Спосіб прогнозування ризику невиношування вагітності

Реферат: Спосіб прогнозування ризику невиношування вагітності включає проведення клінічних та лабораторних досліджень. Додатково проводять молекулярно-генетичне тестування мутації гена інгібітора активатора плазміногену 1 675 5G/4G в лейкоцитах периферійної крові. Методом полімеразної ланцюгової реакції проводять ампліфікацію послідовностей ДНК in vitro. Виявляють поліморфізм гена та порівнюють з контролем і прогнозують ризик невиношування вагітності. UA 103878 U (54) СПОСІБ ПРОГНОЗУВАННЯ РИЗИКУ НЕВИНОШУВАННЯ ВАГІТНОСТІ UA 103878 U UA 103878 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до акушерства та гінекології, і може знайти широке застосування у визначенні ризику невиношування вагітності. Серед проблем сучасного акушерства невиношування вагітності (НВ) займає одне з провідних місць. Майже 10-15 % вагітностей уриваються спонтанно [6]. Максимальне число самовільних абортів (81,1 %) спостерігається у І триместрі, причому 38 % з них в перші 7-8 тижнів. В останні роки з'явилася значна кількість публікацій, присвячених наявності асоціації між розвитком невиношування вагітності і тромбофілією, як спадковою, так і набутою. За даними ряду авторів, питома вага тромбофілії у структурі причин синдрому втрати плода складає 4075 % [1, 10]. Тромбофілія - це підвищена схильність організму до розвитку тромбозів, яка обумовлена порушеннями регуляторних механізмів системи гемостазу або зміною властивостей окремих її ланок. Поняття "тромбофілії" у 1965 р. ввів Egeberg О., який вперше описав спадковий дефіцит антикоагулянтного білка антитромбіну. Згодом було відкрито інші мутації в генах, що кодують фактори системи гемостазу і фібринолізу, та був виявлений зв'язок цих мутацій з високим ризиком розвитку тромбозів. Таким чином, до відомих чинників ризику тромбозів (уповільнення току крові, порушення цілісності судинної стінки та посилення процесів згортання крові) було включено спадкову причину цього важкого ускладнення. Природжені дефекти гемостазу формуються при викривленні генетичної інформації, що міститься у відповідних генах, під впливом мутацій. Відомо більше 40 генів, мутаційні зміни яких асоціюються з тромбофіліями [2, 7]. Активатори плазміногену тканинного і урокіназного типу відіграють важливу роль у формуванні плазміну, і знаходяться в крові в комплексі зі специфічними і неспецифічними інгібіторами, серед яких найбільше значення має інгібітор активатора плазміногену 1 (РАІ 1). Інгібітор активатора плазміногену є центральним компонентом фібринолітичної системи, утворюється в ендотеліальних клітинах, гепатоцитах. У неактивній формі може виділятися з тромбоцитів. Поліморфізм РАІ-1 675 5G/4G виявлений в промоторній (регуляторній) ділянці. Алель 5G супроводжується меншою активністю, ніж алель 4G. Тому у носіїв алеля 4G концентрація РАІ-1 вища, ніж у носіїв алеля 5G, що під час вагітності призводить до зниження активності тромболітичної системи [9]. Встановлено, що в процесі підготовки до імплантації під впливом прогестерону в ендометрії відбувається підвищення РАІ-1 та зниження рівня активаторів плазміногену тканинного і урокіназного типів, металопротеаз матриксу та вазоконстриктора - ендотеліну 1 [3]. Ця фізіологічна регуляція гемостазу, фібринолізу, екстрацелюлярного матриксу та судинного тонусу спрямовані на попередження утворення геморагій при подальшій інвазії трофобласта. З боку бластоцисти під контролем хоріонічного гонадотропіну синтезуються активатори плазміногену тканинного і урокіназного типів, які необхідні для руйнування екстрацелюлярного матриксу в процесі імплантації. Клітини ендометрію не фагоцитуються та не руйнуються, а "розсовуються" за допомогою контактного інгібування. На місце, що утворилося, мігрує ембріон (аваскулярна або гістіотрофна фаза). Саме в цю фазу віруси, токсини, антитіла можуть впливати на повноцінність імплантації більше, ніж в інші періоди [4, 8]. Пригнічення фібринолізу, викликане поліморфізмом гена РАІ-1, у більшості випадків гомозиготні форми, порушує імплантацію бластоцисти до ендометрію і формування системи мати-плацента-плід, що з одного боку є причиною безпліддя і ранніх преембріонічних і ембріонічних втрат, а з іншого - призводить до плацентарних аномалій і складає патогенетичний механізм акушерських ускладнень - самовільних викиднів (ранніх і пізніх), антенатальної загибелі плода. Поряд з регуляцією фібринолізу РАІ-1 бере участь у протеолітичному каскаді, залученні у фізіологічні та патологічні процеси інвазії та ремоделювання тканин [5]. При поліморфізмі генів РАІ-1 звичне переривання часто відбувається на ранніх термінах вагітності і нерідко супроводжується утворенням ретрохоріальної гематоми. Таким чином результати чисельних досліджень підтверджують актуальність вивчення впливу поліморфізму гена інгібітора активатора плазміногену 1 675 5G/4G. Найбільш близьким та вибраним як прототип є спосіб прогнозування ризику невиношування вагітності, що включає проведення клінічних та лабораторних досліджень (8). Проте цей спосіб має суттєві недоліки, а саме тривалість, низька інформативність. Задача корисної моделі - прогнозування репродуктивних втрат шляхом вивчення впливу поліморфізму гена інгібітора активатора плазміногену 1 675 5G/4G. Технічний результат - підвищення точності прогнозування ризику невиношування вагітності. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі, який включає проведення клінічних та лабораторних досліджень, згідно з корисної моделлю, додатково проводять молекулярно-генетичне тестування мутації гена інгібітора активатора плазміногену 1 675 5G/4G 1 UA 103878 U 5 10 15 20 25 30 35 в лейкоцитах периферійної крові, потім методом полімеразної ланцюгової реакції проводять ампліфікацію послідовностей ДНК in vitro, виявляють поліморфізм гена, порівнюють з контролем і прогнозують ризик невиношування вагітності. Робота виконана на кафедрі акушерства і гінекології № 1 НМУ імені О.О. Богомольця на базі гінекологічного відділення Перинатального центру м. Києва. Було обстежено 256 жінок з невиношуванням вагітності, з числа яких відібрано 84 (32,8 %) із виключенням інфекційних, анатомофункціональних і нейроендокринних причин невиношування вагітності. Вони склали основну групу обстежених жінок. В залежності від форм невиношування вагітності пацієнтки основної групи були розділені на: І група - 39 пацієнток із 1 викиднем, II група - 45 пацієнток з 2 і більше викиднями в анамнезі. Контрольну групу склали 37 вагітних жінок з фізіологічним перебігом вагітності. Всі жінки проходили комплексне обстеження, що включало: клінічні методи дослідження, лабораторні: визначення гормонального статусу, інфекційний скринінг, молекулярно-генетичне тестування мутації гена інгібітора активатора плазміногену 1 675 5G/4G. Для проведення молекулярно-генетичного тестування геному ДНК із лейкоцитів периферійної крові виділяли за стандартною методикою. На подальших етапах дослідження проводили ампліфікацію послідовностей ДНК in vitro, використовуючи метод полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). Ідентифікацію алельних варіантів проводили по наявності сайту впізнавання для відповідної рестриктуючої ендонуклеази за допомогою електрофорезу в агарозному гелі. Статистичну обробку результатів проводили з використанням статистичних пакетів IBM SPSSStatistics (ver. 21) та статистичного середовища R (ver. 3.1). При порівнянні частот генотипів використовували стандартний критерій χ2 на рівні статистичної значущості р