Спосіб лікування хворих на синдром подразненого кишечнику, сполучений з нейроциркуляторною дистонією

Реферат: Спосіб лікування хворих на синдром подразненого кишечнику, сполучений з нейроциркуляторною дистонією включає введення ферментних препаратів, спазмолітиків, препаратів з пробіотичною дією, нормотиміків. Додатково вводять кремнеземний ентеросорбент атоксіл. UA 84624 U (54) СПОСІБ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА СИНДРОМ ПОДРАЗНЕНОГО КИШЕЧНИКУ, СПОЛУЧЕНИЙ З НЕЙРОЦИРКУЛЯТОРНОЮ ДИСТОНІЄЮ UA 84624 U UA 84624 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 60 Корисна модель належить до галузі медицини, а саме до внутрішніх хвороб й торкається способів лікування хронічної патології органів травлення та серцево-судинної систем. Актуальність предмету корисної моделі пов'язана зі значною розповсюдженістю в сучасних умовах захворюваності на синдром подразненого кишечнику (СПК) та нейроциркуляторну дистонію (НЦД), особливо серед осіб молодого, найбільш працездатного віку. Це дозволяє вважати важливим розробку способів лікування хворих на СПК, сполучений з НЦД з використанням препаратів патогенетичної дії, спрямованих на нормалізацію зсувів показників саме ПОЛ і ПГЕ, що мають місце при даній коморбідній патології. Існує спосіб лікування хворих на СПК, сполучений з НЦД шляхом введення ферментних препаратів, спазмолітиків, препаратів з пробіотичною дією та нормотиміків (Рациональная діагностика и фармакотерапія заболеваний внутренних органов / Под. ред. О.Я. Бабака // Справочник врача "Семейный врач, терапевт". - К.: Доктор-Медиа, 2011. - 454 с.). Цей спосіб найбільш ефективний з існуючих і тому вибраний як прототип. До недоліків прототипу належить те, що в окремих хворих на СПК, сполучений з НЦД, все ж таки відмічається тривалий перебіг загострення хронічного патологічного процесу в кишечнику, часте виникнення загострень СПК, сполученого з НЦД, що у біохімічному плані обумовлено посиленням процесів ліпопероксидації. Тому відомий спосіб-прототип потребує подальшого удосконалення. Задачею корисної моделі є прискорення досягнення повноцінної ремісії СПК, сполученого з НЦД та нормалізації показників ліпопероксидації. Поставлена задача вирішується тим, що шляхом додаткового введення хворим на СПК, сполучений з НЦД кремнеземних ентеросорбентів, зокрема атоксілу. Атоксіл - ентеросорбент з вираженими сорбційними властивостями, виявляє дезінтоксикаційну, протимікробну та ранозагоювальну дію. Адсорбує з травного тракту і виводить з організму ендогенні та екзогенні токсичні речовини різного походження, у тому числі харчові та бактеріальні алергени, мікробні ендотоксини та інші отруйні речовини, токсичні продукти, що утворюються у процесі гниття білків у кишечнику. Виходячи з цього, вживання ентеросорбенту атоксіл сприяє послабленню токсико-алергічних реакцій, зниженню метаболічного навантаження токсичних сполук на органи детоксикації (в першу чергу - печінку та нирки), корекції обмінних процесів і імунного статусу, усуненню дисбалансу біологічно активних речовин в організмі. Наша пропозиція базується на вперше встановленій нами в експериментальних умовах і потім підтвердженій в клініці закономірності, що додаткове введення хворим на СПК, сполучений з НЦД, атоксілу не тільки позитивно впливає на стан процесів ліпопероксидації, але й сприяє покращанню стану пацієнтів з даною коморбідною патологією, суттєвому зменшенню в подальшому частоти його загострень і, таким чином, обумовлює досягнення задачі корисної моделі. Крім того, введення атоксілу не має протипоказань, не спричиняє будь-яких небажаних побічних ефектів, у тому числі алергічних реакцій, і тому цей препарат може при необхідності призначатися повторними курсами, у залежності від досягнутого ефекту. Раніше з метою лікування хворих на СПК, сполучений з НЦД атоксіл не використовувався, що робить пропозицію авторів корисної моделі новою й перспективною. Заявлений спосіб здійснюється таким чином. Хворим на СПК, сполучений з НЦД, вводять ферментні препарати, спазмолітики, препарати з пробіотичною дією, нормотиміки та додатково кремнеземний ентеросорбент атоксіл по 1-2 пакети-саше усередину 2-3 рази на день за годину до їди або прийому лікарських засобів протягом 20-30 діб поспіль, у залежності від отриманого ефекту. Лабораторними критеріями ефективності додаткового призначення атоксілу є зменшення вмісту в крові продуктів ліпопероксидації - малонового діальдегіду (МДА) і проміжних - дієнових кон'югат (ДК), а також величини показника ПГЕ, що свідчить про відновлення метаболічного гомеостазу. Саме додаткове введення атоксілу сприяє в патогенетичному плані позитивним зсувам вищезгаданих біохімічних показників, а в клінічному відношенні - досягненню стійкої й тривалої ремісії СПК, суттєвому зменшенню в подальшому частоти його загострень, а також вираженості й частоти ускладнень НЦД. Вищевказані дози й курси введення атоксілу хворим на СПК, сполучений з НЦД були підібрані нами дослідним шляхом. Саме при такій кратності введення атоксілу забезпечується максимальне зниження рівня продуктів ліпопероксидації. Отже, атоксіл нами вперше використовується для лікування хворих на СПК, сполучений з НЦД. При розробці заявленого способу було обстежено дві групи хворих на СПК, сполучений з НЦД: основна (51 особа), якій проводили лікування за допомогою заявленого способу, і група зіставлення (46 осіб), якій проводили лікування відповідно до відомого способу-прототипу. 1 UA 84624 U 5 10 15 20 Обидві групи хворих, які знаходилися під наглядом, були рандомізовані за віком, статтю, стадією СПК і частотою загострення хронічного патологічного процесу в кишечнику, вираженістю й частотою розвитку ускладнень НЦД. Діагноз встановлювався експертним шляхом з урахуванням даних анамнезу, результатів клінічного й лабораторного (біохімічного) обстеження. Введення атоксілу починалося, як правило, безпосередньо в період чергового епізоду загострення або нестійкої ремісії СПК. З метою оцінки впливу атоксілу на метаболічний гомеостаз хворих на СПК, сполучений з НЦД проводили спеціальне біохімічне дослідження, яке включало вивчення концентрації продуктів ліпопероксидації у крові - МДА й ДК, а також рівня ПГЕ. До початку проведення лікування хворих на СПК, сполучений з НЦД в обох групах, які були під наглядом, - основній, що отримувала атоксіл відповідно з заявленим способом, і групі зіставлення, в якій лікування здійснювалося стосовно до способу-прототипу, були скарги на дискомфорт або абдомінальний біль, пронос, порушення процесу дефекації (надмірне натуження, раптові позиви на дефекацію, відчуття неповного спорожнення кишечнику); виділення слизу з калом; здуття живота, метеоризм; відчуття розпирання і урчання в животі, лабільністю пульсу та AT, кардіалгії, дихальний дискомфорт. Дуже характерною була також наявність скарг на загальну слабкість, нездужання, підвищену стомлюваність, емоційну нестабільність, надмірну дратівливість, іноді також дифузний головний біль і запаморочення, що в цілому надавало картину астенічного або астено-невротичного синдрому. При додатковому біохімічному дослідженні до початку лікування в переважної більшості хворих на СПК, сполучений з НЦД встановлено суттєве підвищення вмісту в сироватці крові продуктів ліпопероксидації - МДА й ДК (таблиця 1). Таблиця 1 Показники ПОЛ у хворих на СПК, сполучений з НЦД до початку проведення лікування (М±m) Показники МДА, мкмоль/л ДК, мкмоль/л ПГЕ, % Норма 3,2±0,15 9,6±0,25 2,8±0,05 Групи обстежених хворих oсновна (n=51) зіставлення (n=46) 5,74±0,18*** 6,26±0,19*** 15,73±0,27** 16,37±0,32** 9,56±0,2*** 9,84±0,21*** Р >0,05 >0,05 >0,1 Примітка: в табл. 1 та 2 вірогідність різниці стосовно норми: ** - при Р