Спосіб лікування ідіопатичного пролапсу мітрального клапана у осіб молодого віку з клінічними ознаками вегетативної дисфункції

Реферат: Спосіб лікування пацієнтів з ідіопатичним пролапсом мітрального клапана (ПМК) у осіб молодого віку з клінічними ознаками вегетативної дисфункції включає призначення адреноблокатора. Для лікування ідіоматичного ПМК додатково призначають мебікар по 500 мг 3 рази на добу під контролем варіабельності серцевого ритму та психоемоційного стану, курсом до їх нормалізації. UA 122290 U (12) UA 122290 U UA 122290 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а саме до кардіології, і може бути використана для лікування ідіоматичного пролапсу мітрального клапана у осіб молодого віку з клінічними ознаками вегетативної дисфункції. Пролапс мітрального клапана (ПМК) вважається однією з найбільш поширених аномалій клапанного апарата серця. Максимальна поширеність даної патології (17-38 %) відзначається у жінок (вдвічі частіше, ніж у чоловіків) та у осіб молодого віку. ПМК може виступати від клінічно нешкідливого "феномену ехокардіографії" до клінічно значимих ускладнень, які відзначаються в 2-4 % випадків [Коваленко В.Н. Некоронарогенные болезни сердца: практическое руководство / B.Н. Коваленко, Е.Г. Несукай. - Киев: Морион, 2001; Arrhythmic Mitral Valve Prolapse and Sudden Cardiac Death / Cristina Basso, Martina Perazzolo Marra, Stetania Rizzo et al. // Circulation. - 2015]. Вегетативні розлади є однією з актуальних проблем сучасної медицини, що обумовлено їх великою поширеністю. Вегетативна дисфункція є найпоширенішим і непередбачуваним за різноманіттям своїх проявів і результатів захворюванням молодого віку. За даними епідеміологічних досліджень поширеність вегетативних розладів в терапевтичній та кардіологічній практиці становить від 12,1 до 82 % [Амосова Е.Н. Нейроциркуляторная дистопия // Клиническая кардиология: Под. ред. Е.Н. Амосовой. - К.: Здоровье, 2002. - Т. 2. - С. 755-787; Saladini F. Palatini Autonomic Dysfunction: How to Identify and When to Treat? / F. Saladini, A. Di Marco P. // High Blood Pressure & Cardiovascular Prevention. - 2016. - Vol. 23. - P. 237-243]. Відомо, що хворі з функціональною серцево-судинною патологією складають до 1/3 всіх хворих з тимчасовою втратою працездатності [Troshina D.V. The optimal approach to the treatment of autonomic disorders in cardiology practice / D.V. Troshina, B.A. Volel, F.Yu Kopylov // Consilium Medicum. - 2016. Vol. - 18(10). - P. 82-86]. Лікування ідіопатичного ПМК у осіб молодого віку є складною проблемою, часто має незадовільні результати, що обумовлює актуальність пошуку нових, ефективних способів лікування цієї патології. Відомий стандартний спосіб лікування хворих з ідіопатичним ПМК і скаргами, обумовленими підвищенням тонусу або реактивності симпатичної нервової системи (серцебиття, кардіалгії, задишка), який передбачає призначення комплексної терапії, що включає β-адреноблокатори [Ibrahim, M. Modern management of systolic anterior motion of the mitral valve / M. Ibrahim et al. // Eur. J. Cardiothorac. Surg. - 2012. - Vol. 41. - P. 1260-1270]. Даний спосіб лікування ідіопатичного ПМК у пацієнтів молодого віку є найбільш близьким до того, що заявляється, за технічною суттю і результатом, який може бути досягнутим, тому його вибрано за прототип. Останнім часом стало відомо, що при дисплазії сполучної тканини в організмі людини в результаті генетично обумовленого порушення структури сполучної тканини розвивається генералізований процес з формуванням морфофункціональних змін в усіх органах і системах організму, включаючи вегетативну нервову систему. Це призводить до розладу гомеостазу на тканинному та органному рівнях і закономірно викликає зниження функціональних резервів і адаптаційних можливостей організму, що робить необхідним його врахування при призначенні лікування ідіопатичного ПМК у осіб молодого віку. У зв'язку з вищевикладеним, в основу корисної моделі поставлена задача підвищення ефективності лікування ідіопатичного ПМК у осіб молодого віку з клінічними ознаками вегетативної дисфункції. Поставлена задача вирішується тим, що у відомому способі лікування пацієнтів з ідіопатичним ПМК, який включає призначення β-адреноблокатора, згідно з корисною моделлю, для лікування ідіопатичного ПМК у осіб молодого віку з клінічними ознаками вегетативної дисфункції додатково призначають мебікар по 500 мг 3 рази на добу під контролем варіабельності серцевого ритму та психоемоційного стану, курсом до їх нормалізації. Технічний ефект корисної моделі, а саме підвищення ефективності лікування ідіопатичного ПМК у пацієнтів молодого віку з вегетативною дисфункцією, обумовлений синергізмом заходів, що заявляються. Спосіб виконують наступним чином: для лікування ідіопатичного ПМК у пацієнтів молодого віку з вегетативною дисфункцією додатково до стандартної терапії β-адреноблокаторами призначають мебікар по 500 мг 3 рази на добу під контролем варіабельності серцевого ритму та психоемоційного стану, курсом до їх нормалізації. Теоретичною основою способу є той факт, що в патогенезі різноманітної клінічної симптоматики у хворих первинним ПМК провідна роль відводиться порушенням функції вегетативної нервової системи зі збільшенням тонусу симпатичного відділу. Переважання адренергічних виливів при ПМК зв'язують як з підвищенням чутливості адренорецепторів до стимуляції, так і зі збільшенням їх загальної кількості. Крім того, автономна нервова система 1 UA 122290 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 відіграє важливу роль у виникненні різних порушень ритму серця. Призначення анксіолітиків (транквілізаторів) у комплексній терапії таких хворих обґрунтовано тим, що, окрім зменшення невротичної симптоматики, вони проявляють вегеторегулюючу дію на апарат кровообігу. Мебікар (tetramethyltetraazabicyclooctandione) денний транквілізатор без снодійної і седативної дії, з широким спектром клінічної активності, яка обумовлена його полівалентним механізмом дії: активує гальмівний медіатор - гамма-аміномасляну кислоту, пригнічує збудливі нейротрансмітери - норадреналін і глутамат, а також нормалізує взаємовідносини адрено- і серотонінергічних впливів. Ці фармакологічні властивості препарату сприяють реалізації анксіолітичного, ноотропного та вегетостабілізуючого ефектів у хворих, які продовжують працювати і вести активний спосіб життя. Крім того, на відміну від анксіолітиків бензодіазепінового ряду, мебікар можна застосовувати довгостроково, до 2-3 місяців, без розвитку звикання і синдрому відміни. Ефективність способу доведена клінічними дослідженнями. У дослідження включено 79 хворих (29,1 % жінок і 70,9 % чоловіків, середній вік 35,7±4,3 років) з ПМК і фенотипічними ознаками недиференційованої дисплазії сполучної тканини (ДСТ). Діагноз ПМК встановлювався на підставі стандартних критеріїв. За даними еходопплеркардіографії ПМК І ступеня виявлено у 46 пацієнтів, ПМК II ступеня виявлено у 33 хворих. У 12 пацієнтів мітральна регургітація не визначалась. Встановлено, що мітральна регургітація І ступеня спостерігалась у 37 пацієнтів і II ступеня - у 30 хворих. Критерії виключення: вогнища хронічної інфекції, вроджений або набутий порок серця, дегенеративно-запальні ураження міокарда, гемодинамічні порушення, патологія щитовидної залози, ішемічна хвороба серця, артеріальна гіпертензія, супутні захворювання внутрішніх органів, диференційовані форми ДСТ (синдром Марфана та ін.), вік до 18-ти років. Контрольну групу склали 20 практично здорових осіб, порівнянних за статтю та віком (10 чоловіків і 10 жінок, середній вік 35,3±4,6 роки). Усім обстеженим особам проводили стандартні клінічні, біохімічні та інструментальні дослідження. Структурно-функціональні показники лівого шлуночка (ЛШ) серця оцінювали за допомогою ехо-допплеркардіографії на ультразвуковому діагностичному сканері "LOGIQ 5" ("Medical System", Німеччина). Для виявлення міксоматозної дегенерації стулок застосовували критерії T.Takamoto і співавт. (1991). Діастолічну функцію оцінювали за трансмітральним потоком в імпульсно-хвильовому допплерівському режимі, а також при аналізі руху фіброзного кільця мітрального клапана методом тканинної допплерівської візуалізації. При допплерівському дослідженні оцінювали діастолічну функцію ЛШ за часом ізоволюмічного розслаблення (ЧІР), часом уповільнення кровотоку раннього діастолічного наповнення ЛШ (DT), максимальною швидкістю раннього наповнення ЛШ (пік Е), максимальною швидкістю передсерцевої систоли А і відношенням Е/А. Для виявлення вегетативної дисфункції використовували "Опитувальник для виявлення ознак вегетативних змін" (Вейн A.M., 2003). При сумі балів, що перевищує 15, передбачається наявність вегетативної дисфункції. Для оцінки ситуаційної та особистісної тривожності використовувався опитувальник тривожності Ч.Д. Спілберга (1973) в адаптації Ю.Л. Ханіна, що містить 40 питань. Результат оцінювали наступним чином: до 30 - низька тривожність, 31-45 - помірна тривожність, 46 і більше - висока тривожність. Неспецифічні зміни функціонального стану центральної нервової системи вивчали методом непрямої реєстрації варіабельності серцевого ритму на кардіографічному комплексі холтерівського моніторингу "Кардіосенс" ("ХАІ Медика", Україна). Проводилась реєстрація та автоматизована обробка сигналів ЕКГ з розрахунком параметрів тимчасового і спектрального аналізу, а також отриманих на їх основі індексів, запропонованих P.M. Баєвським. Для аналізу вегетативної регуляції використовувалися наступні параметри: - ІН - індекс напруги регуляторних систем, розраховували як ІН=АМо/2×ВР×Мо, 55 60 де АМо - амплітуда моди - кількість кардіоінтервалів, відповідних діапазону моди (у %); ВР варіаційний розмах - різниця між максимальним і мінімальним значеннями RR; Мо (мода) значення RR, що найчастіше реєструється; SDNN - стандартне відхилення тривалості нормальних інтервалів R-R; pNN 50 - відсоток під числа всіх аналізованих кардіоінтервалів; RMSSD - квадратний корінь середніх квадратів різниці між суміжними RR-інтервалами показник активності парасимпатичної ланки вегетативної регуляції. Чим вище значення RMSSD, 2 UA 122290 U 5 10 15 тим активніше ланка парасимпатичної регуляції; LF/HF - індекс вагосимпатичної взаємодії, співвідношення високочастотного і низькочастотного компонента коливань ритму серця. Вказує на зміщення вегетативного балансу в бік симпатичного або парасимпатичного відділу. Після проведення обстеження у вихідних умовах пацієнти були розділені на 2 групи. 39 хворим (І група) призначалася комплексна терапія, що включала β-адреноблокатор і мебікар "Адаптол" (АТ "Олайнський ХФЗ "Олайнфарм", Латвія) по 500 мг 3 рази на добу протягом 3 місяців. У II групу увійшли 40 осіб, яким призначалась монотерапія β-адреноблокатором. Зазначені групи пацієнтів з ПМК і вегетативною дисфункцією були порівнянні за віком, статтю. Статистичну обробку результатів дослідження проводили з використанням пакета програм Statistica 6,0 for Windows. Порівняння якісних параметрів проводили за допомогою точного двостороннього критерію Фішера, порівняння кількісних показників у досліджуваних групах - з використанням критеріїв Манна-Уїтні. Критерієм статистичної значущості одержуваних результатів вважали загальноприйняту в медицині величину р