Спосіб діагностики хронічної епштейна-барр вірусної інфекції

Реферат: UA 114587 U UA 114587 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, зокрема клініки інфекційних хвороб, дитячих хвороб, клінічної імунології і алергології. Епштейна-Барр вірусна інфекція (EBV-інфекція) належить до важливих проблем сучасної медицини і пов'язана з широкою циркуляцією цього збудника серед населення. Рівень інфікованості дорослого населення становить майже 90-100 %, а дитячого, за даними різних авторів - від 50 до 80 %. Хвороби, спричинені вірусом Епштейна-Барр (EBV), характеризуються системним ураженням внутрішніх органів, широким діапазоном клінічних проявів хвороби, що призводить до діагностичних помилок на догоспітальному етапі (від 30 до 60 %). EBV здатний залишатися необмежено довго в організмі людини в латентному стані, зумовлювати хронічні маніфести і стерті форми хвороби, реактивуватися під впливом несприятливих екзо- та ендогенних факторів. Хронічний перебіг EBV-інфекції є наслідком гострої EBV-інфекції або розвивається як первинно-хронічна хвороба, клініка якої включає хронічний мононуклеозоподібний синдром і поліорганну патологію. Виділяють наступні клінічні форми хронічної EBV-інфекції: хронічна активна EBV-інфекція належить до лімфопроліферативних хвороб. Спостерігається тривалий (більше 6 місяців) рецидивуючий перебіг і наявність клінічних ознак патологічного процесу (слабкість, швидка втомлюваність, поганий сон, пітливість, біль голови, артралгії, міальгії, субфебрилітет, збільшення лімфатичних вузлів, пневмонія, фарингіти); генералізована хронічна форма EBVінфекції - розвивається при виражених імунних порушеннях, характеризується ураженням нервової системи, формуванням міокардиту, гломерулонефриту, пневмонії, гепатиту; атипові форми хронічної ВЕБ-інфекції: латентна форма - відсутність клінічних симптомів на тлі лабораторно підтвердженої персистенції EBV; EBV-асоційований гемофагоцитарний синдром; злоякісні EBV-асоційовані лімфопроліферативні захворювання. Діагностика хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції (EBV-інфекції) в багатьох лікувальних закладах відбувається тільки на підставі клінічних симптомів (гіпертермічний синдром, тонзиліт, поліаденіт, гепатолієнальний синдром), гематологічних змін (у вигляді збільшення числа атипових мононуклеарів), визначення неспецифічних гетерофільних антитіл в реакції ПаульБунеля або виявлення одного із антигенів вірусу Епштейна-Барр (EBV) методом імуноферментного аналізу (ІФА) [Малый В.П. Герпесвирусные инфекции (клиника, диагностика и терапия): учебное пособие /В.П. Малый. - X.: Прапор, 2008. - 207 с.]. Недоліком цього способу є недостатня діагностика хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції, оскільки її клінічні форми проявляються ураженням різних органів і систем, що потребує додаткових методів досліджень. В основу корисної моделі поставлена задача удосконалити спосіб діагностики хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції шляхом проведення додаткових серологічних досліджень диференціювати стадії хвороби, що дозволить оптимізувати принципи патогенетичної терапії. Поставлена задача вирішується тим, що у способі діагностики хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції, що включає імунологічні та параклінічні дослідження, згідно з корисною моделлю, методом імуноферментного аналізу виявляють антитіла до трьох антигенів EBV: капсидного антигену вірусу - VCA IgM, VCA IgG, раннього антигену - ЕА IgG та нуклеарного антигену - EBNA IgG; методом полімеразної ланцюгової реакції виявляють DNA EBV і за результатами досліджень діагностують ранню, пізню і атипову реактивацію. + Поставлена задача вирішується також тим, що при виявленні маркерограми VCA IgM / VCA + + -IgG / EBNA IgG діагностують ранню реактивацію, при виявленні маркерограми VCA IgM / + + + -VCA IgG / EBNA IgG - пізню реактивацію і при виявленні маркерограми VCA IgM / VCA IgG / + EBNA IgG атипову реактивацію. EBV-інфекція перебігає з поліморфізмом клінічних проявів, ураженням багатьох органів і систем, ускладненнями, довготривалими залишковими явищами із залученням в патологічний процес імунної системи і потребує лабораторного підтвердження діагнозу. Хронічний перебіг EBV-інфекції є наслідком гострої EBV-інфекції, або розвивається як первинно-хронічна хвороба, клініка якої включає хронічний мононуклеозоподібний синдром і поліорганну патологію. Тривала персистенція EBV передбачає реактивацію інфекційного процесу за умови дії факторів, які сприяють імуносупресії. Удосконалення діагностики хронічної Епштейна-Барр вірусної інфекції у пацієнтів шляхом лабораторного дослідження (методом імуноферментного аналізу та полімеразної ланцюгової реакції) дозволяє виявити 3 групи перебігу: ранню реактивацію, пізню реактивацію та атипову реактивацію. Використання методів імуноферментного аналізу (ІФА), впровадження в клініку ампліфікаційних технологій для виявлення DNA EBV дає змогу підняти специфічну діагностику 1 UA 114587 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 EBV-інфекції на якісно вищий рівень, покращити діагностику первинної гострої і хронічних форм, диференціальну діагностику патологічних станів, перебіг яких супроводжується мононуклеозоподібним синдромом. EBV містить наступні специфічні антигени: капсидний антиген (VCA), ядерний антиген (EBNA), ранній антиген (ЕА). Біологічне значення цих антигенів різне. Знання термінів появи і циркуляції антитіл до них дає можливість з достатньою вірогідністю діагностувати ранню, пізню і атипову реактивацію хвороби. Позитивні VCA IgM і негативні антитіла до EBNA є діагностикою первинної гострої EBVінфекції. Збільшення титрів IgM та IgG до VCA і ЕА є індикатором реактивації EBV-інфекції. Підвищення рівня антитіл до раннього антигену (ЕА) в присутності антитіл до нуклеарного антигену (EBNA) свідчить про реактивацію вірусу. Методом ІФА виявляють антитіла до трьох антигенів EBV: до капсидного антигену вірусу - VCA IgM, VCA IgG, раннього антигену - ЕА IgG та до нуклеарного антигену - EBNA IgG. + + Рання реактивація EBV-інфекції з індикацією маркерограми VCA IgM / VCA IgG / EBNA IgG + характеризується більшою і тривалішою вираженістю клінічної симптоматики. + + + У випадку виявлення маркерограми VCA IgM / VCA IgG / EBNA IgG , що свідчить про ранню реактивацію інфекційного процесу, необхідні додаткові діагностично-терапевтичні заходи для запобігання несприятливому перебігу хвороби. IgM до капсидного антигену (VCA), який локалізується в ядрі і цитоплазмі продукуючих клітин, з'являється вже на першому тижні хвороби (одночасно з появою клінічних проявів EBVінфекції) і є найкращим маркером гострої (первинної) EBV-інфекції. Позитивні VCA IgM і негативні антитіла до EBNA є діагностикою первинної гострої EBV-інфекції. Титри VCA IgG з'являються також у ранні терміни хвороби (через 2-4 тижні від початку хвороби) і тривало персистують (протягом усього життя). IgM ЕА та IgG ЕА виявляються в гострому періоді EBV-інфекції у 70-90 % хворих і циркулюють переважно протягом 2-3 місяців. їх поява означає перехід до продуктивної стадії інфекції. Тривале виявлення високих титрів антитіл свідчить про активність процесу і перехід у хронічну форму. Збільшення титрів IgM та IgG до VCA і ЕА є індикатором реактивації EBVінфекції. Антитіла до ядерного антигену (EBNA) з'являються пізніше, лише через 2-4 місяці від початку хвороби і є маркером перенесеної інфекції. Їх концентрація зберігається на високому рівні все життя. Високі титри EBNA IgG, при відсутності антитіл до VCA і ЕА, що супроводжуються позитивними результатами ПЛР, можуть розглядатися як один із лабораторних критеріїв хронічної EBV-інфекції. Підвищення рівня антитіл до раннього антигену (ЕА) в присутності антитіл до нуклеарного (EBNA) свідчить про реактивацію вірусу. Запропонований спосіб здійснюють таким чином. У пацієнтів на хронічну EBV-інфекцію виконують імунологічні та параклінічні дослідження. Методом ІФА виявляють антитіла до трьох антигенів EBV: до капсидного антигену вірусу - VCA IgM, VCA IgG, раннього антигену - ЕА IgG та до ядерного антигену - EBNA IgG. Індикацію DNA EBV проводять методом ПЛР, досліджуючи матеріал зскрібка слизової оболонки задньої стінки глотки, слини і крові. При виявленні + + + маркерограми VCA IgM / VCA IgG / EBNA IgG діагностують ранню реактивацію, при виявленні -+ + маркерограми VCA IgM / VCA IgG / EBNA IgG - пізню реактивацію і при виявленні + -+ маркерограми VCA IgM / VCA IgG / EBNA IgG атипову реактивацію. Для створення способу та підтвердження його ефективності проведено клініко-лабораторне обстеження 60 пацієнтів на хронічну EBV-інфекцію (33 підлітків і 27 дорослих), які лікувалися у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні та Львівському регіональному медичному центрі клінічної імунології та алергології протягом 2011-2015 рр. Верифікацію EBV-інфекції проводили на підставі даних анамнезу, характерної клінічної картини захворювання, змін периферичної крові, результатів серологічних досліджень, виявлення DNA EBV. Методом ІФА виявляли антитіла до трьох антигенів EBV: до капсидного антигену вірусу - VCA IgM, VCA IgG, раннього антигену - ЕА IgG та до ядерного антигену - EBNA IgG. Індикацію DNA EBV проводили методом ПЛР, досліджуючи матеріал зскрібка слизової оболонки задньої стінки глотки, слини і крові. У 60 хворих спостерігали вперше діагностований хронічний перебіг EBV-інфекції. Велика частота поліорганної патології при хронічній EBV-інфекції, зумовлена тривалою реплікацією EBV, а відтак вторинними імунними порушеннями, автоімунними реакціями (кардіальний синдром, артралгічний тощо). Клініка хронічної EBV-інфекції найчастіше характеризувалася розвитком наступних синдромів: лімфопроліферативного (58,3 %), інтоксикаційного (58,3 %), астеновегетативного (65,0 %), кардіального (46,7 %,) та артралгічного (55,0 %). У більшості хворих окремі синдроми 2 UA 114587 U 5 були поєднані. Хворі на хронічну EBV-інфекцію, залежно від виявлених серологічних маркерів, + + + були поділені на три групи: 1-а група - рання реактивація (VCA IgM / VCA IgG / EBNA IgG ) - 28 -+ хворих, із них 14 підлітків і 14 дорослих; 2-а група - пізня реактивація (VCA IgM / VCA IgG / + EBNA IgG ) - 20 пацієнтів, із них 12 підлітків і 8 дорослих; 3-я група - атипова реактивація (VCA + -+ IgM / VCA IgG / EBNA IgG ) - 12 осіб, із них 7 підлітків і 5 дорослих. Принцип поділу на групи базувався на термінах появи IgM та IgG до окремих антигенів EBV та тривалості їхньої циркуляції. Частота виявлення DNA EBV при хронічній формі EBV-інфекції представлена в таблиці. Таблиця Частота виявлення DNA EBV при хронічних формах EBV-інфекції Хронічна EBV-інфекція Підлітки (n = 33) Дорослі (n = 27) абс % абс % 25 75,7 17 62,9 3 9,1 4 14,9 2 6,1 2 7,4 3 9,1 4 14,8 DNA EBV + (біосередовище) Зскрібок слизової задньої стінки глотки Слина Кров Асоціація (в декількох середовищах) 10 15 20 25 Як видно з Таблиці, найчастіше виявляли DNA EBV у зскрібку слизової задньої стінки глотки. Частота і виразність клінічних синдромів у хворих з вперше діагностованою хронічною EBVінфекцією була неоднаковою в окремих групах пацієнтів. Встановлено, що серед хворих 1-ої + + + групи (рання реактивація; VCA IgM / VCA IgG / EBNA IgG ) у підлітків порівняно з дорослими частіше спостерігалися наступні синдроми: інтоксикаційний (відповідно 100,0 % і 57,1 %; р