Спосіб лікування хворих із загострення хронічного бронхіту у сполученні з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки

Реферат: Спосіб лікування хронічного бронхіту у хворих із сполученим перебігом з пептичною виразкою дванадцятипалої кишки включає введення антибактеріальних, протизапальних та муколітичних препаратів. Додатково вводять імуноактивний препарат деринат. Деринат 1,5 % розчин по 5,0 мл внутрішньом’язово 1 раз на добу протягом 5 діб, а потім по 5,0 мл внутрішньом'язово 1 раз в три дні ще 5 ін'єкцій. UA 69260 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ІЗ ЗАГОСТРЕННЯ ХРОНІЧНОГО БРОНХІТУ У СПОЛУЧЕННІ З ПЕПТИЧНОЮ ВИРАЗКОЮ ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ UA 69260 U UA 69260 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до способів лікування загострень хронічних захворювань внутрішніх органів, тобто до внутрішньої медицини. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана із ростом захворюваності на хронічний бронхіт (ХБ), запізнілою діагностикою та лікуванням, розвитком ускладнень та високою інвалідизацією. У патогенезі загострень ХБ суттєва роль належить порушенням системного та місцевого імунітету, тобто формуванню вторинних імунодефіцитних станів, а також активації медіаторів запалення цитокінів, що сприяє хронізації запального процесу в бронхолегеневій системі (Кокосова А.Н. Патофизиологические аспекты хронизации инфекционновоспалительного процесса в бронхах / А.Н. Кокосова.- Бронхит (механизмы хронизации, лечения и профилактика). - С-Пб. - 2007. - С. 114-138). Останнім часом частіше відмічається сполучена патологія внутрішніх органів, зокрема бронхолегеневої системи та системи травлення, зокрема із пептичною виразкою дванадцятипалої кишки (ПВ ДПК). Однією з причин загострення ХБ серед осіб з різною частотою хворіючи на гострі респіраторні захворювання (ГРЗ) виявлено, що особи з частотою епізодів більше двох разів на рік ХБ діагностовано вдвічі частіше. Існуючий спосіб лікування ГП включає антимікробні, протизапальні, муколітичні препарати (Вольный И.Ф. К вопросу о современных методах лечения бронхолегочной патологии / И.Ф. Вольный, В.И. Померанцев, Т.А. Будакова //Журн. практич. лікаря. - 2001. - № 4. - С.32-35). До недоліків цього способу належить порушення імунного гомеостазу хворого, що викликає часті загострення ХБ при сполученому перебігу з ПВ ДПК. Як прототип було взято спосіб лікування ХБ, який передбачає пероральне введення антибіотиків та протизапальних засобів, мукрлітичні препарати та полівітаміни. До недоліків прототипу належить те, що при використанні вказаного способу не знижується можливість розвитку загострення ХБ, оскільки існуючий спосіб не включає до свого складу імуноактивних препаратів. Тому цей спосіб недостатньо ефективний та при його використанні не зменшується можливість розвитку загострення хронічного запального процесу у бронхолегеневій системі у хворих із ПВ ДПК. Тому потрібне подальше удосконалення існуючого способу лікування загострення ХБ у хворих при сполученому перебігу з ПВ ДПК. Задачею корисної моделі було удосконалення існуючого способу лікування хворих із загостренням ХБ у сполученому перебігу з ПВ ДПК, а саме зниження можливості виникнення в подальшому загострень хронічного запалення у бронхолегеневій системі, що в патогенетичному плані у хворих прискорювалася нормалізація імунологічних показників. Для реалізації вказаної авторами задачі корисної моделі пропонується додаткове призначення хворим на ХБ у сполученні з ПВ ДПК сучасного імуноактивного препарату деривату, який суттєво зменшує синдром післяінфекційної астенії та ризик виникнення повторних загострень ХБ. Дана пропозиція базується на вперше виявленій авторами корисній моделі закономірності, яка полягає в тому, що введення деринату позитивно впливає на клітинну та гуморальну ланки системного імунітету, оскільки він стимулює В-лімфоцити та активізує Т-хелпери. Особливе значення має активізація деринатом неспецифічної резистентності організму, а також оптимізація запальних реакції у відповідь на бактеріальні та вірусні антигени. Водночас препарат має репаративні та регенеративні властивостями, що має ефективність у хворих з ПВ ДПК. При розробці корисної моделі для оцінки ефективності заявленого способу лікування загострення ХБ у сполученому перебігу з ПВ ДПК було обстежено дві групи пацієнтів: основна група включала 34 хворих (19 чоловіків і 15 жінок); група зіставлення - 32 хворих (18 чоловіків і 14 жінок). Вік хворих в обох групах був від 5до 52 років. В обох групах хворим призначали патогенетичну терапію із включенням антимікробних (амоксициклін, канаміцин) та протизапальних (диклоберл, або наклофен) препаратів, а також муколітиків (лазолван, муколтін). Пацієнти основної групи отримували також деринат 1,5 % розчин по 5,0 мл внутрішньом'язово 1 раз на добу протягом 5 діб, а потім по 5,0 мл внутрішньом'язово 1 раз в три дні ще 5 ін'єкцій. У хворих на ХБ у сполученні з ПВ ДПК в період загострення відмічається певний дисбаланс у системі ІФН (таблиця 1). 55 1 UA 69260 U Таблиця 1 Показники системи інтерферону у хворих на ХБ у сполученні з ПВ ДПК до лікування (М±m) Показник -ІФН, пг/мл -ІФН, пг/мл норма 17,9±0,7 46,4±1,8 Групи обстеження Основна (n=34) Зіставлення (n=32) 13,2±0,4* 13,0±0,4* 28,7±0,8** 27,9±0,7** Р >0,05 >0,05 Примітки: в табл. 1 і 2 вірогідність різниці відносно норми * - при Р