Спосіб діагностики міофасціальніх дисфункцій у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю на фоні патології шийного відділу хребта

Реферат: Спосіб діагностики міофасціальних дисфункції у дітей з пароксизмальною вегетативною недостатністю на фоні патології шийного відділу хребта, що передбачає визначення стану трапецієвидних та грудинно-ключично-сосцевидних м'язів. Виявляють пальпаторне напруження м'язів шиї та надпліччя з однієї чи з двох сторін, формують 2-3 тригерні точки в даних м'язах, за допомогою електроміографії визначають асиметричні зміни активності досліджуваних м'язів, частіше за рахунок правої сторони, а також виявляють декомпенсовані зміни м'язів, які обумовлені затяжним перебігом захворювання (від 1 до 6 років), що в свою чергу сприяли формуванню кривошиї з аналогічної сторони. UA 95835 U (12) UA 95835 U UA 95835 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, зокрема педіатрії, і призначена для діагностики міофасціальної дисфункції шийно-плечової локалізації при пароксизмальній вегетативній недостатності на фоні патології шийного відділу хребта. Згідно з дослідженнями останніх років міофасціальна дисфункція, що виникає внаслідок патології шийного відділу хребта (ШВХ), у всіх пацієнтів супроводжується вегетативною дисфункцією [1, 2, 3]. Відомо, що вегетативна дисфункція має два типа перебігу - перманентний та пароксизмальний. Останній - характеризується розвитком вегетативних кризів або вегетативних пароксизмів і є досить складним в лікуванні [4]. Тісний анатомічний зв'язок між собою хребцево-дискових, м'язових, фіброзних, нервових та судинних утворень в шийному відділі хребта сприяє формуванню складних функціональних взаємозв'язків між хребцеводисковими сегментами, м'язовими, фіброзними та судинними утвореннями шиї [5, 6, 7]. Раніше встановлено, що в результаті перерахованих анатомічних особливостей малозначні на перший погляд порушення в шийному відділі хребта (нестабільність хребців), слабкість зв'язкового апарата, набуті зміни шийного відділу призводять до часткової компресії судин, а також до подразнення хребтового нерва, в результаті чого виникає спазм судин вертебробазилярного басейну з порушенням його нормальної гемодинаміки [9]. Саме морфологічні зміни хребта та порушення його біомеханіки стають причиною формування міофасціальної дисфункції [8]. Крім того, порушення кровообігу в хребетних артеріях відображається на функції самих мотонейронів спинного мозку в шийному відділі хребта, що призводить до зміни тонусу перш за все коротких метамерних м'язів хребта з подальшим розповсюдженням м'язово-тонічного напруження на м'язи шиї та плечового поясу. В результаті подразнення та стиснення хребетних гангліїв та нервів виникає біль в області шиї та голови, яка стає причиною ще більших змін тонусу шийно-потиличних м'язів та формуванням міофасцікулярних блоків. Тривалі функціональні блокади з одного боку, сприяють порушенню трофіки тканин, поглиблюють хондродистрофічні процеси, а також призводять до виникненню різних порушень постави [10, 11, 12]. Особливості розвитку та перебігу вегетативної кризи у пацієнтів з міофасціальною дисфункцією шийно-плечової локалізації, до сьогоднішнього часу недостатньо вивчені. Це питання є особливо важливим, так як потрібно розробляти нові підходи до діагностики та лікуванні вегетативних пароксизмів, що виникають на фоні патології шийних відділів хребта. Важливим є виявлення м'язів, міофасціальна дисфункція яких приймає участь в запуску вегетативної кризи. Раніше встановлено, що найбільш часто виникнення вегетативної недостатності з пароксизмальним перебігом пов'язано з такими м'язами, як верхній та нижній косі м'язи голови, прямі м'язі голови, драбинчасті м'язи шиї, що пояснюється їх анатомічними особливостями, а саме близькістю розташування до симпатичних утворень шиї [14]. Потребує подальшого вивчення формування міофасціальної дисфункції в трапецієвидних, грудинноключично-сосцевидних м'язах та в м'язах піднімаючих лопатку, а також їх вплив на виникнення ПВН. Таким чином, актуальність дослідження полягає в широкому розповсюдженні вегетативних дисфункцій з пароксизмальним перебігом у дітей з патологію шийного відділу хребта та недостатніми даними про стан м'язів шийно-плечової локалізації з формуванням в них міофасціальної дисфункції у цих дітей. Найбільш близьким до способу, що заявляється, вибраний як прототип, є спосіб діагностики міофасціальної дисфункції шийно-плечової локалізації за допомогою вертебрологічного та мануального обстеження пацієнтів, що мають вегетативні кризи на фоні патології шийного відділу хребта. Недоліком цього способу є відсутність об'єктивізації показників м'язового тонусу м'язів шиї та плечового поясу. Задача корисної моделі полягає в оптимізації діагностики міофасціальної дисфункції шийноплечової локалізації при пароксизмальній вегетативній недостатності на фоні патології шийного відділу хребта, за допомогою методу поверхневої електроміографії (ЕМГ). Технічний результат, що вирішується, буде полягати в підвищенні точності діагностики. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який передбачає визначення стану трапецієвидних та грудинно-ключично-сосцевидних м'язів, згідно з корисною моделлю, виявляють пальпаторне напруження м'язів шиї та надпліччя з однієї чи з двох сторін, формують 2-3 тригерні точки в даних м'язах, за допомогою електроміографії визначають асиметричні зміни активності досліджуваних м'язів, частіше за рахунок правої сторони, а також виявляють декомпенсовані зміни м'язів, які обумовленні затяжним перебігом захворювання (від 1 до 6 років), що в свою чергу сприяли формуванню кривошиї з аналогічної сторони. 1 UA 95835 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Основною відмінністю способу, що заявляється, є визначення міофасціальної дисфункції шийно-плечової з об'єктивізацію показників м'язового тонусу за допомогою поверхневої електроміографії. За відомими літературними даними такий спосіб невідомий. Відібрано 41 дитину від 8 до 18 років з пароксизмальною формою вегетативної дисфункції, у яких виявлено нестабільність та/або хондродистрофічні порушення в шийному відділі хребта. Серед обстежених дітей було 29 (70,7 %) дівчаток та 12 (30 %) хлопчиків. За даними рентгенографії у 22 (53,6 %) хворих виявлено тільки нестабільність хребців, у 11 (26,8%) дітей нестабільність поєднувалась з хондродистрофічними ознаками, у 8 (18,6%) - з порушеннями постави у вигляді сколіозу або кіфозу, при тому 5 дітей (12,1 %) з них мали правостороннє викривлення хребта, що склало 63 % дітей. За результатами об'єктивного обстеження невролога та вертебролога на момент огляду вогнищевої неврологічної патології не було виявлено. Основні патологічні прояви за даними вертебрологічного огляду представлені на кресленні. Звертає на себе увагу перевага напруження м'язів шиї та надпліччя з однієї сторони (у 70,2 % дітей-переважно за рахунок правої сторони), що часто стає причиною формування рефлекторної кривошиї (56,1 %), тоді, як симетричне напруження цих м'язів відмічається у 25, 1 % дітей. Потрібно зазначити , що 95,3% дітей були праворукими. Особливості вертебрологічного обстеження хворих на параксизмальну вегетативну недостатність з патологією шийний відділів хребта. У пацієнтів з пароксизмальним типом перебігу вегетативної недостатності на фоні патології шийних відділів хребта найбільш виражені м'язово-тонічні порушення виявлялись в перикраніальних, шийних м'язах, а також в м'язах плечового поясу (94,7%) . Потрібно зазначити, що у більшості пацієнтів (92,7 % дітей) в м'язово-тонічний процес залучались два та більше м'яза з утворенням не менше двох-трьох тригерних точок в кожному м язі. Об'єктивізацію показників м'язового тонусу m.sternocleidomastoideus та m.trapezius з обох сторін проводили за допомогою електроміографії. М'язовий тонус досліджували за допомогою 4-х електродів , які фіксували в зоні активної рухової точки обстежуваного м'яза. Використовували електроди з довільною відстанню і одноразові наклейки «Skintact RT 34». Активний електрод розташовували над брюшком м'яза (в проекції рухової зони), референтний над сухожилком м'яза. Оцінювали спонтанну активність м'яза в спокої та при довільному м'язовому скороченні (при тонічному та максимальному м'язовому скороченні). Електроміографію знімали одноразово з усіх 4-х м'язів під час дев'яти проб : 1 - в спокої, 2 поворот голови вправо, 3 - поворот голови вліво, 4 - статичне напруженню правої m.sternocleidomastoideus, 5 - статичне напруження лівої m.sternocleidomastoideus, 6 - підняття правого плеча, 7 - підняття лівого плеча, 8 - статичне напруження правої m.trapezius, 9 напруження лівої m.trapezius . Визначали основні параметри ділянок ЕМГ в кожній пробі - максимальну та середню амплітуду мкВ, середню частоту Гц, а також їх співвідношення (амплітуди до частоти) мкВ/с, в стані спокою оцінювали здатність м'яза до розслаблення , наявність або відсутність спонтанної активності. Комп'ютерна обробка всіх перерахованих параметрів у кожного пацієнта дозволила скласти висновок про стан активності обстежуваних м'язів, що й було використано для подальшого аналізу. Аналіз висновків сумарної комп'ютерної оцінки запрограмованих параметрів ЕМГ про стан активності обстежуваних м'язів показав, що у всіх хворих з параксизмальною вегетативною недостатністю на фоні патології шийних відділів хребта (в 100% випадків) визначались асиметричні зміни активності досліджуваних м'язів. Так, по результатах ЕМГ обстеження з'ясовано, що у дітей обох груп (перша - діти тільки з нестабільністю та друга група - діти з проявами хондродистрофії й порушенням постави) частіше переважала зміна активності у бік підвищення m.trapezius dextra, відповідно у 59,1 % дітей з нестабільністю та у 73,6 % дітей з проявами, у третини дітей (36,3 %) з нестабільністю виявлено підвищену активність m.trapezius sinistra проти 26,3 % дітей з хондрозом. Асиметричні зміни активності відмічались в m.sternocleidomastoideus dextra (у 42,1 % хворих) та m.sternocleidomastoideus sinistra у 36,8 % дітей з хондродистрофічними порушеннями, в той час , як у дітей з нестабільністю, цей показник склав 31,8 % з двох сторін. Для оцінки зворотності міофасціальних порушень на підставі отриманих результатів динамічної та статичної роботи вираховували коефіцієнт адекватності (КА) активації м'язів, який характеризує м'яз при різних формах його активності (при самовільній та несамовільній). Цей показник вираховується з відношення значення амплітуди напруження м'яза в період його несамовільної активності (при активному максимальному напруженні антагоніста) до значення 2 UA 95835 U амплітуди цього ж м'яза в режимі його максимального самовільного напруження (агоністичне напруження ). Амплітуда ЕМГ в режимі несамовільного напруження КА  100 %. Амплітуда ЕМГ в режимі самовільного напруження 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 В нормі КА не повинен перевищувати 15 %, якщо КА підвищується та досягає 100 % виникає "феномен рівняння ", тобто амплітуда при самовільній та несамовільній активності однакова, ці зміни характеризують компенсований стан м'язової дисфункції. При підвищенні КА більше 100 % - виникає "феномен перетворення", коли амплітуда ЕМГ в режимі самовільного напруження менша, ніж в режимі несамовільного напруження виникає некомпенсований стан м'язової дисфункції [13]. Завдяки даному обстеженню отримували повну характеристику стану даних м'язів в розслабленому стані, під час виконання статичної та динамічної роботи, а також їх витривалість та здатність до розслаблення. Так, динамічна робота являє собою роботу, що здійснюється м'язами під час їх переміщення, при цьому скорочення м'язів чергується з їх розслабленням. Статична робота - це ізометричний режим скорочення м'яза без зміни суглобового кута. Статичне навантаження вимірювали при утриманні напруження на одному рівні протягом 4-х секунд (відображення витривалості м'яза). Найчастіше декомпенсований стан м'язово-тонічних порушень з КА більше 100 % встановлений при динамічних напруженнях m.trapezius dextra (у 63,4 % хворих) та при статичній роботі m.sternocleidomastoideus dextra ( у 46,3 %). Отримані дані ЕМГ довели, що амплітуда ЕМГ в режимі агоністичного напруження визначалась менша, ніж в режимі антагоністичного напруження, тобто виникали декомпенсовані зміни альтернативних м'язів, які обумовлені затяжним перебігом захворювання( від 1 до 6 років) з r =0,340, (р