Спосіб лікування порушень акомодації та корекції аномалій рефракції

MTIK6A61F9/00 СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ПОРУШЕНЬ АККОМОДАЦІІ ТА КОРЕКЦІЇ АНОМАЛІЙ РЕФРАКЦІЇ Винахід стосується медицини, а саме офтальмології, та може бути використай для лікування порушень аккомодаци та корекції аномалій рефракції у хворих короткозорістю або далекозорістю слабкого та середнього ступеню, астигматизмом і інш. Відом спосіб корекції аномалій рефракції, при якому наносять на рогівцю неперфораційні надрізи. Для підвищення безпеки операції, попередньо у рогівці роблять мікронасічки та виконують з них у стромі рогівці тунелі, верхню стінку котрих розсікають, а нижню стінку тунелей захищають напрамляючими протекторами (див. Авторське свідотство СРСР № 1766404 з класу А 61 Р 9/00, яке опубліковане 07.10.92 р. у Бюл.№ 37). Недоліком відомого способу являється трудомісткість його реалізації. У багатьох випадках виконати точні мікронасічки, тунелі та інші маніпулювання досить складно. Це пов'язано з прогресуючим знижченням ригідністі (напруження) рогівці після кожного послідуючого надрізу, що у цілому ускладнює течію операції, збільшує епітеально-ендотеліальну травму та знижчує ефективність корекції аномалій рефракції. Більш точніше нанесення розміток та насічок на рогівці дозволяє спосіб лікування короткозорісті слабкого та середнього ступеню, при якому поперед операції відтворюють регуліруємий підвищений внутріоковий тиск шляхом вдихнення хворим протягом 3 - 5 хвилин суміши кісеня з закисем азоту у відношенні 1:1 з опірністю на видихі від 6 до 12 сантиметрів водного стовбчика при одночасном нахилинні операціоного столу на кут ЗО - 40° у бік голови. Після закінчення цього підготовничого періоду вимірюють артеріальний тиск, частоту сердечних скорочень, внутріоковий тиск та починають кератотомію (див. Авторське свідотетво СРСР № 1764648 з класу А 61 Р 9/00, яке опубліковане 30.09.92 р. У Бюл. № 36). Недоліком цього способу являється те, що хірургичне втручання вносить додатковий травматизм у органи зору та не виключає післяпераційних ускладнень. Ці недоліки мають усі спосіби хірургичного лікування аномалій рефракції незалежно від засібів їх реалізування. Найбільш близьким за своєю суттю та досягаемому ефекту, приймаємим за прототип, являється спосіб лікування та корекції аномалій рефракції, при якому впливають на око за допомогою регулируемого зовнішнього збуджувача фізичні характеристики котрого добираються відповідно особливого діагнозу пацієнта. При цім способі викликають примусове скорочення м'яз ока, причому вплив здійснюється послідовно на напруженні м'язи - колову м'язу ока, м'язи гордеців, чолову та скронню шляхом вібрації уздовж напрямку волокон м'яз протягом 1,5-5 хвилин з амплітудою 2-5 мм та частотою 1 5 -4 0 Гц. Цю процедуру здійснюють по одному сеансу на день при повторенні через 1 - 2 тижня (при необхідності). Цей спосіб не потребує хірургичного втручання (див. Авторське свідотство СРСР № 1790401 з класу А 61 Р 9/00, яке опубліковане 23.01.93 р. у Бюл. № 3). Основним недоліком відомого способу лікування та корекції аномалій рефракції являється його низька ефективність. Цей недолік обумовлен слідуючим. Вібраційне навантаження впливає тільки лише на м'язову систему ока, однак вібрація не впливає на рецептивні поля на оковому дні - апарату ока, котрий своїм станом (сприйняттям) безпесередньо визначає ступень та характер аномалій рефракції. Вібраційне навантаження усуває тільки лише спазм акомодації, тому може використуватися тільки у профілактичних цілях, з-за того, що не усуваються причини з'явлення аномалій рефракції, тому що ні як не впливає на нервову систему ока, відповідну за якість сприйняння зображення і відповідной обробки інформації. Другим недоліком відомого способу являється низька надійність та непередбаченість результатів безпосереднього сеансу лікування. Цей нідолік пояснюєтся тим, що під час лікування пацієнту відводиться йому активна роль, потребуюча від нього визначених дій, які конкретно не можуть бути зазначені та проконтрольовани лікарем. Так, найбільшая ефективність стимулювання м'яз досягається при піднятих бровах, при хмурих бровах, при міцно заплющенних очах, при сморщені носу, при стислих зубах, но ці дії кожен падієнт виконує на підставі індивідульних суб'єктивних відчувань та розумінь, слід, якістний рівень вказаних дій пацієнта носить випадковий непередбачений характер, тому, не уявляється можливим точно визначити час, частоту та амплітуду вібрації. Третім недоліком відомого способу являється те, що при його реалізації вшіивают не безпосередньо на очі пацієнта, а на голову, тобто побічно впливають на м'язи акомодаційного апарату. У цьому випадку складно облічувати супутні чинники, такі як розмір голови, м'яз, товщину шкіри та жирового прошарку, які, як відомо, оказують вплив на амплітуду вібрацій. Наприклад, жировий прошарок спроможує сміншенню коливань. Таким чином, побічний вплив на органи зору не може точно визначити параметри лікувального процесу, слід, гарантувати досягнення потрібного результату. Четвертим недоліком відомого способу являється те, що процес лікування може бути реалізован тільки у присутністі лікаря, тобто при одночасної взаємодії лікаря та пацієнта. Це створює для обидвих сторін визначені складнощі, тобто, на кожному сеансі пацієнт та лікар забов'язані бути у тому місці, де розташоване відповідне обладнення, а з обліком періодичністі лікувальних сеансів, на лікаря та пацієнта накладаються певні обмеження, зокрема, тривалі від'їзди з населенного пункту, відсутність можливісті обопільного відвідування в становлені терміни та інші обмеження. П'ятим недоліком відомого способа являється необхідність використання багатокоштуючого, габаритного обладнання загального користування, зокрема, генератора вібрацій з заданноми частотою і амплітудою. Таке обладнання у приватному використанні мати не зручно, слід, пацієнт не може самостійно продовжувати лікування в зручний для нього час, або у докладно визначений лікарем термін, без обопільного відвідування. Шостим недоліком відомого спосба являється те, що зовнішний збуджувач (вібратор) потребує для роботи енергетичного постачання. Тобто його можливо використовувати тільки у тому місці, де є електричний струм. Це обмежує мозливісті відомого стособа, тому що він не може бути реалізован у деякіх географічних районах: у таких випадках необхідно використовувати акумуляторні батареї. В основу винахіду поставлена задача підвищення ефективністі та надійністі лікування порушень аккомодацій та корекції аномалій рефракції шляхом безпосереднього впливу на рецептивні поля адекватним структурованим паттерном, впливаючим на тонус аккомодації, з одночасним спрощенням конструкції і понижченням вартісті, а також підвіщення зручністі лікувального процесу за рахунок його індивідуалізації. Рішення поставленої задачи досягається тим, що при реалізації способа лікування та корекції аномалій рефракції, при якому впливають на очі регуліруємим зовнішним збуджувачем, фізичні характеристики котрого добираються відповідно індивідуальним особливостям будови органу зору пацієнта, виключаючи дію аккомодаційної м'язи шляхом вибіркової зміни активністи нейронів у рецептивних полях шляхом впровадження інтерференційних кол розсіяння світлового струму безпосередньо на сітчатку ока за допомогою зовнішнього приладу, виконаного у вигляді перфораційної шіастівки, розташованної поміж об'єктом та оком пацієнта, при цьому розмір отвірів і відстань між ними у перфораційній пластівки, а також її відстань від ока пацієнта взаємоз'язані з розмірами рецептівних полей. Сутність винаходу пояснюється слідуючим. Відомо, що при лікуванні таких аномалій рефракції, як короткозорість або долекозорість необхідно підвищити активність частини нейронів і одночасно знизчити або "вилучити" іншу частину нейронів. Найбільш звичайно зміна активністі нейронів забезпечується впливом на них світловими струмами, що відповідає природному сприйняттю такого вигляду змущувача органами зору. Але натуральний світловий струм у чиннисть своєї суцільності та однорідності забезпечує рівномірне збуджування усіх нейронів у рецептивних полях. Якщо спрямувати корегировані ниточні проміні світла на окремі нейрони у повністтю темному приміщенні, то ефект вибіркового впливу на нейрони, мабудь, буде досягнен, але ціною створення специфічних умов для лікування та ціною створення складного обладнання, а це не виправдує себе як з точки зору лікувального ефекту, так і з економічної точки зору. Використуючи фізичний ефект розкладення світлового струму, при певних умовах, на чергуючися темні та світлі смуги - інтерференція світла, та спрямовуючи інтерференційне поле на сітчатку ока, можно забезпечити збуджування саме тих нейронів, які стануть освітлюваними світловими смугами інтерференційного світлового струму. Тому що рецептивні поля мають круглу форму, то таку ж форму повинна мати інтерференційна картина світлового струму. Саме такої форми кола світлорозсіяння можна отримати якщо проти очей пацієнта розташувати перфораційну пластівку з круглими отвірами перфорації. Якщо у пластівці перфораційні отвіри виконати конусовидними з напрямком більшої основи конусу у бік ока, то завдяки відтворенню гострої кромки на краю отвіру, світловий промінь відтворює інтеренференційне поле з чергуючихся темних та світлих кілець - кол світлорозсіяння. До цього конусність отвірів повинна знаходитись у межах 1:1,3 -1:1,4, що обумовлено обмеженням одерження фізичного ефекту інтерференції світла: при зменшенні конусності надглядається "розмитисть" прикордоних прошарків чергуючихся кілець, а при збільшенні конусності - надглядається відбивання світла від стінок отвірів. Тоб то, при відхилинні конусності отвірів від зазначеного диапазону, дуже погіршується чіткість інтерференційної картини, а тому і ефективність вибіркового впливу на нейрони. Тому що рецептивні поля на оковому дні розташовані гексагонально, то і кола світлорозсіяння також повинні потрапляти на сітчатку у вигляді окремих гексагональних світлових струмів, що забезпечується відповідним (гексагональним) разтошуванням отвірів у перфораційній пластівці. Щоб відстань між світловими промінями відповідала відстаню між центрами рецептивних полей, отвіри у перфорації повинні знаходитися на віддаленні 3-4мм один від одного. Вказаний розмір обумовлен розмірами ока та віддаленням від нього перфораційної пластівки. Розмір отвірів у перфораційній пластівці повинен знаходитися у межах 0,6-1,4 мм, що також обумовлено необхідністю створення чіткої інтеренференційної картини. Так, при збільшенні диаметру понад вказаного диапазону у центрі світлового струму будуть відсутніми кола розсіяння, що знизчить лікувальний ефект, а при дужим зменшинні диаметрів отвірів, темні та світлі кола світлорозсіяння починають зливатися, що також приводить до понижчення лікувального ефекту. Таким чином, для лікування та корекції аномалій рефракції у якісті зовнішнього джерела енергії використовується світло природний збуджувач органів зору, а у якісті прилада - перфораційна пластівка, викликаюча змінення структури світлового потоку, перетворюя його у кола світлорозсіяння. При тому прилад може бути виконай у вигляді перфораційних окулярів - звичайним для людини пристрієм. У цьому випадку прилад (у вигляді окулярів) може використовуватися індивідуально, простий конструктивно, незалежен від джерела енергії та може бути використован за призначенням лікаря у зручний (або визначений лікарем) час без просторових обмежень. Істотна відмінність заявляемого об'єкту винаходу від раніш відомих, полягає у тому, що для лікування та корекції аномалій рефракції впливають безпосередньо на сітчатку ока перетворюваним світловим струмом, який перерозподілює інтенсивність взбудження нейронів на оковому дні у кожному рецептивному полі згідно з індивідуальними особливостями складу ока пацієнта. Вказана відмінність дозволяє без будь-якого неприродного для организму зовнішнього збуджувача безпосередньо керувати процесом збуждення окремої частини нейронів шляхом регулювання розмірами кол розсіяння за рахунок зміненая розмірів отвірів та відстані між ними у перфораційній пластівки. Жоден з відомих способів не володіє зазначенними властивостями, тому що або потребують внесення фізичних змін у органи зору (хірургичні способи лікування), або внесення механічних збуджень (вібрадіоааі способи лікування), або впровадження хімічних з'єднань (медикаментозні способи лікування) і, таким чином, вносять зміни не тільки у органи зору, но і у весь организм пацієнта в цілому. Приклад конкретного виконання. Хворий К, 42 роки. 08 - міопія середнього ступеню. VIS - OD - 0,06 Sph (-) 3,75 D = 1,0. При використанні перфораційних окулярів корекція ОД = 0 , 9 - 1 Sph = 0,95, тобто перфораційні окуляри корегирують зор до трьох диоптрій. Завдяки тимчасовому "увимкнешію" частини нейронів, знижчується навантаження на нервову систему та зор поступово відбудовується. До соціально-медичпих переиаг запропонованого способа лікування та корекції аномалій рефракції, можна віднести слідуюче: - підвищення лікувального ефекту за рахунок того, що прилад впливає безпосередньо на нейрони рецептивних полей окового дна, а не на побічні елсмсніи акомодаційного апарату, зокрема окові м'язи; - надійній ь локальної о происс\ ІП рахунок прямого виливу на елементи ока. а не крп шкір>. черепну нороГж). м'міову тканину, - передбаченії: і ь лкунання їй корекції іа рахунок іого, що > лікувальний процес не ыыинониь суОммшші відчування іа поняті я пацієнта. - спрощення реадниап сіюеіба за рахунок використання у якісті лікувальною середовища сніьювого сір>му; - відсутшсіь 0)дь-нки\ іннлчних наслідків І І ИХ же причин; - спрі)мі)Аііісіь папины самоспііно нниорисіовувати прилад ш рахунок йою (ігк>сіош іа HCVIOA піти. 11 никорисіання такте, крім як но призначенню ЬКІЮМІЧНИЙ ефекі від нііроііа,Т/Ксиня винахіду одержують т рахунок понижченнн онсріоииіраї ма рсаіи'ацію спосіба та понижчення вартістї прн.іа.іа