Спосіб комплексного лікування дітей, хворих на хронічну форму епштейна-барр вірусної інфекції

Корисна модель, що заявляється, належить до медицини, а саме до дитячих інфекційних хвороб, і може бути застосована для лікування дітей, хворих на хронічну форму Епштейна-Барр вірусної інфекції. На Україні, як і інших країнах, особливо, близького зарубіжжя за останні роки відзначено тенденцію до збільшення кількості дітей хворих на хронічні форми Епштейна-Барр вірусної інфекції (ВЕБ). Антитіла до вірусу Епштейна-Барр виявляються у 60% дітей перших двох років життя та у 80-100% дорослих [2, 4]. Хронічна форма ВЕБ інфекції розвивається у 15-25% людей, що перенесли гостру ВЕБ інфекцію [4]. Хронічна форма ВЕБ (ХВЕБ) інфекції може бути наслідком гострої ВЕБ інфекції, чи розвиватися, як первиннохронічна форма. Хронічна ВЕБ інфекція може перебігати у вигляді хронічної активної ВЕБ інфекції (ХА ВЕБІ), генералізованої форми хронічної інфекції, атипової та латентної форми хронічної інфекції, у вигляді синдрому хронічної втоми та синдрому імунної дисфункції [4]. На сьогодні, одержані вагомі докази зв'язку ВЕБ з цілим рядом лімфопроліферативних захворювань, таких як пухлини лімфоїдного походження (лімфома Беркита, неходжкінська лімфома, В-клітинна лімфома, первинні лімфома ЦНС; лімфогранулематоз та інші); пухлини епітеліального походження (назофарінгеальна карцинома, волосяна лейкоплакія язика та слизових ротової порожнини, пухлини слинних залоз, рак шлунку, кишківника, матки); лейкоміосаркома; лімфобластний лейкоз; мієлобластний лейкоз; Х-зчеплений лімфопроліферативний синдром (Х-ЛПС або синдром Дункана); посттрансплантаційні лімфопроліферативні захворювання (ПТЛЗ); ВЕБ-асоційовані пухлини у пацієнтів із СНІДом [2]. Також аутоімунних захворювань - системний червоний вовчок, васкуліт, ревматоїдний артрит, синдром Шегрена, виразково-некротичний ентероколіт, розсіяний склероз, лімфоїдний інтерстиціальний пневмоніт, хронічний гепатит, увеіт та інші [2]. ВЕБ є етіологічним фактором розвитку синдрому хронічної втоми і частою причиною (15%) розвитку лихоманки неясного генезу [1]. Все це свідчить про актуальність проблеми ВЕБ інфекції. Тому на Україні приділяється значна увага розробці та впровадженню нових етіопатогенетичних схем лікування хворих на хронічні форми ВЕБ інфекції. Головним завданням лікування ВЕБ інфекції є селективний вплив на різні етапи репродукції ВЕБ та підвищення резистентності до нього, як на рівні клітини, так і всього організму. Саме тому особливо актуальним напрямом у лікуванні хронічних форм ВЕБ інфекції є комплексне безперервне, тривале лікування із використанням препаратів із противірусною та імуномодулюючою дією під контролем клініко-лабораторних показників. Нині відомо різні схеми лікування хворих на хронічні форми ВЕБ інфекції із використанням противірусних препаратів: віроцидних препаратів - інозина пранобекс, аномальних нуклеозидів (ацикловір); препаратів інтерферонів (ІФН) - рекомбінантний інтерферон a-2b; індукторів інтерферонів, понад малих доз антитіл до g-ІФН; імуноглобулінів для внутрішньовенного ведення [3, 4]. Найближчим аналогом-прототипом корисної моделі, що заявляється, є спосіб комбінованої етапної етіотропної трапії хронічних форм ВЕБ інфекції, в яку входять інозин пранобекс і рекомбінантний інтерферон- a2b [1]. Інозина пронабекс пригнічує реплікацію ДНК та РНК вірусів, в тому числі ВЕБ шляхом зв'язування із рибосомою ураженої вірусом клітини та зміною її будови. Препарат підвищує противірусну активність інтерферону, зрілих Т-лімфоцитів та Т-кілерів, впливає на В-лімфоцити, підвищуючи синтез антитіл. Інозина пранобекс призначався по 50-100мг/кг/на добу в середину в 3-4 прийоми. Проводили 3 курси лікування по 10 днів із інтервалом 10 днів. Рекомбінантний ІФН-a-2b пригнічує реплікацію віруса за рахунок активації ендонуклеази, руйнування вірусної матричної РНК. Препарат модулює імунну відповідь, сприяє диференціації В-лімфоцитів, стимулює продукцію цитокінів, підвищує функціональну активність макрофагів, нейтрофілів та NK-клітин. Природні антиоксиданти, які входять до його складу стабілізують клітинні мембрани. Препарат призначався по пролонгованій схемі В.В. Малиновської із співавт., 2006 [1]. На фоні комбінованої терапії відмічалось достовірне зменшення таких симптомів, як генералізована лімфаденопатія, тонзиліт, аденоідит, спленомегалія, інтоксикаційний, інфекційний та вегето-вісцеральні синдроми. Кількість епізодів гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) зменшилась від 6-11 до 2-4 в рік. Зменшилась частота реплікації ВЕБ. Реєструвалась позитивна динаміка показників імунного статусу. Проте цей спосіб має суттєві недоліки: - лікувальна ефективність по окремим клінічним симптомам отримана, лише через 3 місяців від початку лікування; - повної клінічної ефективності досягнуто не було; - не реєструвалася динаміка гематологічних показників; - не враховувалася кількість рецидивів ВЕБ інфекції на протязі терміну спостереження; - не враховувалося, інфекція перебігала у вигляді моноінфекції, чи мало місце інфікування іншими герпесвірусами; - серологічні маркери активності процесу досліджувалися лише через 3 місяці від початку терапії одноразово, не проводився тривалий моніторинг цих маркерів, не відома динаміка маркерів активності через 3 місяці; - не встановлено, частота реплікації ВЕБ зменшувалась на тривалий час, чи лише обмежувалася трьома місяцями; - комплексне лікування було не достатньо тривалим, обмежувалося лише трьома місяцями; - не відмічалося на протязі терміну спостереження повного відновлення показників імунного статусу у хворих. Задачею корисної моделі, що заявляється, є створення такого способу лікування, який би дозволив підвищити ефективність лікування, скоротити терміни лікування, знизити кількість рецидивів захворювання, кількість епізодів ГРІ, інших герпесвірусних інфекцій у хворих, досягнути тривалої та стійкої відсутності серологічно підтвердженої вірусної активності. Технічним результатом є підвищення ефективності лікування хронічних форм ВЕБ інфекції. Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі лікування ХВЕБ інфекції, згідно корисної моделі призначають одночасно ацикловір у дозі по 0,2г 5 разів на день впродовж 14 днів, потім по 0,2г 1 раз на день впродовж 3-6 місяців; інозина пранобекс у дозі при середньотяжких формах 50мг/кг/на добу, тяжких формах 100мг/кг/на добу в 4 прийоми по 10 днів із 10 денною перервою впродовж місяця та мультипробіотики групи симбітер (симбітер, симбітер концентрований) від 1 до 2 доз впродовж 1 місяця. Аномальні нуклеозиди мають пряму противірусну дію на Епштейна-Барр вірус та інші герпесвіруси, якими діти виявляються інфікованими. Ацикловір блокує синтез вірусної ДНК і захищає неінфіковані клітини. Інозина пранобекс підвищує противірусну активність ІФН, зрілих Т-лімфоцитів та Т-кілерів, впливає на Влімфоцити, підвищуючи синтез антитіл. Противірусна дія препарату обумовлена пригніченням реплікації ДНК та РНК вірусів шляхом зв'язування з рибосомою, ураженою вірусом клітини та зміною її будови. У склад мультипробіотиків групи симбітер входять штами біфідобактерій, лактобактерій, лактококів і пропіоновокислих бактерій, які здійснюють імуномодулюючу функцію, сприяють формуванню місцевого імунітету кишечнику, загального імунітету макроорганізму. Спосіб лікування здійснюється наступним чином: Хворим із хронічною активною формою ВЕБ, атиповою формою ВЕБ призначають комплексну схему лікування, яка включає: ацикловір по 0,2г 5 разів на днь 14 днів, потім по 0,2г 1 раз на день впродовж 3-6 місяців. Інозина пранобекс (ізопринозин, гропринозин) призначали при середньотяжкому перебігу: 50мг/кг/на добу в 3-4 прийоми чи 1 таблетка на 10кг маси тіла дитини в 4 прийоми за схемою: 10 днів застосування - 10 днів перерва впродовж місяця; тяжка форма захворювання: 100мг/кг/на добу в 3-4 прийоми чи 2 таблетки на 10кг маси тіла дитини в 4 прийоми за схемою: 10 днів застосування - 10 днів перерва впродовж місяця. Мультипробіотики групи симбітер (симбітер, симбітер концентрований) призначали по 1-2 дози на день впродовж одного місяця. Способом, що запропоновано, проліковано 30 дітей із хронічною формою ВЕБ інфекції, які склали 2 групу. 1 групу склало 20 дітей із хронічною формою ВЕБ пролікованих за способом-прототипом. Результати наведені у таблицях 1, 2, 3. Таблиця 1 Кількість рецидивів Епштейна-Барр вірусної інфекції у дітей хворих на хронічну форму Епштейна-Барр вірусної інфекції впродовж одного року спостереження (абс. кількість хворих, у яких зареєстровано рецидив) Ознака Кількість рецидивів у рік Кількість епізодів ГРВІ на протязі року спостереження 1 група 11 2 група 3* 80 30* Примітки: * - достовірність різниці між показниками 1 та 2 групи (р