Спосіб лікування хронічного гепатиту с на фоні інсулінорезистентності

Реферат: UA 88054 U UA 88054 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме до гематології, і може бути використана для лікування чи/або корекції інсулінорезистентності у хворих на хронічний гепатит С (ХГС). Вірусний гепатит С (ВГС)- є безперечним лідером серед головних причин хронічної патології печінки, що зумовлено значним поширенням, прогресивним зростанням захворюваності та широким діапазоном клінічних проявів, від мінімального до тяжкого ураження печінки, включаючи розвиток цирозу печінки і гепатоцелюлярної карциноми [1, 2]. За даними ВООЗ кількість інфікованих вірусним гепатитом С перевищує 750 млн. осіб, що складає біля 3 % населення землі. Ці невтішні показники продовжують зростати, із збільшенням числа хворих вірусним гепатитом С на 7-15 % щорічно. Більш того, дані останніх досліджень демонструють, що протягом наступних десятиріч щорічна смертність від ВГС - інфекції зросте на 150-200 %, а пік смертності очікується в 2018 році [3, 4]. На сьогодні відома ціла низка факторів, як з боку макроорганізму - вік, стать, генетичні особливості, расова приналежність, коінфікування іншими гепатотропними вірусами, ВІЛ інфекцією, різноманітні токсичні фактори, так і зі сторони мікроорганізму, тобто самого вірусу генотип, вірусне навантаження, які як окремо, так і в поєднанні, впливають не тільки на природній перебіг хронічного гепатиту С, а й сприяють прогресуванню захворювання та знижують ефективність специфічної противірусної терапії, зменшуючи частоту досягнення стійкої вірусологічної відповіді [5, 6]. Останнім часом все частіше в медичній літературі зустрічаються повідомлення про вплив інсулінорезистентності на перебіг хронічного гепатиту С, прискорюючи формування фіброзу/цирозу печінки й негативно впливаючи на результати противірусної терапії. Більшість спеціалістів визнають кількісну характеристику ступеня вираженості інсулінорезистентності, яка визначається НОМА-індексом (НОМА - Homeostatic Model Assessment), запропонований Matthews D.R. та співавторами у 1985 р., при якому беруться до уваги концентрація глюкози та вміст інсуліну натще. Індекс НОМА розраховується за формулою: інсулін сироватки натще (мкОД/мл)глюкоза плазми натще (ммоль/л) /22,5. Чим вище індекс НОМА, тим нижча чутливість до інсуліну і, відповідно, вища інсулінорезистентність. У здорових людей НОМАіндекс не перевищує 2,7 [7, 8, 9, 10]. При хронічному гепатиті С, вже на ранніх стадіях процесу, реплікація HCV може індукувати інсулінорезистентність. З'ясовано, що вірус гепатиту С може прямо втручатися в інсуліновий сигнальний каскад [11]. Саме тому, особливої уваги заслуговує корекція інсулінорезистентності у хворих на хронічний гепатит С, шляхом призначення, перш за все, не медикаментозних (а саме, модифікація способу життя - дієта, фізичне навантаження) та медикаментозних (використання лікарських засобів) методів її корекції, оскільки, наявність інсулінорезистентності у хворих на хронічний гепатит С призводить до більш швидкого прогресування фіброзу/цирозу печінки та знижує ефективність стандартної противірусної терапії. Відомим, і основним, немедикаментозним способом корекції інсулінорезистентності є модифікація способу життя, направлена на зниження/нормалізацію маси тіла, за допомогою дієтотерапії та помірних фізичних навантажень. Під дієтотерапією мається на увазі обмеження тваринних і гідрогенізованних жирів, виключення алкоголю та збільшення в раціоні продуктів з низьким глікемічним індексом (овочі і фрукти). Фізичні навантаження повинні бути помірної активності, протягом 30-60 хв. не менше 5-ти днів на тиждень, що включає ранкову зарядку 1020 хв. щоденно, швидку ходьбу до 30 хв. або не менш 5 км в день щоденно, плавання до 1 часу 3 рази на тиждень, їзда на велосипеді та ін. [12]. Але, в той же час відомо, що інсулінорезистентність не завжди супроводжується підвищеною масою тіла, що є недоліком даного способу її корекції [13, 14). Найбільш близьким до способу, що заявляється, є спосіб застосування α-ліпоєвої (тіоктової) кислоти (АЛК) для медикаментозної корекції інсулінорезистентності у хворих на хронічний гепатит С, який вибраний нами як прототип. АЛК належить до природних ліпофільних антиоксидантів, не стимулює продукцію інсуліну, але підвищує інсулінопосередковане використання глюкози тканинами, є вираженим антиоксидантом, блокує активацію серинових кіназ, які потенційно опосередковують інсулінорезистентність [15]. Саме кінази є одним із головних регуляторів транскрипції ядерного фактора кВ (NF- кВ), запобігаючи постійній його активації, тим самим зменшуючи вираженість інсулінорезистентності та запобігає розвитку НАЖХП, сприяє зниженню вмісту глюкози в крові та накопиченню глікогену в печінці. Зазвичай, терапію АЛК з внутрішньовенного введення по 600 мг 5-10 днів, надалі переходячи на пероральний прийом. Недоліком даного способу є повернення інсулінорезистентності на вихідний рівень після припинення прийому препарату. 1 UA 88054 U 5 10 15 20 25 30 35 В основу корисної моделі поставлена задача вирішити питання щодо призначення метформіну пацієнтам з хронічним гепатитом С на фоні інсулінорезистентності, що дасть можливість зменшити її прояви та підвищити ефективність противірусної терапії. У численних дослідженнях встановлено, що метформін - речовина, що має виражену гіпоглікемічну дію, яка розвивається тільки за умови гіперглікемії. Важливо, що у пацієнтів з нормальним рівнем глюкози в плазмі крові препарат не виявляє гіпоглікемічної дії, тобто у пацієнтів відсутній ризик розвитку гіпоглікемії. У пацієнтів з гіперглікемією препарат знижує вихідний рівень глюкози в плазмі крові, а також рівень глюкози після прийому їжі. Задача корисної моделі - створення такого способу корекції інсулінорезистентності, який би дозволив зменшити її вираженість, тим самим підвищив би ефективність специфічної противірусної терапії. Технічний результат підвищення ефективності корекції інсулінорезистентності у хворих на хронічний гепатит С, що дасть можливість покращити ефективність стандартної противірусної терапії. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає медикаментозну корекцію інсулінорезистентності, згідно з корисною моделлю, призначають метформін із розрахунку 20 мг/кг маси тіла, не менше ніж за 6-3 місяців до початку призначення противірусної терапії та протягом всієї терапії, дорослим на початку терапії, метформін призначають по 500-850 мг 1 раз на день, через 10-15 днів після початку терапії дозу коригують, збільшуючи поступово 1 раз на тиждень на 500 мг доводячи до необхідної кількості препарату. Таким чином використання метформіну у хворих на хронічний гепатит С на фоні інсулінорезистентності дозволить підвищити ефективність стандартної противірусної терапії. Отримані результати динаміки інсулінорезистентності у хворих з хронічним гепатитом С обробляють статистично з використанням сучасних методів варіаційної статистики за допомогою комп'ютерного пакету Statistica. Апробацію запропонованого способу проведено на кафедрі інфекційних хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця у 86 хворих на хронічний гепатит С на фоні інсулінорезистентності, з нормальним рівнем глікемії. Всі пацієнти були розділені на дві групи, до 1-ї групи увійшло 46 пацієнтів з інсулінорезистентністю, яким призначався метформін в залежності від маси тіла, до II-ї, контрольної групи увійшло 40 пацієнтів, які також мали інсулінорезистентність, але метформін їм не призначався, корекцію інсулінорезистентності в даній групі пацієнтів проводили за допомогою модифікації способу, а саме дієтотерапії та помірних фізичних навантажень. Всі пацієнти, які увійшли у дослідження були співставлені за статтю, віком (36±1,5) та генотипом вірусу. Слід зауважити, що у дослідження не увійшли пацієнти з цукровим діабетом II типу. Одержані дані дослідження динаміки інсулінорезистентності у пацієнтів з хронічним гепатитом С, яким призначався метформін, та у пацієнтів з хронічним гепатитом С з інсулінорезистентністю, яким призначена модифікація способу життя наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Показник І - група (n=46) ХГС на фоні інсулінорезистентності + метформіном по 20 мг/ кг маси тіла Після 3-х міс. До терапії терапії 4,0±0,14 3,34±0,11 HOMA-IR Статистичний * р