Комбінована мазь для лікування ран “нітафен”

/s: МКВ^АбіКЗІ/ОО КОМБІНОВАНА МАЗЬ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ РАН " НГГАФЕН" винахід відноситься до медицини і зокрема до засобів для лікування ран. Відомі мазі для лікування ран, що містять протимікробні засоби на водорозчинній основі. До них належать мазі "Нітацид'7'Лівомеколь", що мають антимікробну, протизапальну та гіперосмолярну активність (1). Препарати, що містять в своєму складі антиоксиданти, які використовують для лікування виразок та ран, що тривало не гояться (лінімент дібунолу 5%)(2) або для лікування опіків ("Альгімаф-пластини"ХЗ)Завданням даного винаходу є розробка лікарського препарату (мазі) для лікування ран, ндо має виражену протимікробну, протизапальну, антиоксидантну та гіперосмолярну дію з метою запобігання гнійно-некротичним ускладненням та прискорення загоєння ран. Найбільш близькою до пропонованої нами є мазь "Нітацид". "Нітацид"- комбінований лікарський засіб з протимікробною та протизапальною дією, діючими речовинами жого € стрептоцид та^нтазол^т^одорозчиняш основі. До складу 100,0 мазі входять: Стрептоцид 5,0 Нітазол 2,5 Проксанол 268 20,0 Пропіленпгіколь 43,5 Поліетиленоксид 400 29,0 Проте, розглянутий вище препарат має наступні недоліки: 1. не стимулює реиаративні процеси 2. не захищає прилеглі до ран тканини від вторинних некрозів 3. може викликати алергічні реакції (4). Суть винаходу яоляг-ає -в воєдианяі мазі "Нїгацад" з -антиоксидантом фенозанкислотою. Вирішується поставлене завдання тим, що в якості активних речовин взяті антиоксидант фенозан-кислота у поєднанні з нітазолом та стрептоцидом на водорозчинній основі, що складається з суміші проксанолу-268, пропіленгліколю та поліетиленоксиду 400, при наступному співвідношенні компонентів: Нітазол 2.5 г Стрептоцид 5 0г Фенозан-кислота 4 0г Проксанол-268 20.0 г Пропіленгліколь 41.0г Поліетиленоксид400 27.5 г Лікарський засіб "Мазь нітафен" одержують змішуючи всі інгредієнти у визначених вагових співвідношеннях до однорідної маси при температурі 40° С Мазь "Нітацид" має виражену протимікробну дію, що поширюєть ся на облігатні анаероби /спороутворюючі та аспорогенні/, факультативні анаероби- стафілококи, кишечну паличку, стрептококи і ентеробактерії. Володіє вираженим пригнічуючим впливом як на чутливі до антибіотиків і так і на резистентні штами госпіталь них бактерій [2]. Новим діючим компонентом препарату є фенозан-кислота . Антиоксидат фенозан-кислота - це сполука, що належить до класу екранованих фенолів, хімічна назва - 3,5- ді-третбутил-4-гідроксифенілпропіонова кислота Фенозан-кислота (ФК) є типовим інгібітором віль но- радикаль них реакцій, біоантиоксидантом оригіналь ного механізму дії- мембранопротектором. Малотоксичний -ЛД50 становить (білі миші нелінійні) доочеревинно 435 мг/кг, per os 2250 мг/кг, тобто згідно класифікації К.К. Сидорова належить до 4 класу ма лотоксичних сполук (7) Літературних даних про канцерогенну, мутагенну та алергізуючу активність фенозан-кислоти не вияв лено. Обгрунтування доз і тривалості лікування. В резуль таті проведених нами досліджень було встановлено, що ефективна концентрація фенозан кислоти становить 3%-4%, а при концентрації біль ше 8% пригнічується регенерація тканин, що позначається на подовженні часу закриття раневого дефекту. Так як основа мазі є осмотично активною і поглинає до 400% води (ексудату) за добу, то мазь може використовуватись тільки в 1 та 2 фазі раневого процесу в ранах з вираженою ексудацією, а отже ексудат буде розчиняти мазь і зменшувати концентрацію антиоксиданту безпосередньо в рані. Тому для нашої мазі ми використали 4 % концентрацію фенозан кислоти.Для вивчення ефективності мазі нітафен були проведені експерименталь ні дослідження на моделях опікових та променевих поражень шкіри у щурів. Модель термічного опіку. В експерименті було використано 36 білих рандобредних щурів масою 180-220 г. Щурів наркотизували ефіром і фіксували у станку. На попереднь о депільовану поверхню спини накладали марлевий тампон, розміром 2x3 см, змочений З мл етанолу, і підпалювали ( тривалість горіння -ЗО секунд). Навколо тампону накладали зволожену у воді серветку, чим попереджали розтікання запаленого спирту та забезпечували стандартну площу опіку. При дотриманні таких умов у дослідних тварин виникали опіки 2-ЗА ступеню. Після нанесення опіку всі тварини були поділені на дослідних та контроль них. Аплікації досліджуваної мазі та нітациду проводили з 1 дня пошкодження. Ефективність лікування оцінювали згідно з динамікою раневого процесу. Для харатеристики використовували- час відторгнення струпу і появи грануляцій, площу рани. Пло щу ран визначали планіметрично. Модель променевого ураження. Досліди проведені на 36 рандобредних білих щурах, масою тіла 180-220 г Локаль не рентгенівське опромінення проводилось за опрацьованою та затвердженою моделлю (10). Всіх тварин поділили на 3 групи: дослідну та 2 контроль ні - не ліковані тварини, ліковані маззю "Нітацид". Лікарсь кі засоби наносили на поверхню опроміненої ділянки щоденно з 1 доби після опромінення і далі протягом 90 діб. Ступінь важкості радіаційного опіку оцінювали за основними затвердженими критеріями: терміни виникнення, тривалість і частота виникнення гіперемічних реакцій шкіри, епіляція шерстяного покриву, сухого та вологого дерматиту, ерозій, променевих виразок , гнійно-некротичних ускладнень, терміни епітелізації, загоєння виразок, рубцювання і відновлення шерстяного покриву. При статистичний обробці результатів вираховували середні значення показників та їх стандартну похибку, оцінюючи достовірність відмінностей за критерієм Стьюдента на рівні імовірності не менше 95% /р