Вітроустановка з коливальною лопаттю

1. Вітроустановка з коливальною лопаттю із завданням частоти автоколивань механічною коливальною системою, що відрізняється тим, що лопать з підоймою закріплена на горизонтальній осі на платформі, що має можливість повороту на 360° на закріпленій основі та віддаленій від лопаті на довжину підойми порожньої осі, через яку пропущена тяга, зв'язуюча через підшипникову опору кінець підойми з енергоприймальним пристроєм, а підойма зафіксована до платформи пружної коливальної системи з регулюємою частотою автоколивань. 2. Вітроустановка за п. 1, що відрізняється тим, що лопать має плоску, симетричну відносно осі платформу. A (54) ВІТРОУСТАНОВКА З КОЛИВАЛЬНОЮ ЛОПАТТЮ 39077 Відомі установки мають лопаті у вигляді площин. Вітровий потік, наштовхуючись на площину, віддає їй частку енергії і, змінюючи напрямок на кут 90°, обтікає площину. Це супроводжується його гальмуванням з розповсюдженням останнього на певну зону перед лопаттю. Зниження швидкості в цій зоні супроводжується, по закону Бернуллі, підвищенням тиску - перед лопаттю створюється зона з підвищеним тиском, яка протидіє набігаючому потоку вітру, внаслідок чого частина його обтікає загальмовану зону і лопать без взаємодії з останньою, без віддачі їй енергії. Відповідно, знижується ККД установки. Чашоподібна форма лопатей, повернута назустріч потоку, наприклад, хрестоподібна, викликає ще більше гальмування, зростання тиску перед нею та зростання частки відхиленого без взаємодії потоку. З теорії гідро- та аеродинаміки відомо, віддача енергії потоком перешкоді (лопаті) збільшується в 2 рази при зміні його напрямку на 180° порівняно з випадком зміни напрямку на 90°. Це використано у відомому роторі Савоніуса і його поліпшуючих модифікаціях (наприклад, авторське свідоцтво СРСР № 1467248, бюл. 11, 23.03.89). У відомій конструкції відбір енергії вітропотоку здійснюється обертовим дволопатевим ротором. При цьому одна з лопатів повернута в певні моменти опуклістю до вітропотоку, і сприймаючи ввігнутою частиною невикористану енергію потоку після взаємодії його з ввігнутою поверхнею іншої лопаті, виявляється під впливом вітропотоку на опуклу частину. Якщо вітропоток, впливаючий на внутрішню поверхню, працює на відбір у нього потужності (напрямок впливу потоку на лопать збігається з напрямком оберту), то його вплив на опуклу частину перешкоджає цьому, знижуючи відбір енергії установкою в цілому. Удосконалення ротора Савоніуса усувають цей недолік. Наприклад, нерухомий екран у відомій установці перед опуклою частиною лопаті лише частково захищає від небажаного впливу вітропотоку, тому що лопать в цьому положенні і екран створюють канал, що звужується, виявляючи ежектуючу (затягуючу) дію на лобовий потік. Ежектуючий ефект посилюється потоками, що проходять з зовнішнього боку екрана і потоками, що пройшли через ротор по зігнутим поверхням лопатей, викликаючи розрідження у вузькій частині згаданого каналу. Таким чином, вплив вітропотоку на тильну опуклу частину лопаті залишається. Сказане відноситься до найбільш вигідного фронтального розміщення лопатей відносно вітропотоку. При повороті ротору від цього положення на 90° відбір потужності падає до нуля. Проміжні положення лопатей відповідають відбору потужності від максимального значення до нуля, при цьому, за один оберт мають місце 2 таких цикли. Таким чином, маючи переваги у вигляді зміни напрямку потоку на 180°, ці установки мають такі ж недоліки, що і раніше перелічені - неповне використання робочої площі лопаті, періодичне падіння відбору потужності до нуля. Істотним недоліком відомих установок з коливаннями лопатей є залежність частоти коливання або від частоти поривів вітру, або від аеродинамічних умов, що змінюються при зміні положення лопаті відносно вітропотоку, що відбувається безсистемне, в залежності від вітропотоку. Те ж саме відноситься до амплітуди коливань. При таких залежностях коливання носять переривчастий характер зі зниженням їх кількості в одиницю часу. В результаті, енергопродуктивність установок мала. Великим недоліком є аперіодичність коливань, яка буває припустимою лише в деяких випадках; найчастіше енергоприймання вимагають, як мінімум, постійності частоти. Найбільш близькою до установки за винаходом є вітроустановка з коливальними робочими органами з завданням частоти коливань пружною механічною коливальною системою (див.: А.с. СРСР № 1395850 F02D5/06, бюл. № 18, 15.05.88). В цій установці коливальна система, що визначає частоту автоколивань частини установки, що коливається, виконана у вигляді камертону, що має свою особисту постійну частоту коливань. Автоколивання з постійною частотою виникають під впливом збурюючої сили від вітропотоку. Недоліком вітроустановки є відсутність можливості регулювання частоти автоколивань, що визначається постійністю коливальних характеристик пружного елемента коливальної системи камертона. Це перешкоджає підбору оптимальних параметрів коливань - амплітуди і частоти для того чи іншого енергоприймального механізму, наприклад, мембранного гідронасосу. Максимальна продуктивність його визначається рядом параметрів, присутніх конкретному виконанню - час спрацювання клапанів, опір всмоктуючого трубопроводу, характеристики насосу і т. і. Пружний елемент - камертон, не маючи широкого розповсюдження в техніці, незважаючи на зовнішню простоту форм, складений для практичного здійснення (порівняно рідке застосування на практиці листової термооброблваної сталі необхідної товщини, її термообробка, підбір геометричних параметрів камертона для частоти, що вимагається, та ін.). Збільшення енергопродуктивності установки досягається консольним закріпленням лопаті на кінці однієї гілки камертона. Таким закріпленням досягається зниження жорсткості коливальної системи та збільшення амплітуди коливань. На ці ж результати, так само, як і на постійність частоти коливань системи, можуть бути досягнуті застосуванням широко розповсюджених технологічних пружних елементів - гвинтових пружин стиснення або розтягу, що подають широкі можливості регулювання параметрів коливань - амплітуди і частоти. Це досягається зміною їх жорсткості гвинтами шляхом їх підтискання або розтягу. При цьому істотно підвищується компактність коливальної системи. Недоліком установки є також відсутність пристроїв зміни збурюючої сили, внаслідок чого вона може ефективно працювати лише при вітровому потоці, що змінюється по силі (пориви), або по напрямку. При стаціонарному вітровому потоці, незважаючи навіть на велику його швидкість (напір), ефективність роботи установки може падати до нуля. Отримання максимальної продуктивності, як правило, зв'язано з конструктивними ускладненнями установок, однак, в ряді випадків вона не потрібна, наприклад, відкачка води в обмеженої кількості. В цих випадках найкраще використання 2 39077 максимально простої, але надійної в роботі працездатної при малих вітропотоках установки. З практики відомо, що найчастіше вітропоток поривчастий, змінює напрямок, що зумовлено не тільки метеоумовами, але й навколишніми аеродинамічними умовами - наявністю будівель, дерев, рельєфом місцевості і т. і. Тому такі установки доцільно не ускладнювати додатковими установками зміни збурюючої сили - тиску стабільного вітропотоку. В інших випадках, при необхідності великого енергоспоживання, від установки вимагається максимальна енерговіддача при мінімальних її розмірах, вазі, конструктивній складності, дешевизні, надійності, простоті монтажу та експлуатації, тобто максимальних питомих показників - вироблення енергії на одиницю площі активного вітроелемента, одиницю маси, одиницю вартості та ін. Такі установки можуть застосовуватись для вироблення електроенергії, перекачки великих обсягів рідини, тепловиробництва та інших подібних цілей. В основу винаходу поставлена задача удосконалення вітроустановки, що коливається, застосуванням регульованої частоти автоколивань системи "лопать-підойма" лопатей, що змінюють напрямок вітропотоку на 90° або 180° установки, що прискорює вітропоток та змінює аеродинаміку, що призводить до поширення галузі використання, підвищення енергопередачі до енергоспоживаючої установки, енерговідбору поривчастого і постійного вітропотоку. Поставлена задача вирішується тим, що лопать з підоймою закріплена на горизонтальній осі на платформі, що має можливість повороту на 360° на закріпленій на основі та віддаленій від лопаті на довжину підойми порожньої осі, через яку пропущена тяга, з'єднуюча через підшипникову опору кінець підойми з енергоприймальною установкою, а підойма зафіксована до платформи пружною коливальною системою з регульованою частотою автоколивань. Додатковими істотними ознаками, що спрямовані на вирішення задачі, є відрізняючи залежні ознаки, що характеризують окремі рішення. Ознакою, загальною для установки за винаходом і прототипу, є наявність коливальної лопаті, в якій виникаюча під впливом сили, що збуджує вітропоток, частота автоколивань задається механічною коливальною системою. Відрізняючими ознаками, достатніми у всіх випадках заявлюваних виконань, є такі: установка лопаті з підоймою на горизонтальній осі платформи, що має можливість повороту на 360° на закріпленій на основі та віддаленій від лопаті на довжину підойми порожньої осі; зв'язок тягою кінця підойми лопаті через шарнір і порожню вісь обертання платформи з енергоприймальним пристроєм; фіксація підойми до платформи пружною коливальною системою з регульованою частотою автоколивань. Додатковими відрізняючими ознаками, що характеризують окремі виконання (залежні ознаки), є: лопать, виконана у формі площини, симетричній осі симетрії платформи; лопать в формі площини містить перпендикулярно встановлений перед нею стабілізатор, зміщений відносно осі симетрії її та платформи; напівлопаті, розділені стабілізатором, виконані напівциліндричними поверхнями з різними радіусами, відповідними асиметрії лопаті; перед напівциліндричними напівлопатями встановлений конфузор зі звуженням, рівним сумі радіусів напівциліндричних поверхонь; напівлопаті зі стабілізатором встановлені на розміщеній в місці їх з єднання вертикальній осі з можливістю здійснення автоколивань відносно конфузора; утворені циліндричними поверхнями напівлопаті розділені стабілізатором, дифузором та ежектуючою, конфузорною насадкою із закрилками, що утворюють з примикаючими до дифузора ділянками лопатей прямуючи канали, а дифузор з цими ділянками на вході в нього має форму сопла Лаваля. Введення в конструкцію вітроустановки, що повертається на осі на 360° платформи, на якій встановлюється коливальна на горизонтальній осі лопать з підоймою дозволяє їм самовстановлюватись "по вітру". Зв'язок тягою кінця підойми лопаті через шарнір та порожню вісь оберту платформи дозволяє передати коливання лопаті і підойми при поворотах платформи разом з лопаттю та підоймою. Фіксація підойми лопаті до платформи пружною коливальною системою з регульованою частотою автоколивань, дозволяє настроїти виникаючу під впливом збуджуючої сили вітропотоку частоту на постійні, оптимальні для енергоприймального механізму значення. Причинно-слідчий зв'язок між достатніми в усіх випадках істотними ознаками установки за винаходом і отриманими підсумковими технічними результатами забезпечують нові технічні якості, дозволяючи в сполученні з істотними ознаками приватних виконань отримати технічні результати, означені в постановці задачі. Застосування лопаті плоскої форми дозволяє здійснити конструктивно просту вітроустановку, що реалізує переважно нестабільний по силі і напрямку вітропоток. Конструктивна простота розширює галузь застосування установки. Велика напівлопать несиметричне розділеної стабілізатором лопаті при взаємодії з останнім при постійному вітропотоці створює обертальноколивальний рух платформи сумісно з лопаттю зі зміною аеродинамічних умов та ініціюванням робочих коливань лопаті. Це дозволяє використовувати енергію постійного вітропотоку. Розділені стабілізатором напівлопаті, що мають форму напівциліндрів при саме тих умовах дозволяють збільшити енерговідбір від вітропотоку в 2 рази, завдяки зміні його напрямку на 180°. Встановлений перед напівлопатями напівциліндричної форми конфузор дозволяє збільшити швидкість витропотоку з відповідним збільшенням енерговідбору від вітропотоку. Шарнірна установка системи "лопатьстабілізатор" на вертикальній осі з фіксацією стабілізатора до закріпленого на платформі конфузора пружинами дозволяє створити автоколивання цієї системи з метою зміни аеродинаміки та збурювання постійного вітропотоку. Це звільнює від необхідності приведення в обертальноколивальний рух платформи і конфузора, що істотно при більших розмірах установки. Оформлені циліндричними поверхнями напівлопаті зі сходом вітропотоку по центру лопаті ви 3 39077 рішує задачу підвищення енерговідбору поворотом потоку двічі на 180° та збільшенням його витрат застосуванням прискорюючого обладнання по центру лопаті - дифузора при сході потоку з лопатей і ежектуючої конфузорної насадки із закрилками на вході в дифузор. Іншим фактором збільшення витрат вітропотоку через лопаті є перенос зон сходу вітропотоку з флангів лопаті на центр. Сходячи з напівлопатей по флангах потоки створюють на них зони аероопору, що викликає обтікання лопаті частиною потоку. Схід вітропотоку по центру ліквідує ці зони і створює умови для ежекції вітропотоку, з зовнішнього боку контуру лопаті, що пояснюється збільшенням швидкості вітропотоку на лопатях під впливом профілю лопаті та прискорюючого центрального обладнання. Таким чином, сукупність всіх істотних ознак та підсумкових технічних результатів забезпечують виявлення нових технічних якостей вітроустановки, що дозволяє отримати нові технічні результати у відповідності з поставленою задачею. За наявними у заявника відомостями, пропонована сукупність ознак, що характеризують суть винаходу, не відома з рівня техніки, тобто винахід відповідає критерію "новина". Фіг. 1 - схематичне устройство установки. Фіг. 2 - плоска лопать з підоймою. Фіг. 3 - плоска лопать з підоймою і стабілізатором. Фіг. 4 - лопать з радіусними напівлопатями, підоймою та стабілізатором. Фіг. 5 - лопать з радіусними напівлопатями, підоймою, стабілізатором та конфузором. Фіг. 6 - лопать зі стабілізатором, встановлена шарнірно на підоймі та підпряжена до конфузору. Фіг. 7 - лопать з радіусними напівлопатями і центральним сходом вітропотоку. Фіг. 8 - схема виникнення коливань при взаємодії вітропотоку з несиметричним стабілізатором та напівлопаттю. Устройство вітроустановки зображено схематично на фіг. 1. Установка містить лопать 1 з жорстко зв'язаною з нею підоймою 2, установленими на платформі 3 з можливістю здійснення відносно її коливань на шарнірі 4. Платформа 3 закріплена на шарнірі 5 на порожній осі 6, жорстко закріпленій на основі 7. Платформа має можливість повороту на осі на 360°. Кінець підойми 2 через шарнір 8 платформи зв'язаний з тягою 9, що проходить через порожню вісь 6 і жорстко зв'язаний з енергоприймальним механізмом 10, наприклад, мембранним насосом, жорстко закріпленим на основі 7. Підойма 2, зафіксована до платформи 3, регульованої пружною коливальною системою, наприклад, пружинами стиску 11 і 12, встановленими з 2-х боків, жорсткість яких регулюється підтискаючими гвинтами 13 і 14. На наступних фігурах зображені варіанти виконання лопатей. На фіг. 2 (вид А на фіг. 1) зображена прямокутна лопать 1 з підоймою 2, розміщеною по осі симетрії лопаті і платформи. На фіг. 3 зображена прямокутна лопать 1 з підоймою 2, розміщеною по осі симетрії лопаті і зміщений з осі симетрії стабілізатором 15, розділяючим лопать на 2 напівлопаті 16 і 17. На фіг. 4 зображена лопать, розділена стабілізатором 15 на 2 напівлопаті, що виконані напівциліндричними поверхнями 18 і 19 з радіусами R1 і R2. На фіг. 5 зображена лопать з радіусними напівлопатями 18 і 19 і стабілізатором 15, перед якою встановлений конфузор 20 зі звуженням, рівним сумі радіусів напівлопатей R1 і R2. На фіг. 6 зображена лопать з радіусними напівлопатями 18 і 19 і стабілізатором 15, шарнірне зафіксованими на вертикальній осі 21, розміщеній на кронштейні 22 підойми 2. Стабілізатор 15, зафіксований до закріпленого на платформі 3 (фіг. 1) дифузора 20 пружинами 23 і 24, завдяки чому система "лопать-стабілізатор" має можливість здійснення коливань відносно дифузора. На фіг. 7 зображені напівлопаті 25 і 26, оформлені циліндричними поверхнями з радіусом R1 і R2 і розділені стабілізатором 15, дифузором 27, ежектуючою конфузорною насадкою 28 із закрилками 29 і 30, що утворюють спільно з примикаючими до дифузора ділянками 31 і 32 напівлопатей 25 і 26 канали 33 і 34. Напівлопаті сполучені з боками дифузору 25 радіусними переходами 35 і 36, завдяки чому вхідна частина дифузора 37 має форму сопла Лаваля. Вітроустановка працює таким чином. Завдяки зміщенню лопаті 1 відносно центру обертання платформи на величину довжини підойми 2 лопаті 1 (фіг. 1) платформа 3 з лопаттю самовстановлюється "по вітру". Самоустановлення забезпечується співвідношенням L ³ 0,3...0,5 (фіг. 1 і 2); при менших знаS ченнях співвідношення можливо "перекидання" установки з зайняттям лопаттю несприятливого положення до вітропотоку. Збуджуюча сила нестабільного по напору і напрямку вітропотоку викликає автоколивання системи "лопать-підойма" з частотою, що задається пружною коливальною системою, що складається, наприклад, з пружин стиску 11 і 12, установлених з двох боків підойми 2. Зміна їх жорсткості шляхом підтиснення гвинтами 13 і 14 відносно платформи 3 змінює власну частоту коливань коливальної системи і відповідну їй частоту коливань системи і відповідну їй частоту коливань системи "лопатьпідойма" на шарнірі 4 платформи. Коливання кінця підойми 2 через підшипникову опору 8 передаються тягові 9 і енергоприймальному механізму 10, наприклад, мембранному гідронасосу. Останній має свою власну оптимальну частоту коливань, зумовлену параметрами робочої камери, характеристиками клапанної системи, висотою всмоктування, фізичними властивостями рідини. Для отримання максимальної продуктивності насосу необхідна індивідуальне підлаштування частоти автоколивальної вітроустановки під його частоту. В інших випадках, наприклад, генерування енергії, потрібна постійна певна частота коливань, що також здійснюється підстройкою власної частоти автоколивань вітроустановки. Принципова опора 8 підойми 2, співвісна з віссю оберту платформи 6 дозволяє передавати коливання підойми тягові 9, жорстко зв'язаній з енергоспоживаючим 4 39077 пристроєм 10 при платформі, що повертається "по вітру". Лопать в формі площини дозволяє здійснювати енерговідбор, в основному, від динамічного вітропотоку, однак, завдяки ексцентричному розміщенню на платформі, що повертається, а також завдяки надзвичайності константних значень вітропотоку робота вітроустановки супроводжується обертально-коливальним рухом платформи. Це супроводжується зміною аеродинаміки з ініціюванням коливань системи "лопать-підойма". Завдяки цьому установка здібна в певній мірі здійснювати енерговідбор від практично постійного вітропотоку. Збільшення енерговідбору від постійного вітропотоку здійснюється установкою перед лопаттю несиметрично розташованого стабілізатору 15 (фіг. 3), розділяючого лопать на нерівні по площі напівлопаті. Набігаючий вітропоток, впливаючи на більшу напівлопать 16 (фіг. 8), викликає відхилення платформи 3 з лопаттю 1 і підоймою 2 (фіг. 1) проти годинникової стрілки (через більший тиск на напівлопать 16, ніж на напівлопать 17). Поворот лопаті супроводжується поворотом стабілізатора 15, в результаті чого він опиняється під кутом до вітропотоку одночасно своєю проекцією на напівлопать, скорочуючи її активну відносно вітропотоку площу. Вплив вітропотоку в цьому положенні стабілізатора спрямовано на поворот лопаті з підоймою по годинниковій стрілці. Таким чином, з'являється обертально-коливальний рух системи "лопать-підойма-платформа" зі зміною її аеродинаміки, ініціює функціональні коливання лопаті та підойми. Описана конструкція із стабілізатором з виконанням напівлопатей у вигляді напівциліндрів збільшує енерговідбор від вітропотоку в два рази, що зв'язано зі зміною напрямку на 180° (фіг. 4). Установка перед лопаттю як в плоскому (фіг. 3), так і в радіусному (фіг. 4) виконанні конфузора 20 (фіг. 5) викликає прискорення вітропотоку з підвищенням швидкісного напору і енерговіддачі вітропотоку. Через те, що конфузор закріплений до лопаті, вплив вітропотоку на його стінки супроводжується також енерговідбором від вітропотоку передачею енергії коливальній системі. При великих габаритах вітроустановки зміна аеродинаміки досягається коливаннями лопаті із стабілізатором, що коливається на вертикальному шарнірі 21 (фіг. 6) Автоколивання виникають завдяки коливальній системі з пружин 21 і 22. Це звільнює від необхідності приведення в обертальноколивальний рух платформи і конфузору з тією ж метою. Застосування радіусних напівлопатей з центральним сходом вітропотоку надає можливість подальшого підвищення енерговідбору. Вітропоток набігає на напівлопаті 25 і 26 (фіг. 7), впливає на них і, змінюючи напрямок на 180°, потрапляє в канали 34 і 35, на виході з яких зазнає ежектуючого впливу прискореного конфузорною насадкою 28 вітропотоку. Дифузорний вихідний канал 27 гасить швидкість ходячого через нього вітропотоку, вирівнюючи її із зовнішнім середови щем, тим самим знижуючи аероопір на виході 38 і збільшуючи загальні витрати вітропотоку на лопаті. Саме та ціль - збільшення витрат вітропотоку на лопаті - переслідується наданням дифузору з ділянками спряження його стінок з напівлопатями сопла Лаваля, збільшуючого швидкість вітропотоку на вході в дифузор. Саме такий ефект - збільшення витрат досягається і на флангах лопаті, де відсутній схід потоку з утворенням зон аероопору. В цьому виконанні має місце зворотна картина - прискорюваний на лопатях і в центральних пристроях вітропоток вчиняє ежектуючу дію на зовнішню зону зі збільшенням загальних витрат. В усіх виконаннях розміщення лопаті, віддаленій від центру оберту платформи на довжину підойми дозволяє розмістити стабілізатор перед лопаттю, що скорочує габарити установки. Додатково до функції орієнтації установки по вітру його позаосьове розміщення створює коливання лопаті (платформи) на вертикальній осі зі зміною аеродинаміки при постійному вітропотоці (фіг. 8). Таким чином, завдяки пропонованій схемі вітроустановки, що включає: розміщення лопаті з підоймою на шарнірі на поворотній платформі; шарнірне з'єднання кінця підойми лопаті з тягою, що проходить через порожню вісь оберту платформи і з'єднуючої його енергоприймальним механізмом; застосування регульованої автоколивальної системи "підойма-лопать"; варіанти виконань лопатей різної конструктивної складності і ефективності відбору потужності вітропотоку; поширюється галузь її застосування з урахуванням практичних потреб в діапазоні вимагань: дешевизна та простість устройства при невисоких енергетичних показниках - високі енергетичні показники - багатоцільова застосовність. Це відрізняє заявляємо від прототипу, що має одне цільове призначення та низькі енергетичні показники. Суть винаходу не витікає явним чином для спеціаліста з відомого рівня техніки. Сукупність ознак, що характеризують відоме рішення, не забезпечує досягнення нових властивостей і тільки наявність відрізняючих ознак винаходу дозволяє отримати нові властивості, новий технічний результат. Отже, пропонований винахід відповідає критерію "винахідний рівень". Пропонована вітроустановка з виконанням за фіг. 7 виготовлена на рівні експериментальнопромислового зразку і при випробуванні виявила позитивні результати. Виготовлення та випробування здійснилось в м. Дніпропетровську у виробничому кооперативі "Каскад". Випробування проводились в присутності таких осіб: Чеботарьова B.I. - голови виробничого кооперативу "Каскад"; Славіна І.Л. - співробітника кооперативу "Каскад"; Бойка Г.І. - начальника виробництва кооперативу "Каскад"; Бордюга Н.Т. - головного конструктора кооперативу "Каскад"; Кузнецова В.Є. - співробітника Державної металургійної академії України. Таким чином, дана вітроустановка відповідає критерію "виробнича застосовність". 5 39077 Фіг. 1 Фіг. 2 Фіг. 3 Фіг. 4 Фіг. 5 6 39077 Фіг. 6 Фіг. 7 __________________________________________________________ ДП "Український інститут промислової власності" (Укрпатент) Україна, 01133, Київ-133, бульв. Лесі Українки, 26 (044) 295-81-42, 295-61-97 __________________________________________________________ Підписано до друку ________ 2001 р. Формат 60х84 1/8. Обсяг ______ обл.-вид. арк. Тираж 50 прим. Зам._______ ____________________________________________________________ УкрІНТЕІ, 03680, Київ-39 МСП, вул. Горького, 180. (044) 268-25-22 ___________________________________________________________ 7 Фіг. 8