Спосіб оксигенотерапії дрібних лабораторних тварин

Реферат: Спосіб оксигенотерапії дрібних лабораторних тварин, що включає подачу безперервного потоку кисню через трубку, введену в трахею за допомогою кисневого катетера, який з'єднаний з джерелом кисню, причому подачу кисню здійснюють над отвором трахеостомічної трубки на висоті 10-30 мм від її зовнішнього кінця до вихідного кінця кисневого резервуара. UA 97063 U (12) UA 97063 U UA 97063 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель стосується медицини, експериментальної медицини, анестезіології та інтенсивної терапії, і може бути використана для оксигенотерапії дрібних лабораторних тварин. Відомий спосіб оксигенотерапії, що включає подачу безперервного потоку кисню через трубку, введену в трахею за допомогою кисневого катетера, який з'єднаний з джерелом кисню [1]. За відомим способом кисень подається через транстрахеальний кисневий катетер, введений шляхом проколу трахеї. Недоліком відомого способу є недостатній рівень відтворюваності моделі. При здійсненні оксигенотерапії дрібним лабораторним тваринам, потрібно враховувати те, що ці тварини характеризуються надзвичайно малими розмірами органів дихальної системи. Саме це створює неабиякі складнощі при здійсненні будь-яких маніпуляцій на цих органах. Виконання оксигенотерапії таким тваринам за відомим способом, через наявність катетера, який вводять у вузькі дихальні шляхи, призводить до збільшення тиску в них і неможливості евакуації секрету. Подача "чистого" кисню безпосередньо в трахею дрібної лабораторної тварини призводить до підвищення ризику токсичного впливу його на організм і розвитку гіпоксії. Потрібно також зазначити, що процес окислювального пошкодження легеневих капілярів в дослідних тварин у більшості випадках зумовлює розвиток синдрому, подібного до гострого респіраторного синдрому (ГРДС), ризику виникнення підшкірної емфіземи, бронхоспазму та краніального зміщення кисневого катетера. В основу корисної моделі поставлено задачу вдосконалити відомий спосіб, в якому шляхом зміни технологічного прийому, спрямованого на корекцію гіпоксії, а саме покращення показників сатурації крові та нормалізації поглинання кисню організмом досягають покращення обмінних процесів у комплексній терапії критичних станів, пов'язаних з кисневою недостатністю організму, а отже відтворюваності моделі в цілому. При вирішенні задачі було взято до уваги те, що різке зростання тиску у дихальних шляхах та збільшення секреторної функції слизової оболонки на фоні неможливості евакуації секрету із дихальних шляхів призводить до гострої дихальної недостатності, а отже зростання показників летальності тварин в експерименті. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі оксигенотерапії дрібних лабораторних тварин, що включає подачу безперервного потоку кисню через трубку, введену в трахею за допомогою кисневого катетера, який з'єднаний з джерелом кисню, відповідно до корисної моделі, подачу кисню здійснюють над отвором трахеостомічної трубки на висоті 10-30 мм від її зовнішнього кінця до вихідного кінця кисневого резервуара. Спосіб здійснюють наступним чином. Білому щуру під загальним знеболенням встановлюють трахеостомічну трубку, шляхом розрізу шкіри, підшкірної жирової клітковини та трахеї у верхній третині, яку герметизують шовковою лігатурою. Здійснення оксигенотерапії лабораторній тварині проводять шляхом подачі безперервного потоку кисню через трахеостомічну трубку за допомогою кисневого катетера, з'єднаного з джерелом кисню кисневим резервуаром. Подачу кисню щуру здійснюють над отвором вставленої в його трахею трахеостомічної трубки на висоті 10-30 мм від її зовнішнього кінця до вихідного кінця кисневого резервуара. Слід особливо зауважити, що дослідна тварина, у процесі виконання їй оксигенотерапії, отримує повітряно-кисневу суміш, тому, що при подачі кисень, який виходить з кисневого резервуара з'єднується з повітрям і утворює повітряно-кисневу суміш. Оксигенотерапію дослідній тварині проводять упродовж 1 години, а контроль за її процесом здійснюють шляхом візуального спостереження. Реєстрацію зміни тиску газів, а отже, виходячи з цього і кількість об'єму кисню, спожитого твариною, в дихальному контурі проводять періодично. Дані вимірювань, отримані у процесі проведення експерименту заносять в робочі таблиці, за якими роблять висновок про зміни в лабораторних показниках крові тварин. Приклад 1. Білому щуру, масою 210 г, з метою знеболення, внутрішньочеревинно ввели 0,82 мл 1 % розчину тіопенталу натрію, з розрахунку 40 міліграм на кілограм маси щура. Потім, вставили трахеостомічну трубку - внутрішньовенний катетер G16, зовнішнім діаметром 1,7 мм, шляхом розрізу шкіри, підшкірної жирової клітковини та трахеї у верхній третині, яку герметизували шовковою лігатурою. Проведення оксигенотерапії дослідній тварині проводили шляхом подачі безперервного потоку кисню через трахеостомічну трубку за допомогою кисневого катетера, з'єднаного з джерелом кисню - кисневим резервуаром. Подачу кисню щуру здійснювали над отвором вставленої в його трахею трахеостомічної трубки на відстані 15 мм від її зовнішнього кінця до вихідного кінця кисневого резервуара. Дослідна тварина, у процесі виконання їй оксигенотерапії, отримувала повітряно-кисневу суміш, тому, що при подачі кисень, який виходив з кисневого резервуара з'єднувався з повітрям і утворював повітряно-кисневу суміш. Оксигенотерапію щурові проводили впродовж 1 години, а контроль за її процесом здійснювали шляхом візуального спостереження. Реєстрацію зміни тиску газів і кількість об'єму 1 UA 97063 U 5 10 отриманого кисню твариною, в дихальному контурі проводили періодично. Дані вимірювань, за якими робили висновок про зміни в біохімічних показниках крові дослідної тварини заносили в робочі таблиці 1 і 2. Приклад 2. Запропонований спосіб оксигенотерапії здійснювали на 60 дрібних білих щурах. Тварини, що були в експериментальному дослідженні поділили на три групи. 1 групу складали інтактні білі щурі (контроль) у кількості 12 тварин, з них: 6 – низькостійких до гіпоксії (НСГтварини) та 6 середньостійких до гіпоксії ХССГ- тварини). 2 групу складали тварини, яким моделювали ГРДС у кількості - 24 щурі у цій групі, з яких НСГ- тварин - 12 та ССГ- тварин - 12. З групу складали тварини, яким моделювали ГРДС, а його корекцію здійснювали запропонованим способом оксигенотерапії, у кількості 24 білих щурів у цій групі, з них НСГ- тварин - 12 та ССГтварин - 12. Результати дослідження 60 дрібних лабораторних тварин після моделювання їм ГРДС і корекції цієї патології шляхом проведення оксигенотерапії занесли в робочі таблиці 1 і 2. Таблиця 1 Показники поглинання кисню (ППО2) та сатурації венозної крові (SvO2) в умовах ГРДС та його корекції шляхом проведення оксигенотерапії (М±m) Показник 1 . -1. -1 ППО2, мл хв 100 Стійкість до гіпоксії 2 ССГ НСГ Р ССГ НСГ SvO2, % Р Контроль (n=676) 3 1,87+0,10 1,56±0,10 >0,05 63,67±2,91 59,00±2,24 >0,05 ГРДС (n=7/5) 4 2,78±0,05* 2,46±0,11*