Спосіб ультразвукової диференціальної діагностики патології шийки матки

Реферат: Спосіб ультразвукової диференціальної діагностики патології шийки матки здійснюють шляхом візуалізації, причому проводять трансвагінальну ехографію, змінюють глибину знаходження головки датчика в піхві, напрямок центрального променя і кут між довгою віссю датчика і серединною лінією шийки матки, отримують якісне зображення підозрілої патологічної ділянки, проводять диференційну діагностику за акустичними властивостями і мірою васкуляризації, візуалізують ендоцервікс, його межі із стромою, а також глибокі шари строми, і при відсутності змін в області зовнішнього зіву, визначенні в області передньої або задньої губи щілиновидних включень глибиною до 2 мм, рідинних включень шириною менше 3 мм, глибиною до 1,5 мм, кіст розмірами до 4 мм, діагностують ерозією, при відсутності змін в області зовнішнього зіву, візуалізації щілиновидних гіпоехогенних ділянок на передній або задній губах вагінальної частини шийки матки глибиною і шириною 1-2 мм, дрібноточкових гіперехогенних включень, мікрокіст розмірами менше 2 мм в ектоцервіксі діагностують псевдоерозію, ендометріоз шийки матки діагностують при кістозних порожнинах округлої форми, наявності дрібнодисперсної суспензії, чіткого, рівного контуру з дорсальним псевдопосиленням, рак шийки матки візуалізують у вигляді ділянки зниженої ехогенності, нечітким, нерівним контуром, злокалізований в перехідній зоні, розмірами 5-7 мм, посиленою васкуляризацією, лейоміому шийки матки діагностують при визначенні утворення округлої форми, дрібнозернистої ехоструктури зниженої анехогенності, чітким, рівним контуром. UA 118834 U (54) СПОСІБ УЛЬТРАЗВУКОВОЇ ДИФЕРЕНЦІАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ ПАТОЛОГІЇ ШИЙКИ МАТКИ UA 118834 U UA 118834 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до ультразвукової діагностики, і може бути використана для диференційної діагностики патологій шийки матки. Попри те, що ультразвукове дослідження в діагностиці захворювань матки застосовується вже впродовж декількох десятків років, лікарі гінекологи інформацію про шийку матки отримують в основному від зовнішнього огляду, результатів лабораторних досліджень мазка, кольпоскопії, цитології, гістології. Ендоскопічні методи візуалізації (кольпоскопія і цервикоскопія) дозволяють побачити тільки слизову оболонку (Guzick D. S. Efficacy of screening for cervical cancer // A review. Am. J. Public Heath, 1978. Vol. 68. P. 125-134.). Зміни, що виникають у товщі екто- і ендоцервіксу, строми шийки матки цим методам не доступні. Відомий спосіб ранньої та доклінічної діагностики цервікального раку (патент РФ № 2251699, дата публікації 05.10.2005), що полягає у визначенні в біопсійній пробі онкобілка Е7 вірусу папіломи людини (ВПЛ) за допомогою пар моноклональних антитіл. Недоліками цього способу є неможливість повної диференціальної діагностики дисплазій цервікального епітелію і РШМ, оскільки спосіб не дозволяє чітко визначити ранню і подальші стадії цервікального раку. Відомий спосіб формування групи ризику неопластичних порушень в епітелії шийки матки (патент РФ № 2437096). Спосіб включає імунофлуоресцентне фарбування мазка цервікального епітелію з застосуванням моноклонального антитіла, яке взаємодіє з високомолекулярним глікопротеїном MUC1 з подальшим дофарбуванням клітин хромогенним ядерних барвником. Результат тесту дозволяє виділити випадки з потенційно високим ризиком наявності патологічних порушень, але не дає можливості повністю диференціювати важку цервикальную дисплазію, карциному in situ і РШМ. Відомим є спосіб діагностики патології шийки матки за допомогою оптичної когерентної томографії (ОКТ) (патент РФ 2463958), в результаті якої реєструють ОКТ-зображення в прямій та ортогональній поляризації. Недоліки способу пов'язані з тим, що захворювання виявляють тільки на клінічній стадії розвитку. Спосіб має обмежені можливості для візуалізації, а також диференціації дрібних структур, розмірами до 10 мм. Спосіб вимагає використання дорогого спеціального обладнання, доступного тільки в спеціалізованих клініках. Найбільш близьким та вибраним за прототип є спосіб проведення ультразвукової діагностики (УЗД). За допомогою УЗД у хворих на РШМ можливо оцінити форму, ехоструктуру, визначити розміри органів малого таза (Буланов М.Н. Ультразвуковая гинекология: курс лекций. - Изд. 2-е, в 2-х ч. / М.Н. Буланов. - М.: ВИДАР, 2014. - 560 с.). Разом з тим, УЗД не завжди може забезпечити точну оцінку ступеня поширення пухлинного процесу в параметральну клітковину і суміжні органи, що потребує застосування додаткових методів. У той же час ультразвуковий метод є давно визнаним по діагностиці різних захворювань ендометрія, міометрія, яєчників. Це обумовлено тим, що доки дуже мало літературних джерел, в яких представлені результати ультразвукових досліджень з якісними зображеннями окремих ділянок шийки матки. В основному у більшості роботах демонстровані зображення внутрішнього зіву, великих кіст і поліпів, розташованих в проксимальній ділянці шийки матки. Область зовнішнього зіву, особливо перехідної зони, де первинно локалізуються 75-80 %% раків шийки матки. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу диференціальної діагностики патології шийки матки, в якому за рахунок зміни характеру дослідження, досягається можливість візуалізації вагінальної частина шийки матки, зовнішнього зіву з перехідною зоною. Поставлена задача вирішується в способі ультразвукової диференціальної діагностики патології шийки матки, який здійснюють шляхом візуалізації, згідно з корисною моделлю, проводять трансвагінальну ехографію, змінюють глибину знаходження головки датчика в піхві, напрямок центрального променя і кут між довгою віссю датчика і серединною лінією шийки матки, отримують якісне зображення підозрілої патологічної ділянки, проводять диференційну діагностику за акустичними властивостями і мірою васкуляризації, візуалізують ендоцервікс, його межі із стромою, а також глибокі шари строми, і при відсутності змін в області зовнішнього зіву, визначенні в області передньої або задньої губи щілиновидних включень глибиною до 2 мм, рідинних включень шириною менше 3 мм, глибиною до 1,5 мм, кіст розмірами до 4 мм, діагностують ерозією, при відсутності змін в області зовнішнього зіву, візуалізації щілиновидних гіпоехогенних ділянок на передній або задній губах вагінальної частини шийки матки глибиною і 1 UA 118834 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 шириною 1-2 мм, дрібноточкових гіперехогенних включень, мікрокіст розмірами менше 2 мм в ектоцервіксі діагностують псевдоерозію, ендометріоз шийки матки діагностують при кістозних порожнинах округлої форми, наявності дрібнодисперсної суспензії, чіткого, рівного контуру з дорсальним псевдопосиленням, рак шийки матки візуалізують у вигляді ділянки зниженої ехогенності, нечітким, нерівним контуром, злокалізований в перехідній зоні, розмірами 5-7 мм, посиленою васкуляризацією, лейоміому шийки матки діагностують при визначенні утворення округлої форми, дрібнозернистої ехоструктури зниженої анехогенності, чітким, рівним контуром. Трансвагінальна ехографія (ТВЕ) дозволяє візуалізувати структури розмірами близько 1 мм, реєструвати кровотік в різних ділянках тіла і шийки матки. Якщо внутрішній зів і середня третина шийки матки візуалізуються в усіх ультразвукових гінекологічних дослідженнях, то вагінальна частина шийки, зовнішній зів з перехідною зоною, як правило, залишається "поза зоною доступу", у зв'язку з відсутністю опублікованих методичних прийомів. Основними перевагами ТВЕ є забезпечення зображення ендоцервікса, його межі із стромою, а також глибоких шарів строми, чого неможливо "бачити" ендоскопічними методами візуалізації, що дозволяє діагностувати мінімальні зміни в ендоцервіксі при хронічних запальних процесах. Результати трансвагінальной ехографії порівнювалися з даними клініколабораторних і кольпоскопічних досліджень. Суть корисної моделі пояснює фіг. 1-7. Фіг. 1 - схема переважної локалізації і характеру патологічних змін шийки матки; фіг. 2 - кіста наботових залоз на задній губі шийки; фіг. 3. - рак шийки матки; фіг. 4. - ендометріоїдна кіста; фіг. 5 - лейоміома шийки матки; фіг. 6 - хронічний ендоцервіцит; мал. 7 - поліп цервікального каналу; фіг. 8 - псевдоерозія шийки матки. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. Метод оснований на використанні акустичних властивостей тих або інших патологічних утворень, розташованих в стромі, ендо- і ектоцервіксу, а також перехідній зоні шийки матки. Змінюють глибину знаходження головки датчика в піхві, напрямок центрального променя і кута між довгою віссю датчика і серединною лінією шийки матки, отримують якісне зображення підозрілої патологічної ділянки, проводять диференціальну діагностику за акустичними властивостями і мірою васкуляризації. Основними макроструктурними змінами шийки матки, які діагностуються в повсякденній роботі гінеколога, є: 1) - ерозія і псевдоерозія; 2) кіста наботових залоз; 3) ендометріоідні кісти; 4) міома; 5) хронічний ендоцервіцит; 6) поліп цервікального каналу; 7) карцинома, витікаюча переважно з перехідної зони (фіг. 1). Запропонованим способом хронічний ендоцервіцит діагностований у 132 жінок репродуктивного віку (19-45 років). СГ склали 68 здорових жінок аналогічного віку. Аналіз результатів трансвагінальної триплексної ехографії дозволив виділити найбільш значимі ехографічні симптоми хронічного запального процесу ендоцервікса. До них належать: 1) неоднорідна структура ендоцервіксу (93,9 %%); 2) нечіткі контури ендоцервіксу (88,6 %%); 3) кісти ендоцервіксу (85,6 %%); 4) гіперехогенні включення в ендоцервіксі (67,4 %%); 5) нерівномірне розширення цервікального каналу (63,6±4,2 %%); 6) підвищення ехогенності ендоцервіксу (59,1 %%); 7) помірна або посилена васкуляризація ендоцервіксу (57,6 %% і 23,5 %%) (фіг. 5). Основними перевагами трансвагінальної ехографії є забезпечення зображення ендоцервікса, його межі із стромою, а також глибокі шари строми, чого неможливо " бачити" ендоскопічними методами візуалізації, що дозволяє діагностувати мінімальні зміни в ендоцервіксі при хронічних запальних процесах. Запропонованим способом ерозія діагностована у 27, псевдоерозія - у 152 жінок у віці 24-37 років. Результати трансвагінальной ехографії порівнювалися з даними клініко-лабораторних і кольпоскопічних досліджень. Серед жінок порівняльної групи рівна поверхня зовнішнього зіву, відсутність яких-небудь включень відзначалася тільки у 7 (24,1 %%). У 14 (48,3 %%) в області зовнішнього зіву слизова оболонка не візуалізувалася, реєструвалися дрібні точково-лінійні гіперехогенні включення і кісти (менше 4 мм) Наботових залоз. У інших 8 (27,6 %%) жінок включення було виявлено в обох губах зовнішнього зіву, зображення слизової оболонки було переривчастим, кісти Наботових залоз мали розміри 4-8 мм. Кольпоскопічні кісти виявлялися тільки у 6 з 22 (27,3 %%), виявлених при УЗД. Серед жінок з ерозією, ехографічно у 5 (18,5 %%) в області зовнішнього зіву змін не було виявлено. У 8 (29, 6 %%) в області передньої або задньої губи були виявлені щілиновидні включення глибиною до 2 мм, рідинні включення шириною менше 3 мм, глибиною до 1,5 мм, кісти розмірами до 4 мм. У 14 (51,9 %%) жінок з ерозією щілиновидні включення були 2 UA 118834 U 5 10 15 20 25 30 35 40 глибокими, рідинні включення широкими (більше 3 мм), кісти Наботових залоз є в межах 4-8 мм. При кольпоскопії кісти Наботових залоз були виявлені у 7 з 23 (30,4 %%). Серед жінок з псевдоерозією ехографічно у 4 (2,6 %%) в області зовнішнього зіву змін не було, у 39 (25,7 %%) були виявлені дрібні щілиновидні і рідинні включення, у інших 109 (71,7 %%) пацієнток було виявлено великі рідинні включення, кісти Наботових залоз розмірами 4-8 мм. При порівнянні ехографічних показників пацієнток з ерозією і псевдоерозію, а також порівняльної групи з даними кольпоскопії встановлено, що у здорових жінок УЗД частіше, ніж ендоскопія виявляє кісти Наботових залоз (р