Спосіб визначення можливого перебігу хронічної епштейна-барр інфекції

Реферат: Спосіб визначення можливого перебігу хронічної Епштейна-Барр інфекції здійснюють шляхом оцінки клінічних проявів захворювання. В сироватці крові визначають значення прозапальних цитокінів ІЛ-1, ФНО-, ІЛ-6, регуляторного ІЛ-2 та протизапальних цитокінів ІЛ-4 та ІЛ-10, і при низьких показниках прозапальних цитокінів і регуляторного ІЛ-2 на фоні помірно підвищених значеннях противозапальних цитокінів, визначають дисоціативний тип імунного реагування та затяжний перебіг захворювання, при низьких значеннях всіх показників діагностують гіпореактивний тип і визначають можливий затяжний перебіг захворювання. UA 121021 U (12) UA 121021 U UA 121021 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до інфекційних хвороб, і може бути використана для діагностики можливих наслідків хронічної інфекції Епштейна-Барр. Хвороби, спричинені вірусом Епштейна-Барр (ВЕБ), характеризуються системним ураженням внутрішніх органів, широким діапазоном клінічних проявів хвороби, що призводить до діагностичних помилок на догоспітальному етапі (від 30 до 60 %). ВЕБ здатний залишатися необмежено довго в організмі людини в латентному стані, зумовлювати хронічні маніфести і стерті форми хвороби, реактивуватися під впливом несприятливих екзо- та ендогенних факторів. Хронічний перебіг ЕБ-інфекції є наслідком гострої ВЕБ-інфекції або розвивається як первинно-хронічна хвороба, клініка якої включає хронічний мононуклеозоподібний синдром і поліорганну патологію. Діагностика хронічної ВЕБ- інфекції в багатьох лікувальних закладах відбувається тільки на підставі клінічних симптомів (гіпертермічний синдром, тонзиліт, поліаденіт, гепатолієнальний синдром), гематологічних змін (у вигляді збільшення числа атипових мононуклеарів), визначення неспецифічних гетерофільних антитіл в реакції Пауль-Бунеля або виявлення одного із антигенів вірусу ЕБ методом імуноферментного аналізу (ІФА) [Малый В.П. Герпесвирусные инфекции (клиника, диагностика и терапия): учебное пособие /В.П. Малый. - X.: Прапор, 2008. 207 с.]. Недоліком цього способу є недостатня діагностика хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції, оскільки її клінічні форми проявляються ураженням різних органів і систем, що потребує додаткових методів досліджень. В основу корисної моделі поставлено задачу удосконалення способу визначення можливого перебігу хронічної Епштейна-Барр інфекції, в якому за рахунок зміни досліджуваних показників, досягається визначення типу імунного реагування, яке відповідає певному виду перебігу. Поставлена задача вирішується в способі визначення можливого перебігу хронічної Епштейна-Барр інфекції, який здійснюють шляхом оцінки клінічних проявів захворювання, згідно з корисною моделлю, в сироватці крові визначають значення прозапальних цитокінів ІЛ-1β, ФНО-α, ІЛ-6, регуляторного ІЛ-2 та протизапальних цитокінів ІЛ-4 та ІЛ-10, і при низьких показниках прозапальних цитокінів і регуляторного ІЛ-2 на фоні помірно підвищених значеннях противозапальних цитокінів, визначають дисоціативний тип імунного реагування та затяжний перебіг захворювання, при низьких значеннях всіх показників діагностують гіпореактивний тип і визначають можливий затяжний перебіг захворювання. Встановлені типи імунного реагування свідчать про неадекватну клітинно-гуморальну реактивність організму в умовах тривалої персистенції ВЕБ, що проявляється схильністю до придушення клітинно-опосередкованих та посиленням гуморальних механізмів імунної відповіді і відображається в клініко-біохімічних проявах хвороби, а також призводить до затяжного хвилеподібного перебігу. Саме функціональний дисбаланс ланок імунітету у бік переваги продукції Тх2 типу, біологічні ефекти яких спрямовані на обмеження інтенсивності і поширеності запального процесу в різних органах, сприяють продовженню вірусної персистенції. Спосіб, що заявляється, здійснюють таким чином. В групу дослідження були включені пацієнти з різними імунопатологічні і імунодефіцитними захворюваннями: серозний менінгіт (n=8), хронічний тонзиліт (n=32), неспецифічна лімфаденопатія (n=48), тривалий субфебрилітет (n=54), реактивний артрит (n=16), синдром хронічної втоми (n=25). З даної категорії пацієнтів з ХВЭБ інфекцією була виділена група хворих (n=80) у яких був вивчений рівень продукції прозапальних (ІЛ-1β, ІЛ-6, ФНП-α), протизапальних (ІЛ-4, ІЛ-10) та регуляторний (ІЛ-2). Під час огляду хворого ретельно визначають всі клінічні ознаки захворювання. Група порівняння складалася з 20 клінічно здорових молодих людей без ознак гострої або будь хронічної патології, з яких 16 були обстежені на маркери ВЕБ середній вік 24,1±3,2 років. Для дослідження сироваткового рівня ІЛ-1β, ФНП-α, ІЛ-6, ІЛ-2, ІЛ-4 використовують тестсистеми ООО "Протеиновый контур" (Санкт-Петербург, Росія), користуючись інструкцією виробника. В даних тест-системах використовують твердофазний імуноферментний метод із застосуванням пероксидази хрону як індикаторного ферменту. Цитокіновий спектр при ВЕБ-інфекції залежить від збалансованості ланок імунної відповіді організму, а порушення балансу продукції цитокінів Th1/Th2 клітинами відіграє важливу роль в імунопатогенезі. Більшість дослідників сходяться на думці, що переважна участь цитокінів, що продукуються Th-2- лімфоцитами, асоціюється з вірусною персистенцією і хронізацією процесу. Технічне виконання аналізів проводили в клініко-діагностичній лабораторії обласної клінічної інфекційної лікарні м. Харкова, медичної лабораторії "Синево". 1 UA 121021 U 5 10 15 20 Статистична обробка результатів дослідження проводили з використанням програми Statistika 6.0 for Windows (Stat Soft Inc, США) на персональному комп'ютері з процесором Pentium II Celeron 850 PPGA. Матеріалом для дослідження служить сироватка крові хворих, яка була отримана в період загострення хвороби. В дослідження включені 80 пацієнтів ХВЕБ. На підставі аналізу динаміки різноспрямованого синтезу прозапальних цитокінів (ІЛ-1β, ФНП-α, ІЛ-6), регуляторного ІЛ-2 та протизапальних цитокінів (ІЛ-4 і ІЛ-10) встановлени 2 типи імунного реагування для прогнозування клінічного перебігу захворювання у хворих з хронічними формами ВЕБ-інфекції, а саме дисоціативний та гіпореактивний. Так, у хворих з дисощативним типом імунного реагування спостерігалася низька продукція прозапальних цитокінів та регуляторного ІЛ-2, тоді як рівні протизапальних ІЛ-4 та ІЛ-10 достовірно підвищувалися відповідно з активністю процесу. Рівень ІЛ-4 перевищував у 5,7 рази показники контрольної групи, а ІЛ-10 у 6 разів перевищував середні значення групи контролю (р0,05). Аналізуючи вплив встановлених типів імунного реагування на клінічний перебіг ХВЕБ, при вивченні показників середньої тривалості основних клінічних симптомів у хворих з різними типами імунного реагування отримані результати, які наведені в табл. 1. Таблиця 1 Тривалість основних клінічних симптомів в залежності від типу імунного реагування у хворих ХВЕБ (n=80) Клінічні симптоми Загальна слабкість Артралгія, міалгія Периферична лімфаденопатія Субфібрилітет Гепатолієнальний синдром Тривалість симптомів при різних типах иммунного реагування (М±m) днів Гіпореактивний тип (1-а Дисоціативний тип (2-а група) n=33 група) n=47 5,6±1,2 10,1±1,3* 4,6±0,9 8,9±1,0* 4,8±1,1 9,7±1,2* 5,9±1,8 10,4±1,4* 18,8±2,2 26,5±2,0* * - р