Спосіб медичної реабілітації дорослих хворих з астенічними (емоційно лабільними) розладами

Реферат: Спосіб медичної реабілітації дорослих хворих з астенічними (емоційно лабільними) розладами включає введення метаболічних препаратів, вітамінів групи В й засобів анксіолітичної терапії. Як метаболічний та анксіолітичний засіб вводять гліцин. UA 111890 U (12) UA 111890 U UA 111890 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до клінічної психіатрії. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана з тим, що проблема астенічних (емоційно лабільних) розладів (АР) є в даний час однією з ведучих медико-соціальних проблем сучасного суспільства. Це пояснюється поширеністю АР різноманітної етіології (судинної, травматичної) у сучасних умовах, у тому числі серед осіб молодого, найбільш працездатного віку, й недостатньою ефективністю існуючих способів реабілітації таких хворих. Тому АР, як правило, мають хронічний, прогресуючий перебіг, що значно обмежує працездатність пацієнтів та обумовлює явища соціально-побутової дезадаптації, а також сприяє появі та зростанню явищ когнітивного дефіциту й нерідко формуванню психоорганічних розладів й інвалідизації пацієнтів у подальшому. Основними завданнями медичної реабілітації дорослих хворих з АР на сучасному етапі є попередження хроніфікації і прогресування процесу, відновлення базового рівня соціального функціонування та попередження розвитку когнітивного дефіциту. У зв'язку з цим потрібна розробка ефективних способів реабілітації дорослих хворих з АР, що має суттєве значення для клінічної психіатрії. Існує спосіб медичної реабілітації дорослих хворих з АР, який включає введення підтримуючих добових доз ноотропів, а саме пірацетаму в дозі 0,4-0,6 г на добу, вітамінів групи В [1]. Однак цей спосіб недостатньо ефективний та не забезпечує достатнього терапевтичного ефекту в значної кількості хворих, особливо при частих загостреннях церебрастенічної симптоматики, а також не сприяє формуванню якісних ремісій, викликає розвиток значних побічних ефектів із явищами тривоги, розвитком дисомнічних розладів. Відомий також спосіб медичної реабілітації дорослих хворих з АР, що включає введення поряд із підтримуючими дозами ноотропів, вітамінотерапії, так званих "малих" нейпролептиків, а саме сонапаксу [2]. Цей спосіб виявився більш ефективним, ніж попередній, але при його використанні у хворих у періоді диспансерного нагляду відмічалася недостатня редукція церебрастенічної симптоматики, а також побічна дія препаратів у вигляді розвитку екстрапірамідних порушень. Тому був запропонований спосіб медичної реабілітації АР у дорослих хворих шляхом введення ноотропів, вітамінотерапії (групи В) і засобів анксіолітичної терапії - похідних бензодіазепінів (феназепаму, гідазепаму) у середньотерапевтичних дозах [3]. Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому вибраний як прототипу. До недоліків прототипу належить те, що введення великих доз ноотропів при тривалому застосуванні часто викликає збільшення тривоги та емоційної нестриманості й посилення дисомнічних розладів у дорослих хворих з АР. Використання похідних бензодіазепіну протягом тривалого часу призводить у подальшому до виникнення синдромів залежності та відміни й сприяє розвитку резистентності до психофармакотерапії, що проводиться, і внаслідок цього до зменшення ефективності медичної реабілітації. Тому потрібне подальше удосконалення існуючого способу медичної реабілітації дорослих хворих з АР. Задачею корисної моделі є удосконалення існуючого способу медичної реабілітації АР у дорослих хворих, а саме підвищення ефективності способу в плані запобігання екзацербації церебрастенічної симптоматики з формуванням стійких якісних ремісій хвороби, запобігання розвитку психоорганічних розладів. Вирішення вказаної задачі досягається шляхом введення дорослим хворим з АР у періоді диспансерного нагляду замість ноотропів групи пірацетаму та бензодіазепінів поряд з вітамінами групи В гліцину в якості сучасного препарату метаболічної та анксіолітичної дії. Гліцин - засіб із метаболічною дією, що нормалізує й активує процеси захисного гальмування в центральній нервовій системі, зменшує психоемоційну напругу. Гліцин володіє гліцин - і ГАМК-ергічною, альфа 1-адреноблокуючою, антиоксидантною, антитоксичною й седативною дією, регулює діяльність глутаматних (NMDA) рецепторів, за рахунок чого препарат здатний: зменшувати психоемоційну напругу, агресивність, конфліктність, вегето-судинні розлади й токсичну дію алкоголю, покращувати соціальну адаптацію, настрій та працездатність, нормалізувати сон. Гліцин виробляється фармацевтичною промисловістю Росії (медичний науково-виробничий комплекс "Біотики") та є в достатній кількості в аптечній мережі України, тому цей препарат може без будь-яких труднощів використовуватися при реалізації запропонованої корисної моделі. Гліцин зареєстрований в Україні як фармакологічний препарат й дозволений до використання в клінічній практиці (Наказ МОЗ України № 730 від 17.10.14 p.; реєстраційне посвідчення № UA/2003/01/01). Наша пропозиція щодо використання як метаболічного та анксіолітичного засобу гліцину базується на вперше встановленій авторами корисної моделі закономірності, що введення гліцину дорослим хворим з АР покращує емоційний стан пацієнтів, позитивно впливає на 1 UA 111890 U 5 10 15 20 тривожно-ажитовану симптоматику й дисомнічні розлади, а також запобігає розвитку когнітивного дефіциту у цій групі хворих. Раніше гліцин як анксіолітичний засіб при АР у дорослих хворих не використовувався. Авторами корисної моделі було також встановлено, що оптимальною при медичній реабілітації дорослих хворих на АР є схема призначення гліцину сублінгвально по 1 таблетці (0,1 г) 3 рази на добу протягом 30-40 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. Авторами корисної моделі виявлено, що саме ця схема введення гліцину забезпечує максимальний позитивний ефект у плані редукції астенічної (емоційно лабільної) симптоматики в дорослих хворих з АР, тому дана схема введення гліцину, яка була розроблена в клініці досвідним шляхом, також входить до предмету корисної моделі. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Дорослому хворому з АР, який підлягає медичній реабілітації, виходячи з даних попереднього психопатологічного обстеження, вводять поряд з вітамінами групи В у середньотерапевтичних дозах метаболічний препарат гліцин сублінгвально по 1 таблетці (0,1 г) 3 рази на добу протягом 30-40 діб поспіль, у залежності від досягнутого ефекту. При розробці корисної моделі авторами було обстежено 2 групи хворих з АР у віці від 22 до 47 років (30 чоловіків і 62 жінки). Основна група (49 осіб) отримувала терапію за допомогою заявленого способу, група зіставлення (43 особи) - за допомогою відомого способу-прототипу. Обидві групи дорослих хворих з АР, що знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком і статтю. В обох групах переважали пацієнти з середнім ступенем важкості астенічних (емоційно лабільних) розладів (F 06.6 стосовно МКХ-10). До початку проведення медичної реабілітації в обох групах обстежених пацієнтів спостерігалися постійна виражена емоційна лабільність або нестриманість, втома фізична та психічна, тривога, порушення уваги, збудження, загальмованість, безсоння або сонливість, зниження апетиту (табл. 1). Таблиця 1 Психічні симптоми у дорослих хворих з АР до початку медичної реабілітації (абс. та %) Психопатологічні прояви емоційна лабільність емоційна нестриманість тривога дратівливість порушення уваги збудження загальмованість безсоння сонливість зниження апетиту Групи хворих Основна (n=49) зіставлення (n=43) 40/85,1±4,5 37/82,2±4,3 34/72,3±4,4 33/73,3±3,5 31/36±3,4 28/62,2±4,8 27/57,4±4,8 25/55,5±4,7 15/32±2,2 11/24,4±4,2 12/25,5±3,8 10/22,2±1,7 16/34±2,6 14/31,1±1,9 20/42,5±2,9 18/40±2,9 9/19,1±3,0 8/17,7±3,0 21/44,7±2,8 19/42,2±2,8 Р >0,05 >0,1д >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,05 >0,1 Примітки: у таблицях 1-4 стовпчик Р відображає ймовірність різниці між показниками в основній групі й групі зіставлення. 25 30 З таблиці 1 видно, що до початку медичної реабілітації частота виявлення психопатологічних проявів у пацієнтів основної групи відносно групи зіставлення не мала вірогідної різниці (Р>0,1), що свідчить про однакову вираженість основної психічної симптоматики в обох групах, тобто про однаковий ступінь важкості в них резидуальних явищ емоційної лабільності з проявами соціально-побутової дезадаптації. Серед соматичних проявів захворювання у хворих відмічалися слабість, швидка стомлюваність, головний біль, порушення циркадних ритмів, періодичне відчуття утрудненого дихання, тахіпноє, прискорене серцебиття, брадіпноє, запаморочення, підвищення або зниження AT, зниження лібідо, порушення менструального циклу в жінок (табл. 2). 35 2 UA 111890 U Таблиця 2 Соматичні симптоми у дорослих хворих з АР до початку медичної реабілітації (абс. та %) Психопатологічні прояви почуття фізичної втоми почуття психічної втоми головний біль запаморочення підвищення AT зниження AT тахіпноє прискорене серцебиття брадіпноє почуття задишки зниження лібідо 5 10 Групи хворих основна (n=49) зіставлення (n=43) 39/82,3±4,8 35/78,8±4,2 38/81,3±3,8 33/75,5±3,9 30/63,8±4,3 28/64,4±4,6 11/23,4±1,7 9/20,2±1,8 24/51,8±2,9 21/46,8±2,9 15/23,5±2,9 12/23,1±1,9 14/22,9±2,5 12/23,1±1,9 35/79,1±3,9 30/60,2±3,5 11/18,3±1,1 9/20,2±1,8 12/20,5±1,5 11/22,4±1,8 31/66,4±3,3 30/60,2±3,5 Р >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 >0,1 З таблиці 2 видно, що соматичні прояви в пацієнтів основної групи відносно групи зіставлення також не мали вірогідної різниці (Р>0,1), що свідчить про однакову вираженість соматичного компонента резидуального церебрастенічного синдрому до початку медичної реабілітації в обох групах. Після проведеної медичної реабілітації в основній групі хворих спостерігалася позитивна динаміка в плані редукції клінічних проявів резідуального церебрастенічного синдрому та стабілізації афективного фону. Так, у цій групі хворих відмічалися майже повна відсутність емоційної лабільності або нестриманості, зникнення тривоги, почуття фізичної та психічної втоми, збудження або загальмованості, нормалізація апетиту й ваги, нормалізація нічного сну (табл. 3). Таблиця 3 Психічні симптоми у дорослих хворих з АР після медичної реабілітації (абс. та %) Психопатологічні прояви емоційна лабільність емоційна нестриманість тривога дратівливість порушення уваги збудження загальмованість безсоння сонливість зниження апетиту 15 20 Групи хворих основна (n=49) зіставлення (n=43) 4/8,5±1,1 12/26,6±3,1 3/6,4±0,8 8/17,7±2,3 3/6,4±0,8 11/24,4±2,9 9/19,1±1,6 22/48,8±4,6 6/12,8±1,3 17/37,7±3,7 1/2,1±0,2 9/20±2,7 3/6,4±0,8 8/17,7±2,3 2/4,2±0,6 7/15,5±2,1 5/10,6±1,2 12/26,6±3,1 6/12,8±1,3 17/37,7±3,7 Р