Спосіб прогнозування ризику розвитку діастолічної дисфункції міокарда у дітей з ідіопатичною екстрасистолією

Реферат: Спосіб прогнозування ризику розвитку діастолічної дисфункції міокарда у дітей з ідіопатичною екстрасистолією включає використання ехокардіографії, прогнозування здійснюють для дітей з екстрасистолією різної топіки, діапазоном кількісної характеристики від 700 та вище, при цьому проводять добове моніторування по Холтеру з одночасним підрахунком кількості екстрасистолії, визначають тривалість інтервалу QT, наявність алоритмії, двох та більше аберантних хорд у лівому шлуночку, ступені дисплазії, після чого отримані дані вводять в комп'ютер, за допомогою математичної моделі визначають прогностичний критерій та порівнюють його із критичним. UA 77481 U (12) UA 77481 U UA 77481 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Спосіб, що заявляється, належить до медицини, а саме до педіатрії, сімейної медицини, кардіології, та може бути використаний у дітей з ідіопатичною екстрасистолією (EC) з метою прогнозування діастолічної дисфункції (ДД) міокарда. Згідно сучасним уявленням про патофізіологію хронічної серцевої недостатності (ХСН), систолічна дисфункція є однією із складових синдрому ХСН поряд із зміненням діастолічного наповнення [1, 2]. Діастолічні маркери відображують функціональний стан міокарду та його резерв (спроможність до виконання навантаження) [3]. Саме тому зміни показників діастолічного наповнення лівого шлуночка вважають найбільш ранніми маркерами захворювання, що передують розгорнутій клінічній картині ХСН. У той же час, в науковій літературі є тільки поодинокі дослідження, що відбивають результати пошуків найбільш інформативних показників розвитку діастолічної дисфункції міокарда у дітей. Відомо спосіб прогнозування ризику розвитку діастолічної дисфункції міокарда у дітей з ідіопатичною екстрасистолією [4] шляхом біохімічного визначення вищих жирних кислот у сироватці крові та розрахунку відношення вмісту міристинових і арахідонових кислот, де при значенні відношення кислот, більшому за 0,5, прогнозують розвиток ДД лівого шлуночка. Недоліком даного способу є те, що прогнозування ДД здійснюють тільки для осіб з наявністю дисфункції щитовидної залози, що суттєво обмежує прогностичні можливості способу. Крім того, відсутність даних про чутливість і специфічність способу суттєво знижує достовірність прогнозу. Відомо також спосіб прогнозування ризику розвитку ДД міокарда у дітей з ідіопатичною екстрасистолією [5] шляхом ехографічного визначення загальної фракції викиду лівого шлуночка (ФВ %), кінцевого діастолічного об'єму лівого шлуночка (КДО, мл) до і після ортостатичного навантаження, яке полягає у пасивному нахилі тулуба із горизонтального положення униз головою на 10°, з наступним поверненням у вихідне положення, діастолічного резерву (АЕ/А, %), що визначають після ортостатичного навантаження, та визначення коефіцієнта серцевої недостатності за формулою: Kcн(н.о.)  (КДОбмл  Е / А, %) / ФВ % , де: Е / А , % - діастолічний резерв - інтегральний показник, що сумарно відбиває діастолічну функцію міокарда лівого шлуночка, який являє собою різницю швидкості раннього діастолічного наповнення (вершина Е) до швидкості пізнього діастолічного наповнення (вершина А) у спокої і на вершині навантаження, і у нормі цей показник має від'ємне значення, при цьому, для хворих із значенням Ксн=1,6-2,0 у.о. діагностують Н-0 ступінь тяжкості серцевої недостатності; при Ксн = 2,1-3,0 у.о - приймають тяжкість Н-І; при величині Ксн=3,1-5,0 у.о. - тяжкість Н-IIА; при Ксн>5,0 у.о. - ступінь тяжкості Н-IIБ і при Ксн50 мс, X3=2 - у протилежному випадку; X4=1 при наявності алоритмії, X4=2 при її відсутності; X5=1 при кількості екстрасистолії до п'яти тисяч за добу, X5=2 при кількості екстрасистолії від п'яти до десяти тисяч за добу, X5=3 при кількості екстрасистолії більшої, ніж десять тисяч за добу, порівнюють Y із критичним Yкрит  0,38 і при Y  Yкрит прогнозують низький ризик розвитку 20 25 30 35 40 45 50 55 діастолічної дисфункції міокарда, а при Y  Yкрит - високий ризик її розвитку. Спосіб реалізують наступним чином. Комплексну оцінку стану серцево-судинної системи дітей виконують на підставі даних клінічного огляду (пальпація, перкусія, аускультація), стандартної електрокардиографії в 12 відведеннях, добового моніторування ЕКГ по Холтеру в 12 відведеннях, доплерехокардіографії. Стандартну ЕКГ виконують на електрокардіографах, наприклад, "ЭКИТ-М2" фірми "Аксион" (Росія), в 12 загальноприйнятих відведеннях (стандартних, посилених від кінцівок та грудних V1-V6). Оцінку роботи водія ритму серця, частоти серцевих скорочень (ЧСС), ритмічність діяльності серця, збудливість та провідність міокарду, процеси реполяризації міокарда, тривалість інтервалу QT та розрахунок інтервалу QTc і нормативи електрокардіографічних показників виконують у відповідності із рекомендаціями та даними М.К. Осколкової [7] та Л.М. Макарова [8]. Тривале моніторування ЕКГ проводять на апаратах для моніторування по Холтеру, наприклад, за допомогою апарату "Кардіотехніка-04-8" фірми "Инкарт" (Росія). Дослідження здійснюють в умовах звичайного режиму життя дитини. Пацієнт та/або його батьки заповнюють щоденник спостереження з відміткою дій та відчуттів обстежуваного, активність протягом дослідження (час засипання та пробудження, прийняття їжі, інші фізіологічні акти), виникаючі симптоми та скарги, прийом ліків, час виконання функціональних проб. Математичну обробку результатів моніторування проводять комп'ютерними програмами для графічного виведення та розшифрування результатів, наприклад, "Newmon", "KT Result". Аналізують максимальні, мінімальні, середньодобові значення ЧСС за добу, день та ніч, варіабельність ритму серця, циркадний індекс, порушення ритму серця та провідності, змінення кінцевої частини шлуночкового комплексу (ST), взаємозв'язок цих характеристик між собою, зв'язок виявлених змін із суб'єктивними відчуттями пацієнта. Під час аналізу виявляють наявність алоритмії, яку визначають у випадку регулярного появлення ЕС: після кожного основного комплексу або двох, трьох, і т.д. Наявність алоритмії є важливою електрокардіографічною ознакою. Виявлено, що у пацієнтів з бігемінією дефіцит пульсу може досягати 50 % від усіх скорочень серця, що приводить до гіпоксії міокарду [9]. Дисперсія інтервалу QT (dQT) - це різниця між максимальним та мінімальним значенням тривалості інтервалу QT в 12 стандартних відведеннях ЕКГ: dQT=QTmax-QTmin [10]. Тривалість dQT визначають за даними добового моніторування ЕКГ в 12 стандартних відведеннях. Із аналізу виключають відведення, в яких нечітко визначався зубець Т, блокада ніжок пучка Гіса, порушення внутрішньошлуночкової провідності. Початком інтервалу QT вважають саму ранню точку комплексу QRS, відповідну переходу ізоелектричної лінії сегмента PQ(R) в зубець Q(R); кінець інтервалу QT визначали як максимально пізню точку зубця Т в місті його переходу в ізоелектричну лінію ТР. При наявності зубця U, закінчення зубця Т визначають, як надир (максимальне заглиблення) на кривій між зубцями Т і U. Норма dQT у дітей за даними Макарова Л.М. [11] складає 21,4±11,4 мс. Враховуючи, що норма цього показника за даними різних дослідників коливається від 40 до 100 мс [12, 13], за норму приймають величину dQT