracic Soc. 2007. - Vol. 4. - P. 512-521], в яких велику увагу приділяють порушенням продукції та ефектів цитокінів як регуляторів міжклітинних взаємодій і маркерів імунозапальних порушень [Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология / Г.Н. Дранник. - К.: Полиграф Плюс, 2010. - 604 с.]. Поруч зі змінами в імунному статусі визначається дисбаланс про- і протизапальних цитокінів [Global strategy for the diagnosis, management and prevention of chronic obstructive lung disease: (Updated 2010) Електронний ресурс - Режим доступу: //www.goldcopd.org]. У цьому зв'язку для оцінки особливостей імунозапального процесу при бронхіті має велике значення визначення параметрів цитокінового профілю. Відомо, що для загострення бронхіту характерні підвищення рівня ІЛ-1 та деяких інших цитокінів у крові, а також маркерів запалення, таких як С-РБ [Система цитокинов и болезни органов дыхания / Под ред. Б.И. Гельцера и Е.В. Просековой. Владивосток: Дальнаука. 2005. - 256 с.]. Великого значення набуває оцінка маркерних цитокінів різних клітин-ефекторів запалення, що дозволяє характеризувати функціональну активність цих клітин. Так, маркерним цитокіном макрофагів є, зокрема, ІЛ-1, Th1-лімфоцитів - ІЛ-2, Тh2лімфоцитів - ІЛ-10. Водночас перші два цитокіни є прозапальними, третій - протизапальним. Тh1-лімфоцити опосередковують клітинний адаптивний імунітет, Тh2-лімфоцити - гуморальний, тобто ІЛ-2 є маркером виразності клітинного адаптивного імунітету, а ІЛ-10 - гуморального [Лисенко Г.Л. Цитокіновий дисбаланс у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень та можливості його корекції індукторами інтерферону / Г.Л. Лисенко, Т.О. Ситюк // Український пульмонологічний журнал. - 2008. - № 1. - С. 22-25]. Спосіб виконують наступним чином: визначають рівень інтерлейкіну-1 (ІЛ-1) та маркера запалення С-реактивного білка (С-РБ). Додатково у крові твердофазним імуноферментним методом з використанням імуноферментних тест-систем визначають вміст інтерлейкіну-2 (ІЛ-2) та інтерлейкіну-10 (ІЛ-10). При підвищенні рівнів ІЛ-1 у 3,7 разу, ІЛ-2 у 4,1 разу, ІЛ-10 у 2,7 разу, а С-РБ в 5,8 разу відносно до контрольних рівнів діагностують загострення процесу. Ефективність способу доказана експериментально. 1 UA 85809 U 5 10 15 20 Обстежено 29 хворих зі загостренням хронічного необструктивного бронхіту. Діагноз захворювання ставили на підставі анамнезу, огляду, фізикального обстеження, даних лабораторного, функціонального, рентгенологічного та бронхоскопічних досліджень. Поряд зі загальноклінічними методами дослідження, визначали вміст ІЛ-1, ІЛ-2 та ІЛ-10 у крові твердофазним імуноферментним методом з використанням імуноферментних тест-систем "ProCon" (Санкт-Петербург, Росія) на імуноферментному аналізаторі АІФ Ц-01С, а також С-РБ за допомогою набору реагентів фірми "DRG International Inc.'" (США). Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб, аналогічних за віком та статтю. Статистичну обробку отриманих цифрових даних здійснювали на комп'ютері з використанням програми "BIOSTAT.EXE" та t-критерію Стьюдента. Хворі при надходженні до стаціонару, як правило, скаржилися на кашель (85 %), у більшості випадків вологий. Частіше характер харкотиння був слизуватий (67 %), рідше слизувато-гнійний (33 %), воно переважно виділялося у невеликій кількості - до 20-50 мл на добу, зазвичай вранці або при фізичному навантаженні чи прийомі їжі. У хворих на хронічний бронхіт кашель спостерігали протягом багатьох років, в середньому - 4,8±1,7 року. Переважна більшість хворих скаржилась на задишку (53 %), частіше при помірному та незначному фізичному навантаженні. Слабкість, пітливість, немотивовану роздратованість, зниження працездатності відзначали майже 58 % хворих. Частіше виявляли сезонність перебігу, загострення найчастіше спостерігали в осінньо-весняний період (84 %). При огляді та фізикальному обстеженні виявляли дифузне жорстке дихання (86 %), розсіяні сухі хрипи (79 %), вологі хрипи (6 %), скорочення легеневого звуку при перкусії (4 %), Проведеним дослідженням установлено, що при хронічному бронхіті, порівняно з контролем, був підвищений рівень усіх досліджуваних цитокінів у крові. При цьому вміст ІЛ-1 зростав у 3,7 разу, ІЛ-2 - в 4,1 разу, ІЛ-10 - в 2,7 разу. Був також значно збільшений рівень С-РБ - в 5,8 разу (табл.) 25 Таблиця Концентрація цитокінів і С-реактивного білка в крові хворих на хронічний бронхіт (M±SD) Групи дослідження Контрольна група (n=20) Основна група (n=29) ІЛ-1 (пг/мл) Цитокіни ІЛ-2 (пг/мл) ІЛ-10 (пг/мл) 2,37±0,81 4,81±0,77 4,28±1,01 5,69±1,55 13,65±3,55* 18,01±3,08* 17,60±2,88* 15,11±4,5* С-реактивний білок, мг/л Примітка: * - достовірно в порівнянні з контрольною групою, р