Спосіб корекції порушень вуглеводневого обміну і зменшення маси тіла при метаболічному синдромі

Реферат: Спосіб корекції порушень вуглеводневого обміну і зменшення маси тіла при метаболічному синдромі (МС) шляхом обстеження пацієнтів за допомогою спеціального медичною обладнання, діагностування в них МС та застосування препаратів, що нормалізують вуглеводний обмін. Після обстеження пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання діагностують в них МС за діагностичними критеріями Міжнародної діабетичної федерації (IDF, 2005) в модифікації Американської кардіологічної асоціації (American Heart Association - AHA) сумісно з Національним інститутом серця, легень і крові (National Heart, Lung and Blood Institute NHLBI) 2009 року. Потім пацієнтам з МС і порушеннями вуглеводного обміну (глікемія натще ≥ 5,6 ммоль/л (≥ 100 мг/дл) або раніше діагностований ЦД типу 2 чи прийом гіпоглікемізатів) та/або абдомінальним ожирінням (окружність талії ≥ 94 см у чоловіків і ≥ 80 см у жінок) призначають інгібітори натрій-глюкозного котранспортеру-2 (дапагліфлозин, канагліфлозин) раз на добу в дозі 10-20 мг, враховуючи індивідуальний підхід. UA 78235 U (12) UA 78235 U UA 78235 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до медицини, а точніше до захворювань внутрішніх органів (терапії). Корисна модель призначена для покращення корекції (лікування) порушень вуглеводневого обміну різної виразності упритул до цукрового діабету (ЦД) і зменшення маси тіла при метаболічному синдромі (МС) з метою подальшої якісної і своєчасної профілактики ускладнень за цього стану. Корисна модель може бути використана лікарями різних спеціальностей (лікарями загальної практики, кардіологами, ендокринологами та іншими) як метод своєчасної та адекватної корекції (лікування) порушень вуглеводневого обміну різної виразності упритул до ЦД і зменшення маси тіла при МС задля профілактики ускладнень за цього стану. МС є актуальною проблемою сьогодення, що зумовлена значною розповсюдженістю захворювань, патогенетично об'єднаних в цей синдром, формуванням так званого синдрому взаємного обтяження і збільшенням захворюваності на захворювання, патогенетично об'єднані до МС в людській популяції [1]. Пацієнт з МС - це хворий з множинною поєднаною патологією, котрий поруч з серцевосудинними проявами має захворювання печінки, жовчовивідних шляхів, виразні зміни ліпідного і вуглеводного обмінів. Хворі з МС найбільш часто зустрічаються в загальнолікарській практиці і можуть потрапляти на прийом до різних спеціалістів: лікарів загальної практики, кардіологів, гастроентерологів, ендокринологів та інших. Наслідком цього є розрізненість і однобічний характер наукових досліджень, присвячених МС, що ускладнює вироблення комплексної програми лікування таких хворих. Порушення обміну речовин, насамперед вуглеводного упритул до ЦД, і збільшення ваги часто є невід'ємними складовими МС. Епідемічна розповсюдженість МС, порушень вуглеводного обміну упритул до ЦД типу 2 і надлишкової ваги, та усвідомлення того, що досягнення певних цільових рівнів глікемії і маси тіла можуть зменшити смертність, зробили корекцію гіперглікемії і маси тіла пріоритетним напрямком в лікуванні МС. Відомий спосіб корекції порушень вуглеводного обміну при ЦД типу 2, ґрунтований на обстеженні пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностуванні в них порушень вуглеводного обміну і застосуванні препаратів, що нормалізують вуглеводний обмін: похідних сульфанілсечовини (глібенкламід, манініл, діабетон, глюренорм, амаріл), бігуанідів (метформін, сіафор) та інгібіторів -глікозидаз (глюкобай, акарбоза) - аналог [2, 3]. Недоліками цього способу є неврахування застосування для нормалізації обміну речовин, насамперед вуглеводного обміну, за ЦД типу 2 новітніх цукрознижуючих препаратів (гіпоглікемізатів). Відомий також спосіб корекції порушень вуглеводного обміну при ЦД типу 2, ґрунтований на обстеженні пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностуванні в них порушень вуглеводного обміну і застосуванні препаратів, що нормалізують вуглеводний обмін: похідних сульфанілсечовини, бігуанідів, інгібіторів -глікозидаз та тіазолідиндіонів (піоглітазон, розиглітазон) - аналог [4, 5]. Недоліками цього способу є також неврахування застосування для нормалізації обміну речовий, насамперед вуглеводного обміну, за ЦД типу 2 новітніх цукрознижуючих препаратів (гіпоглікемізатів). Відомий спосіб корекції порушень вуглеводневого обміну при МС шляхом проведення обстеження пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностування в них МС і порушень вуглеводного обміну та застосування препаратів, що нормалізують вуглеводний обмін: глінідів, міметиків інкретинів, аміліноміметиків, інгібіторів діпептидил-пептидази-4, подвійних (/) агоністів ядерного пероксисомального проліфераторно-активаторного рецептора та антагоністів каннабіоїдних рецепторів 1-го типу - прототип [6]. Недоліками способу, вибраного за прототип, є неврахування застосування для нормалізації вуглеводного обміну і зменшення маси тіла нового класу цукрознижуючих препаратів інгібіторів натрій-глюкозного котранспортеру-2 (транспортеру SGLT-2). В основу корисної моделі поставлено задачу шляхом усунення недоліків прототипу забезпечити обґрунтовану та ефективну корекцію вуглеводного обміну і маси тіла в пацієнтів з МС задля ефективної профілактики ускладнень за цього стану. Суть корисної моделі в способі корекції порушень вуглеводневого обміну і зменшення маси тіла при МС шляхом обстеження пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностування в них МС та застосування препаратів, що нормалізують вуглеводний обмін, досягається тим, що відповідно до корисної моделі спочатку обстежують пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання, діагностують в них МС за діагностичними критеріями Міжнародної діабетичної федерації (IDF, 2005) в модифікації Американської кардіологічної асоціації (American Heart Association - AHA) сумісно з Національним інститутом серця, легень і 1 UA 78235 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 крові (National Heart, Lung and Blood Institute NHLBI) 2009 року, потім пацієнтам з МС і порушеннями вуглеводного обміну (глікемія натще ≥5,6 ммоль/л (≥100 мг/дл) або раніше діагностований ЦД типу 2 чи прийом гіпоглікемізатів) та/або абдомінальним ожирінням (окружність талії ≥94 см у чоловіків і ≥80 см у жінок) призначають інгібітори натрій-глюкозного котранспортеру-2 (дапагліфлозин, канагліфлозин) раз на добу в дозі 10-20 мг, враховуючи індивідуальний підхід. Останнім часом в світовій медичній науці і практиці відбулися суттєві зміни щодо синтезу нових цукрознижуючих препаратів і отримання досвіду їхнього клінічного застосування. Останнім класом цукрознижуючих препаратів, що застосовуватимуться в лікуванні ЦД типу 2, є інгібітори натрій-глюкозного котранспортеру-2 (транспортеру SGLT-2), механізм дії котрих полягає в блокаді ниркової реабсорбції глюкози. В людини молекула глюкози легко фільтрується через нирково-капілярну мембрану, а тому потрапляє в кількості, що дорівнює її вмісту в плазмі крові, до первинної сечі. Але в здорової людини у вторинній сечі (сеча, що виділяється в зовнішнє середовище) глюкози немає. Це зумовлено тим, що завдяки механізму активного транспорту (транспорт з витратою енергії) глюкоза з первинної сечі реабсорбується в ниркових канальцях. При блокуванні натрій-глюкозного котранспортеру-2 глюкоза не реабсорбується в ниркових канальцях і втрачається із сечею, а отже її рівень в плазмі крові знижується. При цьому, внаслідок блокування транспортеру SGLT-2 в нирках і, відповідно, глюкозурії знижується рівень глікемії, не впливаючи на рівень інсуліну. В додаток до метаболічного контролю шляхом виведення глюкози (а значить і калорій) із сечею, інгібітори натрій-глюкозного котранспортеру-2 ще й зменшують масу тіла. ЦД (diabetus mellitus) хронічне захворювання, при якому організм не виробляє і/або не використовує належним чином інсулін (гормон, що є провідником основного джерела енергії глюкози з крові до клітини). Це призводить до підвищення рівня глікемії в крові (гіперглікемії), що з часом закріплюється і стає постійним (хронічним). Стійка (хронічна) гіперглікемія, що є ознакою (діагностичним критерієм) ЦД, асоціюється з довгостроковими ускладненнями, які зачіпають практично всі органи і системи організму. Патогенез ЦД типу 2 продовжує вивчатися і вважається, що в ньому відіграють роль як генетичні, так і зовнішні фактори, як-то гладкість і недостатність фізичної активності. Є й основні чинники розвитку ЦД типу 2: відносний дефіцит інсуліну та інсулінорезистентність (IP). В загальному регулюванні рівня глікемії нирки відіграють ключову, але недооцінювану роль. Зазвичай, в здорових осіб нирки фільтрують великий об'єм глюкози і активно реабсорбують практично весь цей об'єм. Реабсорбція глюкози необхідна для збереження калорій, але при ЦД типу 2 вона стає контрпродуктивною. В хворих на ЦД типу 2 з гіперглікемією нирки фільтрують та реабсорбують більшу кількість глюкози, незважаючи на той факт, що цей процес утримання сприяє підтримці гіперглікемії за діабету. З часом стійка (хронічна) гіперглікемія призводить до глюкозотоксичності, котра посилює IP і сприяє дисфункції -клітин підшлункової залози. Ступінь стійкої гіперглікемії напряму пов'язана з діабетичними мікро- і макросудинними ускладненнями і сприяє їхньому розвитку та прогресуванню. Отже, гіперглікемія підтримує порочне коло негативних впливів, що ускладнюють перебіг ЦД типу 2 та контроль над ним і його ускладненнями. Білок натрій-глюкозний транспортер 2-го типу (SGLT-2) відповідає за реабсорбцію глюкози в проксимальних відділах ниркових канальців і допомагає організму утримувати глюкозу, забезпечуючи його енергетичні потреби. В пацієнтів з ЦД типу 2 утримування таким шляхом надлишку глюкози сприяє стійкій (хронічній) гіперглікемії. Пригнічення активності SGLT-2 зменшує/усуває реабсорбцію глюкози в нирках, що призводить до її виведення із сечею. Наведені вище позитивні ефекти інгібіторів натрій-глюкозного котранспортеру-2 підтверджені низкою досліджень, в яких доведено, що їхнє призначення призводило до додаткового зниження глікованого гемоглобіну на 0,7 %, глікемії натще і після харчового навантаження на 0,6-1,1 ммоль/л, маси тіла на 4,5 кг протягом 12 тижнів лікування, а також супроводжувалось меншою кількістю гіпоглікемій, порівняно з призначенням інших гіпоглікемізатів, насамперед похідних сульфанілсечовини. Цукрознижуюча ефективність інгібіторів натрій-глюкозного котранспортеру-2 дорівнює такій у тіазолідиндіонів [6] та інгібіторів діпептидилпептидази-4 (ДПП-4) [6], в той же час зменшення маси тіла на тлі їхнього прийому має майже таку виразність, як при призначенні глюкагоноподібних агоністів пептиду 1-го типу (агоністів GLP-1, міметиків інкретинів) [6], від котрих вони вигідно відрізняються пероральною формою введення. Також препарати цієї групи знижують артеріальний тиск (AT), практично не викликають гіпоглікемії та приймаються перорально і лише раз на добу. 2 UA 78235 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 Ефект зменшення ваги при застосуванні інгібіторів транспортеру SGLT-2 зменшується прямо пропорційно зменшенню рівня глікемії. Таким чином, можливе зменшення ваги від прийому цих препаратів при нормоглікемії несуттєве. Однак, застосування інгібіторів натрій-глюкозного котранспортеру-2 має низку побічних ефектів: ризик злоякісних новоутворень (раку сечового міхура і молочних залоз), вірогідність ураження печінки та імовірність розвитку сечових і генітальних інфекцій із-за глюкозурії. За даними досліджень частота розвитку раку сечового міхура при застосуванні інгібіторів транспортеру SGLT-2 становить 0,21 %, раку молочної залози також 0,21 %, печінкової недостатності 0,17 %. Проте, користь від застосування інгібіторів транспортеру SGLT-2, що зумовлена насамперед зниженням ризику фатальних серцево-судинних подій за МС, набагато значніша, аніж ризик виникнення згадуваних вище побічних ефектів. Крім того, експерти вказують на те, що така кількість випадків раку сечового міхура і молочної залози в пацієнтів, що приймали інгібітори натрій-глюкозного котранспортеру-2, порівняно з плацебо, пояснюється наявністю в них раку, який вже було діагностовано до призначення інгібіторів транспортеру SGLT-2. В теперішній час існує 2 препарати з групи інгібіторів натрій-глюкозного котранспортеру-2: дапагліфлозин (Bristol-Myers Squibb, AstraZeneca) і канагліфлозин (Johnson & Johnson). Дапагліфлозин і канагліфлозин є першими в своєму класі препаратами, котрі знижують гіперглікемію за рахунок пригнічення транспортеру SGLT-2 в проксимальних ниркових канальцях, тим самим запобігаючи реабсорбції глюкози, що фільтрується через нефрони. Їхня дія залежить від кількості глюкози, яка фільтрується через клубочки, і не залежить від секреції інсуліну. Bristol-Myers Squibb глобальна біофармацевтична компанія, місія котрої полягає в подовженні і покращенні якості життя людини. AstraZeneca крупна міжнародна компанія в сфері охорони здоров'я, що спеціалізується на дослідженні, розробці, виробництві і маркетингу значимих рецептурних ліків. Вона також є постачальником послуг в сфері охорони здоров'я. AstraZeneca - одна з провідних світових фармацевтичних компаній з об'ємом продаж $ 31,6 млрд/рік, лідер в сфері лікарських засобів для шлунково-кишкових, серцево-судинних, неврологічних, респіраторних, онкологічних та інфекційних захворювань. Johnson & Johnson відома фармацевтична компанія, США. Інгібітори натрій-глюкозного котранспортеру-2 дапагліфлозин і канагліфлозин приймаються раз на добу в дозі 10-20 мг. Отже, враховуючи позитивний вплив інгібіторів натрій-глюкозного котранспортеру-2 на вуглеводний обміни, масу тіла і AT, що в свою чергу є складовими МС, останні доцільні для застосування не лише при ЦД типу 2, а й при МС. Порівняння технічного рішення, яке заявляється, з прототипом дозволяє зробити висновок, що спосіб корекції порушень вуглеводневого обміну і зменшення маси тіла при МС відрізняється тим, що для корекції порушеного вуглеводного обміну і надлишкової ваги при МС застосовуються не лише похідні сульфанілсечовини, бігуаніди. інгібітори -глікозидаз, тіазолідиндіони, глініди, міметики інкретинів, аміліноміметики, інгібітори діпептидил-пептидази4, подвійні (/) агоністи ядерного пероксисомального проліфераторно-активаторного рецептора, антагоністи каннабіоїдних рецепторів 1-го типу, а й інгібітори натрій-глюкозного котранспортеру-2 (дапагліфлозин і канагліфлозин). Спосіб корекції порушень вуглеводневого обміну і зменшення маси тіла при МС, що заявляється, реалізується наступним чином: 1. Обстежують пацієнтів за допомогою спеціального медичного обладнання. 2. Діагностують в обстежених пацієнтів МС за діагностичними критеріями Міжнародної діабетичної федерації (IDF, 2005) в модифікації Американської кардіологічної асоціації (American Heart Association - AHA) сумісно з Національним інститутом серця, легень і крові (National Heart, Lung and Blood Institute-NHLBI) 2009 року. Відповідно IDF (2005) в модифікації AHA/NHLBI (2009) діагностують МС при наявності будь-яких 3-х з 5-ти факторів IDF (2005) [714]: - абдомінальне ожиріння, що визначається за окружністю талії з урахуванням специфіки для різних етнічних груп (європейці ≥94 см у чоловіків і ≥80 см у жінок); - підвищений рівень тригліцеридів (≥1,7 ммоль/л (≥150 мг/дл) або проведення специфічної гіполіпідемічної терапії); - знижений рівень холестерину ліпопротеїдів високої густини (