Спосіб лікування жінок, хворих на гострий неускладнений та загострення хронічного пієлонефриту

Реферат: Спосіб належить до медицини, а саме до урології, гінекології, дерматовенерології, і може бути використаний для підвищення ефективності лікування жінок, хворих на гострий неускладнений та загострення хронічного пієлонефриту із супутнім урогенітальним мікоплазмозом та уреаплазмозом. Спосіб включає терапію антибіотиками цефалоспоринового та фторхінолонового рядів за існуючим протоколом та за наявності супутнього запального процесу геніталій, обумовленого мікоплазмами та уреаплазмами, призначають доксициклін, додатково одночасно призначають антимікотик флюконазол по 50 мг перорально щоденно протягом 9 діб, і тільки після закінчення цього курсу призначають специфічну імунотерапію рідкими імуноглобулінами людини - Уреаплазма-імун, Мікоплазма-імун - по 3 мл внутрішньом'язово через 48 годин, 7 ін'єкцій, одночасно - пробіотик Біоспорин перорально по 1 лікувальній дозі 2 UA 109850 C2 (12) UA 109850 C2 рази на добу протягом 10 діб та інтравагінально шляхом введення тампонів, змочених у розчині, або зрошень по 2 лікувальні дози 1 раз на добу протягом 10 діб з експозицією 6-12 годин, закінчують курс лікування призначенням Лактобактерину інтравагінально шляхом введення тампонів, змочених у розчині, або зрошень по 1 лікувальній дозі 1 раз на добу протягом 5 діб з експозицією 6-12 годин. UA 109850 C2 5 10 15 20 25 30 Спосіб належить до медицини, а саме до урології, гінекології, дерматовенерології, і може бути використаний для підвищення ефективності лікування жінок, хворих на гострий неускладнений та загострення хронічного пієлонефриту із супутнім урогенітальним мікоплазмозом та уреаплазмозом. Проблема лікування хворих на гострий неускладнений та загострення хронічного пієлонефриту, особливо у випадку його рецидивуючого перебігу, залишається актуальною. Особливої значущості вона набуває у жінок репродуктивного віку, які одночасно страждають на запальні захворювання геніталій, викликані збудниками різного таксономічного походження. Провідну роль в етіології гострих запальних захворювань нирок відіграють бактеріальні збудники - представники ентеробактерій (Е.соlі) та стафілококи. Крім вище названих виявляють бактерії, що не мають клітинної оболонки - молікути (Mycoplasma hominis, M.genitalium, Ureaplasma urealyticum/parvum). У виникненні і розвитку пієлонефриту певну роль відіграють різні фактори, серед яких особливе значення мають вид інфекційного збудника, шляхи його проникнення в нирку та джерело інфекції. Але, не дивлячись на чутливість збудників (in vitro) до антибактеріальних препаратів, ефективність лікування хворих на гострий пієлонефрит є суттєво недостатньою, особливо це стосується підходів та схем лікування хворих на гострий неускладнений та загострення хронічного пієлонефриту, про що свідчить частота рецидивів та перехід у хронічну форму захворювання. Відомо, що у жінок проблему захворювання нирок, з однієї сторони, і сечостатевих органів, з другої, об'єднує, перш за все те, що чинниками запального процесу можуть бути одні й ті ж мікроорганізми, тропні до слизових оболонок як сечовивідних, так і статевих шляхів. Джерелом інфекції у жінок, хворих на гострий та загострення хронічного пієлонефриту, в першу чергу, можуть бути статеві органи, а одними із провідних збудників - представники бактерій, що не мають клітинної оболонки - молікути (Mycoplasma hominis та Ureaplasma urealyticum/parvum). За власними даними, у хворих на гострий неускладнений та особливо загострення хронічного пієлонефриту одночасно мали місце: гострий цистит (29,1 %), хронічний цистит у стадії загострення та ремісії (43,8 %), гострий кольпіт (79,9 %), ерозія шийки матки (40,3 %), хронічний аднексит (18,8 %). Підтвердженням цього є дані щодо встановлення спектра збудників у 144 хворих на гострий пієлонефрит та запальні процеси геніталій, які наведені в таблиці 1. Таблиця 1 Питома вага збудників гострого та загострення хронічного пієлонефритута запального процесу геніталій у жінок репродуктивного віку (%) Діагноз Сеча n гострий пієлонефрит 95 хронічний пієлонефрит у стадії загострення 49 Бакт. 21,0 8,4 28,6 6,1 Ur.+Myc. 47,3 31,3 53,1 28,6 Статеві шляхи (піхва та цервікальний канал) Бакт. Ur.+Myc. 15,8 60,0 6,3 47,4 18,4 63,2 8,2 51,0 Примітки: чисельник - мікст-інфекція, знаменник - монокультури. Бакт. - бактерії, Ur. уреаплазми, Мус. - мікоплазми. 35 40 Як свідчать дані таблиці, у хворих на загострення хронічного пієлонефриту мікоплазми і уреаплазми виділяються частіше із статевих шляхів - 63,2/51,0 %, що свідчить про недостатній ефект лікування жінок з мікоплазмозами, хворих на гострий пієлонефрит. Відомий спосіб лікування хворих на мікоплазмоз та уреаплазмоз (1), за яким рекомендують призначати пацієнтам тетрациклін та його похідні, еритроміцин, ципрофлоксацин, офлоксацин перорально протягом 10-14 днів та піхвові ванночки (желатину - 50 мл, олійного вітаміну А - 500 МО, інсуліну - 200 ОД, тетрацикліну - 1 млн ОД). Але цей спосіб носить протокольний характер з рекомендаціями щодо застосування антибактеріальної терапії перорально та інтравагінально і не враховують, як наслідок такої терапії, розвиток дисбактеріозу шлунково-кишкового тракту та піхви, що є його суттєвим недоліком. 1 UA 109850 C2 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Відомий спосіб лікування хворих на хронічний пієлонефрит (2), який, крім антибактеріальної терапії, додатково включає застосування препарату противірусної та імуномодулюючої дії рослинного походження - Протефлазид внутрішньо в краплях 3 рази на день. Недоліком способу є те, що основний наголос в імуномодулюючій терапії роблять на рослинний препарат, який не відновлює нормофлору піхви, але є флавоноїдним глікозидом і має здатність поглинати вільні радикали, гальмувати перекисне окислення ліпідів, та є стимулятором Т-клітинної ланки імунітету, яка відіграє важливу роль в патогенезі інфекційнозапальних захворювань. Відомий також спосіб лікування хворих на інфекції сечових шляхів, відповідно діючим протоколам надання медичної допомоги, у тому числі - гострий необструктивний пієлонефрит (3), що взятий за прототип, який полягає у проведенні екстреної емпіричної антибактеріальної монотерапії цефалоспоринами або фторхінолонами. Для етіотропного лікування супутнього сечостатевого мікоплазмозу та уреаплазмозу додатково включена комбінована антибактеріальна терапія доксицикліном по 0,1 г (перша доба - 0,2 г), перорально, два рази на добу, протягом 9 діб. Недоліком способу є те, що в лікуванні не застосовують місцеву інтравагінальну терапію для відновлення нормофлори. В основу винаходу поставлена задача удосконалити спосіб лікування жінок, хворих на гострий неускладнений та загострення хронічного пієлонефриту шляхом застосування антибактеріальної терапії антибіотиками цефалоспоринового та фторхінолонового рядів за існуючим протоколом та за наявності супутнього запального процесу геніталій, обумовленого мікоплазмами та уреаплазмами, призначають доксициклін по 0,1 г (перша доба - 0,2 г), перорально, два рази на добу, протягом 9 діб та додатково одночасно антимікотик (флюконазол по 50 мг) щоденно протягом 9 діб, і тільки після закінчення курсу - призначають специфічну імунотерапію рідкими імуноглобулінами людини, відповідно Уреаплазма-імун, Мікоплазма-імун по 3 мл, внутрішньом'язово, через 48 годин, 7 ін'єкцій, одночасно - пробіотик Біоспорин перорально та інтравагінально у лікувальній дозі, а закінчують курс лікування призначенням Лактобактерину інтравагінально у лікувальній дозі, що призводить до ерадикації збудників, нормалізації показників локального імунітету та підвищення ефективності лікування по суб'єктивним й об'єктивним клінічним ефектам. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб лікування жінок, хворих на гострий неускладнений та загострення хронічного пієлонефриту, що включає терапію антибіотиками цефалоспоринового та фторхінолонового рядів за існуючим протоколом та за наявності супутнього запального процесу геніталій, обумовленого мікоплазмами та уреаплазмами, призначають доксициклін, згідно з винаходом, додатково одночасно призначають антимікотик флюконазол по 50 мг перорально щоденно протягом 9 діб, і тільки після закінчення цього курсу призначають специфічну імунотерапію рідкими імуноглобулінами людини, відповідно Уреаплазма-імун, Мікоплазма-імун по 3 мл внутрішньом'язово через 48 годин, 7 ін'єкцій, одночасно - пробіотик Біоспорин перорально по 1 лікувальній дозі 2 рази на добу протягом 10 діб та інтравагінально шляхом введення тампонів, змочених у розчині, або зрошень по 2 лікувальні дози 1 раз на добу протягом 10 діб, з експозицією 6-12 годин, закінчують курс лікування призначенням Лактобактерину інтравагінально шляхом введення тампонів, змочених у розчині, або зрошень по 1 лікувальній дозі 1 раз на добу протягом 5 діб, з експозицією 6-12 годин. Спосіб лікування жінок, хворих на гострий неускладнений пієлонефрит та загострення хронічного пієлонефриту виконують наступним чином: на етапі госпітального лікування, хворим жінкам застосовують екстрену антибактеріальну терапію антибіотиками цефалоспоринового та фторхінолонового рядів за існуючим протоколом, так в урологічному стаціонарі призначають цефтриаксон (або інший цефалоспорин) 1,0 г, внутрішньом'язово, 1 раз на добу, протягом 5-7 діб, надалі - ципрофлоксацин (або інший фторхінолон) 0,5 г, перорально 2 рази на добу протягом 7-10 діб та за наявності супутнього запального процесу геніталій, обумовленого мікоплазмами та уреаплазмами, призначають доксициклін по 0,1 г (в першу добу - 0,2 г), перорально два рази на добу протягом 9 діб, одночасно з курсом доксицикліну призначають антимікотик, наприклад флуконазол по 50 мг перорально щоденно протягом 9 діб, і тільки після курсу доксицикліну хворим призначають специфічну імунотерапію рідкими імуноглобулінами людини проти мікоплазм та уреаплазм (Уреаплазма-імун, Мікоплазма-імун) по 3 мл внутрішньом'язово через 48 годин, 7 ін'єкцій, одночасно з імуноглобулінами, виключно після антибіотиків, додатково призначають перорально та інтравагінально пробіотик Біоспорин (одна 9 лікувальна доза сухої речовини препарату вміщує 1-1010 живих мікробних клітин, із них 9 9 Bacillus subtilis-1-810 та Bacillus licheniformis-0,1-210 , яку розводять в 3 мл фізіологічного 2 UA 109850 C2 5 10 15 20 25 розчину, по 1 лікувальній дозі перорально 2 рази на добу за 30-40 хвилин до їжі протягом 10 діб, інтравагінально застосовують Біоспорин шляхом введення тампонів, змочених у розчині, або зрошень по 2 лікувальні дози 1 раз на добу на ніч протягом 10 діб (експозиція - 6-12 годин), а закінчують курс лікування призначенням Лактобактерину інтравагінально шляхом введення тампонів, змочених у розчині, по 1 лікувальній дозі 1 раз на добу на ніч або у вигляді зрошень, протягом 5 діб з експозицією 6-12 годин (розводять в 3 мл фізіологічного розчину). Як відомо, Біоспорину властива висока антагоністична активність щодо патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів. При цьому Біоспорин не впливає на нормальну мікрофлору кишечнику. Ці бактерії синтезують комплекс ферментів, які сприяють не тільки поліпшенню засвоєння їжі, а й відновленню нормобіоценозу, корекції мікробіоценозу, деструкції патогенних бактерій. Пробіотичні ефекти досягаються переважно за рахунок антагоністичної дії дипіколінової кислоти спор бацил. Вегетативні ж клітини продукують антибіотики, літичні ферменти, лізоцим, бактеріоцини. Апробацію запропонованого способу проведено у відділі запальних захворювань, лабораторії мікробіології, вірусології та мікології ДУ "Інститут урології НАМН України" та на базі урологічних відділень Олександрівської клінічної лікарні м. Києва у 25 пацієнток. Контрольну групу склали 16 хворих на гострий пієлонефрит із супутнім урогенітальним мікоплазмозом без додаткового лікування у гінеколога. Дані обстеження наведені в таблиці 2. Як свідчать наведені в таблиці дані, ерадикація бактеріальних збудників із сечі в досліджуваній групі після лікування становить 70,6 % випадків порівняно з 37,5 % - в контрольній групі (р