Спосіб лікування запальних процесів

Реферат: UA 76330 U UA 76330 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Корисна модель належить до медицини, а саме - до лікарських засобів, і може бути використана при зовнішньому, місцевому застосуванні для профілактики і лікування больових синдромів при ревматоїдних артритах та інших больових і запальних процесів. В наш час для лікування ревматоїдних артритів використовуються лікарські засоби для зовнішнього застосування, до складу яких входять один або декілька інгредієнтів. Останні є комбінованими препаратами, що викликають, в основному, відволікаючий ефект. З-поміж них одержали поширення в клініці: мазі, препарати на основі бджолиної отрути, препарати, що містять отрути змій та інші, настоянки, спирти - мурашиний, камфорний, гірчичники, перцевий пластир та ін. [1, 2]. Більшість із перелічених лікарських засобів мають відтяжний характер і не проявляють достатньої знеболюючої та протизапальної дії. Важливим є також те, що вони мають великий ряд суттєвих побічних ефектів: викликають алергію, набряк тканин і сильне подразнення шкіри у місцях нанесення, сверблячку. Існують достатньо широкі протипоказання до їхнього застосування (захворювання нирок, діабет, сепсис, новоутворення). На сьогодні найбільш перспективними й безпечними лікарським засобом з протизапальною дією з нестероїдних препаратів є препарати для місцевого застосування. Так системний вплив їх різко знижується, а отже - і ймовірність розвитку побічних ефектів. Місцеві лікарські форми можуть призначатися сумісно із системними препаратам, якщо недостатній анальгетичний ефект або погана переносимість пероральних нестероїдних протизапальних препаратів [3]. Сумісне (місцеве та системне) застосування нестероїдних протизапальних препаратів надає можливість знизити дозу перорального застосування препарату та одержати швидкий анальгетичний ефект. Найбільш вдалою лікарською формою препаратів, призначених для протизапальної локальної терапії, є саме гель. Застосування гелю більш гігієнічно в порівняні із застосуванням мазі або крему, економно, оскільки максимальна кількість препарату, що наноситься проходить шкіряний бар'єр. Препарати на гідрофільній основі у формі гелю мають додаткову зволожуючу дію на шкіру, а повільна дифузія активної речовини в тканині дозволяє досягти пролонгованого ефекту препарату. За прототип прийнято спосіб лікування протизапальних захворювань німесулідною геоєвою системою, для місцевого застосування, що включає до свого складу німесулід [4]. Однак, ця система негативно впливає на гідратацію шкіри, що приводить до виникнення ускладнень. В основу корисної моделі поставлена задача створити такий спосіб лікування запальних захворювань, у якому шляхом використання тестованого гелю з німесулідот, досягається підвищення ефективності лікування при відсутності, або мінімальній кількості побічних дій. Поставлена задача вирішується в способі лікування запальних процесів за допомогою нестероїдного протизапального засобу, в якому, згідно з корисною моделлю, як нестероїдний протизапальний засіб використовують гель з німесулідом місцево 3 рази на добу, курсом 7 діб до отримання лікувального ефекту. Дослідження виконані на білих нелінійних мишах та щурах розведення віварію ДУ "Інститут фармакології та токсикології НАМН України". При утриманні тварин та роботі з ними додержувались принципів біоетики. В дослідженнях з оцінки протизапальної активності на моделі карагенінового набряку використані щури-самки з вихідною масою тіла 160±20 г. В дослідженнях лікувальної активності тестованих гелів та препаратів порівняння використані щури-самці вихідною масою тіла 230±15 г. Анальгезуючу активність тестованих гелів та препаратів порівняння вивчали на моделі "гарячої пластинки" при аплікаційному нанесенні на стопу мишей та щурів шляхом втирання тонкого шару гелю легкими масажними рухами. Тестування проводили до та через 60, 90 та 120 хвилин після нанесення препаратів. Перед тестуванням надлишок гелю знімали за допомогою сухої серветки. Визначали процент змін до вихідної латентного періоду реакції "облизування" задньої лапи. Протизапальну активність вивчали на моделі карагенінового набряку. Тестовані гелі наносили тонким шаром на поверхню стопи одразу після моделювання набряку. Визначали різницю об'єму лапи до моделювання запалення та на піку запальної реакції. Розраховували процент змін величини набряку у лікованих тварин порівняно з контролем. Лікувальні властивості гелів при ураженнях шкіри запального генезу вивчали на моделі скипидарного дерматиту в умовах аплікаційного нанесення шляхом втирання у шкіру ураженої ділянки шкіри тонкого шару гелю легкими масажний рухами один раз на день протягом 5 днів. Як критерії оцінки лікувальної ефективності препаратів враховували інтенсивність запалення у балах, яку оцінювали візуально, а також товщину шкірної складки. З метою характеристики 1 UA 76330 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 загальної реакції організму тварин з експериментальним дерматитом на умовно-лікувальні впливи досліджували динаміку маси тіла тварин та кількість лейкоцитів у периферичній крові. Дослідження анальгезуючої дії тестованих препаратів на моделі термічної ноцицептивної стимуляції (таблиця 1.1) У жодному випадку не було зареєстровано достовірних змін порогу больової реакції після умовно-лікувальних вливів порівняно із вихідними значеннями. На моделі гострого ексудативного запалення (карагеніновий набряк) встановлено, що гель з німесулідом (рН 7,4), гель Ремісид та гель Німулід спричинюють значущу протизапальну дію (гальмують розвиток набряку на 52,9, 33,34 та 35,3 відсотки відповідно) (таблиця 1.2). Водночас, тестовий гель з німесулідом (рН 7,8) та гель додання ДМСО значущої протизапальної активності не продемонстрували (таблиця 1.2). В дослідженнях ефективності гелів на моделі хронічного запалення (скипидарний дерматит) виявлено наступне. Скипидарний дерматит характеризується розвитком на 10-й день низки запальних реакцій, що проявляються видимі ураженнями шкіри у вигляді гіперемії, лускання шкіри, появою точкових крововиливів, кірок, утворенням виразок. Інтенсивність запалення становила 2,67-3 бали (таблиця 1.3), різким потовщенням шкірної складки. Протягом 5 днів після завершення впливав на шкіру скипидаром інтенсивність запалення достовірно зменшується на 54 % у тварин контрольної групи (тварини без умовно-лікувальних впливів) порівняно з аналогічним показником, дослідженим через 24 години після завершення моделювання патологічного стану (на 11-й день від початку експерименту - вихідне значення) (таблиця 1.3). Достовірне зниження інтенсивності запалення відносно вихідного значення зареєстровано також і в умовах застосування тестованих препаратів (таблиця 1.3). При цьому в умовах застосування гелю Ремісид також мало місце достовірне зниження інтенсивності запалення на 51,4 % порівняно з контролем, а при застосуванні гелів з німесулідом (з рН 7,4 та з рН 7,8) спостерігалась тенденція до зниження інтенсивності запалення порівняно з контролем на 39,9 % (таблиця 1.3). Гель з німесулідом (без ДМСО) та гель Німулід суттєво не впливали на інтенсивність запалення (таблиця 1.3). Зменшення інтенсивності запалення в ході експерименту (на 16-й день експерименту через 24 години після завершення умовно-лікувальних впливів) у тварин усіх груп супроводжувалось одночасним зменшенням товщини шкірної складки відносно вихідного значення (11-й день від початку експерименту). При цьому, у тварин, лікованих досліджуваними гелями з німесулідом (з рН 7,4 та без ДМСО), маззю Ремісид та гелем Німулід, мало місце достовірне зменшення товщини шкірної складки на 22,7 %-27,5 % порівняно з контролем (таблиця 1.4). Хронічний експериментальний дерматит супроводжувався підйомом вмісту лейкоцитів у периферичній крові на 39,52 %-56,22 % у тварин різних груп на момент початку умовнолікувальних впливів з подальшою практичною нормалізацією цього показника після завершення експерименту (таблиця 1.5). Тестовані препарати при аплікаційному застосуванні не викликали токсичних явищ, про що свідчить позитивна і співставима у тварин контрольної та дослідної груп динаміка маси тіла (таблиця 1.5). На підставі комплексної оцінки одержаних результатів доведено, що тестований гель з німесулідом (рН 7,4) не поступається за протизапальною активністю препаратам порівняння (гелі Ремісид та Німулід). В умовах повторних умовно-лікувальних впливів тестовані гелі з німесулідом не спричиняють загальної токсичної дії на тварин з експериментальним дерматитом. Джерела інформації: 1. Машковский М.Д. Лекарственные средства, - М.: Медицина, -1997.-738 с. 2. Вейн А.М., Авруцкий М.Я. Боль и обезболивание. - М.: Медицина, 1997.-280 с. 3. Методические рекомендации по экспериментальному изучению местноанастезирующих средств. - М. 1990 4 Спосіб лікування запального процесу при хронічному бронхіті і пневмонії. Пат.України № 43303 - Бюл. № 10.-2001 Таблиця 1.1 Анальгезуюча дія тестованих мазей та препаратів порівняння на моделі "гарячої пластинки" Групи тварин Статистичний показник Строки дослідження Вихідне Через 60 хв Через 90 хв Через 120 хв значення (до після після аплікації після аплікації аплікації) аплікації 2 UA 76330 U Продовження таблиці 1.1 Тварини, ліковані маззю (рН 7,4) М±m, с, n=5 11,2±2,18 Тварини, ліковані маззю (рН 7,8) М±m, с, n=5 Тварини, ліковані маззю без ДМСО М±m, с, n=5 Процент змін до вихідного Тварини, ліковані гелем Німулід М±m, с, n=5 12,1±1,54 Процент змін до вихідного Тварини, ліковані маззю Ремісид М±m, с, n=5 13,4±2,73 Процент змін до вихідного 1 Примітка. - Р