Спосіб хірургічного лікування одонтогенного гаймориту з ороантральним сполученням

Реферат: UA 95839 U UA 95839 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії, і призначена для лікування одонтогенного гаймориту з ороантральним сполученням, з відновленням висоти альвеолярного відростка верхньої щелепи. Однією з актуальних проблем хірургічної стоматології та щелепно-лицевої хірургії є лікування одонтогенного гаймориту з ороантральним сполученням, та визначення тактики пластичного закриття сполученням. Найбільш поширеним способом лікування є радикальна гайморотомія з закриттям сполученням слизово-окісним клаптем. [1]. Так, найближчим аналогом до запропонованого способу є гайморотомія по НеймануЗаславському, з одномоментним усуненням перфораційного отвору. [2]. Але цей спосіб має ряд недоліків: відсутність в норицевому ході кісткової тканини приводить надалі до атрофії альвеолярного відростка верхньої щелепи, післяопераційне відокремлюване пазухи, потрапляючи з пазухи в лунку видаленого зуба подовжує процес загоєння лунки і заміщення його кістковою тканиною, а слизово-окісний клапоть в післяопераційному періоді піддається дії тиску повітря з боку пазухи, що може привести до рецидиву захворювання. В основу корисної моделі поставлена задача, що полягає у створенні топографоанатомічних умов для оптимального закриття і заміщення сполучення кістковою тканиною без втрати висоти альвеолярного відростка та подальшим протезуванням завдяки проведенню герметичного закриття ороантрального сполучення, відокремленню пазухи від лунки раніше видаленого зуба, що прискорить процес заміщення лунки кістковою тканиною, оптимізує процес утворення кісти в норицевому ході з одномоментним відновленням або збільшенням висоти альвеолярного відростка верхньої щелепи. Поставлена задача вирішується тим, що у способі, який включає виконання гайморотомії та закриття сполучення, слизово-окісним клаптем, згідно з корисною моделлю, після трепанації передньої стінки гайморової пазухи, висічений трансплантат кістки овальної форми використовують як аутотрансплантат для закриття ороантрального сполучення, а сам норицевий хід заповнюють тромбоцитарною масою, що прискорює процес остеогенезу. Таким чином, запропонований спосіб дозволяє створити анатомо-топографічні та фізіологічні умови для оптимального закриття сполучення і заміщення дефекту альвеолярного відростка кістковою тканиною без втрати його висоти. Суть корисної моделі графічно пояснюється на фіг. 1 та 2, на яких представлена схема оперативного лікування одонтогенного перфоративного гаймориту з пластичним закриттям ороантрального сполучення, де на фіг. 1: 1. Верхньощелепний синус. 2. Порожнина рота. 3. Передня стінка верхньощелепного синуса. 4. Слизово-окісний клапоть. 5. Ороантральне сполучення. 6. Слизиста оболонка піднебіння. 7. Отвір трепанації передньої стінки гайморової пазухи. На фіг. 2: 8. Менший кістковий трансплантат. 9. Більший кістковий трансплантат. 10. Тромбоцитарна маса. 11. Зуби. 12. Отвори в трансплантатах. 13. Біомембрана Диплен-ГАМ. Спосіб, що заявляється, виконують наступним чином. Заздалегідь (за 20 хвилин до операції) у хворого за допомогою венепункції беруть 45-60 мл крові, яку центрифугують при швидкості 3000 об/мін. В результаті кров розділяється на 3 фракції: еритроцити, плазма з високим вмістом тромбоцитів і плазма з низьким вмістом тромбоцитів. Тромбоцитарна маса (10) буде використовуватися для заміщення ороантрального сполучення. Далі, під торусальною, інфраорбітальною, різцевою, піднебінною і інфільтраційною анестезією Sol. Ultracaini 4 % - 6 мл роблять розріз слизової оболонки і окістя верхньої щелепи по перехідній складці з викроюванням трапецевидного клаптя в ділянці ороантрального сполучення (5). Відшаровують слизово-окісний клапоть (4). За допомогою бормашини передню стінку гайморової пазухи (3) трепанують (7), з випилюванням кісткового трансплантата розміром 2,5 на 1,5 см, який в подальшому розділяють на 2 частини, більший (9) та менший (8), діаметрами 1,0 і 0,7 см відповідно, в центрі трансплантатів за допомогою бору роблять два 1 UA 95839 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 отвори (12) на відстані 2-4 мм один від одного. На дно верхньощелепного синусу до меншого трансплантату фіксують біомембрану Диплен-ГАМ (13), розміром 1,5 см в діаметрі. Далі через два отвори у меншому трансплантаті проводиться нитка шовного матеріалу (вікрил), трансплантат через отвір трепанації (7) вводять в гайморову пазуху і встановлюють на дно пазухи в області ороантрального сполучення (5), так щоб біомембрана (13) була над меншим трансплантатом, а краї нитки виводять в порожнину рота (2). В порожнини ороантрального сполучення вводять приготовлену раніше тромбоцитарну масу (10). Потім з боку порожнини рота два кінці нитки проводять через отвори в більшому трансплантаті (9) і він укладається на ороантральне сполучення з боку порожнини рота, тим самим закриваючи його. Трансплантати (менший (8) з боку гайморової пазухи (1) і більший (9) з боку порожнини рота (2)) підтягують один до одного за допомогою вузлового шва. Слизово-окісний клапоть (4) мобілізується, укладається на місце і фіксується поліамідними вузловими швами. В післяопераційний період пацієнту призначають курс протизапальної терапії. Приклад конкретного застосування способу хірургічного лікування одонтогенного гаймориту з ороантральним сполученням. Хворий М. (21 рік, історія хвороби № 17537) госпіталізований в ЩЛВ № 2 КМКЛ № 12 з діагнозом хронічний одонтогенний перфоративний гайморит справа. В анамнезі: біля 2-х місяців назад у хворого з'явився біль в ділянці верхньої щелепи справа, при обстеженні був поставлений діагноз загострення хронічного одонтогенного гаймориту і було прийнято рішення про видалення причинного 16-го зуба, при видаленні якого з'явилося сполучення з гайморовою пазухою, через яке отримали гнійний ексудат. Об'єктивно: обличчя симетричне, відкривання рота вільне, в порожнині рота слизова оболонка без особливостей, в області видаленого 16-го зуба норицевий хід, з серозно-слизовим виділенням. Носо-ротова проба позитивна. На рентгенографії навколоносових пазух носа - тотальне затемнення правої гайморової пазухи. Протокол операції. Під торусальною, інфраорбітальною, різцевою, піднебінною і інфільтраційною анестезією Sol. Ultracaini 4 % - 6 мл проведено розріз слизистої оболонки і окістя верхньої щелепи по перехідній складці від 12 до 17 зуба з відшаровуванням трапецевидного слизово-окісного клаптя (4) в області ороантрального сполучення (5). За допомогою бормашини проведена трепанація передньої стінки гайморової пазухи (3), з випилюванням кісткового трансплантата розміром 2,5 на 1,5 см, який в подальшому розділили на 2 частини діаметрами 1,0 і 0,7 см. В центрі трансплантатів за допомогою бору зроблені два отвори (12) на відстані 3 мм один від одного, далі через два отвори в меншому трансплантаті проведений шовний матеріал - вікрил. Трансплантати помістили в лоток з стерильним фізіологічним розчином натрію хлориду. З пазухи видалена поліпозно змінена слизова оболонка, гайморориностома. Далі до меншого трансплантату зафіксована біомембрана Диплен-ГАМ (13), розміром 1,5 см в діаметрі, і менший трансплантат (8) через отвір трепанації (7) введено в гайморову пазуху і встановлено на дно пазухи в ділянці ороантральне сполучення (5) так, щоб біомембрана (13) була над меншим трансплантатом, а краї нитки виведені в порожнину рота (2). В порожнину дефекту альвеолярної кістки введено приготована раніше тромбоцитарна маса (10). Потім з боку порожнини рота (2) два кінці нитки проведені через отвори в більшому трансплантаті (12) і він укладений на ороантральне сполучення з боку порожнини рота (2), тим самим закриваючи його. Трансплантати (менший (8) з боку гайморової пазухи (1) і більший (9) з боку порожнини рота (2)) підтягнути один до одного за допомогою вузлового шва. Слизово-окісний клапоть (4) мобілізований та укладений на місце і фіксований поліамідними вузловими швами. За період з серпня по вересень 2009 року в ЩЛВ № 2 КМКЛ № 12 з діагнозом хронічний одонтогенний перфоративний гайморит, прооперовано 7 хворих за запропонованим нами способом. У всіх випадках отримано добрі функціональні та анатомічні результати, що підтверджувалися клінічними та рентгенологічними методами дослідження. Джерела інформації: 1. Шаргородский А.Г. Одонтогенные синуситы верхней челюсти // Клиника, диагностика, лечение и профилактика воспалительных заболеваний лица и шеи. - ГЭОТАР-МЕД, 2002. - с. 359-389. 2. Сабо Е. Сообщение между полостью рта и гайморовой полостью // Амбулаторная хирургия зубов и полости рта - Будапешт, 1977. - С. 250-259. ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 60 Спосіб хірургічного лікування одонтогенного гаймориту з ороантральним сполученням, що включає закриття сполучення слизово-окісним клаптем, який відрізняється тим, що після 2 UA 95839 U 5 трепанації передньої стінки гайморової пазухи, висічений трансплантат кістки овальної форми використовують як аутотрансплантат для закриття ороантрального сполучення зі сторони гайморової пазухи та порожнини рота, причому, укладаючи меньший трансплантат з боку верхньощелепної пазухи на ороантральне сполучення, з боку дна верхньощелепного синуса його додатково покривають біомембраною Диплен-ГАМ, що розсмоктується, дефект кістки в ділянці раніше видаленого зуба, з боку порожнини рота, заповнюють заздалегідь приготованою тромбоцитарною масою, закриваючи все це більшим трансплантатом та слизово-окісним клаптем з боку порожнини рота. 3 UA 95839 U Комп’ютерна верстка Д. Шеверун Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 4