Спосіб одержання літію пентафторо(трифторометил)фосфату – диметоксіетан (1/2) та літію тетрафторо[біс(трифторометил)]фосфату – диметоксіетан (1/2)

Реферат: Спосіб одержання літію пентафторо(трифторометил)фосфату - диметоксіетан (1/2) та літію тетрафторо[біс(трифторометил)]фосфату - диметоксіетан (1/2) загальної формули: + Li [(CF3)nPF6-n] x 2СН3ОСН2СН2ОСН3, де n=1, 2 полягає в приєднанні фториду літію до тетрафторо-(трифторометил)фосфорану або трифторо[біс(трифторометил)]-фосфорану в середовищі диметоксіетану при 20 °C та включає трифторометилування амідохлоридів тривалентного фосфору за допомогою системи Рупперта CF3Br/P(NEt2)3. Отримані аміди трифторометилфосфонистої та біс(трифторометил)фосфінистої кислоти під дією газоподібного хлороводню перетворюються на відповідні хлориди трифторометилфосфонистої та біс(трифторометил)фосфінистої кислот, при хлоруванні яких одержують тетрахлоро(трифторометил)фосфоран та трихлоро[біс(трифторометил)]фосфоран, з яких взаємодією з фторидом цинку отримують тетрафторо(трифторометил)фосфоран та трифторо[біс(трифторометил)]фосфоран. Наступною реакцією з фторидом літію в середовищі диметоксіетану одержують цільові літію пентафторо-(трифторометил)фосфат - диметоксіетан (1/2) та літію тетрафторо-[біс(трифторометил)]фосфат - диметоксіетан (1/2), які виділяють відомими методами. UA 84980 U (12) UA 84980 U UA 84980 U 5 10 Корисна модель належить до елементоорганічної хімії, а саме способів одержання комплексів літію пентафторо(трифторометил)фосфат - диметоксіетан (1/2) та літію тетрафторо[біс(трифторометил)]фосфат - диметоксіетан (1/2) загальної формули + Li [(CF3)nPF6-n]  2СН3ОСН2СН2ОСН3, де n=1, 2. Ці сполуки мають високі електропровідність, окислювальний потенціал, термічну і електрохімічну стабільність та відмінні циклічні характеристики, тому є перспективними компонентами електроліту хімічних джерел струму [1], які можна застосувати для створення потужних довгодіючих літієвих батарей та акумуляторів. Відомі способи одержання перфторофосфатів літію приєднанням фториду літію до перфторофосфоранів за схемою [2, 3, 4]: (RF )n PF 5n  LiF  Li  [(RF )n PF 6n ]  , 15 20 25 30 35 40 де n=1, 2, 3, 4; RF=фтороалкільний замісник, у тому числі група CF 3 [2]; n=3, RF=CF3 [3]; n=3, RF=C2F5 [4]. Всі способи об'єднує спроможність перфторофосфоранів приєднувати фторид літію при 20 °C в середовищі диметоксіетану (ДМЕ), утворюючи стабільні комплекси відповідних перфторофосфатів з розчинником. Прототипом корисної моделі вибрано спосіб одержання перфторофосфатів літію, серед яких є сполуки, що містять трифторометильні групи [2]. За цим методом спочатку проводять електрохімічне фторування сполук три- та п'ятивалентного фосфору при температурі мінус 20 °C - плюс 20 °C та атмосферному тиску, отримуючи таким чином суміші перфторованих та частково фторованих продуктів, з яких перфторофосфорани виділяють перегонкою в атмосфері інертного газу. На останній стадії приєднання фториду літію до перфторофосфоранів проводять в середовищі безводного диметоксіетану при 20 °C, випаровують надлишок розчинника в вакуумі, а залишок кристалізують, отримуючи цільові комплексні фторофосфати літію. Але у патенті [2] не наведено опису та характеристик зазначених у корисній моделі + перфторофосфатів літію загальної формули Li [(CF3)nPF6-n] , де n=1, 2. Автори патенту [2] не наводять також приклади синтезу вихідних фосфоранів (CF 3)PF4 та (СF3)2РF3, але слід зазначити, що в наведених прикладах електрохімічного фторування завжди утворюються комплексні суміші перфторованих та частково фторованих продуктів з фтороводнем, що дуже ускладнює виділення індивідуальних фосфоранів. Це особливо стосується фосфоранів (CF3)PF4 та (CF3)2PF3, що є газоподібними речовинами, які майже неможливо відділити від фтороводню, домішки якого надзвичайно небажані в електролітах. Ті самі автори в публікації [5], присвяченій електрохімічному фторуванню алкілфосфанів, стверджують, що за допомогою цього методу неможливо отримати трифторометилвмісні перфторофосфорани у належній кількості, тому що ці фосфорани дуже добре розчинюються у фтороводні і в умовах реакції зазнають подальшого фторування з заміною трифторометильних груп на атом фтору. В основу корисної моделі поставлено задачу створити метод синтезу комплексних солей літію пентафторо(трифторометил)фосфат диметоксіетан (1/2) та літію тетрафторо[біс(трифторометил)]фосфат - диметоксіетан (1/2) загальної формули + Li [(CF3)nPF6-n] (n=1, 2) шляхом приєднання фториду літію LiF до фосфоранів (CF 3)PF4 та (СF3)2РF3, для синтезу яких необхідно розробити доступну схему. Рішення поставленої задачі забезпечується п'ятистадійним синтезом за схемою: ClP(NEt ) або Cl P(NEt ) 2 2 2 CF3Br  P(NEt 2 )3   2      (CF3 )n P(NEt 2 )3n  HCl Cl ZnF 2   (CF3 )n PCl 3 n 2  (CF3 )n PCl 5n      (CF3 )n PF 5 n   Li  [(CF3 )n PF 6 n ]  n  1,2  LiF 45 50 55 . На першій стадії реалізується трифторометилування сполук тривалентного фосфору загальної формули ClnP(NEt2)3-n (n=1, 2) за допомогою реагенту Рупперта - комплексу гексаетил-фосфортриаміду P(NEt2)3 з бромотрифторометаном СF3Вr [6]. Останній є озоноруйнівним хладоном, що раніше використовувався для пожежогасіння, і тому в Україні накопичені значні запаси цієї речовини. В теперішній час використання СF 3Вr заборонено Монреальским протоколом та "Програмою припинення виробництва та використання озоноруйнівних речовин на 2004-2030 роки", яка затверджена Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04 березня 2004 р. Бромотрифторометан є хімічно стійкою речовиною і його знищення - це енергоємний та екологічно небезпечний процес. Натомість перспективним є використання його як реагенту для хімічних синтезів. Слід зазначити, що до теперішнього часу всі сполуки фосфору, які містять трифторометильні групи біля атома фосфору, синтезували за методом Емелєуса-Хасзельдіна 1 UA 84980 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 [7], який базується на високотемпературному автоклавному процесі і полягає у взаємодії високотоксичного та агресивного елементарного фосфору з коштовним йодотрифторометаном. За цим методом отримували багатокомпонентні суміші нестійких речовин з низьким вмістом сполук тривалентного фосфору, які містять трифторометильні групи. Натомість ми використали для синтезу таких сполук розроблений Руппертом метод трифторометилування амідохлоридів тривалентного фосфору [6], за яким ми отримали індивідуальні аміди загальної формули (CF3)nP(NEt2)3-n (n=1, 2) в м'яких умовах (атмосферний тиск та кімнатна температура) з високими виходами. На другій стадії аміди загальної формули (CF 3)nP(NEt2)3-n (n=1, 2) перетворюють у відповідні хлориди загальної формули (СF3)nРСl3-n (n=1, 2) з високими виходами за стандартною методикою: пропусканням безводного газоподібного хлороводню крізь розчин амідів при температурі від 0 °C до 20 °C. На третій стадії хлориди загальної формули (СF 3)nРСl3-n (n=1, 2) переводять в сполуки п'ятивалентного фосфору загальної формули (СF 3)nРСІ5-n (n=1, 2) взаємодією з еквімолярною кількістю хлору при температурі близько мінус 60 °C з майже кількісними виходами [8]. На четвертій стадії хлорофосфорани загальної формули (СF 3)nРСІ5-n (n=1, 2) фторують за допомогою надлишку безводного фториду цинку ZnF 2 і отримують фторофосфорани загальної формули (CF3)nPF5-n (n=1, 2) високої чистоти з майже кількісними виходами. Слід зауважити, що за літературними даними [9] таке фторування проводили за допомогою трифториду стібію SbF 3 - дуже агресивною та токсичною речовиною, реакції з якою потребують спеціального посуду та супроводжуються побічними процесами окиснення субстратів. Натомість ми використовували ZnF2 - безпечний та дешевий реагент, з яким можна працювати в звичайному посуді, використовуючи звичайні розчинники та отримувати продукти заміни атома хлору на атом фтору високої чистоти з високими виходами. На п'ятій стадії фторофосфорани загальної формули (CF 3)nPF5-n (n=1, 2) вводять у взаємодію з безводним фторидом літію LiF у середовищі диметоксіетану (ДМЕ) при 20 °C, що надає можливість виділяти заявлені у корисній моделі перфторофосфати літію загальної + формули Li [(CF3)nPF6-n] (n=1, 2) у вигляді стійких комплексів з двома молекулами ДМЕ з майже кількісними виходами. Використання нової схеми синтезу перфторофосфоранів загальної формули (CF 3)nPF5-n (n=1, 2), яка базується на трифторометилуванні амідохлоридів тривалентного фосфору до амідів трифторометилфосфонистої та біс(трифторометил)фосфінистої кислот за допомогою системи Рупперта CF3Br/P(NEt2)3, отриманні відповідних хлоридів цих кислот під дією газоподібного хлороводню, подальшому їх хлоруванні хлором та одержанні відповідних хлорофосфоранів, заміщенні хлору на фтор за допомогою дешевого та нетоксичного фториду цинку забезпечує високу якість отриманих таким чином тетрафторо(трифторометил)фосфорану та трифторо[біс(трифторометил)]-фосфорану, з яких простим приєднанням фториду літію одержують заявлені перфторофосфати загальної формули: + Li [(CF3)nPF6-n]  2ДМЕ (n=1, 2) високої якості з кількісними виходами. Суть корисної моделі пояснюється у наступних прикладах. Приклад 1 Загальний метод синтезу амідів (CF3)P(NEt2)2 та (CF3)2P(NEt2). Синтези проводять без доступу повітря в атмосфері аргону в колбі, оснащеній магнітною мішалкою, термометром, лійкою, трубкою для підводу газу та холодильником глибокого охолодження. В колбу вміщують один з амідохлоридів формули Cl nP(Net2)3-n (n=1, 2) у відповідному розчиннику і при 0 °C додають розчин P(Net2)3, знімають охолодження і перемішують при 20 °C 0.5 години. Потім охолоджують холодильник до мінус 78 °C і починають пропускати СF3Вr з такою швидкістю, щоб газ частково конденсувався на холодильнику, але не виходив із системи. Поступово температура в реакторі підвищується до 32-34 °C та залишається такою до закінчення реакції. Після того, як CF 3Вr повністю поглинувся реакційною сумішшю, знімають охолодження з холодильника і перемішують розчин 12 годин при 20 °C. Реакційну суміш розбавляють безводним гексаном, фільтрують осад, який випав, а фільтрат переганяють з дефлегматором в атмосфері аргону. (N,N,N",N'-тетраетил)діамід(трифторометил)фосфонистої кислоти (CF3)P(Net2)2. (CF3)P(Net2)2 отримують з 9,1 г (0,066 моль) РСІ3 у 80 мл діетилкарбонату та 81,5 г (0,33 моль) P(Net2)3 у 80 мл діетилкарбонату та 29,8 г (0,2 моль) CF 3Br. Вихід – 35,75 г (74 %), темп. 31 2 19 кип. 59-60 °C (0,5 мм рт. ст.). ЯМР (CDCl3): Р (81 МГц) δ 74 м.ч. (кв, JPF 92 Гц); F (188 МГц) δ 2 мінус 62 м.ч. (д, JFP 92 Гц). (N,N-Діетил)амід біс(трифторометил)фосфінистої кислоти (CF 3)2P(NEt2). 2 UA 84980 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 (CF3)2P(NEt2) отримують з 17,4 г (0,1 моль) Cl2P(NEt2), 49,4 г (0,2 моль) P(NEt2)3 у 100 мл безводного дихлорометану та 37,25 г (0,25 моль) СР3Вr. Вихід - 18,98 г (61 %), темп. кип. 6331 2 19 65 °C (90 мм рт. ст.). ЯМР (СН2Сl2): Р (81 МГц) δ 42 м.ч. (септет, JPF 86 Гц); F (188 МГц) δ 2 мінус 63 м.ч. (д, JFP 86 Гц). Приклад 2 Загальний метод синтезу хлоридів (СF3)РСl2 та (СF3)2РСl. Синтези проводять без доступу повітря в атмосфері аргону в колбі, оснащеній магнітною мішалкою, термометром, зворотнім холодильником та трубкою для підводу газу. В колбу вміщують один з амідів формули (CF3)nP(Net2)3-n (n=1, 2) у ксилолі та при 0 °C починають пропускати безводний хлороводень до насичення з такою швидкістю, щоб температура в реакторі не піднімалась вище 10 °C. Знімають охолодження і перемішують реакційну суміш при 20 °C 12 годин. Всі леткі продукти конденсують в вакуумі (10 мм рт.ст.) в колбу, охолоджену рідким азотом, а потім вміст колби переганяють при атмосферному тиску в іншу охолоджену колбу. (Трифторометил)фосфонистої кислоти дихлорид (СF 3)РСІ2. (CF3)PCl2 отримують з 18,76 г (0,077 моль) (CF3)P(NEt2)2 в 100 мл ксилолу. Вихід – 10,51 г 31 2 (77 %), темп. кип. 35-37 °C (760 мм рт.ст.). ЯМР (ксилол): Р (81 МГц) δ 132 м.ч. (кв, JPF 79 Гц); 19 2 F (188 МГц) δ мінус 72 м.ч. (д, JFP 79 Гц). Біс(трифторометил)фосфінистої кислоти хлорид (СF 3)2РСІ. (CF3)2PCl отримують з 8,54 г (0,028 моль) (CF3)2P(NEt2) в 100 мл ксилолу. Вихід – 4,49 г 31 (80 %), темп. кип. 20-22 °C (760 мм рт.ст.). ЯМР (дихлорометан): Р (81 МГц) 8 50 м.ч. (септет, 2 19 2 JPF 82 Гц); F (188 МГц) δ мінус 63 м.ч. (д, JFp 82 Гц). Приклад 3 Загальний метод синтезу фосфоранів (СF3)РСl4 та (СF3)2РСl3. В ампулу з тефлоновою закривкою вміщують один з хлоридів загальної формули (CF3)nPCl3-n (n=1, 2) і в вакуумі при охолодженні рідким азотом конденсують безводний хлор. Ампулу закривають, баню з рідким азотом замінюють на баню з температурою мінус 78 °C і протягом 1 години піднімають температуру в бані до мінус 60 °C. Реакційну суміш витримують при цій температурі 1 годину, повільно доводять температуру до кімнатної і потім вміст ампули переганяють. Тетрахлоро(трифторометил)фосфоран (СF3)РСl4. (CF3)PCl4 отримують з 8,04 г (0,047 моль) (CF3)PCl2 та 3,60 г(0,05 моль) хлору. Вихід -10,57 г 31 (93 %), темп. кип. 103-106 °C (760 мм рт.ст.). ЯМР Р (81 МГц, ССl4) δ мінус 49 м.ч. (кв, 2 JРF150Гц). Трихлоро[біс(трифторометил)]фосфоран (СF3)2РСl3. (CF3)2PCl3 отримують з 4,70 г (0,023 моль) (CF3)2PCl та 1,78 г(0,025 моль) хлору. Вихід -6,14 31 2 г (97 %), темп. кип. 45-46 °C (86 мм рт. ст.). ЯМР Р (81 МГц, ССЦ) δ мінус 20 м.ч. (септет, JPF 190 Гц). Приклад 4 Загальний метод синтезу фосфоранів (CF3)PF4 та (CF3)2PF3. В ампулу з тефлоновою закривкою вміщують безводний фторид цинку ZnF 2 і в вакуумі при охолодженні рідким азотом конденсують один з фосфоранів загальної формули (СF 3)nРСІ5-n (n=1,2). Ампулу закривають, баню з рідким азотом видаляють, витримують при 20 °C 12 годин. Всі газоподібні речовини конденсують в колбу, охолоджену рідким азотом, та отримують цільові фосфорани високої якості. Тетрафторо(трифторометил)фосфоран (CF3)PF4. (CF3)PF4 отримують з 3,60 г (0,015 моль) (CF3)PCl4 та 15,5 г(0,15 моль) безводного ZnF2. 31 Вихід – 2,5 г (95 %), темп. кип. мінус 30 - мінус 20 °C (760 мм рт.ст.). ЯМР (CDCl3): P (81 МГц) δ 1 2 19 мінус 66 м.ч. (квінтет квартетів, JPF 1103 Гц, JPF 172 Гц); F (188 МГц) δ мінус 73 м.ч. (дублет 2 3 1 3 квінтетів, JFP 172 Гц, JFF 12 Гц, 3F, CF3), 6 мінус 66 м.ч. (дублет квартетів, JFP 1103 Гц, JFF 12 Гц, 4F, P-F). Трифторо[біс(трифторометил)]фосфоран (CF3)2PF3. (CF3)2PF3 отримують з 6,14 г (0,022 моль) (CF3)2PCl та 20,0 г (0,195 моль) ZnF2. Вихід – 4,90 г 31 (99 %), темп. кип. мінус 7 - мінус 5 °C (760 мм рт.ст.). ЯМР (CDCl3): P (81 МГц) δ мінус 51 м.ч. 1 2 19 2 (квартет септетів, JPF 1260 Гц, JPF 174 Гц); F (188 МГц) δ мінус 72 м.ч. (дублет квартетів, JFP 3 1 3 174 Гц, JFF 16 Гц, 6F, CF3), δ мінус 69 м.ч. (дублет септетів, JFP 1260 Гц, JFF 16 Гц, 3F, P-F). Приклад 5 + ˉ + Загальний метод синтезу Li [(CF3)PF5]  2СН3ОСН2СН2ОСН3 та Li [(CF3)2PF4]ˉ  2СН3ОСН2СН2ОСН3. 3 UA 84980 U 5 10 15 20 25 30 35 40 45 50 55 В ампулу з тефлоновою закривкою вміщують безводний фторид літію LiF та безводний ДМЕ і в вакуумі при охолодженні рідким азотом конденсують один з фосфоранів загальної формули (CF3)nPF5-n (n=1, 2). Ампулу закривають, баню з рідким азотом видаляють і перемішують реакційну суміш при 20 °C 12 годин. Ампулу відкривають, реакційну суміш фільтрують, відділяючи надлишок LiF, розчинник видаляють в вакуумі (15 мм рт. ст.) при 20 °C, а кристалічний залишок витримують в вакуумі 0,1 мм рт. ст. при 20 °C 18 годин. + Літію пентафторо(трифторометил)фосфат - диметоксіетан (1/2) Li [(CF3)PF5]ˉ  2СН3ОСН2СН2ОСН3. + Li [(CF3)PF5]ˉ  2CH3OCH2CH2OCH3 отримують з 1,76 г (0,01 моль) (CF3)PF4 та 0,52 г (0,02 моль) LiF у 15 мл ДМЕ. Вихід – 3,51 г (92 %) т.топл. 67-69 °C. Знайдено, %: С 27,94; Н 5,12; F 31 39,62. C9H20F8LiO4P. Обчислено, %: С 28,27; Н 5,24; F 39,79. ЯМР (ДМЕ): Р (81 МГц) δ мінус 148 1 1 2 19 м.ч. (квінтет дублетів квіртетів, JPFeq 526 Гц, JpFax 590 Гц, JPF 78 Гц); F (188 МГц) δ мінус 73 2 1 м.ч. (д.м., JFP 78 Гц, 3F, CF3), мінус 77 м.ч. (д.м., JFegP 526 Гц, 4F, P-Feq), δ мінус 78 м.ч. 1 (д.м., JFaxP590 Гц, 1F, P-Fax). + Літію тетрафторо[біс(трифторометил)]фосфат - диметоксіетан (1/2) Li [(CF3)2PF4]ˉ  2СН3ОСН2СН2ОСН3. + Li [(CF3)2PF4]  2СН3ОСН2СН2ОСН3 отримують з 3,00 г (0,013 моль) (CF 3)2PF3 та 0,68 г (0,026 моль) LiF. Вихід – 5,39 г (96 %), т.топл. 84-85 °C. Знайдено, %: С 27,90; Н 5,02; F 43,51. 31 C10H20F10LiO4P. Обчислено, %: С 27,78; Н 4,63; F 43,98. ЯМР (ДМЕ): Р (81 МГц) δ мінус 151 м.ч. 1 2 19 2 (квінтет септетів, JPF 598 Гц, JPF 98 Гц); F (188 МГц) δ мінус 69 м.ч. (дублет квінтетів, JFP 98 3 1 3 Гц, JFF 9 Гц, 6F, CF3), мінус 77 м.ч. (дублет септетів, JFP 598 Гц, JFF 9 Гц, 4F, P-F). Таким чином, розроблено новий спосіб одержання комплексних солей - літію пентафторо(трифторометил)фосфат диметоксіетан (1/2) та літію тетрафторо[біс(трифторометил)]фосфат - диметоксіетан (1/2) приєднанням фториду літію до тетрафторо(трифторометил)-фосфорану або трифторо[біс(трифторометил)]фосфорану, які отримують за новою схемою, що базується на трифторометилуванні амідохлоридів тривалентного фосфору за допомогою системи Рупперта CF 3Br/P(NEt2)3 з отриманням амідів трифторометил-фосфонистої та біс(трифторометил)фосфінистої кислот, які під дією газоподібного хлороводню перетворюють на відповідні хлориди трифторометилфосфонистої та біс(трифторометил)фосфінистої кислот, подальше хлорування яких приводить до утворення тетрахлоро(трифторометил)фосфорану або трихлоро[біс(трифторо-метил)]фосфорану, з яких заміщенням хлору на фтор за допомогою дешевого та нетоксичного фториду цинку одержують тетрафторо(трифторометил)фосфоран або трифторо-[біс(трифторометил)]-фосфоран високої якості, приєднанням фториду літію до яких в середовищі диметоксіетану отримують + ˉ перфторофосфати літію загальної формули Li [(CF3)nPF6-n]  2ДМЕ (n=1, 2) високої якості з кількісними виходами. Джерела інформації: 1. Kita F., Sakata H., Kawakami A., Kamizori H., Sonoda Т., Nagashima H., Pavlenko N.V., Yagupolskii Yu.L. Electronic structures and electrochemical properties of LiPF 6-n(CF3)n // J. Power Sources-2001-V. 97-98-P. 581-583. 2. P. Sartory, N. Ignatiev. Lithium Fluorphosphate sowie deren Verwendung als Leitsalze // EP 0 929 558 B1; заявл. 21.07.1999, опубл. 10.01.2001. 3. Л.М. Ягупольський, Н.В. Павленко, О.О. Коломейцев. Літію трис(трифторметил)трифторфосфат та проміжний продукт для його одержання - літію трис(трифторметил)трифторфосфат-диметоксіетан (1/2), які мають електропровідність // Пат. Укр. № 26875, бюл. № 8 від 29.12.1999. 4. Л.М. Ягупольський, Ю.Л. Ягупольський, Н.В. Павленко, О.О. Коломейцев, В.Я. Сємєній, М.В. Ігнат'єв, Літій трис(пентафторетил)трифторфосфат як компонент електроліту хімічних джерел струму // Пат. Укр. № 26878, бюл. № 8 від 29.12.1999. 5. Ignat'ev N., Sartory P. Electrochemical fluorination of trialkylphosphines // J. F1. Chem.-2000-V. 103-P. 57-61. 6. Volbach W., Ruppert I. CF3-P(Net2)2 als Schlusselsubstanz fur CF3-substituirte PhosphaneDirekt Synthese und Verwendung // Tetrahedron Lett.-1983-V. 24-P. 5509-5512. 7. Bennet F. W., Emeleus H. J., Haszeldine R.N. Trifluoromethyl compounds of phosphorus // J. Chem. Soc.-1953-P. 1565-1571. 8. Emeleus H. J., Haszeldine R.N., Paul R.C. Bistrifluoromethylphosphinic acid and related phosphorus oxyacids // J. Chem. Soc.-1955-P. 563-574. 9. Mahler W. The inorganic chemistry of carbon difluoride // Inorg. Chem.-1963-V. 2-P. 230. 4 UA 84980 U ФОРМУЛА КОРИСНОЇ МОДЕЛІ 5 10 15 Спосіб одержання літію пентафторо(трифторометил)фосфату - диметоксіетан (1/2) та літію тетрафторо[біс(трифторометил)]фосфату диметоксіетан (1/2) загальної формули: + Li [(CF3)nPF6-n] x 2СН3ОСН2СН2ОСН3, де n=1, 2, що полягає в приєднанні фториду літію до тетрафторо-(трифторометил)фосфорану або трифторо[біс(трифторометил)]-фосфорану в середовищі диметоксіетану при 20 °C, який відрізняється тим, що включає трифторометилування амідохлоридів тривалентного фосфору за допомогою системи Рупперта CF3Br/P(NEt2)3, отримані аміди трифторометилфосфонистої та біс(трифторометил)фосфінистої кислот під дією газоподібного хлороводню перетворюються на відповідні хлориди трифторометилфосфонистої та біс(трифторометил)фосфінистої кислот, при хлоруванні яких одержують тетрахлоро(трифторометил)фосфоран та трихлоро[біс(трифторометил)]фосфоран, з яких взаємодією з фторидом цинку отримують тетрафторо(трифторометил)фосфоран та трифторо[біс(трифторометил)]фосфоран, наступною реакцією з фторидом літію в середовищі диметоксіетану одержують цільові літію пентафторо-(трифторометил)фосфат - диметоксіетан (1/2) та літію тетрафторо-[біс(трифторометил)]фосфат - диметоксіетан (1/2), які виділяють відомими методами. Комп’ютерна верстка Л. Литвиненко Державна служба інтелектуальної власності України, вул. Урицького, 45, м. Київ, МСП, 03680, Україна ДП “Український інститут промислової власності”, вул. Глазунова, 1, м. Київ – 42, 01601 5