Застосування густого екстракту квасолі для лікування та профілактики цукрового діабету 2-го типу зі схильністю до ожиріння

Реферат: Застосування густого екстракту квасолі для лікування та профілактики цукрового діабету 2-го типу зі схильністю до ожиріння. UA 100667 U (54) ЗАСТОСУВАННЯ ГУСТОГО ЕКСТРАКТУ КВАСОЛІ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2-ГО ТИПУ ЗІ СХИЛЬНІСТЮ ДО ОЖИРІННЯ UA 100667 U UA 100667 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі фармації та медицини, а саме до засобів рослинного походження з антидіабетичною дією, що мають гіполіпідемічні, антиатерогенні та антигіпертензивні ефекти при лікуванні захворювань, пов'язаних з порушенням обмінних процесів, таких як цукровий діабет (ЦД) 2-го типу зі схильністю до ожиріння. ЦД 2-го типу - це поліморбідний стан, асоційований з надлишковою масою тіла та ожирінням. У всьому світі спостерігається тенденція до зростання числа осіб з ожирінням і надлишковою вагою, що напряму корелює зі збільшенням кількості хворих з ЦД 2-го типу. Стосовно останніх даних, до 80 % осіб з ЦД 2-го типу мають ожиріння або надлишкову масу тіла [1]. У порушенні метаболізму ліпідів при абдомінальному ожирінні велике значення має підвищення постпрандіального рівня вільних жирних кислот (ВЖК) і тригліцеридів (ТГ). Порушення ліпідного обміну посилюють стан інсулінорезистентності, а дисліпідемія має атерогенний характер. Комплексний вплив інсулінорезистентності, гіперінсулінемії і порушень ліпідного обміну відіграє важливу роль у механізмах підвищення артеріального тиску (AT) у хворих з абдомінальним ожирінням. Такі ефекти інсуліну, як стимуляція симпатичної нервової системи, проліферація гладком'язових клітин судинної стінки, зміни трансмембранного іонного транспорту, мають вирішальне значення в розвитку артеріальної гіпертензії [2]. Міжнародна діабетична асоціація (IDF) вказує на те, що при ЦД 2-го типу контроль маси тіла є другим за важливістю параметром контролю після глікозилованого гемоглобіну. Тому, у виборі цукрознижувальної терапії у хворих з ЦД 2-го типу необхідно віддавати перевагу препаратам, що не збільшують масу тіла. До цукрознижувальних препаратів, що збільшують масу тіла, відносять похідні сульфонілсечовини, тіазолідиндіони, інсулін [1]. Раціональна медикаментозна терапія не лише призводить до нормалізації показників вуглеводного обміну та компенсації захворювання, але й знижує ризик розвитку хронічних ускладнень [3, 4]. Вчені-ендокринологи усього світу перебувають у постійному пошуку засобів, здатних зупинити або уповільнити незворотні інволютивні зміни інкреторної функції підшлункової залози [5, 6]. У результаті цього, на сьогодні досягнуто значного прогресу в лікуванні хворих ЦД за допомогою високоякісних препаратів та сучасних схем їх призначення. Механізм дії цукрознижувальних препаратів різноманітний, але в цілому направлений на ліквідацію трьох основних метаболічних порушень, що призводять до гіперглікемії при ЦД 2-го типу: порушення секреції інсуліну підшлунковою залозою, периферичної інсулінорезистентності та надлишкової продукції глюкози печінкою. В сучасній ендокринології накопичений великий за об'ємом і клінічною значимістю досвід використання таблетованих цукрознижувальних препаратів різних груп (бігуанідів, похідних сульфонілсечовини (ПСС), глінідів) [7]. На сучасному етапі з усіх препаратів бігуанідів реально використовується лише метформін, який розглядається як препарат першої лінії вибору при лікуванні ЦД 2-го типу. Насамперед це пов'язане з його здатністю збільшувати передачу інсуліну до клітин і інгібувати основні ферменти глюконеогенезу в печінці, що приводить до зниження продукції глюкози. Метформін позитивно впливає на ліпідний обмін, покращує функції ендотелію, мікроциркуляцію, має протизапальні ефекти, позитивно впливає на систему гемостазу та реологічні властивості крові, підвищує вазопротективні, антигіпертензивні та антиоксидантні ефекти [8]. Втім, аналіз призначень метформіну в Україні виявив низький рівень, що складає до 15 % та пояснюється обережним ставленням лікарів до виникнення побічних ефектів, а саме розвитку лактат-ацидозу та ураження нирок. Під час терапії метформіном необхідно дотримуватися запобіжних заходів. Оцінку можливих протипоказань проводять не тільки до призначення препарату, але й регулярно у подальшому. При лікуванні метформіном необхідний регулярний лабораторний контроль ряду показників - визначення гемоглобіну, креатиніну або сечовини, активності печінкових ферментів, вмісту лактату в крові [9]. Побічна дія ПСС нагадує таку ж, як і у сульфаніламідів, що проявляється шлунковокишковими розладами, шкірними висипаннями, свербежем; описані випадки агранулоцитозу, тромбоцитопенії, гемолітичної анемії, аплазії кісткового мозку, синдрому Стивенса-Джонсона, мультиформної еритеми, васкуліту. Специфічні побічні ефекти дії ПСС обумовлені стимуляцією секреції ендогенного інсуліну та полягають в додаванні маси тіла і розвитку гіпоглікемії. Найбільше клінічне значення має негативний вплив на міокард і судини: можуть закривати АТФ+ залежні К -канали не тільки в β-клітинах, але й в гладенько м'язових клітинах коронарних судин, зменшувати коронарний кровообіг і попереджати ішемічному прекондиціонуванню важливішому захисному механізмі підготовки міокарду до умов ішемії. Крім того, ПСС можуть + пригнічувати АТФ-залежні К -канали в кардіоміоцитах, спричиняючи проаритмічну (а іноді антиаритмічну) дію [10, 11]. 1 UA 100667 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Глініди, як і ПСС, підсилюють секрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози за рахунок конкурентної взаємодії зі специфічними сульфонілсечовинними рецепторами мембран клітин, але на відміну від ПСС глініди діють дуже швидко і коротко, вивільняючись зі зв'язку з рецептором β-клітин через декілька секунд або хвилин. Таке швидке і зворотне зв'язування препаратів з рецептором призводить до відновлення першої фази секреції інсуліну - необхідної для усунення гіперглікемії, що виникає в перші хвилини - години після прийому їжі (постпрандіальна гіперглікемія). Протипоказана комбінація секретогогів з ПСС як засобів, що зв'язуються з єдиними рецепторами на поверхні β-клітин [9]. Значущість лікарських рослин в комплексній схемі лікування ЦД пов'язана з тим, що значна їх частина відноситься або до харчових продуктів, або до таких, що придатні до вживання. Лікарські рослини забезпечують для фітопрепаратів такі переваги над лікарськими засобами синтетичного походження, як: оптимальна біодоступність на системному, органному і клітинному рівнях; фізіологічно закладена в організмі біохімічна здатність до засвоєння і ефективної утилізації проміжних і кінцевих продуктів метаболізму, що істотно знижує вірогідності кумуляції, органотропної, алергенної й токсичної дії [12]. Відомим гіпоглікемічним засобом рослинного походження є збір "Арфазетин", до складу якого входять: пагони чорниці та лушпиння квасолі, корені аралії маньчжурської (або кореневища з коренями заманихи) та плоди шипшини, трава хвоща польового, трава звіробою та квітки ромашки. При тривалому його вживанні можуть виникати печія, алергійні реакції, підвищення артеріального тиску. Також недоліком є незручність при використанні збору пацієнтами, що пов'язана з приготуванням відвару, а також з неможливістю вживання його в другій половині дня, щоб уникнути порушення сну [12]. Доступність та відносна дешевизна вітчизняних фітозасобів (особливо у порівнянні із закордонними) є дуже важливими, але український ринок гіпоглікемічних засобів рослинного походження досить обмежений. В основу корисної моделі поставлена задача розширення асортименту засобів рослинного походження з антидіабетичною дією, що мають гіполіпідемічні, антиатерогенні та антигіпертензивні ефекти при лікуванні захворювань, пов'язаних з порушенням обмінних процесів, таких як ЦД 2-го зі схильністю до ожиріння. У відомого густого екстракту квасолі (ГЕК) встановлена гіпоглікемічна активність, що проявляється в ефективній дозі (ЕД50) 40 мг/кг [13]. Подальші дослідження показали перспективність його застосування для лікування та профілактики метаболічного синдрому (або ЦД 2-го типу). Поставлена задача вирішується тим, що застосовують ГЕК для лікування та профілактики ЦД 2-го типу зі схильністю до ожиріння. Дослідження проведені на моделі ЦД 2-го типу на тлі ожиріння у статевозрілих шестимісячних самців-щурів популяції Вістар (n=21), масою 150-170 г, шляхом внутрішньочеревинного введення низької дози стрептозотоцину (30 мг/кг, на цитратному буфері рН=4,5) після трьох місячного утримання тварин на комбінованій дієті [14, 15]. Починаючи з 95 доби дослідження, тваринам з ЦД 2-го типу на тлі ожиріння вводили перорально (два рази на добу) протягом місяця ГЕК в дозі 40 мг/кг і препарат порівняння метформін в дозі 50 мг/кг. Корисна модель пояснюється прикладами конкретного виконання. Приклад 1. Ліпідний обмін у тварин з ЦД 2-го типу на тлі ожиріння досліджували за показниками концентрації: ВЖК у сироватці крові фотоколориметрично [16], ТГ, загального холестерину і холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) - ферментативними методами за допомогою наборів реактивів (DAC-SpectroMed, Молдова), а концентрацію холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ) у сироватці крові розраховували за допомогою формули Фридевальда. У результаті проведених досліджень було встановлено, що моделювання ЦД 2-го типа на тлі ожиріння приводило до вираженого підвищення концентрації ВЖК у сироватці крові тварин (табл. 1). У тварин групи "Діабет + плацебо" спостерігалося істотне підвищення рівня ТГ, що є ознакою діабетичної дисліпідемії та метаболічного синдрому. У групах діабетичних тварин, що отримували в лікуванні протягом місяця ГЕК і препарат порівняння метформін, концентрація циркулюючих ВЖК і ТГ у сироватці крові до закінчення дослідження знижувалася зі статистичною достовірністю по відношенню до показників тварин, що отримували плацебо, але не досягала рівнів контрольних величин. 2 UA 100667 U Таблиця 1 Вплив довготривалого використання густого екстракту квасолі (ГЕК) і метформіну на показники ліпідного обміну у тварин з ЦД 2-го типу на тлі ожиріння, (x  Sx) Групи тварин Інтактний контроль Діабет + плацебо n 9 6 Діабет + метформін 6 Діабет + ГЕК 7 Тригліцериди, ммоль/л 0,33±0,04 1,16±0,26 p1