Спосіб лікування наслідків легкої черепно-мозкової травми

Реферат: Спосіб лікування наслідків легкої черепно-мозкової травми здійснюється шляхом немедикаментозного впливу. Лікування включає проведення сеансів сенсорної депривації, курс лікування складає 10 сеансів через день, по 60 хвилин кожний. UA 117458 U (12) UA 117458 U UA 117458 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до реабілітації хворих з наслідками легкої черепно-мозкової травми. З кожним роком відмічається збільшення частоти закритих черепно-мозкової травми (ЗЧМТ), що, насамперед, пов'язано з процесами урбанізації та військовими конфліктами. За даними МОЗ України приріст ЧМТ щорічно складає 2 %. Відповідно збільшується і кількість хворих з віддаленими наслідками черепно-мозкової травми, що відображається на зниженні працездатності населення, а дуже часто перенесена ЗЧМТ призводить до інвалідизації хворих. Тому стає очевидно, що проблема наслідків черепно-мозкової травми має важливе медичне та соціально-економічне значення. В структурі ЗЧМТ 80 % займає легка черепно-мозкова травма. Незважаючи на легкість перебігу в гострому періоді, вона характеризується розвитком каскаду складних патофізіологічних, біохімічних реакцій, які прогресують та залишаються на довгі роки. При закритій ЧМТ найбільшого пошкодження зазнають структури гіпоталамусу та лімбікоретикулярного комплексу, що в подальшому, як правило, призводять до нейрогормональних розладів. Відомо, що найбільш розповсюдженим синдромом віддаленого періоду ЧМТ є синдром вегетативної дистонії (СВД), основним патогенетичним механізмом якого є дизрегуляція надсегментарних відділів вегетативної нервової системи (ВНС), що проявляються у зміні діяльності дофамін-норадреналін-адреналовій та серотонін-мелатоніновій метаболічних системах. Ці системи стоять на стику нервової та ендокринної регуляцій, відіграють в організмі гомеостатичну, енергетичну, адаптаційно-трофічну функції. Відомий спосіб лікування вегетативно-судинної дистензії шляхом застосування медикаментів: гліцерофосфат кальцію, фітин, вітаміни В1, С, тонізуючі засоби настойка китайського лимоннику, заманихи, або аралії маньчжурської, седативні препарати настойки валеріани, собачої кропиви [Карлов В. А. Терапия нервных болезней. - М. Медицина, 1987.- 508 с.]. Даний спосіб лікування має недоліки, а саме одночасне використання препаратів стимулюючого та седативного характеру. Спосіб не впливає на дизрегуляцію надсегментарних відділів ВДС. Лікування даних хворих вимагає прийому великої кількості фармакологічних препаратів. Обмеження прийому медикаментозних засобів пов'язано з довготривалим їх вживанням, високою вартістю медикаментів на сучасному етапі, значною, вираженою, деколи побічною дією діючих речовин та алергічними реакціями. Найбільш близьким до запропонованого способу лікування неврологічних наслідків закритих черепно-мозкових травм і вибраним за найближчий аналог є спосіб лікування хворих цереброваскулярними захворюваннями, які бувають наслідком закритих черепно-мозкових травм за допомогою мікрохвильової резонансної терапії [Кузьменко В.М. О показаниях и противопоказаниях к применению MPT у больных цереброваскулярными заболеваниями// Фундаментальные и прикладные аспекты применения электромагнитного излучения в медицине. Тез. Докл. 1-й Всесоюзный симпозиум. - К., 1989. - С. 281-283]. Використовують локальний вплив електромагнітного випромінювання на шкірні проекції синокаротидної зони (хребтової артерії) тієї сторони, кровообіг якої за даними РЭГ було порушено. В подальшому проводять лікування через Ло-пункти БАТ і виконують переважно в діапазоні частот 58-62 ГГц, з індивідуальним підбиранням частоти. Тривалість сеансу не перевищує 20 хвилин, курс лікування - 4-10 сеансів. Недоліки способу пов'язані з тим, що частоту впливу підбирають на першому сеансі і подальший вплив здійснюють з тією ж самою частотою. Спосіб не впливає на стан симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, що не дозволяє відновити усі пошкоджені функціональні системи організму. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалення способу лікування наслідків легкої черепно-мозкової травми, в якому за рахунок зміни з характеру впливу, досягається вирівнювання дисбалансу симпатичного та парасимпатичного відділів вегетативної нервової системи, який виникає у хворих з наслідками легкої черепно-мозкової травми, нормалізується функція нейромедіаторної системи, що призводить до покращення стану пацієнтів. Поставлена задача вирішується тим, що спосіб лікування наслідків легкої черепно-мозкової травми, що здійснюється шляхом немедикаментозного впливу, в якому відповідно корисної моделі проводять сеанс сенсорної депривації, курс лікування складає 10 сеансів через день, по 60 хвилин кожний. Метод сенсорної депривації базується на принципі зовнішнього керування процесами самовідновлення. Основу методу складає тимчасова депривація світлових, звукових, гравітаційних та температурних подразників, які складають повсякденний сенситивний фон 1 UA 117458 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 людини. Зовнішньо обумовлені зміни цього фону потребують постійної активації адаптаційних механізмів, що забезпечує пристосування організму до змін навколишнього середовища. Тобто, зменшення сенситивного навантаження сприяє відновленню оптимального рівня активності та збалансованості систем пристосування. Внаслідок перебування в камері сенсорної депривації у пацієнта відбувається відновлення збалансованого (базового) балансу діяльності симпатичного та парасимпатичного відділів ВНС. Оскільки при цьому людина перебуває у стані релаксації, то саме зменшення периферичної та низхідної імпульсації до підкорково-стовбурових структур призводить до саморегуляції функціональних розладів. Важливо те, що цим процесом можливо керувати, програмуючи кількісні характеристики показників впливу. Все це призводить до переспрямування цих систем на регуляцію внутрішнього стану організму. Завдяки такій переналадці зменшується потреба вироблення гормонів та медіаторів, які виконують функції стрес-реалізуючих механізмів, і в цей же час посилюється активність "автономної терапевтичної системи" організм, яка здійснює відновлення збалансованості та синхронізації діяльності підкіркових структур. Оптимізація діяльності останніх обумовлює відновлення оптимальної активності функціонування систем організму. Коли людина перебуває в умовах зменшеного потоку сенсорної імпульсації, її розум, тіло, як єдина система, занурюється у стан, в якому вона здатна сприймати себе як систему, котра діє у власних інтересах, тобто відокремлюється від зовнішнього керування, з того часу, як зникає інформація про зовнішню загрозу, зменшується потреба пристосовуватися до зовнішніх обставин, немає ніяких відхилень від очікуваного, система "може присвятити всю свою енергію на відновлення самої себе". Це називають "тайм-аутом" нашого життя, який дозволяє нашому організмові відновити нормальне дихання, тобто повертати себе до фонового життєзабезпечення. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Кімната сенсорної депривації являє собою закрите приміщення повністю ізольоване від світло-, шумо-, тепло- та звукових подразників. У дно ванни та стелю камери вмонтовані нагрівачі, що підтримують постійну температуру на рівні 35,0 °C. Дно ванни на 25-27 см заповнюється рідиною, насиченою сіллю Епсона, що дозволяє пацієнту знаходитися на поверхні, в стані, близькому до невагомості. Під час сенсорної депривації в умовах спеціалізованої камери з організму пацієнта майже повністю знімається гравітаційний вплив, гідростатичний тиск крові, кровонаповнення ніг при цьому зменшується на 15 %, а кровопостачання мозку збільшується на 20 %. Зменшується навантаження на м'язово-кістковий апарат, а це, у свою чергу, призводить до зменшення потоку аферентної імпульсації і потреб у підвищеній роботі центрів керування енергопродукцією. Зменшення загальної пропріоцептивної імпульсації від кістково-м'язової системи організму впливає на відокремлення та відновлення діяльності окремих м'язових сегментів в організмі. Сеанси сенсорної депривації проводять хворим через день. Курс лікування складає 10 сеансів по 60 хвилин кожний. Було обстежено 52 чоловіка, які проходили амбулаторне лікування по місцю проживання. Вік хворих склав від 25 до 40 років (із них 36 чоловіків та 16 жінок) з діагнозом: віддалені наслідки закритої черепно-мозкової травми з синдромом вегетативної дистонії. Давність ЗЧМТ склала 2-5 років. У всіх обстежуваних хворих була виключена супутня патологія. При первинному надходженні було проведено детальне клініко-неврологічне та вегетативне обстеження (вегетативний тонус (ВТ), вегетативна реактивність (ВР), вегетативне забезпечення діяльності (ВЗД)) за загально прийнятою методикою. Вивчали функціональний стан симпато-адреналової системи за рівнем екскретованих з добової сечі адреналіну (A) (N-43,6-65,4 нмоль/доб), НА (N147,75-236,4 нмоль/доб), Д (N - чол.: 1203-1969 нмоль/доб; жін.: 976-2430 нмоль/доб), М (N чол.: 62,0-84,0 нмоль/доб; жін.: 36,0-51,0 нмоль/доб), а І рівень С (N-0,2-0,66 мк моль/л) визначали у крові. Нейрогормональні дослідження проводили за допомогою флюорометричного методу на апараті флуорометр "Флуораш 02-АБЛС-Т" (Росія). Враховуючи те, що хворі до цього неодноразово проходили (як стаціонарно так і амбулаторно) курси лікування і не завжди з позитивним ефектом, нами було запропоновано лікування ПСД. Курс складав 10 сеансів по 60 хвилин через день. До- та після ПСД вивчали неврологічний, вегетативний, нейрогормональний стан. Статистичну обробку даних проводили за допомогою t-критерія Стьюдента. Достовірними вважалися дані при р